Здравствуйте!
Первый раз работаем с услугами по переработке давальческого сырья.
Помогите пожалуйста с оформлением документов. Ми "Исполнитель". Может у кого-то есть образцы договоров, спецификаций, актов или отчетов о фактическом использовании сырья. Ато в нете не очень много ынформации, а образцов еще меньше.
Буду всем признательна за помощь.

[partners.kiev.ua]



Договір на переробку давальницької сировини: важливі моменти
Автор : Адамович Наталія, податковий експерт
Як бути, якщо є сировина, матеріали та бажання виготовити продукцію, але немає для цього можливості (виробничих потужностей)? Відповідь проста: шукайте друга-виробника і укладайте з ним договір на переробку давальницької сировини! У виграші залишитеся обоє. Власнику сировини не доведеться витрачатися на запуск виробництва, а переробник може працювати «на повну» і не відволікатися на закупівлю сировини та збут готової продукції. Такі взаємовигідні відносини сьогодні мають успіх. Про них і говоритимемо. І почнемо за традицією з суті давальницьких операцій. Зупинимося на важливих особливостях складання договору. Крім того, з’ясуємо, хто ж із сторін буде виробником і для кого готова продукція стане продукцією власного виробництва. Адже ці ключові моменти важливі для обліково-податкових цілей!

Основні поняття
Якщо зазирнути в ПКУ, то відповідно до його п.п. 14.1.134 ПКУ операції з давальницькою сировиною — це операції з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. Увага! У визначенні цього терміна є спеціальне застереження, що до операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менше 20 % загальної вартості готової продукції.
Давальницькою сировиною вважають сировину, матеріали, напівфабрикати, що комплектують вироби, енергоносії, які є власністю одного суб’єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб’єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції. Важливо! Готова продукція (її частина) повертається власнику сировини або за його дорученням іншій особі. Таке визначення давальницької сировини надано в п.п. 14.1.41 ПКУ.
Одразу зазначимо: ці спеціальні терміни важливі для цілей «ідентифікації» давальницьких операцій і відображення їх у податковому обліку. І основна особливість таких операцій:
право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику
і не переходить до виконавця.
Отже, для податково-облікових цілей процес взаємодії сторін за операціями з давальницькою сировиною можна окреслити так:
1) замовник передає свою сировину виконавцю на переробку;
2) виконавець переробляє цю сировину в готову продукцію і передає її замовнику;
3) замовник приймає готову продукцію і оплачує роботи виконавця з переробки сировини.

