Якщо організація веде діяльність звільнену від оподаткування ст.5 ЗУ про ПДВ, чи потрібно реєструватися платником ПДВ, якщо обсяг операцій більше 300тисяч за рік???

Наша позиція:
1. згідно ст 2.3.1 ЗУ про ПДВ потрібно реєструватися коли є 300тис. ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОПОДАТКУВАННЮ,
2. в ст.1.1 вказано що оподаткування-це оподаткування податком на додану вартість.
3. згідно ст.5 наші операції не оподатковуються податком на додану вартість, відповідно НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ ОПОДАТКУВАННЮ і тому 300тисяч (що підлягать оподаткуванню) - НЕМАЄ і реєструватися не потрібно.

Позиція податкової:
В бланку!!!! звітності по ПДВ, а саме в декларації є рядок 5.1, де в загальний обсяг оподатковуваних операцій входять операції які не підлягають оподаткуванню по ст.5, відповідно операції ЩО НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ оподаткуванню потрібно вважати ЩО ПІДЛЯГАТЬ оподаткуванню і 300тисяч рахувати від ВСІХ операцій (крім тих які вказані в ст 3, бо вони не включаються в рядок 5.1 декларації).
Висновок- ми повинні реєструватися платниками ПДВ.


Чи є тут конфлікт інтересі ???
Чи шанс оскаржити вимоги податкової???



P.S. пробував розібратися на бухгалтерському [club.dtkt.com.ua]

Так чия позиція правильна, з юридичної точки зору ???
Чи є тут конфлікт інтересів ???

Відразу кажу - конфлікт інтересів тут є. Адже, питання лище в тому, що вважати пільгованими операціями?
Короче кажучи, сиутація виглядає так - рядок 5.1 містить операції, що оподатковуються ПДВ, у т.ч. й за нульовою ставкою, а також рядок 4 - пільговані операції.
В ідеалі, у податкової немає іншого способу вирахувати межу в 300 тис інакше як порахувати всі операції за всіма поданими декларацііями за останні 12 місяців. Відповідно вони враховують всі суми, вказані у рядку 5.1. Принаймі це дає їм право вимагати реєстрації платником ПДВ.
Інше питання, що операції, які попадають в суму 300 тис мають бути оподаткувані податком. Відповідно, й виходить, що ви маєте порахувати тільки ті операції, з яких ви сплатили суму ПДВ (перепрошую за некоректне висловлювання - якщо "говорити" правильно, то потрібно буде багато писати).
Отже, питання може виникнути лише з пільгованими операціями (рядок 4). Якщо честно, то дані декларації, в принципі цілком відображають обсяг оподатковуваних операцій, які дають змогу вирахувати ці 300 тис.
Але, в будь-якому випадку, особисто моя думка, операцій з ПДВ, які включаються в обсяг в 300 тис, мають братися по Закону з ПДВ, а не по даним декларації. Якщо ж ви не маєте пільгованих по ПДВ операцій, то при розрахунку межі в 300 тис потрібно звернути увагу лише на ті операції, з яких ви сплатили ПДВ. Оскільки Закон про ПДВ каже лише про межу в 300 тис операцій, оподатковуваних податком на додану вартість.
Але, чому податкові органи взяли рядок 5.1, якщо ви говорите про те, що ваші операції взагалі не оподатковуваються ПДВ? Яким чином ці суми потрапили в 5.1?

jurKa Автор рядків:
-------------------------------------------------------
> Але, чому податкові органи взяли рядок 5.1, якщо
> ви говорите про те, що ваші операції взагалі не
> оподатковуваються ПДВ? Яким чином ці суми
> потрапили в 5.1?

Сьогодні ми не зареєстровані платниками ПДВ, декларації по ПДВ НЕ ПОДАВАЛИ взагалі,

а щодо рядка 5.1, то це так податкова аргументує свої вимоги зареєструвати платниками ПДВ,

Просто рядок 5.1 називається "загальний обсяг оподатковуваних операцій звітного періоду" і по декларації в цей обсяг входять операції звільнені по ст.5

Отже ми маємо: по закону "загальна сума від здійснення операцій з поставки
товарів (послуг), ..... що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом,..."
і по декларації ПДВ "загальний обсяг оподатковуваних операцій звітного періоду"

Питання: чи можна сказати, що це одне і теж (з юридичної точки зору) ???????????????????????????????????????????????????????????

