Интернет-конференция:
"Изменения в Налоговом кодексе - 2013"
(19 февраля 2013 года)

Уважаемые участники форума!
Партнер проведения этой конференции - одна из ведущих юридических компаний "Jurimex ", которая объединяет 50 высококвалифицированных профессионалов с обширным практическим опытом и блестящими знаниями украинского и международного права. Высокий профессиональный уровень компании Jurimex подтверждается признанием в ежегодных рейтингах лучших юридических фирм Украины.

На ваши вопросы отвечала Вита Форсюк - юрист ,адвокат, специалист в области налогового и финансового права юридической компании "Jurimex "





Редаговано разів: 6. Востаннє 19/02/2013 09:04 користувачем DK-admin.

Неприбуткова організація в держреєстрі з другого кварталу 2012 року. за підсумками року одержано прибуток, значно менший пільгового. А ось підсумки 1 кварталу будуть значно більші тих 25%,бо підприємство не працювало повний рік. І взагалі,повинна організація тільки з внесків сплачувати податок на прибуток?

Відповідає Віта Форсюк:

Відповідно до п.п. 133.4. п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є неприбуткові установи та організації у разі отримання ними прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню.

Пункт 157.11 статті 157 ПК України передбачає, що у разі якщо доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених пунктом 157.5 цієї статті, на кінець першого кварталу року, що настає за звітним, перевищують 25 відсотків загальних доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок із нерозподіленої суми прибутку за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, до суми такого перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за результатами першого кварталу року, що настає за звітним, у строки, встановлені для інших платників податку.

Якщо неприбуткова організація отримує дохід з інших джерел, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих із таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів (абз. другий п. 157.11 Кодексу).

Відповідно до п. 157.5 ст. 157 ПК України від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "г" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді:
- разових або періодичних внесків, відрахувань засновників і членів;
- коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від провадження їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів;
- дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевих бюджетів, державних цільових фондів або в межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх одержувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.



Редаговано разів: 2. Востаннє 19/02/2013 08:40 користувачем DK-admin.

Юр. особа на єдиному податку. основй вид діяльності - здача нерухомого майна в оренду. здає в оренду власне приміщення. договору оренди чи акту на право власності землі немає. Чи повинні ми платити за землю і скільки? нормативного-горошова оцінка з 2009р.

Відповідає Віта Форсюк:

На практиці податкові органи не рідко вимагають, аби юридичні особи, що володіють нерухомістю, проте не оформили земельну ділянку на якій вона знаходиться, все одно платили земельний податок. Дане питання є досить спірним. І не однозначним.

Проте у Вашій ситуації у якості аргументів можна використати пункт 297.1 статті 297 ПК України, відповідно до якого платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності, та п. 288.1 ст. 288 ПК України, яким встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Окрім того, ДПС України змінила свою позицію, щодо права платника єдиного податку на пільгу щодо земельного податку, у випадку здачі нерухомості в оренду, відзначивши в своєму Листі від 13.12.2012, № 3279/0/141-12/С/17-3214 «Про розгляд звернення (щодо плати за землю фізичними особами - підприємцями - платниками єдиного податку)» позицію, що у разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа - підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.



Редаговано разів: 1. Востаннє 19/02/2013 08:40 користувачем DK-admin.

Скажіть будь-ласка, як буде оподатковуватися майно подружжя. Фактично сім"я володіє двома об"єктами нерухомості, але документально усе оформлено на одного із подружжя. Чи буде у такому випадку застосовуватися пільга на один об"єкт нерухомості для дружини, а на інший об"єкт нерухомості для чоловіка? Адже при розлученні усе майно, яке придбане за час перебування у шлюбі вважається спільним і розділяється між подружжям незалежно від того, на кого оформлено документи.

Відповідає Віта Форсюк:

Відповідно до п. «б» п. 265.1.2. ст. 265 ПК України якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Що стосовно пільг із сплати такого податку, то відповідно до п.п 265.4.1. п.265 ст. 265 ПК України база оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Скористатись такою пільгою щодо нерухомості, яка перебуває у спільній сумісній власності подружжя, може лише один із подружжя, оскільки інший просто не буде платником вказаного податку, в силу положень п. «б» п. 265.1.2. ст. 265 ПК України.



