Растаможили оборудование. Согласно договору оборудование передается бесплатно в качестве экспоната и опытного образца, но будет участвовать в производстве (строительстве). Подскажите пожалуйста бух. и налог. учет. Заранее благодарен. А.С.

Підприємство безкоштовно отримало від нерезидента ТМЦ, сплативши при цьому мито, імпортний ПДВ, а також за послуги митниці та за послуги перевізника (в т. ч. ПДВ). Вказані ТМЦ надалі використовуватимуться в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, як того вимагають Закон про ПДВ та Закон про прибуток. Які з цих платежів (мито, імпортний ПДВ, за послуги митниці та перевізника) відносяться до валових витрат і до складу податкового кредиту, а які – ні?

1. Порядок відображення податкового кредиту за безоплатно отриманими товарами
Відповідно до пп. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
– придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
– придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто для визнання податкового кредиту повинні виконуватися щонайменше дві умови:
– товари (послуги) мають бути придбані;
– придбані товари повинні надалі використовуватись в господарській діяльності платника податку.
Що стосується придбання товару, то слід зауважити, що термін «придбання» чинним податковим законодавством не визначено. Один із можливих варіантів доведення того, що безоплатно отриманий товар є придбаним, – скористатися визначенням «поставка товарів». В п. 1.4 Закону про ПДВ під поставкою товарів маються на увазі будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт). Таким чином, виходячи із суті операції безоплатної передачі, однією із сторін такої операції буде особа, яка здійснює поставку товару, тобто фактично передає право власності на товар (в даному випадку нерезидент), іншою – особа, яка безоплатно отримала товар. При цьому на підставі аналізу норм Закону про ПДВ та наведених у ньому визначень можна зробити висновок, що поняття «придбання» та «поставка» (передача права власності) в ньому не розмежовуються. Тобто в світлі Закону про ПДВ безоплатно отриманий товар фактично є придбаним.
Якщо в майбутньому такий товар планується використовувати у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, підприємство матиме право на віднесення суми податку, сплаченої при розмитненні безоплатно отриманого товару, до складу податкового кредиту згідно з пп. 7.5.2 Закону про ПДВ. А документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту в разі імпорту товарів на митну територію України, вважається оформлена відповідним чином вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель (пп. 7.2.7 Закону про ПДВ).
2. Порядок відображення податкового кредиту за придбаними транспортними послугами
Що ж стосується отриманих транспортних послуг, то їх відображення у податковому обліку залежатиме від статусу їх постачальника – резидента чи нерезидента.
Якщо постачальник резидент
У такому випадку підприємство матиме право на включення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у складі вартості придбаних транспортних послуг за наявності податкової накладної. А друга обов'язкова умова щодо використання таких послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства так чи інакше виконується, адже без доставки товару, що транспортується, підприємство не зможе здійснити його господарське використання.
Датою виникнення права на податковий кредит відповідно до пп. 7.5.1 Закону про ПДВ є:
– або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
– або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Якщо постачальник нерезидент
Згідно з нормами п. 4.3 ст. 4 Закону про ПДВ послуги, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, оподатковуються ПДВ. База їх оподаткування визначається як договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, який діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, що засвідчує факт отримання послуг.
Відповідно до пп. «а» п. 6.5 ст. 6 Закону про ПДВ місцем поставки транспортних послуг, отриманих від нерезидента, вважається місце розташування його представництва, а за відсутності такого – місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого – місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента. Таким чином, місце поставки транспортних послуг, отриманих від нерезидента, знаходиться на території України. Тобто послуги поставляються нерезидентом на митній території України та відповідно до вже згадуваного п. 4.3 оподатковуються за ставкою 20 %.
За таких умов покупець зобов'язаний виписати на своє ім'я податкову накладну.
Відповідно до пп. «г» п. 10.1 Закону про ПДВ у разі надання послуг нерезидентом відповідальним за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету є його постійне представництво, а за відсутності такого – особа, яка отримує такі послуги, якщо місце їх надання на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася першою (пп. 7.3.6 Закону про ПДВ).
Датою виникнення права на податковий кредит для операцій з імпорту товарів (супутніх послуг) та з поставки послуг нерезидентом на митній території України, відповідно до пп. 7.5.2 Закону про ПДВ, є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з пп. 7.3.6. Податкові зобов'язання, що виникли в результаті імпорту послуг, будуть включені до податкової декларації звітного періоду та сплачені лише в наступному звітному місяці, а точніше до 30 числа наступного місяця (20 днів – для подання декларації, 10 днів – для сплати), а тому відображатимуться у складі податкового кредиту так само в наступному місяці.
3. Щодо віднесення до складу валових витрат сплаченого мита, імпортного ПДВ, послуг митниці та перевізника
Мито
Відповідно до пп. 5.2.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі – Закон про прибуток) до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не вказані у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених пп. 5.3.5 цієї статті. Статтею 14 Закону «Про систему оподаткування» мито віднесено до переліку загальнодержавних податків. Тому сума сплаченого мита при розмитнені безоплатно отриманих товарів цілком може бути включена до складу валових витрат підприємства – отримувача товару, але за умови використання розмитненого товару в господарській діяльності.
Імпортний ПДВ
Не включаються до складу валових витрат, відповідно до пп. 5.3.3 Закону про прибуток, витрати на сплату:
– податку на прибуток підприємств;
– податку на нерухомість;
– податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і ст. 13 цього Закону;
– податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання;
– податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.
Послуги митниці та транспортного підприємства
Як встановлено п. 5.1 Закону про прибуток, валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Тому, якщо підприємство планує використовувати отриманий товар у господарській діяльності, то відповідно й послуги, придбані у зв'язку з отриманням такого товару, вважатимуться пов'язаними з господарською діяльністю. Адже без їх придбання підприємство не зможе використати безоплатно отриманий товар у запланованих цілях.
Валові витрати відображаються в податковому обліку з урахуванням пп. 11.2.1 Закону про прибуток, тобто за першою з подій, що сталася раніше:
– або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку;
– або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
У випадку отримання послуг з транспортування товару від нерезидента валові витрати відображатимуться відповідно до пп. 11.2.3 Закону про прибуток в момент фактичного отримання послуг (підписання акта виконаних робіт).
Віктор Григоровський АГ «ПРОСТІР»
Юрій Бойко

