Пожалуйста, нужна инфа срочно

наш клиент купил у нас дорогие подарки по 300 грн за штуку
и теперь просит помощи в их раздаче
подскажите в налоговом учете - они филиал, не плательщики ндс
если они раздадут сотруднкам эти ценные призы - как это оформить? с фотоотчетом?
Какие налоги заплатить?

И второй вариант - если они нам заплатят за распостранение - что мы будем должны заплатить в таком случае
спасибо



оооочень срочно

помогите, плииизз...неужели сложнейший вопрос?

правильно ли я рассуждаю согласно Пункта 165.1.39
если стоимость подарка ниже 536,50 грн. то он не облагается, операциют лучще подтвердить документом о факте передачи и в 1 дф отразить с кодом 160
если выше = у нас есть и по 5 тыс грн = то по ставке 15% то есть до суммы 10730 грн и с натур коэфициентом (вопрос каким)
Кроме этого не идет в валовые расходы и насчитывается ндс

если они филиал -то толькондфл у них да?
И что несет наша компания если ей заплатят за услугу распостранения таких дорогих подарков

ну видать я тут сама же и себе аплодировать должна )

\\ и с натур коэфициентом (вопрос каким)

я этот кэоффициент никогда не запоминала, сумма вычисляется обычной пропорцией. Пусть стоимость подарка А, и это уже без налога, нам надо вычислить сумму, которая пойдет в 1ДФ, пусть это В.

А - 85%
В - 100%

В=А*100/85

__________________________________________________________________________________

Кулинария на Поварёнок.Ру
Я - Gal4oNek на кулинарном портале Поварёнок.Ру
Тут тоже мои рецепты: [fotorecept.com]

Статью недавно читала.
Найду сброшу

Подарунки та податки

 

Скільки людей – стільки думок… Питання оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) додаткових благ, подарунків і понаднормових добових бентежить багатьох бухгалтерів.

Розмаїття думок та варіантів відображення таких операцій у бухгалтерському обліку стало приводом для написання цієї статті.

Почнемо з «натурального» коефіцієнта.

Його визначення та застосування регламентується п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ).

Випадки застосування «натурального» коефіцієнта

Зокрема, цей пункт визначає, що «натуральний» коефіцієнт застосовується до доходів фізичної особи (ФО), нарахованих у будь-якій негрошовій формі та для коштів, надміру витрачених на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

При цьому під надміру витраченою сумою на відрядження розуміється сума, що перевищує суму витрат на відрядження, розраховану згідно з розділом III ПКУ (пп. 170.9.1 «а» п. 170.9 ст. 170 ПКУ).

Тобто положення ПКУ чітко визначають випадки, в яких застосовується «натуральний» коефіцієнт.

У той же час бухгалтерів мучать сумніви. І пов'язані вони з тим, що до вступу в дію ПКУ аналогічні положення щодо застосування «натурального» коефіцієнта містив п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі – Закон № 889), проте контролюючі органи неодноразово надавали роз'яснення, в яких зазначали, що ті чи інші доходи у негрошовій формі оподатковуються без застосування коефіцієнта.

У листі ДПАУ від 10.09.2008 р. № 17-0718/2714 податківці висловили думку про те, що застосування «натурального» коефіцієнта суперечить чинному законодавству, зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, тому взагалі немає підстав для його застосування.

Зі вступом у дію положень ПКУ податківці кардинально змінили думку та вже не вбачають законодавчих суперечок для застосування «натурального» коефіцієнта.

Так, у листі ДПСУ від 28.07.2011 р. № 13597/6/17-0215 ДПС України зазначає, що у випадку, коли додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 ПКУ, тобто з урахуванням коефіцієнта.

Як висновок, при нарахуванні доходів ФО у негрошовій формі та для коштів, надміру витрачених на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені строки, база оподаткування визначається з урахуванням «натурального» коефіцієнта.

Порядок обчислення «натурального» коефіцієнта та бази оподаткування

Відповідно все до того ж п. 164.5 ст. 164 ПКУ «натуральний» коефіцієнт обчислюється за формулою:

К = 100 : (100 – Сп),

де К – коефіцієнт;

Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їхнього нарахування.

