"Брєд крєпчал"....Оформяється рішення про скасування податкового кредиту та зобов'язання по ПДВ по підприємству ч/з відсутність двохсторонніх письмових договорів з деякими як Субпідрядниками так і Замовниками (з частиною з них оформлялися договори ,з частиною - рахунки-фактури) ..

Навіть не знаю, що писати у відповідь в "поясненнях" ....Накинув такий "чорновий" варіант. Покритикуйте. будь-ласка

****************************************************************************

Позаплановою невиїзною перевіркою, проведеною інспектором ХХХХХХ ДПІ Н-ського р-ну м.Києва з 13 по 23/10/2011 р на основі Повідомлення №*******/**/**-** передбачалася перевірка достовірності повноти формування податкового зобов’язання та податкового кредиту по податку на додану вартість під час взаємовідносин нашого підприємства з ТОВ «А»(код ЄДРПОУ ********) за період з 01/04/2011 по 31/05/2011 р.


Згідно п. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкового зобов’язання є або дата «зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок» або «дата відвантаження товарів,…… , а для послуг - дата оформлення документа, що
засвідчує факт постачання послуг платником податку» ,

а згідно п.198.2 ПКУ
«Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.»

Тому для перевірки достовірності повноти формування податкового зобов’язання та податкового кредиту нашим підприємством було надані копії всіх первинних документів ,які б мали відношення до вищевказаних пунктів ПКУ, а саме: банківські виписки ; акти виконаних робіт ,підписані з Підрядниками ;акти виконаних робіт з Замовниками (які підтверджують факт передачі у власність Замовника всіх робіт ,отриманих нашим підприємством від Підрядників по підписаних з ними актах) ; податкові накладні ,виписані Замовникам ; податкові накладні,отримані від Підрядників; та надано оригінали цих документів для ознайомлення з ними.

Також було надані реєстри податкових накладних, які підтверджували факт повноти включення цих податкових накладних до Декларації по ПДВ за відповідні періоди


Під час перевірки інспектором ХХХХХХ ці документи було проігноровано ,а рішення щодо скасування податкового кредиту та зобов’язання нашого підприємства за період 04-05/2011 базується на відсутності письмових двохсторонніх договорів по деяких правочинахз деякими контрагенами ,які відбувалися на основі рахунків-фактур (хоча ми не мали ні зовнішньоекономічних відносин і не користувалися «особливим порядком оподаткування» при «довгострокових договорах»), а також на тому , що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «А» було скасоване 10/06/2011 по причині «не знаходження по місцю юридичної адреси» , хоча на час наших взаємовідносин з цим підприємством (04-05/2011 року) воно залишається дійсним.

Слід також зазначити, що ні Договори ,ні Рахунки-фактури не є документами , які б засвідчували ФАКТ передачі виконаних робіт від Виконавця до Замовника ,чи факт отримання/списання грошових коштів з рахунку/на рахунок підприємства і не є тими документами ,які б надавали право чи його обмежувало в питаннях формування податкового кредиту та зобов’язання по ПДВ.

Тому , з рішенням по результатах перевірки ми не згідні і будемо його оскаржувати в судовому порядку. Також будемо вимагати проведення службового розслідування щодо інспектора ХХХХ на предмет її некомпетентності чи перевищення службових повноважень по причині ігнорування та самовільного трактування нею чинного податкового Законодавства з відповідними наслідками.

************************************

Дякую за витрачений час і завчасно дякую за люі слова (хоча б одне) в бік цього "пояснення" )

_______________________________________________

Тому , з рішенням по результатах перевірки ми не згідні і будемо його оскаржувати в судовому порядку.

по результатам - складають Акт


Ришення (ППР) буде?
или "финт ушами" - и вручат только акт?

Акт Вы не сможете оскаржить.

_________________________________________

Говорят, улыбка - лучшее оружие ....
Я киллер!

ВАСУ (напр.- 04.11.2010 №К-13106/07) не единожды высказывался, что Акт проверки не подлежит обжалованию т.к. он только фиксирует факт нарушений но при этом не не является решением и не порождает правовых последствий для налогоплательщика.

