Подскажите, ФОП на общей системе без деятельности и наемных сотрудников должен платить ЕСВ 34,7%? И где это можно почитать.

если получает прибыль, то должен

___________________________________________________________
"Дебет с кредитом не сходится, а человек с человеком всегда сойдется."

Закон 2464

спасибо

А що ще сплачує такий ФОП? ПДФО= (Прибуток -ЄСВ)х15% ?
Яка звітність подається. Декларація раз в рік до 9 лютого і звіт в пенсійний до 1 квітня? Чи ні? Підкажіть, будь ласка, який порядок роботи такого підприємця. Плюси та мінуси.

ПІДПРИЄМЕЦЬ НА ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ:

що потрібно знати для ведення діяльності



З 1 квітня 2011 року почне працювати норма, що забороняє підприємствам — платникам податку на прибуток уключати до своїх витрат вартість товарів (робіт, послуг), придбаних у приватних підприємців — єдиноподатників. Щоб не втратити клієнтів та замовників, багато підприємців знаходять вихід у переході з єдиного податку на загальну систему оподаткування. Сьогодні розповімо, як вести облік на загальній системі, як сплачувати податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок, яку звітність та в які строки подавати.

Мета сьогоднішньої статті — розглянути загальні принципи роботи таких підприємців. Оподаткування перехідних операцій при зміні єдиноподатної на загальну систему оподаткування ми запропонуємо вашій увазі в одному з найближчих номерів нашої газети.

Наталія ЖУРАВЛЬОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»



Позитивні аспекти роботи на загальній системі

Почнемо з приємного. Як уже зазначалося, беззаперечною перевагою підприємництва на загальній системі з 1 квітня 2011 року є можливість його контрагентів (покупців, замовників) — платників податку на прибуток та підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування), відображати вартість придбаних у таких осіб товарів (робіт, послуг) у складі своїх витрат. Це перший момент.

До переваг цієї системи можна віднести також відсутність будь-яких обмежень щодо обсягу річної виручки та кількості найманих працівників (на відміну від платників єдиного податку).

Дещо забігаючи наперед, зауважимо, що загальна система є вигіднішою порівняно зі сплатою єдиного податку в період припинення діяльності. Судіть самі: підприємець-єдиноподатник має сплатити суму єдиного податку та ЄВС у розмірі не меншому від мінімального за кожен місяць незалежно від того, чи здійснював він у цьому місяці діяльність (чи отримував дохід). Підприємництво на загальній системі в цьому розумінні дещо лояльніше: розмір зобов'язань з ПДФО (розраховується за підсумками звітного року) залежить від суми фактично отриманого чистого доходу. Немає чистого доходу — немає зобов'язань з ПДФО. Аналогічно з ЄВС. Зобов'язання зі сплати ЄВС у підприємця на загальній системі виникають (причому в розмірі не меншому від мінімального) при отриманні чистого доходу у звітному місяці. Отже, за місяць, в якому в підприємця не було доходу, ЄВС «за себе» йому сплачувати не потрібно. Докладніше про це йтиметься нижче.

До викладеного варто додати ще й те, що законодавці, як випливає з їх неодноразових заяв, не відмовилися від ідеї кардинальної зміни правил роботи на єдиному податку, які первісно були передбачені проектом ПКУ, але не знайшли відображення в остаточному варіанті цього документа. Такі зміни, очевидно, рано чи пізно відбудуться. Однак сьогодні робити якісь припущення все одно що ворожити на кавовій гущі. Проте для єдиноподатників (навіть тих, які поки що не планують залишати спрощену систему оподаткування) незайвим буде вже зараз ознайомитися з тим, що таке загальна система оподаткування.



«Неприємності» загальної системи оподаткування

Тепер про недоліки, яких, прямо скажемо, порівняно зі спрощеною системою чимало. Назвемо основні з них.

Застосування РРО. Підприємець на загальній системі оподаткування зобов'язаний при проведенні розрахунків за продані товари (роботи, послуги) в готівковій формі, у тому числі з використанням платіжних карток, застосовувати РРО. Пільги деяким суб'єктам господарювання передбачено ст. 9 і 10 Закону про РРО (наприклад, підприємцям, які працюють на пільговому торговому патенті або торгують у кіосках чи з лотків газетами, журналами тощо), але таких небагато. Хочемо звернути увагу, що приватні підприємці не можуть скористатися пільгою на підставі п. 1 ст. 9 Закону про РРО. Ця норма дозволяє не застосовувати РРО при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг у разі проведення розрахунків у касах підприємств з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних та засвідчених печаткою в установленому порядку. Ця пільга поширюється лише на підприємства, установи та організації всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, тобто фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності не можуть нею скористатися.

Наявність підтверджуючих документів. Сьогодні це найболючіше питання в підприємців. По-перше, підприємець на загальній системі тепер може включати до витрат лише документально підтверджені витрати (п. 177.2 ПКУ). Після 1 січня 2011 року витрати не можуть розраховуватися за нормами (як це раніше було передбачено розділом IV Інструкції № 12), а можуть бути враховані тільки за наявності підтверджуючих документів.

По-друге, приватні підприємці на загальній системі повинні мати підтверджуючі документи щодо походження товару (п. 177.10 ПКУ). Це означає, що, крім накладної, товарно-транспортної накладної, акта приймання-передачі тощо, у підприємця мають бути наявні ще копії сертифікатів якості, сертифікатів відповідності тощо, тобто документів, за якими визначається географічне походження товару. Зазначення постачальником у накладній країни, звідки «родом» цей товар, на наш погляд, буде недостатньо. Поки важко сказати, які наслідки настануть для підприємця, якщо в нього не буде документів про походження товару. На наш погляд, за наявності документів, що підтверджують придбання товару, «вирізати» ці суми з витрат підприємця податкові органи не мають права. Можливо, податкові органи розцінюватимуть такий товар як контрабандний або контрафактний з відповідними наслідками згідно з ККУ, але цей факт може бути встановлено тільки судом. У будь-якому разі, потрібно мати на увазі, що наявність документів про походження товару тепер є обов'язковою умовою роботи підприємця на загальній системі оподаткування, тож ігнорувати цю вимогу не варто.