А от застереження про 20 % питому вагу сировини у вартості готової продукції важливе і дотримувати його слід для ідентифікації давальницької операції виключно в цілях:
— права застосовувати нульову ставку обкладення податком на прибуток. Нагадаємо: застосовувати ставку 0 % не можуть підприємства, що займаються виробництвом продукції на давальницькій сировині ( п. 44 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ);
— сплати акцизного податку. Нагадаємо: при виробництві підакцизних товарів з давальницької сировини акцизний податок сплачується податковим агентом (переробником). У свою чергу, замовник сплачує акцизний податок виробнику ( пп. 212.2, 216.5 і п.п. 222.1.5 ПКУ).
В усьому ж іншому податковоприбутковий облік і ПДВ-оподаткування давальницьких операцій не залежатимуть від того, який відсоток сировини замовника (більше 20 % чи менше) використовується у виготовленні готової продукції.
Особливості договору
За своєю природою договір на переробку сировини на давальницьких умовах є договором підряду. Тому такий договір повинен укладатися з дотриманням норм, прописаних у § 1 гл. 61 «Підряд» ЦКУ для договору підряду.
Які вимоги слід урахувати, орієнтуючись на суть давальницького договору, за яким замовник передає підряднику (виконавцю) певну сировину, а той зобов’язується переробити її в готову продукцію?
Вимоги до давальницької сировини. У договорі слід обов’язково прописати, що виготовлення готової продукції відбувається з давальницької сировини замовника (дотримуючись норм ч. 1 ст. 839 ЦКУ).
Крім того, у договорі слід чітко зазначити вид сировини, що передається, її якість, кількість (одиницю виміру), обсяг. А також зазначити загальну вартість і ціну на кожен вид давальницької сировини.
Зауважимо, що якщо раптом при проходженні технологічного процесу виявиться брак сировини, підрядник може надіслати замовнику претензію. Строки її розгляду, а також процес заміни сировини так само бажано прописати в договорі.
На виконання норм ст. 840 ЦКУ в давальницькому договорі слід зазначити норми витрати сировини і матеріалу, строки повернення її залишків, а також основних відходів. Увага! Залишки сировини та основних відходів належать замовнику — їх обов’язково потрібно повернути (за винятком тільки тієї її частини, що може призначатися для оплати за переробку).
Не забувайте: переробник є відповідальним за збереження сировини (та іншого майна) замовника ( ч. 1 ст. 841 ЦКУ).
Вимоги до готової продукції. У договорі обов’язково слід зазначити вид, назву готової продукції, що виробляється з сировини, її кількість та якість.
Як правило, кількість готової продукції зазначається на підставі технологічної схеми переробки, що описує не тільки відсоткове співвідношення сировини — готової продукції, а й всі етапи переробки.
Переробка поставленої сировини повинна здійснюватися в чіткій відповідності з технологією, етапи якої зафіксовано в договорі
Також важливо зазначити, що право власності на готову продукцію належить замовнику. І крім цього, зазначити загальну вартість і ціну готової продукції.
Умови постачання сировини та готової продукції. Важливо в договорі прописати графік постачання і умови приймання сировини підрядником на переробку, а також строки передачі готової продукції замовнику. А момент передання, наприклад, прив’язати до дат підписання актів приймання-передання сировини/готової продукції. Не буде зайвим прописати в договорі склад транспортних витрат і сторону, на яку їх покладено.
Нагадаємо: за дорученням замовника підрядник може продати готову продукцію третім особам. Умови такого передання також слід прописати в договорі (по суті, це буде договір комісії на продаж).
Оплата за договором. Важливу роль (особливо для цілей оподаткування) гратимуть положення договору про ціну і загальну вартість роботи з переробки, вид і порядок розрахунків за них. У договорі підряду слід також визначити ціну роботи або способи її визначення ( ч. 1 ст. 843 ЦКУ). Ціна роботи в договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника і плату за виконану ним роботу ( ч. 3 ст. 843 ЦКУ).
Переробка виконується за оплату, що включає витрати переробника і плату за виконану роботу
Умови оплати слід чітко прописати в договорі. Майте на увазі: за взаємною згодою сторін розрахунки за переробку давальницької сировини можуть проводитися переданням частини давальницької сировини або частини готової продукції у власність переробника. Тоді назву, кількість і вартість давальницької сировини або готової продукції, які передаються до розрахунку за переробку давальницької сировини, зазначте в договорі.
Правда тим, хто працює на ЄП, слід уникати в таких відносинах розрахунку за роботу з переробки як повністю, так і частково матеріалами замовника або готовою продукцією. Такий розрахунок має бартерний характер ( п.п. 14.1.10 ПКУ) з усіма негативними наслідками, що з цього випливають (детальніше див. статтю на с. 34).