Редаговано разів: 1. Востаннє 19/02/2013 08:42 користувачем DK-admin.

Юр. особа-єдинщик 5% (неплатник ПДВ) отримує консультаційні послуги від ФОПа-єдинщика на певні суми.
Чи можуть при перевірці визнати такі послуги недійсними або фіктивними з подальшою трактовкою сум, сплачених юр.особою на користь ФОПа, як мінімізація податків?

Відповідає Віта Форсюк:

З метою уникнення будь-яких суперечок з податковими органами, що реальності Ваших взаємовідносин з ФОП, необхідно укласти відповідний договір та оформити належні первинні документи. Варто також звернути увагу на види діяльності такого ФОП, оскільки вони повинні співпадати із характером консультаційних послуг, що будуть Вам надані. Також, якщо характер консультаційних послуг передбачає наявність в особи, що їх буде надавати, певних сертифікатів чи акредитацій, бажано отримати копії відповідних документів.

Рекомендуємо також передбачити у договорі, що консультаційні послуги, мають бути оформлені у вигляді письмово звіту, аналітичної записки, роз’яснення, тощо, за підписом Вашого контрагента. Оскільки пред’явлення такого письмового документу буде доковим аргументом, то підтвердить реальність господарської операції.



Редаговано разів: 1. Востаннє 19/02/2013 08:43 користувачем DK-admin.

Питання стосується юр.особи-єдинник - власника земельної ділянки з цільовим призначенням" "для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд". Ця земельна ділянка була придбана підприємством з метою або подальшого перепродажу, або будівництва на ній згідно з цільовим призначенням будинку і продажу вже цього будинку. Зараз ця земельна ділянка стоїть у первісному вигляді.

Згідно практиці, що склалася, податкова інспекція у юр.осіб-єдинників оподатковує земельним податком лише зем.ділянки, що здаються в оренду. За логікою податківців здана в оренду зем.ділянка вже НЕ використовується у власній господарської діяльності юр.особи-єдинника, і тому підлягає оподаткуванню земельним податком.

Тому юр.особа-єдинник НЕ сплачує земельного податку. Але виникли сумніви - чи можна вважати цю зем.ділянку як таку, що використовується для провадження господарської діяльності?

Відповідно до ч. 4 п. 297.1.ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

Поняття господарська діяльність наведено в пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК, відповідно якого це діяльність особи, яка пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і здійснюється такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Раніше, до Податкового Кодексу, в час дії Указу 727/98 аналогічна норма була прописана в Постанові 507. Тільки там згадувалась не господарська, а підприємницька діяльність. Відповідно до п. 6 постанови № 507 суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої ст. 6 цього Указу не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Прошу надати відповідь:

1. Яка різниця між господарською діяльністю та підприємницькою діяльністю?

2. Чи можна вважати описану вище зем.ділянку як таку, що використовується для провадження господарської діяльності, а в час дії Указу 727/98 як таку, що використовувалась для підприємницької діяльністі?

Відповідає Віта Форсюк:

Поняття «підприємницька діяльність» раніше визначалось в Законі України «Про підприємництво» 07.02.1991р. № 698-XII та в деяких підзаконних нормативних актах. Так, відповідно до Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 375 від 26.12.2005 року «Про затвердження національних класифікаторів, зміни до державного класифікатора та скасування чинності державних класифікаторів» підприємницька діяльність - це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Але у зв’язку із втратою Законом № 698 часткової чинності, відбулася еволюція цього поняття. Так, у ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України господарською є діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В цілях оподаткування поняття господарська діяльність наведено в п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого - це діяльність особи, яка пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і здійснюється такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

А тому, виходячи із вищевказаного, можна сказати, що підприємницька діяльність є складовою господарської діяльності. Поняття господарська діяльність є ширшим від поняття підприємницька діяльність, оскільки перше включає в себе також і некомерційну діяльність.