Придбання торгового патенту, сплата інших податків (обов'язкових платежів). Підприємці на загальній системі оподаткування не звільняються від сплати збору за здійснення певних видів діяльності (торговельна діяльність в пунктах продажу товарів*; діяльність з надання платних побутових послуг, перелік яких затверджено постановою № 1258; торгівля готівковими валютними цінностями в пунктах продажу іноземної валюти; діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей)). Сплата цього збору здійснюється шляхом придбання патенту. Штрафи за ведення без придбання патенту діяльності, що підлягає патентуванню, наведено у ст. 125 ПКУ.

* Із п.п. 14.1.211 ПКУ випливає, що сюди належать пункти продажу, в яких розрахунки провадяться в готівковій формі.

Крім того, на відміну від єдиноподатника, підприємець на загальній системі не звільняється від унесення плати за землю, збору за спеціальне використання води, платежів за використання лісових ресурсів, плати за користування надрами (п. 1 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ).

Сплата ПДВ. Підприємці на загальній системі оподаткування, в яких за останні 12 календарних місяців обсяг поставки товарів (послуг), що підлягають обкладенню ПДВ, перевищив 300 тис. грн., зобов'язані зареєструватися платниками ПДВ. Реєстраційну заяву має бути подано не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому вперше досягнуто 300-тисячний обсяг (п. 183.2 ПКУ). Звітним періодом з ПДВ для підприємця є календарний місяць.

Загальна система дозволяє підприємцю, який не досяг 300-тисячної межі, стати платником ПДВ у добровільному порядку. Умова такої реєстрації — за останні 12 календарних місяців обсяг поставки товарів (послуг) іншим платникам ПДВ становить не менше 50 % (ст. 182 ПКУ).

Нюанси реєстрації платником ПДВ, у тому числі і при переході з єдиного податку на загальну систему оподаткування, докладно розглядалися нами у статті «ПДВ-реєстрація: за новими правилами» // «БТ», 2011, № 6, с. 15.



Порядок обкладення ПДФО

З 1 січня 2011 року діяльність підприємців на загальній системі оподаткування регулюється відповідними нормами ПКУ. Вимоги Декрету та Інструкції № 12 тепер не поширюються на таких суб'єктів господарювання.

Загальна система оподаткування полягає в обкладенні доходів приватних підприємців ПДФО у порядку, установленому ст. 177 ПКУ. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід (ЧД), що визначається за формулою (п. 177.2 ПКУ):

ЧД = Д - В,

де Д — загальний оподатковуваний дохід, тобто виручка у грошовій та негрошовій формах (без урахування ПДВ, якщо підприємця зареєстровано платником ПДВ);

В — документально підтверджені витрати, пов'язані з господарською діяльністю підприємця (без урахування ПДВ, якщо підприємця зареєстровано платником ПДВ).

Доходи підприємця (Д) обліковуються за «касовим методом», тобто при фактичному отриманні виручки в готівковій чи безготівковій формі.

До переліку витрат (В), безпосередньо пов'язаних з отриманням підприємцем доходів, входять витрати, що включаються до витрат виробництва та обігу згідно з розділом III ПКУ (тобто, як і раніше, ті витрати, які підприємство — платник податку на прибуток може включити до своїх витрат). Розділ III ПКУ набере чинності 1 квітня 2011 року. Загальні вимоги до формування витрат відповідно до розділу III ПКУ ми розглядали у статті «Податок на прибуток: починаємо вивчення нових правил роботи» // «БТ», 2011, № 7, с. 47. Поки що тільки зауважимо, що витрати підприємств — платників податку на прибуток складаються із собівартості реалізованої у звітному періоді продукції (товарів, робіт, послуг), а також інших витрат, пов'язаних з господарською діяльністю. У I кварталі 2011 року приватні підприємці на загальній системі оподаткування мають орієнтуватися на витрати, що включаються до валових витрат згідно із Законом про податок на прибуток.

Доходи підприємця, отримані протягом календарного року від господарської діяльності, оподатковуються за прогресивною ставкою 15 (17) % (п. 177.1 ПКУ). Так, якщо підприємець отримав за місяць ЧД у межах 9410 грн. (у 2011 році), то ця сума обкладається ПДФО за ставкою 15 %, сума перевищення над 9410 грн. — за ставкою 17 %. Остаточний розрахунок ЧД підприємця та зобов'язань з ПДФО здійснюється після закінчення звітного року на підставі поданої річної декларації. До цього питання ми ще повернемося трохи нижче.

Протягом року підприємець сплачує авансові платежі з ПДФО. Згідно з п.п. 177.5.1 ПКУ авансові платежі розраховуються підприємцем самостійно, але не менше як 100 % річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у порівнянних умовах), і сплачуються до бюджету по 25 % щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Отже, підприємець тепер самостійно визначає річну суму авансових платежів, яка не може бути нижчою за суму ПДФО з ЧД підприємця в минулому році. Крім того, річна сума податку з оподатковуваного доходу за минулий рік визначається в порівнянних умовах. Це, на наш погляд, свідчить про те, що:

— по-перше, потрібно переглянути торішні суми доходів підприємця за кожен місяць. Якщо чистий оподатковуваний дохід в окремому місяці перевищує 10-кратний розмір МЗП, установлений на 1 січня 2010 року (тобто суму 8690 грн.), то до суми перевищення потрібно застосувати ставку 17 %;

— по-друге, якщо підприємець торік працював на загальній системі не весь рік, а, наприклад, тільки один квартал, то отриманий у цьому кварталі дохід потрібно помножити на 4, у такий спосіб спроектувавши його на весь наступний рік. При такому підході можна говорити про порівнянність показників — дохід за рік роботи.

