На предприятии есть дорогие узлы, содержащие драгоценные металлы. Используются как составная часть печи, в течении нескольких циклов производства. потом через пол года переплавляются, туда добавляют банковский металл (платину, например) и потом опять используют в производстве.
подскажите, где почитать (или скинте мне на почту) как учитывать драг металлы в основных средствах? особенно интересует налоговый учет. Инструкция по учету драгметаллов есть уже. налоговый найти не могу.

Может пригодится

На балансах практично всіх підприємств обліковуються об'єкти основних засобів, що містять ДМ (комп'ютери, телевізори, аудіо– і відеотехніка тощо). І хоча вони не потребують відокремленого відображення в бухгалтерському обліку, все ж необхідно організувати їх облік, як того вимагає чинне законодавство. Ми розповімо про те, як організувати облік ДМ в основних засобах на практиці. Ця стаття допоможе, зокрема, й тим суб'єктам господарювання, яким обов'язково доведеться продавати брухт ДМ, одержаних зі списаних основних засобів, спеціалізованим підприємствам. 


«Благородні» необоротні
Облік дорогоцінних металів (ДМ) в основних засобах

 

Загальні положення

Для будь-якої держави ДМ є стратегічною сировиною, що обумовлює необхідність належного обліку та контролю за їх використанням.

До таких металів належать золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній та осмій). Вони можуть знаходитися в будь-якому стані та вигляді, зокрема, в сировині, сплавах, напівфабрикатах, промислових продуктах, хімічних сполуках, виробах, брухті та відходах тощо (п. 1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.97 р. № 637/97-ВР, далі – Закон № 637).

При обліку ДМ слід дотримуватися, окрім Закону № 637, вимог таких нормативних документів:

1. Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР (далі – Закон № 217).

2. Постанови КМ України «Про організацію збирання та переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» від 10.04.92 р. № 187.

3. Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженої наказом Мінфіну України від 06.04.98 р. № 84 (далі – Інструкція № 84).

4. Інструкції про порядок проведення перевірок щодо додержання чинного законодавства при виконанні операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, затвердженої наказом Мінфіну України від 18.05.2001 р. № 240 (далі – Інструкція № 240).

5. Положення про порядок приймання і переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також про порядок розрахунків із здавальниками за прийняті від них дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння у вигляді відходів і лому, затвердженого наказом Мінфіну України, Мінекономіки України, Держкомресурсів України, Нацбанку України, Держріддорогмету України від 23.06.94 р. № 54/11/161/91/15 (далі – Положення № 54).

У п. 5.2 Інструкції № 84 наголошено, що підприємства організовують ведення обліку ДМ, які містяться у відповідних активах, що використовуються в будь-якій діяльності суб'єкта господарювання.

ДМ, що містяться у складі основних засобів, не потребують відокремленого відображення в бухгалтерському обліку, адже вони не є самостійними інвентарними об'єктами. На всіх етапах зберігання та експлуатації в господарській діяльності підприємства основних засобів, що місять ДМ, облік останніх у вартісному виразі не ведеться.

При цьому необхідно зазначити, що обліку підлягає маса ДМ, яка міститься в основних засобах, у натуральному виразі.

Слід зазначити, що п. 6.3 Положення № 54 забороняється знищувати, викидати, здавати у брухт із кольорових і чорних металів техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять ДМ, без попереднього вилучення цих металів з одночасним оприбуткуванням.

У свою чергу, підприємствам, які не мають власної виробничої бази для демонтажу техніки, дозволяється передавати списану техніку на спеціалізовані пункти збирання відходів і лому ДМ (п. 6.6 Положення № 54).

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону № 637 брухт ДМ підлягає зарахуванню до відповідного Держфонду. Здавання брухту в цей Фонд здійснюється шляхом відправки його на переробні підприємства чи підприємства, що займаються заготівлею та первинною переробкою брухту та мають ліцензію на такий вид діяльності (п. 6.8 Положення № 54).

Облік надходження

Дані про кількість ДМ, що містяться в основних засобах, відображуються у первинній обліковій документації, представленій наказом Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.95 р. № 352.

При оприбуткуванні об'єкта до складу основних засобів складається акт приймання-передачі (внутрішнього) переміщення основних засобів (ф. № ОЗ-1). У ньому реквізитів для відображення ДМ у складі інвентарного об'єкта не передбачено. Проте після цього для об'єктів, що містять ДМ, в інвентарній картці обліку основних засобів (ф. № ОЗ-6) необхідно в графах 24 – 26, відповідно, вказати найменування, вид і масу ДМ в об'єктах, які надійшли.

Ці графи (незалежно від ступеня зносу основних засобів) заповнюються на підставі відомостей про вміст ДМ, зазначених у технічній документації (паспортах, формулярах, керівництвах з експлуатації тощо), або, за відсутності цих відомостей (наприклад, в імпортному обладнанні, застарілому вітчизняному обладнанні), за даними виробників чи комісійно – на підставі аналогів і розрахунків.

Слід пам'ятати, що облік таких металів ведеться за кожною номенклатурно-обліковою позицією з відображенням таких реквізитів, як назва (золото, срібло, платина, родій, паладій, іридій, рутеній, осмій), маса в чистоті (тобто без домішок) тощо (п. 5.4 Інструкції № 84).

В окремих випадках (коли комісійно визначити вміст ДМ неможливо через відсутність даних про їх наявність чи аналогів) у картці, на нашу думку, слід зробити запис, що в даному обладнанні можуть знаходитися ДМ, вміст яких буде визначено після списання об'єкта.