Как вариант -обжаловать то, что налоговые органы не учли доказательств и аргументации, чем нарушили Ваши права.

А также рекомендую, если ППР не вынесут, подать иск о бездеятельность налоговиков по невынесению ППР после составления акта проверки.

_________________________________________

Говорят, улыбка - лучшее оружие ....
Я киллер!

Quote
Apolinaria
Тому , з рішенням по результатах перевірки ми не згідні і будемо його оскаржувати в судовому порядку.

по результатам - складають Акт


Ришення (ППР) буде?
или "финт ушами" - и вручат только акт?

Акт Вы не сможете оскаржить.

Ага....Дякую )..

Якщо буде Акт чи Довідка -то будемо подавати Заперечення в ДПА Києва

Якщо буде Податкове Повідомлення-Рішення (чи відразу, чи після розгляду нашого Заперечення) - тоді в суд..

Звісно,в залежності від "бумажки" - будемо міняти і чорновий варіант...або і залучати адвокатів.(Іх бін не юрист )

_______________________________________________

будет Акт и только на его основании составляется ППР


Схема така:

Отримали Акт- Подаєте заперечення до Акту- Отримуєте відповідь на Ваші заперечення - Отримуєте ППР- Оскаржуєте ППР в адміністративному чи судовому порядку.

_________________________________________

Говорят, улыбка - лучшее оружие ....
Я киллер!

Стёпа, ты нормально все написал, тем более, что это им до одного места.
Когда будет уведомление-решение о снятии НДС в конкретной сумме - его следует обжаловать в суде.


Удачи

__________________________________________
Покупаю за 100, продаю за 500, и на эти 5 % живу.

Quote
Apolinaria
будет Акт и только на его основании составляется ППР


Схема така:

Отримали Акт- Подаєте заперечення до Акту- Отримуєте відповідь на Ваші заперечення - Отримуєте ППР- Оскаржуєте ППР в адміністративному чи судовому порядку.

Ага...ще раз дякую.....Картинка з "алгоритмом" "вималювалася"

А Заперечення (згідно Наказу ДПА 22.12.2010 N 984 ) подається в ту саму податкову (Н-ського району) чи в "вищестоячу" (ДПА Києва) ? ..А то в Наказі - ні слова про це , а в деяких статтях кажуть ,що треба в "вищестоячу" ?

Дякую ...

_______________________________________________

Quote
Саша_Т
Стёпа, ты нормально все написал, тем более, что это им до одного места.
Когда будет уведомление-решение о снятии НДС в конкретной сумме - его следует обжаловать в суде.


Удачи

Сашка, дякую ..Та я розумію,що правильно.....але он на моєму попередньому місці роботи - 2 виграних рішення (і перший суд виграли .і апеляцію ) ,а податкова ні кує ,ні меле (

_______________________________________________

...........ну, и мое любимое : Степан, а написать заявление в прокуратуру на превышение полномочий конкретных посадовых осиб.
Все остальное - як треба. Держись!!

________________________________________________________________________________
Любителям велоспорта рекомендую [veloage.in.ua]

Надя...Но пасаран! ))..Дякую.

_______________________________________________

Quote
Степан


Ага...ще раз дякую.....Картинка з "алгоритмом" "вималювалася"

А Заперечення (згідно Наказу ДПА 22.12.2010 N 984 ) подається в ту саму податкову (Н-ського району) чи в "вищестоячу" (ДПА Києва) ? ..А то в Наказі - ні слова про це , а в деяких статтях кажуть ,що треба в "вищестоячу" ?

Дякую ...

Заперечення до Акту- в податкову, що здійснювала перевірку

а ось оскарження ППР - в "вищестоячу" чи відразу до адмін.суду (одночасно лист до податкової, що Ви розпочали судове оскарження)

_________________________________________

Говорят, улыбка - лучшее оружие ....
Я киллер!

Quote
Apolinaria

Quote
Степан


Ага...ще раз дякую.....Картинка з "алгоритмом" "вималювалася"

А Заперечення (згідно Наказу ДПА 22.12.2010 N 984 ) подається в ту саму податкову (Н-ського району) чи в "вищестоячу" (ДПА Києва) ? ..А то в Наказі - ні слова про це , а в деяких статтях кажуть ,що треба в "вищестоячу" ?