Варто відмітити, що податкові органи дещо змінили свою позицію, що права платника єдиного податку при передачі в оренду

Згідно позиції ДПС України наведеної в Узагальнюючій податковій консультації щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку - фізичними особами – підприємцями, від 23.11.2012р. № 1051, у разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа - підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.

У вашій ситуації, наявний ризик , що податковими органами буде розцінено ситуацію, як таку, що не надає права на застосування податкової пільги, через відсутність прямого зв’язку між отриманням доходів від вашої господарської діяльності та такою земельною ділянкою.



Редаговано разів: 1. Востаннє 19/02/2013 08:47 користувачем DK-admin.

Підприємство на протязі півроку не мало ні реалізації, ні доходів через відсутність замовлень на свої проектні послуги, але зарплата загальновиробничого персоналу і амортизація загальновиробничих ОС нараховувалась. Як правильно відобразити такі загальновиробничі витрати (закрити 91 рахунок)?

Відповідає Віта Форсюк:

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291, на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі.

Раніше вказана Інструкція у числі коректних проводок для закриття рахунку 91 пропонувала бухгалтерську проводку Дт 79 «Фінансові результати» Кт 91. Проте відповідно до змін, внесених до Інструкції № 291 наказом Мінфіну України від 26.09.2011 р. № 1204, вказана проводка була виключена.

У якості способу вирішення ситуації, що склалась можна порекомендувати для нерозподілених постійних фактично понесених загально виробних витрат у звітному періоді, коли відсутня реалізація продукції і не можна їх списати бухгалтерською проводкою Дт 90 Кт 91, використовувати бухгалтерську проводку Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» Кт 91.



Редаговано разів: 1. Востаннє 19/02/2013 08:48 користувачем DK-admin.

Як правильно відобразити в податковому обліку витрати на мобільний зв’язок, якщо співробітники іноді самостійно поповнюють телефонні рахунки через термінали і інколи не в змозі надати в бухгалтерію квитанції (втрачають документи), але ці платежі відображені в рахунках оператора?

Відповідає Віта Форсюк:

Відповідно до абз. «ґ» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати) враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, які відносяться до інших витрат.

Водночас згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, витрати на оплату послуг мобільного зв’язку враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, за умови підтвердження таких витрат відповідними первинними документами.

До документів, що можуть підтвердити зв'язок телефонних переговорів із господарською діяльністю, можна віднести: наявність договорів на підключення, інші угоди, рахунки-фактури; правила користування мобільним зв'язком, затверджені наказом керівника підприємства; перелік співробітників, забезпечуваних мобільними телефонами у зв'язку з виробничою необхідністю; у разі контрактного підключення - деталізовані рахунки від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов; журнали обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером - якщо підключення здійснюється шляхом придбання карток; щомісячні письмові звіти про здійснені переговори.



Редаговано разів: 1. Востаннє 19/02/2013 08:49 користувачем DK-admin.

ФОП на едином налоге 3 группы вносит на свой текукщий счет (предпринимателя) собственные средства для пополнения оборотных средств.
Включается ли эта сумма в доход и соответственно облагается 5%? В разных обсуждениях ответ- да, но на основании каких статей Закона или еще каких-то документов?

Відповідає Віта Форсюк:

Відповідно до ч. 1 п. 292.1. ст. 292 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. (надалі – ПК України) до доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця – є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. Пунктом 292.3 статті 292 ПК України передбачено, що до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Також для фізичних осіб платників єдиного податку групи, які є платниками податку на додану вартість, та платників єдиного податку четвертої групи до складу доходів за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Тобто до складу доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку має включатись будь-який отриманий ним дохід, за виключенням того, відносно якого законом надано відповідну пільгу.