Облік вибуття


Бухгалтерський облік

Насамперед, звертаємо вашу увагу на те, що безоплатна передача техніки, апаратури, приладів та інших виробів, що містять ДМ і підлягають списанню, а також реалізація їх за цінами, нижчими за вартість ДМ, що містяться в них, – забороняється (п. 6.7. Положення № 54).

При передачі (безоплатній та за плату) основних засобів іншому підприємству складається ф. № ОЗ-1. При цьому, як ми вважаємо, відправник зобов'язаний у супроводжувальних документах вказати найменування і масу ДМ, що знаходяться в цих виробах.

Для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями, установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Згідно із п. 5 Типової інструкції про порядок списання таких, що прийшли у непридатність будівель, споруд, машин, обладнання, транспортних засобів та іншого майна, що належить до основних засобів (фондів), затвердженої листом Мінфіну СРСР і Держплану СРСР від 01.07.85 р. № 100, до обов'язків зазначеної комісії, зокрема, входить:

• визначення можливості використання окремих вузлів, деталей, матеріалів об'єкта, що списується, і проведення їх оцінки;

• здійснення контролю за вилученням із основних засобів, що списуються, придатних вузлів, деталей, матеріалів, кольорових і ДМ, визначення їх кількості, ваги і контроль за їх здаванням на відповідний склад.

Якщо об'єкт ліквідується, однак, прийнято рішення стосовно можливості використання на підприємстві вузлів і деталей, що містять ДМ, зазвичай процес вилучення таких металів можна і не здійснювати, позаяк при цьому вимоги нормативних документів не порушуються (заборона накладається тільки на знищення, викидання і здавання у брухт виробів, що містять ДМ).

Ліквідація об'єктів оформлюється актом списання основних засобів (ф. № ОЗ-3) або актом на списання автотранспортних засобів (ф. № ОЗ-4), де в рядку «Наявність дорогоцінних металів» слід вказати, є чи немає в об'єктах, що списуються, ДМ. Це з'ясовується на підставі даних граф 24 – 26 ф. № ОЗ-6.

Надходження ДМ у результаті списання об'єкта основних засобів відображається в розділі «Розрахунок результатів списання об'єкта». В свою чергу, для заповнення цього розділу, а саме граф «Надійшло від списання», потрібний документально підтверджений факт щодо вилучення брухту, який містить ДМ. Ми вважаємо, що для документального підтвердженням в цьому випадку слід оформити акт про вилучення із об'єкта брухту ДМ (обрубків, стружки, контактів тощо), який, у свою чергу, складається особою, котра фактично здійснила розбирання об'єкта, тобто відповідальним за це працівником підприємства або залученим фахівцем. При вилученні частин об'єкта працівник або бригада працівників, котрі здійснюють ліквідацію, використовують дані технічної документації, в якій вказані вузли і деталі об'єкта, що містять ДМ, а також фактична маса такого металу.

З метою контролю бухгалтер може порівняти масу ДМ, що міститься в об'єкті основних засобів, з масою фактично отриманого брухту. При цьому слід ураховувати, що вага брухту, як правило, більша за чисту масу ДМ, зазначену в ф. № ОЗ-6.

Одержані ДМ у брухті прибуткуються за цінами можливої реалізації (див. таблицю). Суму, на яку здійснюватиметься подвійний запис, можна визначити на підставі даних про закупівельні ціни на відповідний брухт, установлені спеціалізованим підприємством. Для документального підтвердження цієї ціни можна використовувати їх прейскуранти або письмову відповідь такої організації, яка містить орієнтовну ціну на брухт, що приймається. Звертаємо увагу, що формування ціни брухту ДМ здійснюється на підставі діючих цін на ДМ, встановлених Нацбанком на дату оцінки, за відрахуванням вартості переробки брухту і відходів.

ДМ у брухті та відходах, одержані при списанні основних засобів, передаються на склад за накладною.

Зібрані брухт і відходи, по мірі накопичення на складі, реалізуються підприємствам, що займаються збиранням, первинною обробкою та вилученням з них «чистих» ДМ. При цьому на передачу ДМ виписується накладна.

Однак слід ураховувати, що залежно від технічних причин, пов'язаних з процесом вилучення ДМ спеціалізованою організацією, підприємство не обов'язково отримає дохід від продажу брухту в очікуваній сумі, первісно відображеній при його оприбуткуванні (як правило, ця сума буде дещо меншою). Зазначена розбіжність знайде відображення в так званому акті остаточного приймання (паспорті), що складається спеціалізованим підприємством та за яким здійснюється оплата вартості ДМ.

При виникненні такої різниці необхідно відкоригувати попередньо визначену вартість цінностей методом сторно.

Податковий облік

Важливо зазначити, що вартість оприбуткованого на баланс підприємства брухту, що містить ДМ, у податковому обліку не відображається (див. таблицю). Зокрема, вона не братиме участі в обліку приросту (убутку) балансової вартості, оскільки не відноситься до складу валових витрат.

Валові доходи виникають лише один раз – у момент переходу права власності на брухт ДМ. У цей же момент виникають і податкові зобов'язання з ПДВ.

З метою спрощення обліку при формуванні операції з поставки на спеціалізоване підприємство брухту слід виконати такі умови:

– у договорі на поставку необхідно передбачити, що переданий спеціалізованому підприємству брухт останній одержує спочатку у сховище без переходу права власності. Про це також слід зазначити й у паспорті, який виписується спеціалізованим підприємством при прийнятті брухту. В такому випадку право власності на брухт не переходить до спеціалізованого підприємства. В зв'язку із цим в обліку підприємства, що передає, не відображується реалізація (продаж, поставка);

– при оформленні спеціалізованим підприємством акта на партію вже відомі фактична кількість та вага ДМ у брухті та його вартість. У договорі на поставку слід зазначити, що дата підписання паспорта й буде вважатися моментом переходу права власності на брухт. Саме тоді підприємству, що поставляє брухт, слід відображати в обліку операції з реалізації (продажу, поставки).