Дякую ...

Заперечення до Акту- в податкову, що здійснювала перевірку

а ось оскарження ППР - в "вищестоячу" чи відразу до адмін.суду (одночасно лист до податкової, що Ви розпочали судове оскарження)

Зачем тратить время на заперечення. Его все равно никто не читает.
Лучше дождаться когда на руки выдадут решение - уведомление и сразу в ДПА Киева (районные и городские аппеляционные отделы сейчас упразднены).
Степан Вы грамотно описали конечно пояснения к акту, но в налоговую и в суд они не пойдут целиком. Нужно разделить. В суде оспаривается решение налоговой по проверке, а вот жалобу на инспектора по ее противоправным действиям пишете на начальника налоговой которая проверяла(можете еще в корупцию если хотите).
Поздно увидела ваш пост. Завтра скину Вам свои образцы в суд по таким же делам ну и еще пару интересных исков уже других организаций. Если еще актуален будет вопрос))))
Держитесь. Сейчас кругом этот бред пишут.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Не стоит прогибаться под изменчивый мир - пусть лучше он прогнется под нас.
Однажды он прогнется под нас.(с)

Мне так понравилось, что "козу" себе на память оставила

------------------------------------------------

Наберись смелости, если хочешь что-то изменить. Наберись терпения, если что-то изменить невозможно. И будь мудрым, чтобы знать, когда нужна смелость, а когда терпение.

Не совсем Ваш вариант развития событий, но рациональное зерно думаю Степан для себя возьмете.
Образец акта в суд. Вам пишут по сути никчемность. В иске тоже оспариваем никчемность. Почитайте.


Дата _____________ №____________
Хмельницький окружний адміністративний суд
29000 м. Хмельницький, вул.Козацька, 42

Позивач: Приватне акціонерне товариство
«______»
29025м.Хмельницький, вул.Кооперативна, 3/1
ЄДРПОУ 14152653


Відповідач1: Державна податкова інспекція у місті Хмельницькому
29000 м. Хмельницький,
вул. Театральна, 12.


Відповідач2: Головне управління Державного казначейства у Хмельницькій області
29000 м. Хмельницький,
вул. Свободи, 70


Адміністративний позов
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому №_____________ від 19.09.2011 р. та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

Державною податковою інспекцією у м. ____________ (далі – «Відповідач1») було проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «_______» (далі – «Позивач» або «Підприємство» ) за наслідками якої складено складено Акт №6178/23-7/14152653 від 09.09.2011 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2011 року(далі – Акт перевірки), яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ, що декларувалось в червні 2011 року.
У висновках до Акту перевірки зазначено, що Позивачем в порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, абз. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року на 537500,00 грн., в порушення п.198.1 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Кодексу завищено суму від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту червня 2011 р. на 501727,00 грн.
На підставі Акту перевірки ДПІ у м.Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення №________ від 19.09.2011 р., яким Підприємству зменшену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 537500,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 268750,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки про порушення Підприємством наведених вище норм податкового законодавства базуються на твердженні про те, що ДПІ у м.Хмельницькому встановлено, що ПрАТ «________» в червні 2011 року завищено суму податкового кредиту в розмірі 501727,00 грн. (стор.6 Акту перевірки) при проведені операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «______», ТОВ «___________» та ФОП ________

Приватне акціонерне товариство "_________" вважає, що викладені в Акті перевірки висновки, на підставі яких прийняте податкове повідомлення-рішення№___________ від 19.09.2011 р., не відповідають чинному законодавству, а тому останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а заявлена Позивачем до бюджетного відшкодування сума коштів – стягненню, з наступних підстав:

Приватне акціонерне товариство "________-" зареєстровано виконавчим комітетом Хмельницької міської ради ___.09.1999 р. Згідно довідки про включення підприємства до ЄДРПОУ, основними видами діяльності підприємства є:
- ремонт іншого промислового устаткування і приладів;
- виробництво технологічного устаткування для харчової і комбікормової промисловості;
- монтажні роботи;
Як вбачається з акту перевірки, в червні 2011 року Позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів робіт послуг, що підтвердженні первинними документами та належним чином складеними податковими накладними.
Податковий кредит в червні 2011 року, який в липні 2011 року став основою для заявлення до відшкодування, був сформований відповідно до наступних вимог чинного законодавства:
Згідно п. 14.1.181. Податкового кодексу України (далі – Кодекс) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Відповідно до п.198.1., п.198.2. Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
У відповідності до п.201.1. ст.200 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору.
На виконання вимог п.201.1. ст.200 Кодексу контрагентами Позивача було виписано податкові накладні в тому числі і зазначені вище, .
Порушень вказаних норм податкового законодавства Відповідачем1 не встановлено. А якщо вони і вказані в Акті перевірки, то без будь-якої мотивації з дійсною господарською діяльністю Позивача.

Сформувавши у відповідності до норм чинного законодавства, про які йшла мова вище, податковий кредит, ПрАТ «_______» діяло згідно з вимогами п.п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, згідно яких:
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.п.200.1. Кодексу)
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
У відповідності до вимог п.п.200.7, 200.8 Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.
Право на відшкодування від'ємної різниці податку є матеріальним правом платників податків, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Неправомірне не проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності ПрАТ «___________», зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

Таким чином, ПрАТ «_________» виконало усі законодавчо обумовлені вимоги щодо визначення суми, що підлягає відшкодування за наслідками подачі податкової декларації за липень 2011 року, адже у червні 2011 року податковий кредит був сформований у відповідності до вимог наведених вище норм, а процедура заявлення до відшкодування проведена у відповідності до вимог Кодексу.
ДПІ у м.Хмельницькому не наведено яку саме норму Кодексу та яким чином порушено Позивачем, а лише вказано на ведення господарської діяльності постачальниками Позивача, а також особами, які нібито мали правові відносини з такими контрагентами, що жодним чином не кореспондується з вимогами Кодексу та інших нормативно-правових актів.
Слід також зазначити, що згідно п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, що свідчать про вчинення операцій з придбання товару у постачальників складені належним чином, а тому в податковому обліку відповідно до норм Закону на підставі первинних бухгалтерських документів визначені дані податкового кредиту в червні 2011 року, наявність якого і стало підставою для заявлення до бюджетного відшкодування відповідних сум в податковій декларації за липень 2011 року.

З приводу посилань Відповідачем1 на ведення господарської діяльності та податкового обліку його контрагентами, то слід зауважити наступне:
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Приписи цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Доказів обізнаності посадовими особами ПрАТ «_______» щодо обставин здійснення господарської діяльності контрагентами постачальника, сплати ними податків податковим органом в Акті перевірки не наведено.
Таким чином, видані, належно оформлені видаткові накладні продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрований платником податку, не дають податковому органу підстав для висновку про неправомірне заявлення до відшкодування податку на додану вартість.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому податковий орган безпідставно покладає відповідальність на особу, яка жодних порушень не вчинила.
Також, ПрАТ «_________» звертає увагу на те, що питання формування податкового кредиту з ПДВ та сплата ним податку на додану вартість до бюджету, поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, адже це не передбачено жодними нормативно-правовими актами України, а у разі якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку з бюджету.

Таким чином, зважаючи на протиправність прийнятого ДПІ у м.Хмельницькому податкового повідомлення-рішення №_________ від 19.09.2011 р., внаслідок якого Позивачу на проведено бюджетне відшкодування податку на додану вартість, Позивач вважає за необхідне просити захистити порушене право на володіння належними коштами.
Зважаючи на відсутність в Акті перевірки посилань на первинні документи, Позивач просить під час розгляду даного адміністративного позову забезпечити дотримання вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову та ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Приймаючи до уваги те, що відповідно до вимог пунктів 1, 4 “Положення про Державне казначейство України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, “Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 № 332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 за № 454/12328 територіальні органи Державного казначейства України, які є урядовими органами державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень, ПрАТ «_______» визначило у статусі другого відповідача Головне управління Державного казначейства України в Хмельницькій області.