Так, Податковим кодекс України передбачає, що до складу доходів фізичної особи, як платника єдиного податку не включаються:

- пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (ч. 1 п. 292.1. ст. 292 ПК України),

- суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону (п. 292.10 ст. 292 ПК України),

- суми податку на додану вартість ( ч. 1 п. 292.11 ст. 292 ПК України);

- суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів (ч. 3 п. 292.11 ст. 292 ПК України);

- суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм (ч. 4 п. 292.11 ст. 292 ПК України);

- суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (ч. 5 п. 292.11 ст. 292 ПК України); ;

- суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця (ч. 6 п. 292.11 ст. 292 ПК України);

- суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом (ч. 7 п. 292.11 ст. 292 ПК України);

- суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених цим Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів (ч. 9 п. 292.11 ст. 292 ПК України);

Щодо коштів, які фізична особа вносить на банківський рахунок, що належить її як підприємцю (платника єдиного податку, то варто прийняти до уваги наступне.

Не зважаючи на той факт, що такі особи біологічно вони представлені однією людиною, в розумінні податкового законодаства - це будуть різні платники податків, а тому надходження вказаних вище коштів класифікуються як безповоротна фінансова допомога.

Як наслідок, враховуючи, що стаття 292 ПК України не звільняє даний вид доходу від оподаткування, кошти, що були отримані фізичною особою підприємцем платником єдиного податку від себе як від фізичної особи, підлягають включенню до складу його доходу як платника єдиного податку



Редаговано разів: 1. Востаннє 19/02/2013 08:52 користувачем DK-admin.

Предприятия OOO планирует импорт, впервые. Сейчас необходимо подготовить контракт. Товар – игрушки, оплата - после доставки товара, условия поставки - CIF или CIР. Подскажите какие основные моменты необходимо учесть, чем отличаются CIF/ CIР, если есть возможность скиньте на эл. почту шаблон контракта. Заранее спасибо!

Відповідає Віта Форсюк:

У статтях 180 та 181 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201 «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» встановлено, що до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:

- Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

- Преамбула, в якій зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту) (установчі документи тощо).

- Предмет договору (контракту). Визначається, який товар один з контрагентів зобов'язаний поставити іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту, тощо. Якщо товар потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту).

- Кількість та якість товару. У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики.

- Базисні умови поставки товарів, що визначаються відповідно до правил «Інкотермс», які встановлюють обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

- Ціна та загальна вартість договору (контракту). У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів, що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту). При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення.

- Умови платежів, де визначається валюта платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

1) умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»;

2) умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

- Умови приймання-здавання товару, де визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

- Упаковка та маркування. Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення.

- Форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

- Санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів - від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

- Урегулювання спорів у судовому порядку. У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.

- Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін. При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (№ рахунку, назва та місцезнаходження банку,) контрагентів договору (контракту).

Пояснення особливостей умов поставок на умовах CIF та CIР наведено в Офіційних правилах тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (правила Інкотермс). На сьогодні в Україні правила в редакції 2000р.

Термін СIP («фрахт/перевезення і страхування оплачені до…») означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім того, продавець зобов’язаний оплатити витрати, які пов’язані з перевезенням товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики і будь-які інші додаткові витрати після доставки таким чином товару. Проте, за умовами CIP на продавця також покладаються зобов’язання по забезпеченню страхування від ризиків втрати і пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Тому, продавець заключає договір страхування і оплачує страхові внески. Покупець повинен взяти до уваги, що у відповідності до термінів CIP від продавця вимагається забезпечення страхування з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або спеціально домовитись про це з продавцем, або ж сам прийняти міри по укладенню додаткового договору страхування.

На умовах СIP під терміном «перевізник» розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов’язання забезпечити самому або організувати перевезення товару залізничним транспортом, автомобільним, повітряним, морським і внутрішніми водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

У випадку здійснення перевезення в пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбудеться в момент передачі товару в піклування першого перевізника.

За умовами терміна СІР на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Термін CIF «Вартість, страхування і фрахт» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця.

Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються поставити товар через поручні судна, слід застосовувати термін CIP.

За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен брати до уваги, що відповідно до умов терміна CIF, від продавця потрібно забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям . У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або спеціально домовитися про це з продавцем, або сам вжити заходів по висновку додаткового страхування. За умовами терміна CIF на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту.



