Если есть возможность, замените обязательно, НО Пункт 7.4 статті 7 Закону, який регламентує порядок визначення податкового кредиту. Цим пунктом, як і Законом взагалі, податковим органам не надано права визнавати податкові накладні недійсними.
Таке право, відповідно до чинного законодавства, надається лише судовим органам. Підпунктом 7.4.5 статті 7 чітко визначено, що "не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг)". Цим же підпунктом передбачена відповідальність платників податку у вигляді встановлених Законом фінансових санкцій в частині визначення податкового кредиту лише у випадках, якщо на момент перевірки суми податкового кредиту не будуть підтверджені податковими накладними, митними деклараціями чи документами, що засвідчують імпорт робіт та послуг.
Отже, Законом не встановлена відповідальність у вигляді фінансових санкцій за включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, в яких, наприклад, продавець забув вказати номер, дату виписки або інші реквізити. І якщо контролюючі органи ДПА так вперто застосовують принцип формальності, то вони не повинні розширювати свої повноваження щодо вживання, зокрема, і підпункту 7.4.5 Закону.
Нашим читачам - платникам податку порадимо наполегливо відстоювати свої законні права. Запорукою виграшу у конфліктах про визнання контролюючими органами недійсними податкових накладних є рішення Вищого арбітражного суду України щодо визнання недійсним п. 5 Порядку заповнення податкових накладних (лист Вищого арбітражного суду України від 31.07.2000 р. №01-8/380 "Про розгляд спорів Вищим арбітражним судом" дивись нижче). Із матеріалів обгрунтування прийнятого ВАС рішення про недійсність п. 5 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого ДПА України, також випливає, що податкові органи самі, без звернення до суду, не можуть визнавати податкові накладні недійсними. І якщо навіть арбітражні органи на місцях на підставі формальних доказів без вивчення матеріалів справи приймуть рішення на користь податкових органів (на жаль, такі випадки є), то слід пам'ятати, що є Вищий арбітражний суд України, який повинен забезпечити неухильне дотримання норм Закону.
Податковим органам не надано права визнавати податкові накладні недійсними. Таке право, відповідно до чинного законодавства, надається лише судовим органам.