Що стосується підприємців, які весь минулий рік працювали на єдиному податку або на умовах сплати фіксованого патенту, а у 2011 році перейшли на загальну систему оподаткування, то для них нижня межа розміру авансових платежів на 2011 рік становить 0 грн. Нагадаємо, що до 2011 року згідно з п.п. 4.3.25 Закону про податок з доходів до оподатковуваного доходу не включався дохід (прибуток), отриманий самозайнятою особою від здійснення підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону. Оскільки у підприємця в минулому році не було доходу від підприємницької діяльності, що обкладався ПДФО, то й сума податку дорівнює нулю. Це саме стосується і новозареєстрованих у 2011 році підприємців, які обрали загальну систему.

У листі ДПАУ від 09.02.11 р. № 3618/7/17-0417 зазначено, що фізичні особи — підприємці відображають очікуваний дохід на 2011 рік та суму авансових платежів з розбиттям за строками сплати (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня, до 15 листопада) у п. 3.2 розділу 3 декларації про доходи за 2010 рік*.

* Оскільки нову форму декларації Мінфіном ще не затверджено, за підсумками 2010 року підприємці звітували за старою «декретівською» формою (додаток 1 до Інструкції № 12). Так само потрібно діяти й далі (доки не буде прийнято нову форму декларації).

У цьому листі зазначено, що в аналогічному порядку (тобто в п. 3.2 розділу 3 декларації) відображаються авансові платежі, самостійно розраховані фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані протягом поточного року в установленому законом порядку або перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набуття чинності ПКУ. Такі особи згідно з вимогами п.п. 177.5.2 ПКУ подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочато діяльність або здійснено перехід на загальну систему оподаткування. Уперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також наводять інформацію про майновий стан і доходи станом на дату державної реєстрації як підприємця. Платники податку розраховують і сплачують авансові платежі у строки, визначені п.п. 177.5.1 ПКУ, що настануть у звітному податковому році.

Приклад 1. Громадянин зареєструвався приватним підприємцем 20 квітня 2011 року. За підсумками II кварталу він отримав чистий дохід у сумі 1000 грн.

За підсумками II кварталу (тобто не пізніше 10 серпня 2011 року) підприємець має подати декларацію про доходи, в якій зазначається чистий дохід, отриманий від підприємницької діяльності у II кварталі (1000 грн.). Очікуваний дохід на 2011 рік, котрий, як правило, розраховується на підставі поданої декларації, установлено підприємцем у сумі 3000 грн. (1000 грн. х 3 квартали роботи в 2011 році).

Авансові платежі сплачуються за строками сплати, що не настали (тобто до 15 серпня і до 15 листопада) в сумі 225 грн. ((3000 х 15 %) : 2).

Остаточний розрахунок суми ПДФО здійснюється в річній декларації, яку підприємець має подати протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.5 ПКУ). Зверніть увагу, що тепер підприємці подають декларацію тільки один раз на рік, а не за підсумками кожного кварталу. У декларації розраховується сума ПДФО з фактично отриманого у звітному році чистого доходу (ЧД). Нової форми декларації ще немає, але, очевидно, у ній потрібно буде наводити чисті доходи в розрізі за місяцями. Обчислена сума податку за рік зменшується на сплачені протягом року авансові платежі з ПДФО та вартість оплачених торгових патентів. Отриману різницю (остаточна сума зобов'язань з ПДФО за звітний рік) має бути сплачено підприємцем протягом 10 календарних днів, наступних за закінченням граничних строків подання річної декларації. Надміру сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податків.

Хочемо звернути увагу: якщо підприємець у кожному місяці звітного року отримував ЧД, то проблем із розрахунком річної суми ПДФО не буде. Запитання виникнуть, якщо в окремих місяцях у підприємця були збитки. Як ураховувати суму таких збитків, чи можна її переносити у зменшення ЧД наступних місяців у межах звітного року? Яку ставку ПДФО застосовувати, якщо в окремих місяцях дохід підприємця перевищив 9410 грн., а в окремих місяцях ним було отримано збитки? Поки що дати чіткі відповіді на ці запитання важко. Сподіваємося на появу роз'яснень з цього питання відДПАУ.



Таблиця 1. Строки сплати ПДФО «за себе» та подання звітності підприємцем
на загальній системі оподаткування

Показник
Підприємець працює у 2011 році на загальній системі

до 2011 року він також працював на загальній системі
перейшов з єдиного податку
чи фіксованого патенту
зареєструвався СПД у 2011 році вперше

Порядок розрахунку авансових платежів
Виходячи з очікуваного розміру ЧД, але не нижче розміру ПДФО з оподатковуваного доходу за попередній рік (у порівнянних умовах)
Виходячи з очікуваного розміру ЧД. Ми вважаємо, що в разі призупинення діяльності або якщо на початку діяльності вперше зареєстрований підприємець не планує отримання ЧД, розмір авансових платежів можна встановити в сумі 0 грн. Якщо діяльність ведеться такими підприємцями, то розмір очікуваного ЧД, як правило, визначається на підставі даних за підсумками роботи на загальній системі в першому звітному кварталі

Строки сплати авансових платежів
До 15 березня, до 15 травня,
до 15 серпня, до 15 листопада
До 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня, до 15 листопада (тільки у строки, що настануть у звітному році)

Строки подання
декларації
1. За підсумками року протягом 40 календарних днів після
закінчення звітного року
1. За підсумками звітного кварталу, в якому відбулися перехід на загальну систему або реєстрація суб'єктом підприємництва.
2. За підсумками року протягом 40 календарних днів після закінчення звітного року

Строки сплати остаточної суми ПДФО
Протягом 10 календарних днів після закінчення граничних строків подання річної декларації


　

Амортизація основних засобів

У наведеній вище формулі розрахунку ЧД немає такої складової, як амортизація основних засобів, але це не означає, що такі витрати не може бути враховано підприємцем.