Оскільки доходи, до яких застосовується натуральний коефіцієнт, можуть оподатковуватись за трьома ставками: 15 %, 17 % та 30 % до доходу, то і «натуральних» коефіцієнтів, які будуть застосовуватись до того чи іншого доходу, буде також три:

• для доходів, що оподатковуються за ставкою 15 % (доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри), «натуральний» коефіцієнт складає 1,17647;

• для доходів, що оподатковуються за ставкою 17 % (сума перевищення загальною сумою доходів звітного місяця десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року (в 2012 р. – 10370 грн.)), «натуральний» коефіцієнт складає 1,20482;

• для доходів, що оподатковуються за ставкою 30 % (доходи, нараховані як виграш чи приз (крім виграшу у державній та недержавній грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) на користь резидентів або нерезидентів), «натуральний» коефіцієнт складає 1,42857.

Для визначення бази оподаткування доходів ФО у негрошовій формі та коштів, надміру витрачених на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, вартість таких доходів, розрахованих за звичайними цінами, потрібно помножити на «натуральний» коефіцієнт.

Зверніть увагу на те, що розрахунок бази оподаткування для застосування натурального коефіцієнта за положеннями ПКУ змінився по відношенню до розрахунку за положеннями Закону № 889.

Так, відповідно до п. 3.4 Закону № 889 вартість нарахування визначалася виходячи із звичайної ціни, збільшеної, зокрема, на суму податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість.

Як зазначалося вище, відповідно до положень ПКУ база оподаткування доходів у негрошовій формі визначається без урахування податку на додану вартість як вартість доходів, розрахована за звичайними цінами, помножена на «натуральний» коефіцієнт.

При цьому звичайна ціна визначається відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР та, як правило, відповідає рівню справедливих ринкових цін.

На перший погляд алгоритм визначення ПДФО з «натуральних» доходів та суми коштів, надміру витрачених на відрядження або під звіт, нескладний. У той же час практика його застосування показує, що питань виникає багато: від оформлення первинних документів, якими надається «натуральний» дохід, до відображення в обліку та звітності.

Для зручності та кращого сприйняття розглянемо ці питання на прикладі.

Припустимо, що працівнику нарахували в січні 2012 року:

• заробітну плату в розмірі 5000 грн.;

• із загальної суми добових у розмірі 3146 грн., виданої працівнику на відрядження у січні 2012 року, «наднормових» добових – 1000 грн.;

• подарували телевізор вартістю 7200 грн. (6000 грн. + 1200 грн. ПДВ).

При розрахунку загального місячного оподаткованого доходу слід врахувати те, що дохід у вигляді вартості телевізора повинен відповідати звичайній ціні.

На думку автора, звичайною ціною в даному випадку буде ціна без урахування ПДВ, тобто 6000 грн., оскільки відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування ПДВ визначається за звичайними цінами. Водночас автор не виключає можливості того, що думка контролюючих органів може кардинально відрізнятися від думки автора.

Отже, загальний місячний оподатковуваний дохід працівника складає 12000 грн.

Крім цього, відповідно до пп. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 ПКУ не включається до загального оподаткованого доходу вартість подарунків, якщо вона не перевищує 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року (в 2012 році – 536,50 грн.).

Таким чином, загальний місячний оподатковуваний дохід працівника складає 11463,50 грн. (вартість подарунка, яка оподатковується, – 5463,50 грн.)

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у п. п. 167.2 – 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту (10 мінімальних заробітних плат на 01.01.2012 р. становить 10730 грн.).

При розрахунку ПДФО із зазначених у прикладі доходів працівника слід врахувати те, що:

• відповідно до п. 164.6 ст. 164 ПКУ під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

• відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПКУ база оподаткування «натуральних» доходів визначається як вартість такого доходу, помножена на «натуральний» коефіцієнт.

Зверніть увагу на те, що база оподаткування та оподаткований дохід – це різні поняття.

База оподаткування може бути як більшою за оподаткований дохід (у випадку застосування «натурального» коефіцієнта), так і меншою (заробітна плата).

Разом з тим відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ гранична сума для застосування ставок 15 % та 17 % встановлюється до оподатковуваних доходів, а застосовується до бази оподаткування. Тобто з розміром в 10 мінімальних заробітних плат на 01.01.2012 р. (10730 грн.) ми порівнюємо оподатковуваний дохід, а застосовуємо ставку до розрахованої бази.