На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.18, 71, 104, 106, КАС України, приватне акціонерне товариство «_________», -

просить:

1) прийняти адміністративний позов до свого провадження;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому №_________ від 19.09.2011 р.;
3) стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «______ » 529794,00 грн. (п’ятсот двадцять дев’ять тисяч сімсот дев’яносто чотири грн. 00 коп.) відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість заявленої в липні 2011 року;
4) судові витрати по справі стягнути з Державного бюджету України.

Додаток (належним чином завірені копії документів):
1. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому №_________від 19.09.2011 р. на 1-му арк.;
2. Довідка про включення ПрАТ «________» до ЄДРПОУ;
3. Копія адміністративного позову та доданих документів Відповідачам на ______ арк.




Директор _____

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Не стоит прогибаться под изменчивый мир - пусть лучше он прогнется под нас.
Однажды он прогнется под нас.(с)

И образец заперечення. Тоже не совсем то, но по моему мнению хорошо описана посылка на бухгалтерскую документацию

Дата ______________ №__________________
Державній податковій інспекції у м.Хмельницькому
29000 м. Хмельницький,
вул.Театральна, 12

Товариство з обмеженою відповідальністю
«________»
м.Хмельницький,
вул.____________
ЄДРПОУ )))))))))))))


Заперечення
На Акт перевірки складений ДПІ у м.Хмельницькому
№___________ від 11 квітня 2011 року

Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому (далі – податковий орган) була проведена камеральна перевірка ТОВ «_______.» (далі – Підприємство) з питань правомірності формування податкового зобов’язання та податкового кредиту за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року за результатами якої складено акт №_________ від 11 квітня 2011 року (далі – Акт перевірки).
Згідно висновків Акту перевірки Підприємством допущено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.
Також перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг за лютий 2011 року, які підпадають під визначення ст.185 Податкового кодексу України.

З висновками Акту перевірки ТОВ «_________.» погодитись не може зважаючи на наступне:

1. Відповідно до п.п.75.1.1. Податкового кодексу України (далі – Кодекс) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Згідно п.46.1. Кодексу податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Підприємство складаючи податкову звітність з податку на додану вартість діяло в межах Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ст.3 якого, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно п.1,2 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Відповідно до ч.8 ст.193 Господарського кодексу України управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

З вказаного чітко вбачається, що посадові особи ДПІ у м.Хмельницькому підводячи підсумки проведеної камеральної перевірки та зазначаючи їх в Акті перевірки діяли всупереч ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Так, податковий орган не провівши аналізу жодного первинного документу, в тому числі Договорів, видаткових накладних, податкових накладних, зробив висновок про їх нікчемність.
Більше того, не спростовано в Акті перевірки, що складаючи податкову звітність Підприємство керувалось саме первинними документами (договорами, актами прийому-передачі, накладними та інші), що свідчать про вчинення операцій з придбання та продажу товарів.

З приводу операцій, які описані в Акті перевірки та стосовно яких було складено Акт перевірки, які податковий орган не міг аналізувати, то слід звернути увагу, що вони були складені, а здійснені операції оподатковані, у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме:
Згідно ст.80 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В статті 6 ГК України серед загальних принципів господарювання в України визначено принцип свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом.
На момент укладення Договорів з приватним підприємцем ____________ Підприємство та його контрагент були належним чином зареєстровані суб'єктами господарювання, Договори укладені між ними передбачені відповідними нормами ЦК та ГК України, під час укладення Договорів сторони не порушили вимог закону. Поведінка сторін засвідчила їх волю до настання відповідних правових наслідків за укладеним між ними договором, умови яких виконані в повному обсязі, про що свідчать відповідні документи: видаткові накладні, податкові накладні, тощо.
Слід також звернути увагу керівництво податкового органу, що є абсолютно незрозумілим, яким чином посадові особи податкового органу дійшли висновку про відсутність об’єкту оподаткування по операціям з ____________, тоді як операції проведені з ним повністю підпадають під визначення наведене в п.185.1 ст.185 Кодексу, згідно якого, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Тобто, операції з постачання та придбання товарів у суб’єкта господарювання, що належним чином зареєстрований платником податку на додану вартість повністю підпадає під вказане правило, що змушує говорити про хибне тлумачення посадовими особами податкового органу норм податкового законодавства.