Відповідальність сторін. Переробник несе відповідальність за збереження сировини, неправильне її використання (за порушення затвердженої технології переробки) і готової продукції замовника. Пропишіть розмір такої відповідальності в договорі. Крім того, майте на увазі, що сторони відшкодовують один одному збитки, що виникли в результаті невиконання або неналежного виконання зобов’язань за договором.
ЗЕД-особливості. Складати ЗЕД-договір на переробку давальницької сировини слід з урахуванням Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201(див. БЗ 114.07).
Цикл переробки давальницької сировини повинен вписуватися в межі 365-денного строку ( ст. 151, 166 МКУ). Строк розраховується з дати митного оформлення МД на давальницьку сировину до дати оформлення МД на готову продукцію (щоправда, є й товари-винятки з більш тривалим циклом).
На розрахунки за надані (отримані) роботи з переробки давальницької сировини у грошовій формі поширюється 120-денний строк повернення валютної виручки (див. постанову НБУ від 13.12.2016 р. № 410). Відлік строку починається з дня підписання акта виконаних робіт.
Переробка сировини в межах ЗЕД-діяльності повинна спричинити зміну класифікаційного коду товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків ( ч. 4 ст. 40 МКУ).
Хто виробник?
Давайте зазирнемо в Методоснови і пояснення до КВЕД і поглянемо, як там трактують види діяльності, які здійснюються за винагороду або на підставі контракту, залучення зовнішніх ресурсів(серед яких і діяльність з переробки давальницької сировини), а також сторін таких відносин — замовника і підрядника. Одразу зробимо застереження.
Замовник і підрядник можуть перебувати на одній або різних економічних територіях — це не вплине на класифікацію обох одиниць
Замовник є виробничою одиницею, яка укладає договір з іншою виробничою одиницею (підрядником) з метою виконання певних завдань: здійснення частини виробничого процесу або навіть усього виробничого процесу.
Підрядник — виробнича одиниця, яка виконує частину виробничого процесу або навіть весь виробничий процес на підставі договору із замовником.
Важливо для підрядника! Так-от, підрядники, як правило, класифікуються як одиниці, які роблять ту саму продукцію або послуги за свій рахунок (виняток — торгівля та будівництво) (п. 81 Методоснов і пояснень до КВЕД).
Тобто якщо підрядник самостійно займається, наприклад, виробництвом меблів, то, взявшись за давальницьким договором виготовити їх з матеріалів замовника, його роботи на підставі давальницького договору так само класифікуватимуться за КВЕД як виробництво меблів.
КВЕД не виділяє виготовлення продукції з сировини замовника або переробку давальницької сировини в окремий вид діяльності у переробника
Тобто підрядник, займаючись переробкою давальницької сировини, повинен неодмінно мати КВЕД виробника, тобто вид діяльності — виробництво, навіть незважаючи на те що юридично операція з переробки давальницької сировини на відміну від переробки власної, буде роботою, а для цілей ПДВ — послугою. У п.п.14.1.41 ПКУ підрядник прямо названий виробником.
Це перш за все може стати в нагоді єдиноподатникам групи 2, які взялися за переробку продукції на давальницьких умовах (детальніше див. статтю на с. 34 цього номера). Тепер про замовника.
Важливо для замовника! Замовник, який володіє сировиною (первинною сировиною або проміжною продукцією), що використовується як вхідні ресурси до виробничого процесу, і відповідно є власником кінцевого продукту (готової продукції, відходів), класифікується як виробник(п. 83 Методоснов і пояснень до КВЕД).
Хоча самі терміни «давальницька сировина» і «операція з давальницькою сировиною», наведені впп. 14.1.41 і 14.1.134 ПКУ, замовника виробником не називають, проте там чітко вказано: виготовлена з давальницької сировини продукція стає готовою продукцією для замовника.
І для податкових цілей, на думку податківців, продукція, виготовлена з власної сировини на давальницьких умовах, є для підприємства-замовника продукцією власного виробництва (див. лист ГУ ДФС у Київській області від 07.07.2016 р. № 1555/10/10-36-12-02).
Для замовника цей момент важливий, зокрема для мети застосування РРО, адже ч. 1 ст. 9 Закону про РРО дозволяє не використовувати РРО при продажу продукції власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту*) з оформленням прибуткових касових ордерів.
* Нагадаємо: перелік технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, наразі у проекті.
І якщо для замовника ця продукція вважається продукцією власного виробництва, то при її продажу він може скористатися цією пільговою нормою. Але тут не все так просто (детальніше див. на с. 40).
висновки
• Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.
• Переробка виконується за оплату, що включає витрати переробника і плату за виконану роботу.
• У замовника операції з переробки давальницької сировини розглядаємо як виробничу діяльність — виготовлення продукції власного виробництва. У переробника — як операції з виконання робіт з переробки давальницької сировини в готову продукцію у складі його виробничої діяльності.