Крім того, варто зазначити, що на сьогоднішній день на законодавчому рівні не встановлено послідовність врахування доходів для їх оподаткування за ставками 15 % та 17 %. ДПАУ у своєму листі від 03.02.2011 р. № 2346/6/17-0715; № 2918/7/17-0717 визначила наступне:

«У разі якщо до складу загального місячного оподатковуваного доходу окрім заробітної плати входять інші види доходів, щодо яких встановлено різні правила та/або ставки оподаткування, то з метою дотримання вимог п. 167.1 ст. 167 Кодексу слід у першу чергу розглядати питання оподаткування доходів, що входять до складу заробітної плати, а далі формувати оподатковуваний дохід по мірі виникнення у платника податку кожного з видів оподатковуваного доходу (на підставі підтвердження факту/дати виникнення доходу первинними документами, зокрема наказами про виплату/надання певних видів доходів)».

У результаті алгоритм оподаткування ПДФО доходів працівника, зазначених у прикладі, буде наступним:

1) розрахунок ПДФО з нарахованої заробітної плати

Відповідно до прикладу заробітна плата в розмірі 5000 грн. буде оподаткована за ставкою 15 % (5000 грн. < 10730 грн.)

ПДФО = (5000 – (5000 х 3,6 % (ЄСВ))) х 15 % = (5000 – 180) х 15 % = 4820 х 15 % = 723 грн.

2) розрахунок ПДФО з суми «наднормових» добових

Сума «наднормових» добових у розмірі 1000 грн. буде оподаткована за ставкою 15 % (1000 грн. < 5730 грн. (10730 грн. – 5000 грн.))

ПДФО = 1000 х 1,17647 («натуральний» коефіцієнт) х 15 % = 1176,47 х 15 % = 176,47 грн.

3) розрахунок ПДФО з суми подарунка

Сума подарунка у розмірі 5463,50 грн. буде оподаткована за двома ставками 15 % та 17 %.

При цьому ставка 15 % буде застосована до доходу 4730 грн. (10730 – 5000 – 1000), а дохід у розмірі 733,50 грн. (5463,50 – 4730) буде оподатковуватись за ставкою 17 %.

ПДФО = 4730 х 1,17647 х 15 % + 733,50 х 1,20482 х 17 % = 834,71 + 150,23 = 984,94 грн.

4) розрахунок загальної суми ПДФО

ПДФО = 723 + 176,47 + 984,94 = 1884,41 грн.

Слід зазначити, що аналогічний алгоритм розрахунку був зазначений у листі ДПА України від 03.02.2011 р. № 2346/6/17-0715; № 2918/7/17-0717.

Отже, сума ПДФО, яку потрібно утримати із заробітної плати працівника, складає 1884,41 грн.

Обов'язковість утримання суми ПДФО

Автор хоче звернути вашу увагу на питання обов'язковості утримання суми ПДФО із заробітної плати працівника.

Звичайно, це питання не виникає у бухгалтерів, коли воно стосується заробітної плати.

А ось утримання ПДФО з додаткових благ, які не відносяться до складу фонду оплати праці, як правило, викликає труднощі при їх відображенні у бухгалтерському обліку.

В основному це пов'язано з тим, що база оподаткування є більшою, ніж нарахований оподаткований дохід у вигляді додаткового блага.

Багато підприємств, що надають працівникам та іншим фізичним особам додаткові блага у натуральній формі, взагалі не утримують з них ПДФО, а розраховують суми ПДФО з вартості наданих додаткових благ та за свій рахунок перераховують їх до бюджету.

Тож спробуємо розібратися, чи правомірні такі дії підприємства, та як такі операції повинні відображатися в обліку.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ підприємство, що нараховує та виплачує заробітну плату працівнику та надає йому додаткові блага, є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб такого працівника.

Підпункт 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ зазначає, що функції податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, полягають в утриманні податку із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

Тобто положення ПКУ не надають право вибору, а містять імперативну норму, відповідно до якої підприємство повинно утримати податок за рахунок такого доходу.

У той же час, якщо доходи надаються у негрошовій формі, то як можна утримати податок за рахунок такого доходу? В розглянутому вище прикладі дохід у негрошовій формі включається до складу місячного оподаткованого доходу, який буде виплачуватися працівнику, тому у підприємства є можливість утримати податок з доходів працівника.