Редаговано разів: 1. Востаннє 19/02/2013 08:56 користувачем DK-admin.

ФОП на общей системе налогообложения приобретает транспортные средства для использования в хозяйственной деятельности(договор с ФОП и оплата с т-счета ФОП),гос.регистрация в соответствии с законодательством транспортных средств и соответственно тех.паспорт оформляются на частное лицо-гражданина(согл.Правил регистрации). Имеет ли право ФОП на налоговый кредит по приобретенным основным средствам и амортизацию.

Відповідає Віта Форсюк:

Відповідно до абз. «б» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Згідно абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

При цьому п. 198.4 ст. 198 ПК України встановлює обмеження відповідно до якого, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.


Тобто, ФОП може включити відповідну суму до складу податкового кредиту, за умови якщо на момент придбання автомобіля він являвся зареєстрованим платником податку на додану вартість , та отримав від продавця належним чином оформлену та зареєстровану податкову накладну. При цьому господарські операції, в яких ФОП буде використовувати автомобіль мають підпадати під оподаткування ПДВ.

Щодо ситуація щодо права фізичної особи - підприємця нарахування амортизації є досить спірним.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування регулюється статтею 177 ПК України

Відповідно до підпункту 177.2 статті 177 ПК України об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Кодексу (п.177.4 ст. 177 ПК України)

Згідно розділу ІІІ ПК України витрати операційної діяльності, - це витрати, що визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 статті 138 ПК України.

До них зокрема включається амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Також, згідно із абзацом «в» підпунктом 138.10.2 пунктом 138.10 статті 138 ПК України до складу адміністративних витрат включається витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, амортизація.

На думку податкових органів, оскільки фізичні особи не зобов’язані вести бухгалтерський облік, отже вони не можуть визначити суму амортизаційних відрахувань вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом ІІІПК України, так як наслідок, до складу витрат фізичної особи – підприємця не включаються сума амортизації основних засобів.

Свою позицію вони обґрунтовують ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996), якою передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Однак фізичні особи - підприємці (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування обліку та звітності) згідно пункту 177.10 статті 177 ПК України зобов’язані вести книгу обліку доходів і витрат.

Водночас, хоча згідно із ст. 2 Закону № 996 дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, та які ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності, даний Закон не встановлює і прямої заборони для фізичних осіб-підприємців для ведення бухгалтерського обліку

До того ж п. 177.10 ст. 177 ПК України не пов'язує процес документування податкового обліку і звітності підприємця з обов'язковим веденням бухгалтерського обліку. Така вимога п. 44.2 ПК України встановлено тільки для платників податку на прибуток, тобто юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів.

Єдина вимога до ведення обліку - це необхідність документального підтвердження витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, регламентують пункти 177.2 і 177.4 ПК України.

Порядок нарахування амортизації регулюється статтями 144 - 146 розділу III ПК України. Отже, для того щоб ФОП на загальній системі оподаткування мав право включити амортизацію до витрат, він повинен вести облік за податковими правилами, викладеним в цих статтях, і дані обліку заносити до Книги доходів і витрат. Для цього йому достатньо підтвердити суми амортизації, включаються до витрат, відповідними первинними документами і даними розрахунку амортизації, що дозволяють податківцям перевірити його правильність і відповідність його нормам нарахування амортизації, викладених у статтях 144 - 146 ПК України.

Для підтвердження сум амортизації, включаються до складу витрат, ФОП на загальній системі оподаткування може використовувати в якості первинних документів типові форми первинної облікової документації, в т. ч. і з обліку основних засобів.

При складанні розрахунку амортизації слід керуватися положеннями ст. 144 - 146 ПК України, в яких викладено порядок визнання об'єктів амортизації і визначення їх вартості, методи нарахування амортизації і класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів. Розрахунок амортизації потрібно оформити у вигляді первинного документа, тобто документа, що має обов'язкові реквізити. Для обліку загальної суми нарахованої амортизації по всіх об'єктах за місяць дані про нараховану амортизацію переносяться в зведену форму, де вони підсумовуються, а отриманий результат відображається у Книзі обліку доходів і витрат.

