Законодавство не покладає на фізичну особу — підприємця або іншу самозайняту особу обов'язків із ведення військового обліку та не встановлює відповідальності таких осіб за прийняття громадян на роботу без військового квитка.
Так, перелік документів, які особа (працівник) зобов'язана подати при укладенні трудового договору, передбачений ст. 24 КЗпП і включає паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Трудове законодавство не передбачає вимог щодо подання військового квитка при прийнятті на роботу.
Перевірка у громадян під час прийняття на роботу наявності військово-облікових документів (у військовозобов'язаних — військових квитків або тимчасових посвідчень (замість військових квитків), а у призовників — посвідчень про приписку до призовних дільниць) передбачено нормами п. 3.4 Інструкції з організації ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах1. Однак цей обов'язок поширюється на підприємства, установи, організації.
Статті 14, 34 Закону про військовий обов'язок2 встановлюють відповідні обов'язки також лише для підприємств, організацій, установ.
Тож на підставі цих норм законодавства можна зробити висновок, що фізособи-підприємці або інші самозайняті особи такого обов'язку не мають.
Також наголосимо, що за прийняття на роботу військовозобов'язаних та призовників, які не перебувають на військовому обліку за місцем проживання, передбачено адміністративну відповідальність за ст. 211-3 КУпАП. Однак така відповідальність, знову ж таки, покладається лише на керівників або посадових осіб підприємств, установ, організацій. Аналогічно за правопорушення щодо військового обліку, передбачені ст. 211-2, 211-5 КУпАП, можуть нести відповідальність лише посадові особи. А стаття 210 КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил військового обліку для військовозобов'язаних і призовників.
Відповідно, фізособа-підприємець або інша самозайнята особа не несе адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку або прийняття на роботу осіб, що не перебувають на військовому обліку.
Серед практиків є поширеною думка, що підприємець має здійснювати військовий облік, перевіряючи наявність відповідних документів, у разі використання типової форми П-2 «Особова картка працівника», затвердженої наказом Держкомстату та Міноборони від 25.12.2009 р. №495/656. Згадана картка містить наприкінці інформацію щодо військового обліку (військово-облікова спеціальність, звання тощо). Однак використання особової картки не є обов'язковим, оскільки вона є типовою формою, що не зареєстрована в Міністерстві юстиції (типові форми навіть не підлягають такій реєстрації).
Отже, на нашу думку, підприємець чи інша самозайнята особа може здійснювати розглянуті заходи за необхідності і на власний розсуд — відповідно до визначеної самостійно форми і в зручному порядку.
[
online.dtkt.ua]
12