Якби працівник отримав дохід виключно у натуральній формі, то підприємству для того, щоб виконати свої функції податкового агента, довелося б запропонувати працівнику внести ПДФО, що підлягає утриманню, готівкою у касу або утримати з доходів майбутніх періодів.

А якщо дохід у натуральній формі буде наданий не працівнику підприємства, а іншим фізичним особам (наприклад, під час рекламної акції), то яким чином підприємство має утримати податок? Просити отримувача подарунка внести кошти у вигляді утриманого ПДФО до каси підприємства?

Відповіді на це запитання ПКУ не містить, тож підприємства самостійно шукають вихід з такої ситуації.

Як варіант виходом із такої ситуації є нарахування та сплата податку за власний кошт підприємства.

При цьому така операція суперечить вимогам, що ставляться до податкових агентів. Між тим вона відповідає принципам застосування «натурального» коефіцієнта, оскільки такий коефіцієнт нараховується «зверху» доходів, тобто фактично підприємство нараховує податок на доходи, а потім перераховує його до бюджету.

Проте сплата підприємством власних (а не утриманих) коштів з наданих доходів фізичним особам на сьогоднішній день містить певні податкові ризики.

Так, відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ не утримана, а перерахована за рахунок власних коштів підприємства сума ПДФО може бути розцінена як додаткове благо, надане такій фізичній особі, з відповідним оподаткуванням.

Крім того, однією з функцій податкового агента є подання звітності податковому органу за формою № 1ДФ, затвердженою наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020 (далі – Наказ № 1020).

Положення Наказу № 1020 передбачають, що у формі № 1ДФ відображаються дані щодо всіх фізичних осіб, яким у звітному періоді було нараховано або виплачено (надано) дохід.

Інакше кажучи, якщо підприємство самостійно, за власні кошти сплатить ПДФО, яке повинно бути утримано з доходів фізичної особи, то воно не зможе правильно відобразити таку виплату у формі № 1ДФ.

А за подання форми № 1ДФ не в повному обсязі чи з недостовірними даними або з помилками передбачена така ж відповідальність, як і за неподання та несвоєчасне подання розрахунку за формою № 1ДФ взагалі – штраф у розмірі 510 грн. (п. 119.2 ст. 119 ПКУ). Ті самі дії протягом року, в якому вже був застосований штраф, тягнуть за собою штраф вже у розмірі 1020 грн.

Таким чином, питання нарахування та сплати ПДФО з доходів у вигляді додаткових благ є відкритим на сьогоднішній день.

З однієї сторони, якщо утримувати податок з працівника за наданим йому додатковим благом, то ставка оподаткування, яка фактично буде застосована, складе незрозумілу величину (приблизно 17,6 % при ставці 15 %), оскільки до доходу буде застосовано «натуральний» коефіцієнт.

Виникає питання: «Чому фізична особа повинна переплачувати, особливо, якщо ініціатором надання подарунка є підприємство?».

З іншого боку, сплата ПДФО з наданого працівнику додаткового блага за рахунок підприємства може призвести до штрафних санкцій.

Оскільки роз'яснення контролюючих органів, рівно як і судова практика, по даному питанню відсутні, автор вважає, що підприємство може обирати зручний варіант для всіх сторін.

Порядок відображення нарахованих та утриманих доходів фізичних осіб у розрахунку за формою № 1ДФ

Порядок заповнення податкового розрахунку викладено у р. III Порядку № 1020.

Питання, яке зазвичай турбує бухгалтера при заповненні розрахунку за формою № 1ДФ, стосується заповнення графи 3а «Сума нарахованого доходу» при нарахуванні доходу у негрошовій формі, а саме: яка сума має бути відображена в цій графі: з урахуванням «натурального» коефіцієнта чи без нього?

Відповідно до п. 3.2 Порядку № 1020 у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, – обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності.

Як бачимо, положення Наказу № 1020 вказують на те, що у графі 3а розрахунку за формою № 1ДФ повинні бути відображені суми саме нарахованого доходу, а не база оподаткування.