Відразу зауважимо, що і до і після набуття чинності ПКУ підприємець має право зменшувати об'єкт обкладення ПДФО на сумму амортизаційних відрахувань основних засобів (тобто ТМЦ, які використовуються в роботі понад один рік та вартість яких перевищує 1000 грн.)*.

* З 2012 року до основних засобів належатимуть об'єкти, вартість яких перевищує 2500 грн. (п.п. 14.1.138 і п. 14 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ).

До 2011 року підприємець переважно з боєм відстоював право на амортизацію, оскільки податкові органи відмовляли в цьому (див., наприклад, лист від 03.03.06 р. № 1205/0/17-0415), посилаючись на неведення підприємцем бухгалтерського обліку. Підстави для цього податковим органам давала норма з додатка 7 до Інструкції № 12 про те, що підприємець може обліковувати амортизацію тільки за умови ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів згідно з порядком, що встановлюється Мінфіном. Такий порядок так і не було встановлено Мінфіном. Наші аргументи на користь нарахування підприємцями амортизації до 2011 року див. у консультації «Підприємець та основні фонди: право на амортизацію та податковий кредит» // «БТ», 2008, № 38, с. 18).

Тепер підприємець має орієнтуватися виключно на вимоги ПКУ, згідно з розділом ІІІ якого амортизація основних засобів уключається або до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), або до інших витрат підприємств — платників податку на прибуток. Причому правила нарахування амортизації прописані безпосередньо в ПКУ та не вимагають її нарахування на підставі даних бухгалтерського обліку, що дозволяє підприємцю здійснювати необхідні розрахунки при тому, що він не веде бухгалтерський облік. Отже, амортизаційні відрахування може бути враховано підприємцем на загальній системі у складі витрат. Єдине обмеження: не відноситься до витрат підприємця вартість придбаного рухомого та нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, якщо таке майно придбане до державної реєстрації фізичної особи — підприємця та/або не використовується в такій діяльності (п. 177.4 ПКУ). Тому, якщо підприємець використовує в господарській діяльності будівлю (її частину) чи автомобіль, придбані до реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності, то включати до витрат суми амортизаційних відрахувань щодо таких об'єктів (навіть якщо вони використовуються в його діяльності) він не зможе. Причому ця заборона діє з 1 січня 2011 року — дати набуття чинності ПКУ. Щодо інших об'єктів основних засобів (які не підлягають державній реєстрації) такого обмеження немає: головне, щоб майно використовувалося в господарській діяльності підприємця.

Для уникнення зайвих суперечностей з податківцями придбавати основні засоби (крім тих, що підлягають держреєстрації) підприємцю краще на себе не просто як на фізичну особу, а як на суб'єкта підприємницької діяльності.

Слід зауважити, що податківці досі не хочуть миритися з правом приватних підприємців на амортизацію. Так, у консультації в ЄБПЗ у цьому праві підприємцям відмовлено. Підстава та сама — неведення підприємцем бухгалтерського обліку. ДПАУ обґрунтовує свою позицію вимогами п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ, згідно з яким вартість, що амортизується, стосовно кожного об'єкта основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудовування, дообладнання, реконструкцію тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набуття чинності розділом III ПКУ. На противагу зазначимо, що наведена норма є перехідним положенням та призначена для визначення вартості необоротних активів, що підлягає амортизації, на 1 квітня 2011 року. Логічно, що якщо підприємець і до цього нараховував амортизацію на основні засоби всупереч роз'ясненням ДПАУ, то й далі йому потрібно бути послідовним: провести інвентаризацію основних засобів станом на 1 квітня та визначити на підставі наявних даних вартість об'єктів, що підлягає амортизації (залишкову вартість).

Якщо підприємець не насмілювався нараховувати амортизацію до 1 квітня, то він може й далі з міркувань безпеки не нараховувати амортизацію на об’єкти, що використовуються (підстава — відсутність даних бухгалтерського обліку станом на 1 квітня). Що стосується основних засобів, придбаних після 1 квітня 2011 року, то перешкод для відображення у складі витрат амортизації таких об'єктів ми не бачимо. Більше того, і щодо об'єктів, придбаних до 1 квітня, на які раніше не нараховувалася амортизація, підприємець може відстоювати право на амортизацію, здійснивши незалежну експертну оцінку таких об'єктів станом на 1 квітня 2011 року*.

* Щодо об'єктів, які підлягають державній реєстрації, потрібно стежити, щоб їх було придбано після реєстрації фізичної особи суб'єктом господарської діяльності. Інакше суму амортизації не можна включати до складу витрат.

Скажемо кілька слів про нові правила нарахування амортизації. З 1 квітня 2011 року амортизація нараховуватиметься на кожен об'єкт основних засобів (а не в цілому щодо групи, як це відбувається сьогодні). Основні засоби для цілей амортизації поділяються на 16 груп, наведених у п. 145.1 ПКУ. Для кожної групи встановлюється мінімально допустимий строк амортизації. Діючим підприємцям потрібно провести інвентаризацію основних засобів, що використовуються в господарській діяльності, станом на 31 березня 2011 року. Нараховувати амортизацію потрібно за одним із методів, наведених у п. 145.1 ПКУ. Найпростіший для розрахунку — прямолінійний метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об'єкта.

Приклад 2. Підприємець — неплатник ПДВ придбав комп'ютер вартістю 4800 грн., у тому числі ПДВ — 800 грн. Комп'ютер належить до групи 4 основних засобів (підгрупа «Електронно-обчислювальні машини»), мінімальний строк амортизації щодо якої становить 2 роки. Підприємець прийняв рішення, що корисний строк експлуатації придбаного комп'ютера становить 3 роки (закріплюється наказом або рішенням підприємця). Метод амортизації, що застосовується, — прямолінійний.

Річна сума амортизації:

4800 : 3 = 1600 (грн.).

