Есть два вида договоров для таких случаев - цивільно-правові і трудові. Для трудовых - трудовое законодательство со всеми вытекающими. Для цівільно-правових - хозяйственное. И те налоги, которые Вы указали.
Если это лицо принимается на выполнение определенной работы, которая закрывется актом выполненных работ, то все правильно.
Есть куча разъяснений на эту тему в интернете.
Например, это. Еще можно поискать конкретно про налоги (www.rada.gov.ua)
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
22.06.2009 N 7346/5/17-0716
(Витяг)
<...>
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, відповідно до якої працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, уповноважений ним орган або фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.
Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) - це угода між громадянином і підприємством чи підприємцем, предметом якої є виконання фізичною особою певної роботи, спрямованої на досягнення конкретного результату.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завдання другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Тобто за договорами підряду або доручення оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, що визначається після закінчення роботи й оформляється актом прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється виплата винагороди.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. N 889 (далі - Закон) наймана особа - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом роботодавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому всі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримує (несе) роботодавець.
Наведені у вашому запиті приклади договорів мають ознаки трудового договору й оподаткування виплачуваних згідно з ними найманим працівникам - підприємцям доходів має здійснюватися податковим агентом - роботодавцем відповідно до загальних норм Закону (зокрема пунктів 3.5, 7.1, 8.1), встановлених для оподаткування заробітної плати.