Проте у своїх роз'ясненнях податковий орган висловлював протилежну думку (лист ДПАУ від 10.09.2008 р. № 17-0718/2714), зокрема, що дохід у вигляді додаткового блага зазначається у графі 3а розрахунку за формою № 1ДФ з «натуральним» коефіцієнтом.

На думку автора, такий підхід контролюючих органів є дещо непослідовним.

При відображенні доходів у вигляді заробітної плати у графі 3а розрахунку за формою № 1ДФ відображається дохід, що підлягає оподаткуванню, а не база оподаткування. То чому ж у випадках застосування натурального коефіцієнта у графі 3а розрахунку за формою № 1ДФ повинна відображатись база нарахування, а не дохід?

Відповіді на це запитання, як і на багато інших, немає. Так само як і відсутні аргументи на користь такого підходу.

Тому автор вважає, що при заповненні графи 3а розрахунку за формою № 1ДФ потрібно керуватись положеннями Наказу № 1020 та відображати нарахований дохід, який підлягає оподаткуванню.

Отже, відповідно до нашого прикладу, у розрахунку за формою № 1ДФ мають бути відображені наступні дані:

• відображення заробітної плати: сума нарахованого доходу – 5000 грн., сума утриманого податку – 723 грн., ознака доходу «101»;

• відображення «наднормових» добових: сума нарахованого доходу – 1000 грн., сума утриманого податку – 176,47 грн., ознака доходу «118»;

• відображення вартості подарунка, що оподатковується: сума нарахованого доходу – 5463,50 грн., сума утриманого податку – 984,94 грн., ознака доходу «126»;

• відображення частини подарунка, що звільнена від оподаткування: сума нарахованого доходу – 536,50 грн., сума утриманого податку – 0 грн., ознака доходу «160».

Оформлення наказу по підприємству, відповідно до якого надаються додаткові блага

Надання додаткового блага працівнику є рішенням керівництва підприємства та повинно бути оформлене наказом по підприємству.

При оформленні наказу може виникнути питання: яку суму необхідно вказувати у наказі: нараховану без «натурального» коефіцієнта, з коефіцієнтом чи ту, яку працівник отримає на руки.

На жаль, ні один законодавчий акт не містить відповіді на це питання, тому воно регулюється внутрішніми документами.

Будь-яка сума, зазначена у наказі, буде правильною тільки у тому разі, якщо всім зрозуміло (керівнику, бухгалтеру, працівнику, контролюючому органу тощо) що вона собою являє, тобто у наказі повинно бути правильне коректне формулювання.

Звичайно, було б дуже зручно, якби формулювання наказів були у вигляді: «надати подарунок вартістю такою-то…та утримати ПДФО у сумі такій-то…».

Проте не завжди це можна здійснити з практичної точки зору, оскільки, як і в нашому прикладі, загальний місячний дохід працівника може оподатковуватись за різними ставками, а це не є зручно у випадку, якщо на підприємстві багато відряджень з «наднормовими» добовими, великий розмір заробітної плати або часто надаються додаткові блага.

Як правило, в наказах використовують формулювання: «надати подарунок у вигляді телевізора вартістю 6000 грн. без ПДВ… (або …вартістю 7200 грн., у т. ч. ПДВ 1200 грн…)». Таке формулювання в наказі говорить бухгалтеру про те, що оподатковуватись такий подарунок буде так, як показано у прикладі.

Те, що я знаю по подарунку працівникові:
1. Класифікується як "інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у
тому числі в натуральній формі" (п.1 ч.1 ст.7 Закону 2464, пп.4.3.5
Інструкції 21-5, пп.2.3.2 Інструкції 5), = ЄСВ по повній програмі ("і
зверху і знизу");
2. Класифікується як заробітна плата по ПКУ (пп.14.1.48 ПКУ); разом з
тим подарунок у розмірі до 536 грн (в 2012 році) не оподатковується
ПДФО (пп.165.1.39 ПКУ, лист ДПАУ No.2918/7/17-0717);

с какой это радости там ЕСВ будет. с подарка на юбилей? на 9 мая?

Вот еще, может пригодится:
? Які податки повинно сплачувати підприємство, якщо в рекламних цілях воно роздає подарунки фізичним особам? Як розрахувати ПДВ у випадку, якщо ці подарунки продаватимуться за 1 грн.?