Облік на складі

Згідно із п. 5.3 Інструкції № 84 облік ДМ і виробів, що їх містять, у місцях зберігання здійснюється у відповідних облікових регістрах (картках складського обліку, книгах гатункового обліку, журналах тощо), які реєструються в бухгалтерії і видаються матеріально відповідальним особам під розписку.

Книги чи журнали повинні бути пронумеровані, прошнуровані, підписані керівником підприємства чи особою, нею уповноваженою, та скріплені печаткою. Із зазначених норм випливає, що такі ж вимоги висуваються до облікових регістрів при використанні автоматизованих форм обліку.

Інвентаризація

Інвентаризація ДМ, що містяться в основних засобах, проводиться відповідно до п. 5.15 Інструкції № 84 одночасно з інвентаризацією самих об'єктів у терміни, встановлені для їх інвентаризації Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69.

Наявність ДМ, що знаходяться в основних засобах, у разі неможливості перевірки в натурі, встановлюється за обліковими даними, технічними документами чи комісійно.

Інвентаризація ДМ, що містяться у відходах і брухті, здійснюється двічі на рік станом на 01.01 та 01.07 на місцях їх зберігання.

Інвентаризація ДМ обов'язкова при зміні матеріально відповідальних осіб, після стихійного лиха, при встановленні фактів втрати і розкрадання тощо.

Інструкція № 84 не передбачає ніяких форм інвентаризаційних описів та актів (про які, до речі, згадується в самій Інструкції), тому для інвентаризації ДМ підприємство може розробляти такі документи самостійно.

Відповідальність за порушення порядку обліку

Виходячи із норм п. 1.2 Інструкції № 240, контроль за одержанням, використанням, обліком і зберіганням ДМ здійснюється Державною пробірною службою.* 

Співробітники зазначеної служби вправі перевіряти бухгалтерську, супровідну, обліково-технічну, нормативно-технічну, статистичну документацію з питань обігу ДМ (пп. 1.7.4 Інструкції № 240). Також вони можуть перевіряти порядок і строки інвентаризації ДМ, правильність відображення в обліку результатів інвентаризації, повноту постановки на облік ДМ у складі основних засобів (пп. 3.5.7 Інструкції № 240).

У разі виявлення порушення, контролер складає протокол, на підставі якого посадові особи можуть бути оштрафовані (п. 5.6 Інструкції № 240).

У ст. 1891 Кодексу України про адміністративні правопорушення йдеться, що порушення затверджених норм використання, норм втрат ДМ, норм використання, норм втрат відходів і брухту в процесі виробництва, встановленого порядку обліку або відсутність такого обліку, незабезпечення належних умов зберігання ДМ у процесі виробництва, встановленого порядку реалізації ДМ, установленого порядку збирання та здавання їх відходів і брухту – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ та організацій і громадян – СПД від 8 до 20 н. м. д. г. (від 136 до 340 грн.).

Також слід звернути увагу на ст. 1 Закону № 217, відповідно до якої збитки, завдані підприємству, установі, організації працівниками, які виконують операції, пов'язані із закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, зокрема, промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням ДМ, відходів і брухту, що містять ДМ, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або наднормативних їх втратах, якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій визначаються у подвійному розмірі вартості ДМ у чистому вигляді за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків.

Особи, які безпосередньо не пов'язані з виконанням зазначених операцій, але визнані винними в розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або втраті ДМ, несуть таку саму матеріальну відповідальність (ст. 4 Закону № 217).

ДО ВІДОМА!

Підприємства – юридичні особи та їх відокремлені підрозділи всіх форм власності та видів економічної діяльності, в яких ДМ утворюються у вигляді брухту та відходів, та здійснюється їх поставка, подають органу державної статистики за місцезнаходженням Додаток до ф. № 2-дм «Звіт про залишки, надходження та використання дорогоцінних металів у вигляді брухту та відходів», затверджений наказом Держкомстату України від 14.10.2004 р. № 560.

Звітні періоди – перше півріччя, рік.

Терміни подання – 30 число після закінчення звітного періоду.

Таблиця. Відображення в обліку операцій зі здавання брухту ДМ

№
з/п 
Господарська операція 
Бухгалтерський облік 
Податковий облік 
Дт 
Кт 
Сума, грн. 
ВД 
ВВ 
1 
Оприбуткований брухт, що містить ДМ 
20911  
746 
500 
– 
– 
2 
Відправлений брухт на спеціалізоване підприємство 
2092 
2091 
500 
– 
– 
3 
Складний акт про прийняття брухту в сховище 
2093 
2092 
500 
– 
– 
4 
Складений спеціалізованим підприємством паспорт (фактична вартість цінностей – 450 грн.) 
377 
712 
540 
450 
– 
5 
Нараховано податкове зобов'язання з ПДВ 
712 
641 
90 
– 
– 
6 
Відкоригована попередньо визначена вартість: 
  
  
  
  
  
- брухту, оприбуткованого на склад 
  
  
  
– 
– 

____________
1 У договорі передбачений перехід права власності на брухт у момент підписання паспорта на партію. В такому разі доцільно відкрити субрахунки: 2091 «Інші матеріали на складі»; 2092 «Інші матеріали в путі»; 2093 «Інші матеріали, передані на зберігання».

 

Тимур Алієв 
  

 

«Бізнес-консультант», жовтень 2005 р., № 10 (30), с. 14 (www.akf.com.ua)

Дата підготовки 03.10.2005 
Журнал «Бізнес-консультант»

____________

До відома


Примітки до статті...