Спеціальної графи для відображення амортизації в цій Книзі немає, тому її суму можна записувати в графу 10, в яку заносяться інші витрати виробництва та обігу, пов'язані з одержанням доходу.

До речі, право ФОП на врахування амортизації підтримує і судова практика, у якості прикладу якої можна навести рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року справа №2а-0570/15348/11.



Редаговано разів: 1. Востаннє 19/02/2013 08:58 користувачем DK-admin.

Під тиском податкової й міськради вже 2 роки укладаю"Добровільну угоду"(ясна річ незаконна) відповідно до якої, сплачував орендну плату не тільки під приміщенням, а й за прибудинкову територію ......Будучи ФО-П належу до 2-ї групи єдинщиків.Чи зобов"язаний я подавати в податкову розрахунок орендної плати за землю,на якій розташоване нежитлове приміщення ( належить мені на праві власності),але на земельну ділянку немає ніяких правоустановчих документів?????Проект землевідводу в процесі виготовлення2)Чи повинен я сплачувати земельний податок й за чяку часстку???
Дякую!

Відповідає Віта Форсюк:

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України (надалі – ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону

Відповідно до статті 126 ЗК України:
- право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом;
- право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;
- право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.

Щодо земельної ділянки в багатоквартирному житловому будинку, то відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам й організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Частина 2 цієї статті встановлює, що у разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку, відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Тобто чинним законодавством передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними житловими будинками об'єднанню власників будинку або підприємствам, установам й організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Згідно з п. 286.6 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває в користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до п. 287.8 ПК України власник нежитлового приміщення (його частини) в багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ця частка визначається співвідношенням загальної площі приміщення до спільної площі всіх квартир і нежитлових будівель у будинку.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 510 Цивільного кодексу України в зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Отже, укладання договору оренди землі можливе на земельну ділянку із зазначенням у ньому всіх часток, що належать до неї, та відповідно всіх орендарів.

Таким чином, зацікавлена фізична особа – підприємець на земельну ділянку може укласти договір оренди землі, в якому сторонами (орендарями) виступатимуть кілька осіб. Нарахування орендної плати в такому разі здійснюватиметься пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває у власності кожного співвласника.

Водночас варто відмітити, що п. 288.1 ст. 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Тобто до моменту укладення договору оренди немає підстав для нарахування орендної плати за землю.

Що ж до земельного податку, то відповідно до ч. 4 п. 297.1.ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.



Редаговано разів: 1. Востаннє 19/02/2013 09:00 користувачем DK-admin.

Підприємство хоче частково відмовитися від паперових форм документів, для прикладу почати так співпрацю з одним із своїх клієнтів, і перейти по максимум на електронний обіг з використанням електронних ключів.
Зараз при продажі клієнту виписуються такі документи: розхідна накладна і податкова накладна, а доставка товару відбувається самим підприємством безкоштовно.
Якщо не буде взагалі паперових екземплярів, постає питання в дорозі, як водій може підтвердити що він везе за товар і куди?
(флешку я так розумію з цифровими документами на ній інспектору ДАІ не підійде надати, та й самі електронні документи між організацією і клієнтом будуть відправлятися засобами електронної пошти (звичайно що підписані електронними ключами)).

Відповідає Віта Форсюк:

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. У товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

У випадку, коли витрати по перевезенню будуть покладатись на продавця, він не лише позбавлений права на оформлення товарно-транспортної накладної чи дорожнього листа, але ї зобов’язаний здійснювати оформлення таких документів для підтвердження правомірності списання паливно-мастильних матеріалів чи витрат на транспортування товару, якщо такі паслуги йому надає стороння організація. За допомогою даних документів водій і зможе підтвердити правомірність транспортування товару.



Редаговано разів: 1. Востаннє 19/02/2013 09:01 користувачем DK-admin.