Щодо визнання доходу від операцій з розповсюдження подарунків у рекламних цілях з метою його оподаткування податком на прибуток, слід зазначити наступне. У пп. 14.1.13 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ) безоплатно наданими товарами визначаються товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або будь-яка компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.
Згідно з пп. 14.1.202 ПКУ продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
У загальному випадку дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше суми компенсації, отриманої від продажу (п. 135.4 ПКУ). Згідно із п. 137.1 ПКУ дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. У разі безоплатної передачі сума компенсації дорівнює нулю.
Відповідно пп. 153.2.1 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату цього продажу, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Положення цього підпункту поширюється також на операції з особами, які:
– не є платниками цього податку;
– сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток (пп. 153.2.3 ПКУ).
Згідно із пп. 14.1.71 ПКУ звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Відповідно до Перехідних положень ПКУ до 01.01.2013 р. для визначення звичайної ціни застосовується п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На практиці ціна товару при безоплатній передачі встановлюється на рівні собівартості цього товару.
Отже, звичайні ціни застосовуються лише при виконанні таких умов:
– операції здійснюються із пов'язаними особами, з особами, які не є платниками податку на прибуток або сплачують податок за іншими ставками;
– договірна ціна на товари, що роздаються, відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на них.
Вважаємо, що в нашому випадку ці умови не виконуються. По-перше, роздавання товарів, як правило, здійснюється серед невизначеного кола осіб, а по-друге, в операції дарування не визначена договірна ціна.
Але така думка навряд чи буде підтримана податківцями. Вони вважають, що оскільки при безоплатній передачі договірна ціна дорівнює нулю, то яка б не була звичайна ціна, вона завжди буде вище договірної більше ніж на 20 %. У свою чергу, фізичні особи, які одержують подарунки, не є платниками податку на прибуток. Тому, скоріш за все, доведеться відстоювати свою позицію у суді.
Що стосується визначення витрат, зазначимо, що на підставі пп. 138.10.3 ПКУ до складу інших витрат підприємства включаються витрати на збут. Згідно з цим підпунктом вони включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, а саме – на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
Як передбачено пп. 139.1.1 ПКУ, до складу витрат не включаються витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності: витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст. 157 ПКУ, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 140.1.5 ПКУ).
Тобто при застосуванні пп. 138.10.3 ПКУ необхідно враховувати обмеження, передбачені пп. 140.1.5 ПКУ, згідно з якими при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, такі як витрати платника податку на проведення реклами. В ПКУ пункт про витрати подвійного призначення викладений без деталізації. Термін «витрати подвійного призначення» в даному випадку може означати, що підприємство має право на витрати, якщо є ствердна відповідь на запитання: «Чи є ця конкретна операція рекламою відповідно до законодавства про рекламу?». У зв'язку з цим підприємству необхідно чітко визначити, чи підпадають його господарські операції під визначення реклами, та забезпечити документальне підтвердження цих операцій.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР «Про рекламу» реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Заходи рекламного характеру – заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.
Іншими словами, законодавець не обмежує підприємства у способах проведення реклами, тобто будь-яка інформація (усна, письмова), що містить у собі дані про фірму та її господарську діяльність, є рекламою. Отже, безплатна роздача товарів (робіт, послуг), яка має цільовий характер (згідно з попередньо розробленою рекламною стратегією), що супроводжується вищезазначеною інформацією, відповідає визначенню реклами.
Відображення витрат на проведення рекламних заходів можливе лише за наявності відповідних підтвердних документів. При цьому обов'язковою умовою для включення витрат на проведення рекламних заходів до складу витрат у податковому обліку є виключно рекламний характер таких заходів. Тому вважаємо, для того щоб вартість розданого товару (подарунків) можливо було включити до складу витрат, підприємство повинно роздавати або товар, що рекламується, або товар, що містить інформацію про підприємство (його видах діяльності).
