Это одно из решений а их есть штук 10 точно. Но есть единичные решения со ссылкой на конфликт интересов с утверждением что передача векселя является "обігом влютних цінностей".
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого-судді: Бутенка В.І.,
суддів: Панченка О.І., Гончар Л.Я., Лиски Т.О., Сороки М.О.,
при секретарі Якименко О.М.,
за участю представника ДПІ у Святошинському районі м. Києва Пантелі Л.В. та представника ТОВ „Альтіс-Постач” – Леськова П.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Постач» до ДПІ У Святошинському районі
м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Постач» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2005 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Альтіс-Постач» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000832340/0 від 23.03.05 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем до нього безпідставно були застосовані податкові зобов’язання і штрафні санкції, оскільки вексель є розрахунковим документом в безготівкових розрахунках між суб’єктами підприємницької діяльності, а не товаром. Операція, в якій вексель виступає як розрахунковий документ, не може бути об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.2005 р. у справі № 46/308 позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000832340/0 від 23.03.2005 р., а також стягнуто на користь ТОВ "Альтіс-Постач" 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2005 року апеляційна скарга ДПІ у Святошинському районі м. Києва задоволена, рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2005 року скасовано, постановлено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати її у зв’язку з тим, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення господарського суду м. Києва залишити в силі.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої та другої інстанцій норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено, за результатами комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Альтіс-Постач" за період з 01.10.2001 р. по 01.10.2004 р. та на підставі Акту № 70/25-10/31403501 від 21.03.2005 р., ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000832340/0 від 23.03.2005 р., яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 10 000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 000 грн.
Апеляційним господарським судом вірно встановлено, що позивачем отримано за актом прийому-передачі від 16.05.2002 р. простий вексель на суму 50000 грн. в рахунок погашення заборгованості за будівельні матеріали згідно договору № 21/01 від 21.01.2002 р. Цей вексель емітовано ЗАТ "НТЦ-Гуллівер" 20.05.2002 р. на підставі договору № 16/07 від 16.07.2001 р., укладеного між ТОВ "Альтіс-Постач" (платник) та ТОВ "Альтіс" (отримувач), позивач передав ТОВ "Альтіс" в рахунок погашення заборгованості за будівельні матеріали простий вексель на суму 50000 грн., емітований ЗАТ "НТЦ-Гуллівер" шляхом індосаменту. Це було підтверджено поясненнями позивача в засіданні суду апеляційної інстанції.
Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 (далі Закон № 283/97) товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Відповідно до пункту 1.19 ст. 1 цього Закону, господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товар (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг) є бартером (товарним обміном).
Продаж товарів згідно п. 1.31 ст. 1 Закону № 283/97 – це будь-які операції, які встановлюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Відповідно до ст. З Закону № 283/97, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань.
Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), в тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) (п.п. 4.1.1 п 4.1 ст. 4 Закону № 283/97).
Об'єктом оподаткування податком на додану вартість на підставі п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Таким чином, товарообмінні операції обкладаються податком на прибуток та податком на додану вартість. Отже вексель, переданий ТОВ "Альтіс" в рахунок погашення заборгованості за будівельні матеріали за договором № 16/07 від 16.07.2001 р. підпадає під ознаки товару.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.
В ході розгляду касаційної скарги підстав для зміни чи скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду не встановлено.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю '’Альтіс-Постач" залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду м. Києва від 29 листопада 2005 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.