 
* До речі, Мінфін затвердив зміни до Інструкції про порядок проведення перевірок щодо додержання чинного законодавства при виконанні операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням (наказ від 26.09.2007 р. № 1063).

*******

Як наголошує Держпідприємництва, вимога про обов'язковість для підприємств недержавної форми власності вилучення з належних їм на правах власності устаткування та здачі вузлів, деталей і матеріалів, що містять дорогоцінні метали, не передбачена чинним законодавством, а значить, є незаконною. У чинному законодавстві відсутня норма щодо обов'язковості вилучення з устаткування й здачі вузлів, деталей і матеріалів, що містять дорогоцінні метали, у т. ч. й стосовно підприємств державної форми власності. Втім, держава, на правах власника вправі вимагати від цих підприємств вилучення з відпрацьованого устаткування вузлів, деталей і матеріалів, що містять дорогоцінні метали, але вимога вилучати й здавати вищевказані вузли, деталі й матеріали повинна здійснюватися з урахуванням можливої прибутковості або, навпаки, збитковості даної операції для підприємства, що в підсумку враховує державні інтереси (лист від 12.10.2007 р. № 7772).
 

Приводом для написання цієї статті стали запитання наших читачів, що порушують тему списання з балансу бюджетних установ основних засобів, деталі яких містять дорогоцінні метали, а саме: які документи необхідно оформляти при списанні таких основних засобів? Як вилучити дорогоцінні метали, що містяться в них, і куди їх необхідно здавати? Чи обкладаються податком на прибуток кошти, отримані від здавання брухту дорогоцінних металів? Відповідям на ці запитання і присвячено публікацію.   

Списання основних засобів, що містять дорогоцінні метали, бюджетними установами

 

• Закон про держбюджет-2005 – Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 р. № 2285-IV, зі змінами та доповненнями.

• Постанова № 659 – постанова КМУ «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямків використання» від 17.05.2002 р. № 659, зі змінами та доповненнями.

• Постанова № 383 – постанова КМУ «Питання переробки брухту і відходів, що містять дорогоцінні метали» від 15.03.99 р. № 383, зі змінами та доповненнями.

• Інструкція № 142/181 – Типова інструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України, Міністерства економіки України від 10.08.2001 р. № 142/181, зі змінами та доповненнями.

• Наказ № 125/70 – наказ Головного управління Державного казначейства України, Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм щодо обліку та списання основних засобів, що належать установам та організаціям, які утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, та Інструкції щодо їх складання» від 02.12.97 р. № 125/70.

• Інструкція № 64 – Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, у редакції наказу Держказначейства від 21.02.2005 р. № 30.

• Положення № 54 – Положення про порядок приймання та переробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, а також про порядок розрахунків зі здавальниками за прийняті від них дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння у вигляді відходів і брухту, затверджене наказом Мінфіну України, Мінекономіки України, Держкомітету України з матеріальних ресурсів, НБУ і Держкомітету України по рідкісних, дорогоцінних металах і дорогоцінному камінню від 23.06.94 р. № 54/11/161/91/15.

• Положення № 54/11 – Положення про порядок збирання і здавання відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затверджене наказом Мінфіну України, Мінекономіки України, Держкомітету України з матеріальних ресурсів, НБУ і Держкомітету України по рідкісних, дорогоцінних металах і дорогоцінному камінню від 23.06.94 р. № 54/11/161/91/15.

 

Списувати основні засоби, що належать бюджетним установам, необхідно відповідно до вимог Інструкції № 142/181.

Списанню підлягають матеріальні цінності:

– не придатні для подальшого використання;

– виявлені в результаті інвентаризації як нестача;

– морально застарілі;

– фізично зношені;

– пошкоджені в результаті аварії чи стихійного лиха (за умови, що їх відновлення неможливе чи економічно недоцільне і їх не може бути реалізовано).

Списання з балансу установ матеріальних цінностей здійснюється шляхом їх:

– продажу;

– безоплатної передачі;

– ліквідації (на підставі акта).

У цій публікації ми не зупинятимемося на продажу1 та безоплатній передачі об'єктів основних засобів. Розглянемо порядок ліквідації основних засобів бюджетних установ, коли вони стали не придатними для подальшого використання.

(1 Наприклад, про те, як бюджетній установі продати автомобіль, можна дізнатися з публікації в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 41.) 

Перш за все зауважимо, що бюджетні установи можуть списувати матеріальні цінності з балансу лише після того, як спроби продати їх чи передати безоплатно іншій бюджетній установі не увінчалися успіхом.

Хто і як визначає непридатність ОЗ

Відповідно до п. 6 Інструкції № 142/181 наказом керівника установи щороку створюється постійно діюча комісія, яка діє протягом року для:

– визначення непридатності матеріальних цінностей;

– встановлення неможливості чи неефективності проведення їх відновного ремонту;

– оформлення необхідної документації на списання цих цінностей.

До складу комісії входять:

– керівник або його заступник (голова комісії);

– головний бухгалтер чи його заступники (в установах та організаціях, в яких штатним розкладом посаду головного бухгалтера не передбачено, – особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);

– керівники груп обліку (в установах, що обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інші працівники бухгалтерії, які ведуть облік матеріальних цінностей);

– особи, на яких покладено відповідальність за збереження матеріальних цінностей;

– інші посадові особи (на розсуд керівника установи).

Право визначення непридатності матеріальних цінностей та оформлення необхідної документації наказом керівника установи може бути надано щорічній інвентаризаційній комісії.

Якщо необхідно встановити непридатність автомобілів, нагрівальних котлів, підйомників та інших необоротних активів, що перебувають під наглядом державних інспекцій, для участі в роботі комісії необхідно запросити представника відповідної інспекції, який підписує акт про списання чи передає комісії свій письмовий висновок. Такий висновок має бути додано до акта на списання цих цінностей.