Підприємству, яке розробляє схему заходів щодо організації рекламної компанії, доцільно оформити:
1) наказ керівника про проведення рекламних заходів. У наказі слід зазначити дату, місце та мету їх проведення, терміни і коло осіб, відповідальних за організацію та виконання підготовчих робіт, а також необхідно обов'язково вказати, що такий захід провадиться виключно з рекламною метою. Якщо під час рекламних заходів планується безкоштовна передача товарів, то в наказі зазначається кількість кожного найменування товару та інша інформація, яка б також свідчила про рекламний характер діяльності;
2) план підготовки до проведення рекламних заходів. Цей документ є вагомим доказом рекламних, передпродажних заходів. У документі наводять календарний план заходів із зазначенням термінів та відповідальних осіб;
3) кошторис витрат на проведення рекламних заходів. У документі вказується номенклатура та кількість зразків товарів, рекламних матеріалів й інших ТМЦ, які передбачено передавати під час проведення заходів;
4) накладні на відпуск ТМЦ зі складу. При проведенні безкоштовної передачі товарів та розповсюдженні рекламних матеріалів (у т. ч. буклетів) особа, відповідальна за їх передачу, одержує відповідні матеріальні цінності на складі підприємства під звіт. Відпуск матеріальних цінностей зі складу оформлюється видатковою накладною;
5) звіт про проведення рекламних заходів. По завершенні рекламних заходів відповідальні особи складають звіт про фактичні витрати на їх проведення та надають їх на затвердження керівнику.
Отже, якщо витрати можна визнати рекламою (пп. 140.1.5 ПКУ) або витратами на збут – у якості витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (пп. 138.10.3 ПКУ), та якщо витрати належним чином документально підтверджені, то підприємство вартість подарунків відображає в бухгалтерському та податковому обліку. В податковому обліку такі витрати необхідно віднести до інших витрат (витрати на збут).
Щодо податку на додану вартість необхідно враховувати п. 185.1 ПКУ, відповідно до якого об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Згідно із пп. «в» пп. 14.1.191 ПКУ постачанням товарів вважаються також операції з безоплатної передачі майна іншій особі, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту при придбанні зазначеного майна чи його частини.
У разі постачання товарів без оплати, у межах дарування особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін (абз. 5 п. 188.1 ПКУ).
У випадку придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності виникає право на податковий кредит (п. 198.1 та 198.3 ПКУ). Звісно, за умови наявності податкової накладної.
Таким чином, якщо підприємством відображено податковий кредит при придбанні товару, то при безоплатній передачі такого товару слід нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни.
Відповідно до п. 17 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. № 1379 (далі – Порядок № 1379), платник податку повинен виписати податкову накладну на вартість безоплатно поставлених товарів, обчислену виходячи з рівня звичайних цін (позначка – 12). Усі примірники таких податкових накладних зберігаються у платника податку (продавця).
Що стосується податку на доходи фізичних осіб, зазначимо, що відповідно до пп. 14.1.56 ПКУ доходом платника податку є загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
З точки зору Податкового кодексу, подарунки класифікуються як додаткове благо відповідно до пп. «е» пп. 164.2.17 – вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 цієї статті (тобто із застосуванням «натурального» коефіцієнта). Ставка оподаткування – 15 % (17 %).
Враховуючи те, що під час проведення рекламної акції здійснюється розповсюдження рекламного товару, а споживачами реклами є невизначене коло платників податку, то вартість такого товару не розглядається як дохід фізичних осіб - споживачів таких рекламних заходів та, відповідно, не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Стосовно другого питання, слід зазначити, що у загальному порядку, встановленому п. 188.1 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.
Отже, у разі продажу товару за 1 гривню слід нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни цього товару, та відповідно до п. 17 Порядку № 1379 виписати дві податкові накладні: одну - на суму виходячи з фактичної ціни постачання (1 грн.), другу - на суму перевищення звичайної ціни над фактичною. У податковій накладній, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, робиться позначка відповідно до п. 8 цього Порядку (01 - Виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною).