____________________________________________________________________________________________________________________

Переробка давальницької сировини: правові аспекти й документальне оформлення
Влада Карпова, к. е. н., експерт, ЛІГА:ЗАКОН
Договори переробки давальницької сировини досить зручні для сторін. Замовник отримує можливість виготовити продукцію, не маючи виробничих потужностей, а переробник – використовувати вільні виробничі потужності. У цій статті ми розглянемо правові засади укладання таких договорів.
Правові аспекти
Нині операції з давальницькою сировиною визначено тільки в пп. 14.1.134 ПКУ. Згідно із зазначеною нормою операція з давальницькою сировиною – операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) із метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій із давальницькою сировиною належать операції, у яких сировина замовника на конкретному етапі її перероблення становить не менш як 20 % загальної вартості готової продукції.
При цьому давальницькою сировиною вважають сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі (пп. 14.1.41 ПКУ).
Це визначення було запозичено із Закону № 327, що втратив чинність із 01.06.2012. Однак відповідні виправлення до ПКУ так і не було внесено, зокрема, щодо посилання на двадцятивідсотковий критерій вартості готової продукції.
Цим визначенням (з двадцятивідсотковим критерієм) слід керуватися винятково в податкових цілях. Причому орієнтуватися на нього необхідно тільки в тих випадках, коли ПКУ передбачено спеціальні норми саме для операцій із давальницькою сировиною.
Нині це стосується:
1) критеріїв, відповідно до яких платники податку на прибуток можуть застосовувати нульову ставку (п. 44 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ). Нагадаємо, що нульову ставку не можуть застосовувати суб'єкти господарювання, які здійснюють виготовлення продукції на давальницькій сировині;
2) сплати акцизного податку (п. 212.2, п. 216.5, п. 217.2, пп. 222.1.4, пп. 222.1.5 ПКУ);
3) рентної плати за користування надрами для видобутку корисних копалин (п. 252.3, п. 252.11 НКУ).
Якщо ж окремих норм для оподаткування давальницьких операцій немає, їх регламентують загальними правилами, незалежно від того, який відсоток сировини замовника (більше ніж 20 % чи менше) використовують у виготовленні продукції з давальницької сировини.
У ЦКУ договори давальницької переробки окремо не виділяють і регламентують загальними положеннями глави 61 "Підряд". Такі договори зараховують до договорів підряду з виконанням роботи з матеріалу замовника (ст. 840 ЦКУ).
Виконавець (переробник) за договором переробки давальницької сировини виконує саме роботи (а не надає послуги). Це впливає на особливості валютного регулювання цих операцій (докладніше про це див. статтю "Договори переробки давальницької сировини з нерезидентами: валютне регулювання".
Ключовий момент під час укладення договорів переробки давальницької сировини полягає в тому, що право власності на передані переробнику матеріали та виготовлена продукція належать замовнику. Водночас це важливо окремо вказати в договорі.

Рис. Схема взаємовідносин у межах договору на переробку давальницької сировини
Загальна схема укладення таких договорів полягає в такому:
1 – замовник передає давальницьку сировину виконавцю на переробку;
2 – виконавець передає замовнику готову продукцію;
3 – замовник оплачує виконавцю роботи з переробки давальницької сировини.
Відповідно до ч. 2 ст. 840 ЦКУ в договорі на переробку давальницької сировини має бути зазначено такі відомості:
1) норми витрат матеріалу;
2) строки повернення залишку матеріалу й основних відходів. Тобто за замовчуванням уважають, що відходи належать замовнику.
Якщо відходи замовнику не повертають, у договорі слід указати умови:
– утилізації відходів за дорученням замовника (договір комісії або доручення на утилізацію відходів) або
– переходу права власності на відходи до переробника.
У першому варіанті (утилізація за дорученням замовника без переходу права власності на відходи до переробника) дії щодо утилізації здійснюють на підставі договору комісії або доручення із замовником, у якому домовляються про умови утилізації, зокрема:
– умови компенсації замовником понесених комісіонером (повіреним) витрат на утилізацію;
– можливу винагороду, яку виплачують комісіонеру (повіреному) за утилізацію або ж її відсутність.
У другому варіанті умови переходу права власності також фіксують у договорі. Відходи, що мають господарську цінність, можуть переходити до переробника за договором купівлі-продажу за плату або безоплатно, а "негосподарські" відходи зазвичай передають переробнику безоплатно.
Аналогічно здебільшого оформлюють і відносини за договорами з нерезидентами-замовниками. Так, якщо сторони не зазначать у договорі, право якої країни підлягає застосуванню до змісту правових відносин, застосовуватимуться такі правила:
– якщо діє міжнародний договір, укладений між державами сторін контракту, застосовуватимуться його норми (ч. 1 ст. 3 Закону № 2709);
– якщо такого договору немає, застосовуватимуться особливі правила (ч. 3 ст. 32, пп. 7 ч. 1 ст. 44 Закону № 2709), зокрема, за договорами переробки діятиме право держави-підрядника, тобто під час перероблення на території України – право України (зокрема, ЦКУ).
3) відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Замовник може розплатитися з переробником крім коштів також давальницькою сировиною (матеріалами) чи готовою продукцією. При цьому можливі такі варіанти:
– у договорі відразу передбачено, що розрахунок проводять сировиною (готовою продукцією). У цьому разі є бартерний договір (пп. 14.1.10 ПКУ);
– у договорі зазначено розрахунок грошовими коштами за роботу переробника, а згодом сторони домовляються про проведення взаємозаліку за зобов'язаннями замовника в частині оплати роботи переробника з його зобов'язаннями за іншим договором купівлі-продажу сировини (готової продукції). Такий договір не вважають бартерним, оскільки зобов'язання зараховують за різними договорами.
Документальне оформлення
Надходження давальницької сировини на перероблення від замовника оформлюють звичайними документами (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо). Крім того, таку передачу можна оформити актом приймання-передачі давальницької сировини. У цих документах бажано вказати заставну вартість переданих матеріалів.
Операції переробки сировини переробник оформлює документами, що використовуються на підприємстві відповідно до прийнятої облікової політики. Так, передачу сировини зі складу у виробництво можна оформити документами, затвердженими наказом Мінстату України від 21.06.96 р. № 193, зокрема, лімітно-забірною картою (форми № М-8 і М-9, М-28 і М-28а) і накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11).
Облік витрат, понесених на перероблення давальницької сировини, переробник веде в регістрі, форму якого можна розробити самостійно з урахуванням специфіки конкретного виробництва.
Після виконання роботи переробник зобов'язано надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок (ч. 1 ст. 840 ЦКУ). Крім того, бажано оформити акт приймання-передачі продуктів переробки давальницької сировини й акт виконаних робіт. Оскільки згадані документи відповідають ознакам первинного документа, вони повинні містити всі реквізити, передбачені в ч. 2 ст. 9 Закону № 996.