Дата підготовки 12.03.2007

_________________________________________

Говорят, улыбка - лучшее оружие ....
Я киллер!

+ лист від 08.08.2007 р. №3955/Т/16-1515-20 ДПАУ

_________________________________________

Говорят, улыбка - лучшее оружие ....
Я киллер!

Все это понятно, но как учесть это О.С.. в бух.учете, как амортизировать . Если О.С. получено бесплатно, возникают ли ВД

ВД нет, амортизации нет

_________________________________________

Говорят, улыбка - лучшее оружие ....
Я киллер!

ЩОДО БЕЗОПЛАТНОЇ ПЕРЕДАЧІ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Лист Державної податкової адміністрації України
від 26 травня 2006 р. N 5907/6/15-0316, N 10022/7/15-0316

(Витяг)

Відповідно до пункту 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) операції з безоплатного надання товарів (у тому числі основних фондів) класифікуються як продаж таких товарів. При цьому безоплатно наданими є товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод (пункт 1.23 ст. 1 Закону).
Згідно з підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону до складу валового доходу платника податку включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів. Оскільки Законом не надано термін "дохід" (від продажу), то, враховуючи положення пункту 1.43 ст. 1 Закону, застосовується термін, визначений пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. N 290 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.99 р. за N 860/4153.
Так, відповідно до цього пункту дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Отже, при безоплатній передачі основних фондів відсутня грошова або інша компенсація вартості таких фондів та не виникає дохід, оскільки відсутні критерії його визнання.
Для відображення операції з безоплатного надання основних фондів в податковому обліку платник податку - передавач має керуватися положеннями підпунктів 8.4.3, 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону.
Так, згідно з підпунктом 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.
У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду (підпункт 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону).
Оскільки при безоплатній передачі вартість продажу основних фондів дорівнює нулю, то залишкова балансова вартість основних фондів групи 1 включається до валових витрат платника податку, а балансова вартість груп 2, 3 і 4 основних фондів залишається без змін.
Що стосується нарахування амортизаційних відрахувань у платника податку - передавача, то повідомляємо наступне.
Відповідно до підпункту 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.
Підпунктом 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону визначено формулу розрахунку балансової вартості групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу. Так, відповідно до цієї формули у зазначеному розрахунку враховується сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому, тобто сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) впливає на розмір балансової вартості групи основних фондів (окремого об'єкта 1 групи).
Таким чином, при виведенні основних фондів 1 групи з експлуатації з метою продажу (при безоплатній передачі) відбувається зменшення балансової вартості групи 1 основних фондів на суму балансової вартості безоплатно наданих об'єктів, тобто балансова вартість таких проданих (переданих безоплатно) об'єктів основних фондів не враховується при розрахунку амортизаційних відрахувань платника податку - передавача, починаючи з кварталу, наступного за кварталом, в якому цей продаж було здійснено.
Що стосується виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем (при безоплатній передачі), то оскільки в даному випадку балансова вартість групи залишиться без змін, платник податку - передавач має право здійснювати амортизаційні відрахування щодо таких основних фондів після їх продажу.
Відповідно до підпункту 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону не включається до складу валового доходу вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством:
- якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади;
- у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;
- у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 цього Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.
Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за балансовою вартістю.
Порядок безоплатної передачі таких основних фондів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, оскільки безоплатна передача основних фондів здійснюється за рішенням Міністерства транспорту і зв'язку України, то платник податку - одержувач не включає до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих основних фондів.
Відповідно до підпункту 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Враховуючи викладене, оскільки згідно з підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону амортизації підлягають не основні фонди, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення, при цьому при безоплатному отриманні основних фондів платником податку - одержувачем не було понесено зазначених витрат, такий платник не має права на амортизацію вартості безоплатно отриманих основних фондів.

Перший заступник Голови
Г. Оперенко

_________________________________________

Говорят, улыбка - лучшее оружие ....
Я киллер!

А вам цей ОЗ безоплатно надали, тобто він є ваш?Ви його не повинні повертати? Якщо так - то чому нема ВД, адже це будуть безоплатно отримані товари в світлі Закону про прибуток?
Безоплатно одержані ОЗ в б/о приходуєте на 10
Дт 10Кт 424
Всі решту витрати, які ви тратите на доведення ОЗ до придатного стану збираєте на 15 і потім на 10. ВВодите в есплуатацію і починаєте в б/о амортизувати - Дт витратного рахунку (831,23,91,92,93,94) - Кт 131 і на таку ж суму Дт 424 Кт 745.
У п/о - амортизації нема, бо ви не тратилися на придбанн ятакого ОЗ.

Как начислить ВД в налоговом учете, если нет стоимости полученных бесплатно О.С.

На мою думку, так як ви маєте справу з нерезидентом, то треба застосовувати звичайні ціни, бо він неплатник податку на прибуток. А в б/о - п. 10.ПСБО 7 - Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7.