Сума амортизації на місяць:

1600 : 12 = 133,33 (грн.).

Отже, щомісяця підприємець відображає амортизацію комп'ютера в сумі 133,33 грн. у складі своїх витрат (графа 10 Книги).

Також потрібно враховувати: якщо підприємець придбав об'єкт, що належить до малоцінних необоротних матеріальних активів (строк служби більше року, але вартість менше 1000 грн., а з 2012 року — менше 2500 грн.), то він може прийняти рішення про амортизацію таких витрат одним зі способів:

— 50 % у першому місяці використання та 50 % у місяці їх вилучення з активів (списання);

— 100 % у першому місяці використання об'єкта.



Сплата ЄВС

Порядок сплати ЄВС підприємцями, які працюють на загальній системі, дуже схожий на порядок сплати ПДФО.

Протягом року щокварталу підприємець сплачує авансові платежі за себе та членів своєї сім'ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності та отримують від цього дохід.

Річна сума ЄВС для сплати авансових платежів визначається так: сума очікуваного чистого доходу на поточний рік (розмір той самий, що і для розрахунку авансових внесків з ПДФО, але не більше максимальної величини, з якої справляються внески) помножується на ставку внеску 34,7 %. Якщо підприємець визначив, що його очікуваний ЧД у поточному році дорівнює нулю (про те, в яких випадках це можливо, ішлося в розділі «Порядок обкладення ПДФО» цієї статті), то протягом року йому не потрібно сплачувати ні авансові внески з ПДФО, ні авансові внески з ЄВС. Отриманий результат ділиться на чотири рівні частини та сплачується щокварталу (за I квартал — до 15 березня, за II квартал — до 15 травня, за III квартал — до 15 серпня, за IV квартал — до 15 листопада).

Після закінчення звітного року здійснюється перерахунок ЄВС виходячи з фактично отриманого підприємцем у звітному році доходу. Згідно з п. 3.3 Порядку № 21-5 ЄВС сплачується підприємцем у розмірі 34,7 % від суми доходу (прибутку), отриманого від його діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО, і суми доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб — підприємців, які беруть участь у здійсненні ними підприємницькій діяльності. При цьому сума ЄВС не може бути менша від розміру мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, в якому отримано дохід (прибуток).

Мінімальний страховий внесок (ЄВСmin) розраховується так:

ЄВСmin = МЗП** х 34,7 %.

** Діючий показник МЗП у місяці, в якому отримано чистий дохід.

Крім того, існує ще й максимальна межа зі сплати ЄВС (ЄВСmах), що розраховується так:

ЄВСmах = 15 х ПМПО*** х 34,7 %.

*** Діючий показник ПМПО в місяці, в якому отримано чистий дохід.

Остаточний розрахунок суми ЄВС здійснюється після закінчення року виходячи з показників ЧД, отриманих у кожному окремому місяці звітного року, які підприємець братиме із щомісячних підсумкових сум графи 12 Книги. Порядок розрахунку сум ЄВС подано в табл. 2 та 3 на с. 58.****

**** На сьогодні відкритим залишається питання про облік збитків, отриманих підприємцем в окремих місяцях звітного року. Ми вважаємо, що такі збитки необхідно враховувати при остаточному розрахунку суми ЄВС, адже об'єктом обкладення цим внеском є річний чистий дохід підприємця, що обкладається ПДФО (тобто внутрішньорічні збитки повинні враховуватися). До закінчення 2011 року ще далеко, тому пізніше ми ще повернемося до цього питання.



Таблиця 2. Мінімальні та максимальні величини сплати ЄВС у 2011 році (грн.)

Показники
Період 2011 року

з 1 січня
з 1 квітня
з 1 жовтня
з 1 грудня

МЗП
941
960
985
1004

ЄВСmin
326,52
333,12
342,8
348,39

ПМПО х 15
14115
14400
14775
15060

ЄВСmах
4897,91
4996,8
5126,93
5225,82


　

Таблиця 3. Правила обчислення ЄВС за підсумками звітного року

Показник
Сума ЧД у місяцях 2011 року

ЧД = 0
0 < ЧД < МЗП
МЗП < ЧД < ПМПО х 15
ЧД > ПМПО х 15

Сума ЄВС
ЄВС = 0
ЄВСmin
ЄВС = ЧД х 34,7 %
ЄВСmах

Розрахунок (на прикладі березня 2011 року)
ЧД = 0;
ЄВС = 0
ЧД = 20;
ЄВС = 326,52
ЧД = 5000;
ЄВС = 1735
ЧД = 20000;
ЄВС = 4897,91


&#12288;

Від загальної суми ЄВС, нарахованої за підсумками року, вираховуються суми ЄВС, сплачені підприємцем протягом року (щоквартальні авансові внески з ЄВС). У результаті або підприємець доплачує ЄВС до Пенсійного фонду (до 1 квітня), або йому повертається надміру сплачена сума ЄВС (або зараховується в рахунок майбутніх платежів з ЄВС).

Звітує підприємець з ЄВС один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним. Для цього він формує та подає до Пенсійного фонду звіт за формою таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності» додатка 5 до Порядку № 22-2 за себе і таблиці 4 «Відомості про дохід (прибуток) членів сім'ї фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок» додатка 5 до Порядку № 22-2 за членів сім'ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності.

Слід звернути увагу, що органи Пенсійного фонду може здійснити донарахування сум ЄВС, про що підприємцю буде надіслано для узгодження повідомлення-розрахунок за формою додатка 1 до Порядку № 21-5. Одночасно з повідомленням-розрахунком підприємцю надсилається вимога про сплату недоїмки на цю суму. Протягом 10 календарних днів суму, зазначену у вимозі, має бути сплачено підприємцем чи оскаржено в установленому порядку (у Пенсійному фонді вищого рівня або в суді).