Хто є виробником
З вищенаведеного визначення давальницької сировини випливає, що виробником уважають виконавця (переробника) давальницької продукції.
І тут виникає питання, чи можна вважати виробником замовника? Він має важливе значення, зокрема, для цілей необхідності застосування реєстраторів розрахункових операцій під час продажу продукції.
Так, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 265/95 реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки не застосовують під час здійснення торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій із оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб'єкта господарювання.
Є підстави вважати, що замовник теж є виробником. Це випливає, зокрема, з норм пп. 14.1.235 ПКУ, згідно з якими сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розд. XIV цього Кодексу – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням і виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, зокрема власновиробленої сировини на давальницьких умовах, і здійснює операції з її постачання.
Податківці також зараховують продукцію, виготовлену на давальницьких умовах, до готової продукції сільгосптоваровиробника (див. ІПК ДФСУ від 06.06.2017 р. № 478/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 20.07.2017 р. № 1281/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 03.10.2017 р. № 2104/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).
Згідно з п. 83 Класифікації № 396 замовник, який у повному обсязі залучає зовнішні ресурси для здійснення процесу трансформування сировини в продукцію, має бути класифікований як виробник тільки в тому разі, якщо він володіє сировиною, що використовується як вхідні ресурси до виробничого процесу (і отже, є власником кінцевого продукту).
Проте трапляються роз'яснення, у яких податківці робили висновки, що виготовлена продукція для замовника не вважається власною продукцією (лист ДПАУ від 14.02.2007 р. № 1440/6/23-8019).
І до того ж контролери вважають, що до продукції власного виробництва для цілей застосування реєстраторів розрахункових операцій належить продукція, яка виробляється та реалізується самим підприємством у єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили (роз'яснення з розділу 109.03 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ).
У листі Мін'юсту від 15.05.2015 р. № 490-0-2-15/8.1 під час розгляду термінології "продукція власного виробництва" із Закону № 265/95 було надано посилання на визначення "повного технологічного циклу виробництва", зазначене в Законі № 481/95. Згідно зі ст. 1 Закону № 481/95:
Повний технологічний цикл виробництва – сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують перероблення сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій, акредитованих органами виконавчої влади, уповноваженими відповідно до законодавства.
Виходить, що стосовно замовника за договором переробки давальницької сировини не виконуються умови зарахування готової продукції до продукції власного виробництва (для цілей Закону № 265/95). У зв'язку з цим замовнику під час продажу за готівковий розрахунок готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, у передбачених законом випадках краще все-таки використовувати реєстратор розрахункових операцій, не розраховуючи на норми ч. 1 ст. 9 Закону № 265/95 зі звільнення поставок власної продукції.

Також на цю тему читайте статті:
"Переробка давальницької сировини нерезидента на території України: митне регулювання";
"Переробка давальницької сировини резидента за межами території України: митне регулювання";
"Переробка давальницької сировини на території України: податковий і бухгалтерський облік";
"Переробка давальницької сировини нерезидента на території України: податковий і бухгалтерський облік";
"Переробка давальницької сировини за межами України: податковий і бухгалтерський облік".
1. ЦКУ – Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

напишите, адрес электронной почты, сброшу шаблоны

Quote
8887835
напишите, адрес электронной почты, сброшу шаблоны

если можно, и сюда пожалуйста veronica_pr@ukr.net. Спасибо заранее!