Комісія має оглянути матеріальні цінності, використовуючи при цьому технічну документацію (технічні паспорти, поповерхові плани, дефектні відомості тощо), а також дані бухгалтерського обліку. Особливу увагу звертаємо на те, що знос, нарахований у розмірі 100 % вартості на необоротні активи, не може бути підставою для їх списання, адже часто необоротні активи зі 100 % зносом придатні до експлуатації (п. 4 Інструкції № 142/181).

Трапляється, що технічна документація відсутня. У такому разі комісія може скористатися документацією на певні види, марки, аналогічні списуваній техніці. А ще краще залучити до роботи комісії стороннього фахівця (експерта) для проведення огляду і видачі висновку про те, що відремонтувати об'єкт неефективно або неможливо і тому він підлягає списанню. Висновок експерта необхідно оформити актом за підписом експерта, завіреним печаткою організації, де він працює. Такий акт має бути додано до акта на списання.

Комісією має бути встановлено причини списання об'єкта ОЗ. Це можуть бути фізичний або моральний знос, порушення нормальних умов експлуатації, аварія тощо. Якщо були винуватці виходу з ладу матеріальних цінностей, комісія встановлює їх, щоб вони в подальшому відшкодували завдану шкоду.

Не може бути списано з балансу установи основні засоби та інші необоротні активи до закінчення періоду нарахування на них зносу. Звичайно, якщо не йдеться про пошкоджені в результаті аварії або стихійного лиха, морально і фізично зношені та виявлені в результаті інвентаризації як нестача. Якщо комісією буде встановлено причиною для списання одну із зазначених, допускається списання з балансу не повністю зношених за даними бухгалтерського обліку матеріальних цінностей.

За результатами обстеження комісією складається акт типової форми № ОЗ-3 (бюджет) «Акт про списання основних засобів», що затверджується керівником установи. Форму акта затверджено наказом № 125/70.

Знос, нарахований у розмірі 100 %, не може бути підставою для списання необоротних активів 

Акт про списання складається у двох примірниках. Перший примірник передається до бухгалтерії, а другий залишається у матеріально відповідальної особи та є підставою для здавання на склад металобрухту, запчастин і матеріалів, що утворилися в результаті ліквідації.

Якщо в результаті огляду комісією буде визначено можливість після розбирання списуваного об'єкта використовувати надалі його окремі вузли, деталі, матеріали, це зазначається на зворотному боці акта. Крім того, комісія має провести їх оцінку і скласти про це додатковий акт.

Дозвіл на списання

Якщо комісією буде встановлено непридатність об'єкта основних засобів і прийнято рішення про його списання з балансу бюджетної установи, то одного лише акта про списання недостатньо. Установі необхідно отримати дозвіл на списання не придатного для подальшої експлуатації об'єкта. Хто ж видає такий дозвіл? Усе залежить від того, за рахунок яких коштів утримується бюджетна установа, яка вартість належних до списання матеріальних цінностей та які причини їх списання.

Дозвіл на списання матеріальних цінностей, не придатних для подальшого використання, морально застарілих, фізично зношених, зіпсованих унаслідок аварії (крім виявлених у результаті інвентаризації як нестача), видається в такому порядку:

За рахунок яких коштів утримується установа 
Вартість матеріальних цінностей за одиницю (комплект) 
Хто дає дозвіл 
Установи, що утримуються за рахунок коштів держбюджету 
До 5000 грн.  
Керівник установи  
Від 5000 грн. до 10000 грн.  
Установа вищого рівня  
Понад 10000 грн.  
Центральний орган виконавчої влади або інший головний розпорядник бюджетних коштів  
Установи, що утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету 
До 2500 грн.  
Керівник установи  
Від 2500 грн. до 5000 грн.  
Установа вищого рівня  
Понад 5000 грн. 
Місцева державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування у межах, визначених законом  

Особливу увагу звертаємо на порядок списання комп'ютерної техніки. У деяких випадках бухгалтери бюджетних установ вважають, що для її списання вистачить дозволу керівника установи незалежно від її вартості, посилаючись при цьому на останній абзац п. 11 Інструкції № 142/181. Це не зовсім правильна думка. У зазначеному пункті йдеться про списання з балансу комп'ютерної техніки не у зв'язку з її ліквідацією, а з метою подальшої передачі розпорядникам бюджетних коштів. Для списання ж не придатної для подальшої експлуатації комп'ютерної техніки дозвіл потрібно отримати в загальновстановленому порядку.

Згідно з п. 13 Інструкції № 142/181 списання матеріальних цінностей з балансів центральних органів виконавчої влади (головних розпорядників бюджетних коштів) та місцевих державних адміністрацій провадиться з дозволу їх керівника незалежно від вартості матеріальних цінностей.

ОЗ списуємо, матеріали прибуткуємо

Розбирати і демонтувати матеріальні цінності, що втратили своє призначення або стали непридатними, можна лише після затвердження акта про їх списання (п. 18 Інструкції № 142/181).

Списання матеріальних цінностей провадиться за первісною або відновною вартістю (у разі проведення їх індексації чи переоцінки). В акті на списання має бути зазначено як первісну (відновну) вартість, так і суму нарахованого зносу.

В акті в розділі «Розрахунок результатів списання об'єктів» зазначаються матеріали, деталі, вузли та агрегати, отримані після розбирання об'єкта, що ліквідується, та придатні для подальшого використання. Вони здаються на склад і прибуткуються в бухгалтерському обліку на відповідні субрахунки.

Непридатні матеріали, деталі, вузли та агрегати має бути зазначено в тому ж розділі акта та оприбутковано в бухгалтерському обліку як інші матеріали. Вони підлягають здаванню до установ, що займаються збиранням такої сировини.