Можливо попередні висловлювання були не такі конкретні.
Ми говоримо про рядки декларації та зміст Закону про ПДВ.
Отже, це не одне й теж, адже в рядок 5.1 попадають операції, оподатковувані за ставками 20 % та 0 %, а також операції, звільнені від оподаткування.
На мою думку, вряд чи можна включити операції, звільнені від оподаткування, до - по закону "загальної сумми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), ..... що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом,...".
Отже, з точки зору Закону про ПДВ, "... операції, .. що підлягають оподаткуванню.." та "... оподатковувані операції..." - це одне й те саме.
З точки зору розрахунків при заповненні декларації - на мій погляд, ні.
Отже, знову ж такі кажу, що на мою думку, виставляти вимогу щодо необхідності реєстрації платником ПДВ лише виходячи із розрахованої суми, вказаної в рядку декларації не можна.

jurKa Автор рядків:
-------------------------------------------------------

> Отже, знову ж такі кажу, що на мою думку,
> виставляти вимогу щодо необхідності реєстрації
> платником ПДВ лише виходячи із розрахованої суми,
> вказаної в рядку декларації не можна.




Можливо підкажете, а що робити з ОФІЦІЙНОЮ думкою податкової ( лист ДПА від 04.04.2007 р. N 6701/7/16-1517-26 ), яким інспектор махає передімною, як незнати чим, розумію що лист це не закон, але для податківців пряма вказівка до дій...????????????????????????????????????????




"......Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> стосовно необхідності реєстрації платником податку на додану вартість підприємства, яке здійснює звільнені від оподаткування і не звільнені операції одночасно, і повідомляє.
Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли у особи загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованого в Мін'юсті України 9 липня 1997 року за N 250/2054 (у редакції наказу ДПА України від 15 червня 2005 року N 213, зареєстрованого в Мін'юсті України 30 червня 2005 р. за N 702/10982), при визначенні загального обсягу оподатковуваних операцій звітного періоду враховуються обсяги операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків (крім імпорту товарів), за нульовою ставкою та операції, які звільнені від оподаткування (статті 5, 11 Закону, інші нормативно-правові акти).
При визначенні обсягу поставки за звітний (податковий) період платник зобов'язаний враховувати значення терміна "поставка товарів (послуг)" відповідно до вимог пункту 1.4 статті 1 Закону.
Таким чином, при розрахунку загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, для визначення необхідності обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість, учбовий заклад повинен враховувати разом з обсягами операцій, оподатковуваних за ставкою 20 відсотків (здача приміщень в оренду, надання житлових послуг) і обсяги освітніх послуг, які відповідно до підпункту 5.1.3 пункту 5.1 статті 5 Закону звільнені від оподаткування податком на додану вартість.


Заступник Голови
Л. Боєнко

Спробуйте обгрунтувати так, як це зроблено у постанові ВГСУ (позиція судів з того часу не змінювалась) від 20.04.2005 р. у справі № 28/171 : "...платником податків є особа, яка здійснює відповідний обсяг операцій, які підлягають оподаткуванню. Враховуючи, що операції з продажу земельних ділянок звільнені від оподаткування, отже оподаткуванню не підлягають, то особа, яка здійснює такі операції, не є платником податку на додану вартість..."

Сьогодні отримали письмову відповідь від податкової на наш запит про реєстрацію платником ПДВ при звільнених операціях.

Пишуть вони: " Будь-яких виключень щодо порядку реєстрації платником ПДВ, пов’язаних з проведенням операцій, що звільнені від оподаткування, законодавчими документами НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО."

Постанову ВГСУ у справі №28/171 навіть не стали розглядати, кажуть що це НЕ ЇХ суд !!!!!!!! в них є роз’яснення ДПА !!!!!, поки не буде іншого роз’яснення ДПА, іншої відповіді не буде....



Можна уточнити повноваження постанови ВГСУ. наскільки можна використовувати постанови ВГСУ , як нормативно правові документи?????????????????

Дуже цікаво - особливо мені сподобався аргумент - не ЇХ суд. А чий?