Ольга Пономаренко ТОВ АФ «Профі-Аудит»



Дата підготовки 04.05.2012
© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА»
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН»

Можно тоже всунуться со своим вопросом о подарках? Неприбыльная организация раздала школьникам листовки, буклеты с содержанием, пропагандирующим цели и задачи организации согласно устава (правила безопасности на дорогах).
Вопрос: как вы видите правильное отражение такой раздачи, ведь с одной стороны - это подарки, с другой - кому их раздали узнать не представляется возможным, тем более попросить у людей их ИНН. Списать просто все актом под решение комитета о проведении такого мероприятия, но вижу, что налоговая может здесь увидеть неначисление НДФЛ и не отражение в 1ДФ. Ведь можно эту ситуацию рассмотреть с двух сторон: 1) что 2000 листовок раздали 2000 человек, отразить их всех в 1ДФ - и тогда НДФЛ отразиться=0
или 2) налоговая может сказать - вы отдали все например одному человеку и тогда начислите и заплатите НДФЛ - аппелировать будет нечем, т.к. нет списка из этих самых 2000человек. Что делать и как быть?

Для себя еще прибумала один вариант как списать : сделать ведомость на несколько человек (с ИНН естественно) и выдать им листовки по 30 штук каждому ( чтобы сумма по каждому была менее 536.50грн. с учетом нат. коэффициента) и показать их в 1ДФ и НДФЛ тогда будет 0. По-моему, это лучше чем вообще никак не отразить и нарваться на штрафы по 1ДФ и возможность доначисления НДФЛ. Стремно вообще-то все это, но другого не придумала, может подскажет кто?

\\Можно тоже всунуться со своим вопросом о подарках? Неприбыльная организация раздала школьникам листовки, буклеты с содержанием, пропагандирующим цели и задачи организации согласно устава (правила безопасности на дорогах).

какие же это подарки? ИМХО, это баннальная реклама!

__________________________________________________________________________________

Кулинария на Поварёнок.Ру
Я - Gal4oNek на кулинарном портале Поварёнок.Ру
Тут тоже мои рецепты: [fotorecept.com]

Нет, это не реклама, это вид деятельности организации - пропаганда. То есть вы хотите сказать, что не видите здесь НДФЛ? Листовки - это вот разово, обычно мы раздаем подарки (игрушки, конфеты и т.д. и т.п.) и я не вижу разницы между листовкой (буклетом) и коробкой конфет для налогового учета.

А я вижу. Листовка - это информация о Вашей организации. Конфеты и игрушки это подарок, согласна, но не листовка. Это же не книга, которая несет учебный, развлекательный или художественный смысл. Вы в листовке информируете о себе, а так это реклама в чистом виде.

__________________________________________________________________________________

Кулинария на Поварёнок.Ру
Я - Gal4oNek на кулинарном портале Поварёнок.Ру
Тут тоже мои рецепты: [fotorecept.com]

Нет, в листовках о нас, как организации, нет ни одного слова, ну грубо говоря, это как купить открыток с новым годом и раздать к празднику.

1. Что есть реклама:
Согласно ст. 1 Закона Украины «О рекламе» от 03.07.96 г. № 270/96-ВР, с изменениями и дополнениями (далее - Закон о рекламе), реклама - информация о лице или товаре, распространенная в любой форме и любым способом и предназначенная сформировать или поддержать осведомленность потребителей рекламы и их интерес относительно таких лиц или товара.
Мероприятия рекламного характера - мероприятия по распространению рекламы, предусматривающие бесплатное распространение образцов рекламируемых товаров и / или их обмен потребителям одного количества или одного вида товаров, которые рекламируются, на другой. Иными словами, законодатель не ограничивает предприятия в способах проведения рекламы, то есть любая информация (устная, письменная), содержащая в себе сведения о фирме и ее хозяйственную деятельность, является рекламой.
Т.о. бесплатная раздача товаров (работ, услуг), которая носит целевой характер (согласно предварительно разработанной рекламной стратегии), и сопровождается вышеуказанной информацией, соответствует определению рекламы.

у меня на наклейках. буклетах, листовках нет никакой(!) информации, содержащей в себе сведения о фирме и ее хозяйственной деятельности, т.е.рекламы.

2. Что есть бесплатно розданные ТМЦ:
Согласно пп.14.1.13 НКУ бесплатно предоставленные товары - товары, предоставляемые по договорам дарения, другим договорам, по которым не предусматривается денежная или иная компенсация стоимости таких товаров или их возврата, либо без заключения таких договоров. Так я делаю вывод,ч то ТМЦ предоставлены нами по договорам дарения.

3. 99% хоз.операций у нас - это выдача физ. лицам помощи или ТМЦ и все это проходит через 1ДФ.
Я не вижу возможности списания в данной ситуации также, как при организации и проведении банкета на 8 марта, например, т.к. само мероприятие организовывали не мы ( нас просто пригласили для чтения лекции и раздачи учебно-агитац. материалов).