Так само підлягають обов'язковому здаванню деталі з кольорових металів, якщо їх не може бути використано бюджетною установою. Їх здають на підприємства зі збирання кольорових металів (п. 16 Інструкції № 142/181).

Особливу увагу варто приділити деталям і вузлам, що містять дорогоцінні метали.

Перш за все потрібно знати, скільки дорогоцінних металів міститься в списуваному обладнанні. Така інформація є в технічних паспортах заводів-виготівників, актах приймання-передачі, прибуткових ордерах, лімітних картках, приймально-здавальних накладних, актах на використання і вибуття інструменту, обладнання, лабораторного посуду, приладів та в іншій первинній бухгалтерській, супровідній та технічній документації, оформленій відповідним чином.

Крім того, згідно з п. 1.2 Положення № 54 міністерства, відомства та окремі підприємства України розробляють і затверджують відомчі інструкції виходячи з галузевих особливостей обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. У таких інструкціях і визначаються місця можливого вмісту дорогоцінних металів у технічних засобах.

Під час надходження необоротних активів до бухгалтерії установи відкривають на кожний об'єкт інвентарну картку типової форми № ОЗ-6 (бюджет). У ній у розділі «Коротка індивідуальна характеристика об'єкта» у разі, якщо обладнання, прилади, обчислювальна техніка тощо містять дорогоцінні метали, зазначається перелік деталей, в яких є дорогоцінні метали, наводиться найменування деталі та маса металу, зазначена в паспорті.

З метою контролю бухгалтер може порівняти масу дорогоцінних металів, що міститься в об'єкті основних засобів, що ліквідується, з масою фактично отриманого брухту, ураховуючи при цьому, що маса брухту, як правило, більше чистої ваги дорогоцінних металів, зазначеної в техпаспорті об'єкта та інвентарній картці.

Що стосується вартісної оцінки, то на субрахунок 239 «Інші матеріали» такий брухт має бути оприбутковано за ціною можливої реалізації, яку можна визначити за прейскурантами або з письмової відповіді спеціалізованого підприємства з приймання дорогоцінних металів. Слід ураховувати, що залежно від технічних причин отримана від продажу брухту виручка не завжди збігатиметься з очікуваною сумою, первісно відображеною при його оприбуткуванні (найімовірніше, вона буде меншою). Зазначена розбіжність знайде відображення в акті остаточного приймання, що складається спеціалізованим підприємством. Унаслідок такої різниці в бухгалтерському обліку необхідно буде сторнувати заборгованість спеціалізованого підприємства і відповідно суму доходу, отриману від такої реалізації.

Деталі та вузли, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, вилучені після демонтажу матеріальних цінностей, підлягають здаванню на спеціалізовані підприємства, які здійснюють приймання та переробку відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

До обов'язків постійно діючої комісії установи входять контроль за вилученням зі списаних цінностей придатних вузлів, деталей та матеріалів з кольорових і дорогоцінних матеріалів, визначення їх кількості, ваги, а також контроль за здаванням їх на відповідний склад (пп. «г» п. 7 Інструкції № 142/181).

Вилучення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння зі списаних матеріальних цінностей провадиться відповідно до Положення № 54/11.

Здавання дорогоцінних металів, що містяться у брухті виробів електронної та електротехнічної промисловості, відходах кіно-, фото-, рентгеноматеріалів, здійснюється на договірних умовах із підприємствами (п. 3 Положення № 54/11).

Слід зауважити, що за наявності відомчих або централізованих пунктів, що займаються збиранням і демонтажем техніки, апаратури, приладів та інших виробів, останні здаються без демонтажу, цілим комплексом (п. 6.5 Положення № 54 і п. 17 Інструкції № 142/181).

Заборонено знищувати, викидати, здавати у брухт техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, без попереднього вилучення та одночасного оприбуткування цінних деталей. Крім того, заборонено передавати, списувати і продавати техніку, апаратуру та інші необоротні активи за цінами нижче за вартість дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться в них, за вирахуванням витрат на їх вилучення (п. 17 Інструкції № 142/181).

Відповідно до п. 1.6 Положення № 54 у всіх установах та організаціях, що використовують дорогоцінні метали, наказом керівника має бути призначено спеціальних працівників, відповідальних за облік, зберігання, збирання відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали.

Відправлення використаних або застарілих виробів з платини і металів платинової групи та їх сплавів, підготовлених до здавання, можливе тільки за наявності на ці вироби паспорта заводу-виготівника чи результату аналізу дорогоцінних металів, проведеного лабораторією здавальника. За відсутності у здавальника такої лабораторії відходи і брухт слід відправити на переробні підприємства. Там уміст дорогоцінних металів у виробах визначать у встановленому на цьому підприємстві порядку.

Установам та організаціям, що не мають власної виробничої бази для демонтажу техніки, дозволено передавати списану техніку на спеціалізовані пункти зі збирання відходів і брухту дорогоцінних металів. При цьому також обов'язкова наявність паспорта підприємства-виготівника з даними про вміст дорогоцінних металів у техніці, що передається (п. 6.6 Положення № 54).