З приводу повноважень постанови суду, то, нажаль, в Україні не існує прецедентного права, отже ви не можете скористатись постановою ВГСУ як нормативним документом. Проте, письмова відповідь - це податкове розяснення, надане вам як платнику податків податковим органом з питань оподаткування.
Отже, ви можете оскаржити його в суд (використовуючи аргументи, вказані судом у тексті самого рішення). Прикладом цьому, є зокрема, постанова ВГСУ від 27.10.2004 р. Справа N 2/90а та постанова ВАСУ від 24.05.2007 г. Дело N 9/719н-ад.

Постанову N 9/719н-ад знайшов, а N 2/90а ні на сайті nay.ua, ні на сайті верхоної ради немає,

може підкажете де знайти....

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27.10.2004 р.  
Справа N 2/90а 

Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 грудня 2004 року

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - [...] (доповідача у справі), [...], розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2004 у справі N 2/90а господарського суду Донецької області за позовом Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Укртатнафта-Донбас" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового роз'яснення, за участю представників сторін від: позивача - [...], відповідача - [...], встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.04.2004 (суддя [...]), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2004 (головуючий - суддя [...], судді - [...]), позов задоволено: визнано недійсним податкове роз'яснення ДПІ у Київському районі м. Донецька N 4962/10/31-013 від 12.032004 р.; стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті держмита у розмірі 85 грн. і витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг у сумі 118 грн.

Відповідач у поданій касаційній скарзі просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2004 р. скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним господарським судом під час здійснення апеляційного провадження, що позивач звернувся до ДПІ у Київському районі м. Донецька з запитом N 02/0304 від 02.03.2004 р. про надання податкового роз'яснення з питання чи необхідно підприємству при передачі основних фондів до статутного фонду іншої юридичної особи згідно з пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" коригувати суму податку на додану вартість, що була віднесена до податкового кредиту минулого звітного періоду при придбанні цих основних фондів, та з проханням визначити конкретну норму закону, яка передбачає таке коригування податкового кредиту, а також повідомити у разі необхідності про порядок такого коригування та відповідний нормативно-правовий акт.

Відповідач листом N 4962/10-31-013 від 12.03.2004 р. дав роз'яснення, згідно якого, якщо до статутного фонду юридичної особи з балансу іншої особи передаються основні фонди, за якими податок на додану вартість відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесений до складу податкового кредиту, то оскільки балансова вартість таких основних фондів в подальшому не буде відноситься на валові витрати (амортизуватися) сума податку на додану вартість, раніше віднесена до податкового кредиту в частині недоамортизованої балансової вартості основних фондів включається до вартості таких фондів. Таким чином, підприємством на дату передачі основних фондів до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права сум податку на додану вартість, яка віднесена до податкового кредиту в частині недоамортизованої вартості стосується і відноситься до складу вартості основних фондів, які передаються.

У відповідності до вимог пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу. Згідно до пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. цього ж Закону контролюючими органами є, зокрема, податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

В підпункті "г" 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вказується, що податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Крім того, судами прийнято до уваги Порядок надання окремих положень податкового законодавства, який затверджений наказом ДПА України N 176 від 12.04.2003 р., згідно якого податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді податкового органу з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Проаналізувавши вищевикладені норми, суди дійшли обґрунтованого висновку, що будь-які відповіді податкового органу на запит зацікавленої особи вважаються податковим роз'ясненням.

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права.

Згідно пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Отже, за змістом підпункту 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 визначено тільки випадок, коли сплачені суми податку на додану вартість не підлягають включенню до податкового кредиту, оскільки ця норма не визначає необхідність коригування суми податкового кредиту та порядок такого коригування у зв'язку із здійсненням неоподатковуваних операцій у наступному звітному періоді.

За таких обставин суди дійшли висновку, що відповідач помилково поклав в основу коригування податкового кредиту норми пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на викладене, колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що при визначенні складу сум податкового кредиту відповідних звітних періодів позивач повинен керуватися нормами п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки здійснення коригування сум податкового кредиту по сумах податку на додану вартість, які сплачені позивачем як платником податку у попередніх звітних періодах у зв'язку з придбанням основних засобів, які підлягають амортизації у зв'язку з використанням наведених основних фондів у пільгових операціях наступних звітних періодів, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено. Відповідно при передачі основних фондів до статутного фонду не має жодних підстав для зменшення суми податку на додану вартість, віднесеної до податкового кредиту в минулих податкових періодах, при придбанні цих основних фондів.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційного господарського суду є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 108, 1115, 1117, п. 1 ч. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2004 у справі N 2/90а - залишити без змін.

____________