За порушення в частині сплати ЄВС ст. 25 Закону № 2464 встановлено серйозні санкції. У зв'язку з цим потрібно дуже уважно ставитися до своєчасної сплати і подання звітності з цього внеску.



Ведення Книги обліку доходів і витрат

Приватний підприємець веде Книгу обліку доходів і витрат (далі — Книга) за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 24.12.10 р. № 1025*. Саме цим наказом затверджено і порядок її заповнення (Порядок № 1025).

* Див. коментар «ФОП на загальній системі: затверджено форму Книги обліку доходів і витрат» // «БТ», 2011, № 4, с. 7.

Наказ № 1025 набрав чинності 21 січня 2011 року, а у продажу нова Книга з'явилася ще пізніше. У зв'язку з цим виникає запитання, з якого числа потрібно вносити записи до Книги: з 01.01.11 р. — дати набуття чинності ПКУ, з 21.01.11 р. — дати набуття чинності наказом № 1025 або з дати реєстрації Книги в податковому органі? Роз'яснень від ДПАУ із цього приводу поки що немає, тому висловимо свою думку. Ми вважаємо, що до моменту реєстрації нової Книги в податковому органі підприємець має вести стару Книгу за ф. № 10. Після реєстрації нову Книгу найкраще заповнити починаючи з 1 січня 2011 року, тобто перенести відповідні дані з Книги за ф. № 10 за період з 1 по 20 січня загальною сумою. Починаючи з 21 січня 2011 року дані до нової Книги слід переносити по рядках за кожен день роботи. При такому заповненні, на наш погляд, по-перше, буде виконано вимоги ПКУ про ведення підприємцем Книги відповідно до нових вимог та з визначенням чистого доходу за звітний період — 2011 рік з розбиттям за місяцями. По-друге, оскільки наказ № 1025 набрав чинності 21.01.11 р., то і всі вимоги щодо заповнення нової Книги підприємець зобов'язаний виконувати з цієї дати. До 21.01.11 р. він на законних підставах вів Книгу за ф. № 10, тому для визначення правильного загального підсумку (за січень, за I квартал, за 2011 рік), на наш погляд, достатньо перенести загальні дані про доходи й витрати за період з 1 по 20 січня 2011 року. Стару Книгу за ф. № 10 здавати до податкового органу не потрібно, вона залишається в підприємця.

Тепер щодо порядку заповнення нової Книги. У цьому питанні існує багато нюансів. У межах цієї публікації висвітлимо основні моменти, спираючись на Порядок № 1025 та ПКУ.

Організаційні моменти:

1. Прошнурована і пронумерована Книга безкоштовно реєструється податковим органом за основним місцем обліку (тобто за місцем проживання) підприємця.

2. Якщо в підприємця є наймані працівники, які реалізують товари (роботи, послуги) за готівковий розрахунок, то на кожного такого найманого працівника реєструється окрема Книга. Реєстрація також відбувається в податковому органі за основним місцем обліку підприємця. Наймані працівники заповнюють у Книзі лише графи 1, 3 і 8. Виправлення до Книги працівник може вносити тільки із засвідченням їх приватним підприємцем. Дані з Книг найманих працівників переносяться до Книги підприємця в останній день звітного місяця.

3. У разі потреби реєстрації нової Книги протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається в підприємця.

4. Записи у Книзі потрібно здійснювати кульковою або чорнильною ручкою.

У табл. 4 подано загальні відомості про заповнення граф Книги.



Таблиця 4. Алгоритм заповнення Книги

Графа
Що відображаємо

1
2

Графа 1 «Період обліку (день, місяць, квартал, рік)»
Тут зазначається дата заповнення

Графа 2 «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на початок звітного періоду (грн.)»
і
графа 11 «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на кінець звітного періоду (грн.)»
У них відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), що виводиться у грошовій формі виходячи з ціни їх придбання. Ми вважаємо, що виводити щоденні залишки на початок та на кінець дня не потрібно. Виведення залишків потрібне на початок і кінець звітного періоду, а ним для підприємця на загальній системі є рік. Водночас з урахуванням того, що підприємець підсумовує показники доходів та витрат за підсумками кожного місяця, кварталу, року для визначення чистого доходу, можливо, податкові органи вимагатимуть виводити залишки ТМЦ на початок та кінець кожного місяця

Графа 3 «Розмір отриманих доходів від здійснення діяльності (за день, місяць, квартал, рік)»
Підприємець відображає в цій графі фактично отриману виручку від продажу товарів (робіт, послуг) у готівковій чи безготівковій формі, тобто доходи, як і раніше, відображаються за «касовим методом». Якщо підприємця зареєстровано платником ПДВ, то у графі 3 відображаються доходи за мінусом суми ПДВ. Із п. 3.3 Порядку № 1025 можна зробити висновок: якщо підприємець сам реалізує товари (роботи, послуги), він може робити записи про доходи загальною сумою за день. А от при продажу товарів (робіт, послуг) найманим працівником підприємця графи 1, 3 і 8 потрібно заповнювати щодо кожного факту здійснення операції (абз. 3 п. 3.7 Порядку № 1025). Чим викликані такі різні вимоги, відверто кажучи, не зовсім зрозуміло. Тим більше, що переважно підприємець на загальній системі зобов'язаний використовувати переведений у фіскальний режим РРО, а отже, кожен факт продажу товарів фіксується в РРО. На наш погляд, при використанні РРО чи РК логічно було б дозволити вносити записи до Книги за даними Z-звітів (виписаними за день РК) загальною сумою за день. Порядок унесення записів про доходи до Книги не повинен залежати від того, хто «стоїть за прилавком» — сам підприємець або його найманий працівник. Доки податкові органи не зрозуміють очевидного і не видадуть позитивне роз'яснення, найманий працівник підприємця має відображати кожен факт продажу в Книзі, як того вимагає Порядок № 1025.
Щодо заповнення графи 3 також зауважимо, що посередник відображає в ній тільки суму своєї винагороди. Суми, що проходять транзитом через підприємця-посередника, не відображаються ні у складі його доходів ні у складі витрат