Наведемо перелік вітчизняних спеціалізованих підприємств, що здійснюють приймання та переробку брухту і відходів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затверджений Положенням № 54:

№ з/п 
Найменування переробного підприємства 
Види брухту і відходів, які підприємство приймає для переробки 
Адреса підприємства 
1 
ВО «Південний машинобудівний завод»  
Брухт дорогоцінних металів із демонтованих вузлів і деталей військової техніки, що підлягають списанню; брухт дорогоцінних металів, забруднений склом, пластмасами, кольоровими металами від електронної техніки; технологічні відходи, що містять менше 5 % дорогоцінних металів  
320008 м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1  
2 
ВО «Придніпровський хімзавод»  
Електролізний шлам; золи від спалювання органічних сумішей, що містять дорогоцінні метали; брухт і відходи, що містять понад 5 % срібла, понад 1 % золота за наявності платини, металів платинової групи менше 2 %; брухт і відходи платини і металів платинової групи із вмістом понад 2 % цих металів  
322630 м. Дніпродзержинськ, вул. Ленінградська, 179  
3 
Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат  
Брухт відпрацьованих каталізаторів і термопар із вмістом дорогоцінних металів  
322550 м. Вільногірськ Дніпропетровської обл.  

Крім того, відповідно до постанови № 383 збирання золота і срібла здійснює державне підприємство «Дніпро-ВДМ» (м. Дніпропетровськ), а платини і металів платинової групи – державне підприємство «Придніпровський завод кольорових металів» (м. Дніпродзержинськ), дорогоцінних металів із токсичного брухту і відходів, що містять менше 0,03 % дорогоцінних металів, – Донецький державний інститут кольорових металів.

Що стосується інших суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, то вони також можуть здійснювати господарську діяльність зі збирання, первинної обробки відходів та брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Умовою для здійснення такої діяльності є наявність у них ліцензії, яку видає Міністерство фінансів України, що є органом ліцензування відповідно до постанови КМУ «Про затвердження органів ліцензування» від 14.11.2000 р. № 1698.

Щодо витрат, пов'язаних із транспортуванням брухту і відходів дорогоцінних металів на приймальні пункти, зауважимо таке. Пунктом 5.2 Положення № 54 передбачено, що всі витрати, пов'язані з відправленням і транспортуванням відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на переробні підприємства, здійснюються за рахунок здавальника. Установа має обрати найдешевший спосіб переправлення брухту дорогоцінних металів на спеціалізовані підприємства. Можливість вибору способу їх переправлення надано в розділі IV Положення № 54. Це можуть бути посилки, що відправляються спеціальним зв'язком, посилки чи багажні місця, що відправляються поштою, залізницею або іншим видом транспорту.

Що стосується розрахунків переробних підприємств зі здавальниками брухту дорогоцінних металів, то тут існують такі вимоги: підприємства, які переробляють відходи і брухт, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, повинні виплатити здавальнику 50 % вартості отриманого металу протягом 60 днів від дня їх надходження за цінами, що діють на день оплати рахунків. Решту коштів сплачують після переробки за цінами, діючими на момент остаточного розрахунку.

Надходження та використання коштів від здавання «дорогоцінного» брухту

Відразу зауважимо, що особливістю для бюджетних організацій є те, що вони не можуть розпоряджатися коштами, що надійшли від здавання брухту дорогоцінних металів, у повному обсязі. Пов'язане це з тим, що до доходів загального фонду держбюджету згідно з п. 19 ст. 2 Закону про держбюджет-2005 відноситься 80 % коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 % коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло. Це означає, що якщо бюджетною установою буде здано у вигляді брухту і відходів зазначені цінності, то не вся сума отриманих від їх здавання коштів залишатиметься в розпорядженні бюджетної установи, а лише 20 % коштів, отриманих за здане у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 % коштів, отриманих за здане у вигляді брухту і відходів срібло. Відповідно 80 і 50 % отриманих коштів необхідно буде перерахувати в дохід загального фонду бюджету.

Відповідно до постанови КМУ № 659 надходження за здані у вигляді брухту і відходів чорні, кольорові, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння згідно з чинним законодавством залишаються в розпорядженні бюджетних організацій, належать до підгрупи 4 групи 1 власних надходжень бюджетних організацій та зараховуються в дохід спеціального фонду кошторису таких організацій.

Зазначені кошти витрачаються на покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування брухту і відходів дорогоцінних металів на приймальні пункти, витрати на інші господарські потреби і на преміювання осіб, безпосередньо зайнятих збиранням брухту дорогоцінних металів, а також на інші витрати, передбачені кошторисом (п. 24 Інструкції № 142/181).

Відповідно до Податкового роз'яснення про порядок оподаткування власних надходжень бюджетних установ та організацій у 2000 – 2001 роках, затвердженого наказом ДПАУ від 11.10.2001 р. № 409, яке діє досі, власні надходження бюджетних установ та організацій, що фінансуються з відповідних бюджетів, у разі якщо такі надходження зараховуються до спеціального фонду кошторису цих установ, не підлягають обкладенню податком на прибуток. Отже, кошти від здавання брухту дорогоцінних металів, що надійшли бюджетній установі, не обкладаються податком на прибуток за умови, що ці суми враховано в кошторисі установи у дохідній та видатковій його частинах.

Якщо кошти від здавання брухту дорогоцінних металів, кольорових металів, а також від продажу придатних і таких, що не були в користуванні, деталей списаних об'єктів основних засобів не заплановано та не затверджено в кошторисі, до нього необхідно внести відповідні зміни. Зміни до кошторису вносяться в порядку, передбаченому пп. 47 і 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228, і п. 3.9 Інструкції про складання і виконання розпису Державного бюджету України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 р. № 57.

Бухгалтерський облік

Розглянемо на умовному числовому прикладі, як в обліку бюджетної організації відображаються операції зі списання у зв'язку з ліквідацією об'єкта основних засобів, деталі якого містять дорогоцінні метали.

Приклад. На балансі бюджетної установи перебуває морально застарілий, фізично зношений, не придатний для подальшої експлуатації об'єкт основних засобів – холодильник «Норд». Первісна вартість об'єкта – 1350 грн. Сума зносу – 1350 грн. (100 %). Комісією складено акт про списання. Є висновок експерта про непридатність холодильника для подальшої експлуатації.