Графа 4 «Реквізити документа, що підтверджує понесені витрати»
Сюди записуються реквізити (номер, дата й назва) документа, що підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт і наданням послуг. При цьому документами, що підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупівлі (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи

Графа 5 «Загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (грн.)»
У цій графі зазначаються витрати на придбання товарів, запасів, сировини, інших ТМЦ, що не підлягають амортизації. Якщо підприємець є платником ПДВ, то вартість придбаних ТМЦ відображається без урахування сум ПДВ.
Слід звернути увагу, що згідно з п. 139.1.3 розділу III ПКУ не включаються до складу витрат суми попередніх оплат і авансів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Ураховуючи це, з 1 квітня 2011 року попередньо оплачувані

Графа 5 «Загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (грн.)» У цій графі зазначаються витрати на придбання товарів, запасів, сировини, інших ТМЦ, що не підлягають амортизації. Якщо підприємець є платником ПДВ, то вартість придбаних ТМЦ відображається без урахування сум ПДВ.
Слід звернути увагу, що згідно з п. 139.1.3 розділу III ПКУ не включаються до складу витрат суми попередніх оплат і авансів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Ураховуючи це, з 1 квітня 2011 року попередньо оплачувані ТМЦ підприємець відображатиме у Книзі тільки за фактом їх фактичного отримання.
Що стосується зворотної ситуації, тобто коли ТМЦ отримано, але не оплачено, то їх вартість також слід відображати у графі 5 Книги лише після того, як буде здійснено оплату (тобто коли витрати буде фактично понесено платником). Отже, підприємець заповнює цю графу за «другою подією», коли товари і отримано, і оплачено. Дані графи 5 не беруть участі в розрахунку чистого доходу підприємця, що виводиться у графі 12. Для цих цілей використовується графа 6
Графа 6 «У тому числі товарів, що реалізовані, товарно-матеріальних цінностей, що використані у виробництві продукції (грн.)» У цій графі відображається сума витрат, безпосередньо пов'язана з отриманням доходу. Так, у торговельній діяльності підприємець у цій графі відображає купівельну вартість проданих за день товарів. При виробництві продукції (робіт, послуг) до цієї графи вносяться дані про вартість запасів, сировини, інших ТМЦ, фактично використаних у виробництві. При цьому не зовсім зрозуміло, в який саме момент підприємець-виробник має заповнювати цю графу: у момент передачі ТМЦ у виробництво або в момент реалізації виробленої продукції (робіт, послуг). Виходячи з принципу ув'язки витрат з отриманими доходами, правильнішим є другий варіант: при відображенні у графі 3 доходу від реалізації власної продукції (робіт, послуг) у графі 6 підприємець має відобразити матеріальну складову собівартості такої продукції (робіт, послуг).
Для правильного заповнення графи 6 підприємець повинен вибрати один з методів, за яким він обліковуватиме вибуття запасів (метод ідентифікованої собівартості, ФІФО (перший прийшов — перший пішов), середньозваженої собівартості, нормативних витрат). При значній номенклатурі товарів, що продаються, а також підприємцям-виробникам доведеться вести відомість обліку руху запасів (купівельних товарів, сировини, матеріалів тощо) за кожною позицією
«Внутрішнє переміщення товару (відпущено/отримано)»:
— графа 7 «адреса місця здійснення діяльності, прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки найманого працівника або серія та номер пасп.»
і
— графа 8 «вартість товару, що переміщено (грн.)» Ці графи призначено для відображення передачі товарів для реалізації від підприємця його найманим працівникам. Таку передачу слід оформляти внутрішнім документом (акт приймання-передачі, акт внутрішнього переміщення тощо). При цьому підприємець у графі 8 відображає вартість товару, переданого на реалізацію, за ціною придбання, а найманий працівник у своїй Книзі відображає у графі 8 вартість отриманого на реалізацію товару за продажної ціною (п. 3.7 Порядку № 1025). Якщо найманий працівник повертає підприємцю нереалізований товар з торговельної точки, то вартість такого товару і в Книзі підприємця, і у Книзі найманого працівника слід відображати у графі 8 зі знаком «-»
Графа 9 «Понесені витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату (грн.)» Тут відображаються чиста сума зарплати найманих працівників у день її виплати, а також сума перерахованого ПДФО та ЄВС (як «зверху», так і «знизу») із зарплати найманих працівників
Графа 10 «Понесені інші витрати, пов'язані з одержанням доходу, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (грн.)» Тут підприємець відображає інші витрати, понесені ним під час господарської діяльності, що не відображаються у графах 6 і 9, але на які зменшується його оподатковуваний дохід, а саме: витрати на сплату податків (обов'язкових платежів), крім ПДФО та вартості оплачених торговельних патентів; суми ЄВС, сплачені зі свого доходу (ураховуються у витратах на дату фактичної сплати); орендну плату; амортизацію основних засобів; оплату послуг банку, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування; витрати на відрядження; витрати на утримання та експлуатацію офісу, торговельних площ, транспортних засобів та інші витрати. При цьому у графі 4 вказуються реквізити документа, що підтверджує понесені витрати.
У графі 10 відображаються понесені витрати. Це означає, що витрати має бути сплачено підприємцем. При цьому потрібно враховувати, що з 1 квітня 2011 року не включатимуться до складу витрат суми попередніх оплат і авансів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (п.п. 139.1.3 ПКУ). Це свідчить про те, що інші витрати потрібно відображати у Книзі «за другою подією», тобто такі роботи (послуги, ТМЦ) має бути і оплачено, і фактично виконано (надано, отримано). Це підтверджується і п. 3.9 Порядку № 1025, де зазначено, що у графі 10 відображається, у тому числі, вартість оплачених виконаних робіт і наданих послуг. Незайвим буде ще раз нагадати, що з 1 квітня 2011 року підприємець не може включати до своїх витрат вартість товарів (робіт, послуг), придбаних у підприємця — платника єдиного податку. Це стосується будь-яких витрат (що відображаються у графах 5, 6 і 10)
Графа 12 «Чистий дохід (грн.)
гр. 3 - гр. 6 - гр. 9 - гр. 1» У цій графі виводиться чистий дохід, що підлягає оподаткуванню, за наведеною формулою. Мабуть, заповнювати цю графу потрібно щодня з виведенням підсумкових сум за місяць, квартал, рік
&#12288;
На цьому поки що зупинимося. Загальна система оподаткування, як ви самі змогли переконатися, набагато складніша та вимогливіша і в організації діяльності, і у веденні обліку, поданні звітності, і в частині податкового навантаження при отриманні значного прибутку. Зрозуміло, що до загальної системи підприємці звертаються уже у крайньому разі й до останнього тримаються за спрощену систему. Бажаємо всім приватним підприємцям якнайлегше пережити всі нововведення оподаткування.