Згідно з паспортом заводу-виготівника в деталях холодильника містяться срібло, алюміній та його сплави, мідь та її сплави.

У результаті ліквідації, проведеної власними силами, на склад було передано 6 г брухту, що містить дорогоцінний метал – срібло, а також 8 кг брухту, що містить алюміній і мідь.

Закупівельна ціна брухту, що містить срібло, орієнтовно становить 5 грн. за 1 г. Вилучення дорогоцінного металу з брухту було здійснено спеціалізованим підприємством, за актом приймання якого було встановлено масу брухту – 3 г.

Орієнтовна ціна деталей із вмістом алюмінію та міді – 70 грн.

На рахунок бюджетної установи надійшло за здане у вигляді брухту срібло 15 грн. (3 г х 5 грн.). Із них 50 %, тобто 7,50 грн., перераховано в дохід держбюджету.

За здані на підприємство зі збирання кольорових металів деталі із вмістом алюмінію та міді установа отримала 45 грн.

№ з/п 
Зміст операції 
Дебет рахунка 
Кредит рахунка 
Сума, грн. 
1 
Списано об'єкт ОЗ на підставі акта про списання основних засобів  
401 
104 
1350 
2 
Одночасно оприбутковано брухт, що містить срібло (6 г х 5 грн.)  
239 
711 
30 
3 
Оприбутковано брухт, що містить алюміній та мідь  
239 
711 
70 
4 
Здано до пункту приймання:  
  
  
  
– брухт, що містить срібло  
675 
239 
30 
– брухт, що містить алюміній та мідь  
675 
239 
70 
5 
Отримано на рахунок спеціального фонди грошові кошти за:  
321 
675 
300 
– срібло  
321 
675 
15 
– алюміній та мідь  
321 
675 
45 
6 
На підставі акта приймання, складеного спеціалізованим підприємством, способом «сторно»:  
  
  
  
– зменшено доходи від здавання брухту, що містить срібло, способом «сторно» (30 грн. – 15 грн.)  
239 
711 
15 
– зменшено заборгованість спеціалізованого підприємства  
675 
239 
15 
7 
На підставі акта приймання, складеного спеціалізованим підприємством із приймання брухту кольорових металів, способом «сторно»:  
  
  
  
– зменшено доходи від здавання брухту, що містить кольорові метали (70 грн. – 45 грн.)  
239 
711 
25 

У бухгалтерії бюджетної організації на підставі першого примірника акта здійснюються відповідні записи про вибуття в інвентарній картці типової форми № ОЗ-6 (бюджет), а також в описі інвентарних карток щодо обліку основних засобів типової форми № ОЗ-10 (бюджет).

Матеріально відповідальна особа на підставі другого примірника акта здійснює записи в Інвентарному списку основних засобів типової форми № ОЗ-11 (бюджет) у графі «Вибуття (переміщення)», в якій зазначаються документ, що є підставою для вибуття об'єкта, і причина такого вибуття.

Для обліку необоротних активів, що вибули, використовується меморіальний ордер № 9, запис до якого провадиться на підставі документа (акта, накладної), згідно з яким необоротний актив вибув.

Номери інвентарних об'єктів необоротних активів, що вибули, не повинні присвоюватися іншим об'єктам, які знову надійшли, протягом трьох років (п. 6.24 Інструкції № 64).

Дохід від реалізації майна необхідно показати у формі № 4-1д або № 4-1м «Звіт про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами» у графі 8 «Надійшло коштів».

Дохід від реалізації брухту, що містить дорогоцінні метали і кольорові метали, необхідно відобразити також у податковому Звіті про використання коштів неприбутковими установами та організаціями в рядку 1.3.6 «Інші надходження до спеціального фонду».

Відповідальність

Часто установи нехтують вимогами щодо здавання брухту дорогоцінних металів зі списаного обладнання, мотивуючи це незначним вмістом «коштовностей» у ньому. Незначна вартість належних до здавання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться у списуваному обладнанні, не може бути підставою для порушення встановленого законодавством порядку здавання їх на спеціалізовані підприємства.

Підприємства, особи адміністративно-технічного та господарського персоналу за заподіяну державі шкоду внаслідок неповного збирання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 6.11 Положення № 54). Яка ж це відповідальність?

За порушення встановленого порядку збирання і здавання брухту дорогоцінних металів установлено відповідальність: від адміністративної до кримінальної. Так, відповідно до ст. 1891 КУпАП порушення затверджених норм використання, норм втрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, норм використання, норм втрат відходів і брухту в процесі виробництва, установленого порядку обліку або відсутність такого обліку, незабезпечення належних умов зберігання дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння у процесі виробництва, установленого порядку реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, установленого порядку збирання та здавання їх відходів і брухту – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ та організацій і громадян – СПД від восьми до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 136 до 340 грн.).

Відповідно до ст. 214 Кримінального кодексу України ухилення від передбачених законом обов'язкового здавання на афінаж чи обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторсировини, знайдених дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння, якщо цю дію вчинено у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкового здавання на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів із них або брухту таких виробів – карається штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 5100 до 17000 грн.) або обмеженням волі на строк до двох років.

 

Світлана Замазій 
Економіст-аналітик редакції газети
«Податки та бухгалтерський облік»

 

«Податки та бухгалтерський облік», 6 червня 2005 р., № 45 (812), с. 48 (www.factor.ua)

Дата підготовки 06.06.2005
Газета «Податки та бухгалтерський облік»

спасибо. еще б налоговый мне. не знаю - как его учитывать. какая группа, но меньше ж года эксплуатация? или это дорогое МБП? лом показывать в составе запасов на складе?