Документи і скорочення статті
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.
ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.01 р. № 2341-III.
Декрет — Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.
Закон про РРО — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
Закон про податок на прибуток — Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 83/97-ВР.
Закон про ЄВС — Закон України «Про єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI.
Указ № 746 — Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції від 28.06.99 р. № 746/99.
Постанова № 1258 — постанова КМУ «Про затвердження переліку платних побутових послуг, на проведення діяльності з надання яких придбавається торговий патент» від 29.12.10 р. № 1258.
Порядок № 22-2 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.10 р. № 22-2.
Інструкція № 21-5 — Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.10 р. № 21-5.
Інструкція № 12 — Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затверджена наказом ГДПІУ від 21.04.93 р. № 12.
Порядок № 1025 — Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.10 р. № 1025.
СПД — суб'єкт підприємницької діяльності.
МЗП — мінімальна заробітна плата.
ПМПО — прожитковий мінімум на одну працездатну особу.
ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.
ЄВС — єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на сайті ДПАУ: www.sta.gov.ua.

nikon, Дуже дякую!

Будь ласка, немає за що! Ага, в цій статті частина інфи наведена таблицями, вони сюди скинулися текстом. Якщо Вам потрібні ці дані таблицею - давайте пошту, скину статтю файлом.

nikon, якщо можна скинте мені будь ласка, temp68@list.ru

Quote
Иногда могу
nikon, якщо можна скинте мені будь ласка, temp68@list.ru

Скинула, ловите!

спасибо

Да...но амортизацию после вступления в силу ПКУ вообще не дают гады включать в затраты, это же и касается ремонта ОС (нам даже не дают включить ремонт кассового апарата??!!!)... Так что затрат минимум получается и учитывая ЕСВ ещё и дофига налогов перечислять.... Ко всему прочему каждые полгода приходят кассовики и нагибают по полной...есть за что или нет... Сами хотим понемногу отходить от ФОПа на общей...

ФОПу выгодно сидеть на ОС, если он не осуществляет деятельности : не надо платить ЕВС и другие податки. Во всех остальных случаях - это куча мороки и проблем.

Подскажите пожалуйста .а то что меня запутали .в 2012 году ФОП на общей системе .может включать в расходы то .что приобретается в ФОП на едином налоге?

Nikon, скиньте и мне пожалуйста эту статейку на мыло synkovska_t@gc.ua

Скинула, ловите!!!

СПАСИБО, БОЛЬШОЕ!!!

ой, запятую невтему поставила

Подскажите пожалуйста .как выйти с ситуации .ФОП на общей системе перечислил деньги ФОПу нв едином налоге 2 гр. за транспортные услуги(прохлопали и он и мы).как теперь выйти с ситуации. чтобы он не слетел с единого налога.написать письмо какое .что деньги ошибочно перечислены .или может что фоп себе лично что-то перевозил .подскажите пожалуйста .очень срочно нужно!!!

Так ФОП на загальній це ж фізособа, а не юр...........
На мою думку панікувати нічого.......



Ну і що шо в голові вітер?!
Зате думки завжди свіжі!!!

Quote
Шустрик
Так ФОП на загальній це ж фізособа, а не юр...........
На мою думку панікувати нічого.......

он уже проконсультировался .что не может.что нужно уплатить 15% и слетать с единого налога.а на меня все шишки летят..

Ну так тоді лист про зміну призначення платежу..............



Ну і що шо в голові вітер?!
Зате думки завжди свіжі!!!

Quote
Шустрик
Ну так тоді лист про зміну призначення платежу..............

на что изменить платеж? у него только один КВЕД .я думла на возврат денег.так еще этот банк ЕРДЕ..

Да засада........... Навіть не знаю що придумать можна..........



Ну і що шо в голові вітер?!
Зате думки завжди свіжі!!!

А если как ошибочно перечисленный и вернуть деньги?

Так з банком засада....... Не проходять платежі.........



Ну і що шо в голові вітер?!
Зате думки завжди свіжі!!!

Не совсем поняла, что там с банком...А если возвратная фин помощь?

Quote
Kisulya
Не совсем поняла, что там с банком...А если возвратная фин помощь?

[club.dtkt.com.ua]



Ну і що шо в голові вітер?!
Зате думки завжди свіжі!!!

Подскажите пожалуйста можно ли сделать например так :для того чтобы ФОП на ЕН 2гр.не пострадал.(я писала .что общесистемник перечислил ему деньги) мы пишем ему лист-заяву на возврат денег и в нем указываем .что из-за проблем с банком (ЕРДЕ)просим возвратить нам деньги наличными.а он снимает со своего счета деньги (может там можно в чеке написать как-то -возврат согласно письма) и отдает их нам.Только вот какой он нам даст документ ?может какую-то расписку написать ему.что деньги получены или такое не прокатит?
Просто идея состоитв том.чтобы он как бы и деньги вернул .и вместе с тем оставил их у себя.