Крім того, згідно ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Приписи цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Доказів обізнаності посадовими особами Підприємства щодо обставин здійснення господарської діяльності контрагентами постачальника, сплати ними податків податковим органом в Акті перевірки не наведено.
Таким чином, видані належно оформлені видаткові накладні продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрований платником податку, не дають податковому органу підстав для висновку про завищення Підприємством податкового кредиту з ПДВ.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому податковий орган безпідставно покладає відповідальність на особу, яка жодних порушень не вчинила.
Також, ТОВ «________.»звертає увагу на те, що питання формування податкового кредиту з ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, адже це не передбачено жодними нормативно-правовими актами України, а у разі якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, товариство з обмеженою відповідальністю «_____.» вважає висновки Акту перевірки неправомірним та такими, що не відповідають дійсним обставинам ведення Підприємством господарської діяльності, а тому просить, з метою неприпустимості порушення ч.1 ст.19 Конституції України, згідно якої, ніхто не примушений робити те, що не передбачено законодавством, не приймати наведене в Акті перевірки, як не достовірне, при прийнятті в подальшому будь-яких рішень стосовно Підприємства.

Директор ТОВ «______.» __________

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Не стоит прогибаться под изменчивый мир - пусть лучше он прогнется под нас.
Однажды он прогнется под нас.(с)

А вот статьи которые меня очень волнуют в свете последних событий.
По крайней мере становится понятно зачем налоговики пишут маразм.

Чим зараз ризикує бухгалтер?
Усім відомо, що на будь-якому підприємстві бухгалтер є другою після керівника посадовою особою. На ньому лежить чимала відповідальність, пов'язана з веденням податкового та бухгалтерського обліку.
Тому для бухгалтера (в т.ч. і позаштатного) завжди є актуальним питання, яку ж відповідальність він може нести за допущені ним порушення у веденні обліку на підприємстві. Тим більше що в умовах чинного законодавства, яке постійно змінюється, для нього підвищується ризик допущення помилок.
Бухгалтер залежно від того, значиться він у штаті підприємства чи веде облік на договірній основі, за вчинені порушення може притягатися до відповідальності, що встановлена трудовим, цивільним, адміністративним та кримінальним законодавством.
Тепер про все по порядку.

Дисциплінарна відповідальність
У межах виконання своїх трудових обов'язків за порушення трудової дисципліни бухгалтер, які інший працівник, що значиться у штаті підприємства, може притягатися до дисциплінарної відповідальності. Вона може настати лише за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та інших документів, що регламентують трудову дисципліну на підприємстві. Таким чином, до дисциплінарної відповідальності не може бути притягнута особа, яка виконує на підприємстві обов'язки бухгалтера на підставі цивільно-правового договору.
Згідно зі ст. 147 КЗпП України (далі - КзпП) бухгалтер може притягатися до дисциплінарної відповідальності у формі догани або звільнення. Для застосування такого виду відповідальності існують строки давності, передбачені ст. 148 цього Кодексу, а саме: протягом 1 місяця з моменту виявлення дисциплінарної провини (без урахування часу перебування працівника на лікарняному або у відпустці), але не пізніше 6 місяців з моменту його вчинення.
Матеріальна відповідальність
До цього виду відповідальності, так само як і дисциплінарного, може бути притягнутий бухгалтер, що є штатним працівником підприємства. Умови притягнення працівника до матеріальної відповідальності встановлено гл. 9 КЗпП. Так, за загальним правилом, визначеним ст. 132 цього Кодексу, матеріальна відповідальність працівника (в нашому випадку бухгалтера) за заподіяну шкоду обмежується розміром середньомісячного заробітку. Проте існують і ситуації, коли на бухгалтера може бути покладена повна матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної підприємству. Відповідно до норм КЗпП (ст. 134) до таких, зокрема, належать випадки:


- укладення договору про повну матеріальну відповідальність з бухгалтером, на якого покладено додатково виконання посадових обов'язків касира (у частині невиконання та/або неналежного виконання обов'язків касира)1;
- здійснення з боку бухгалтера дій, що підпадають під ознаки кримінального злочину. В цьому випадку бухгалтер може притягатися до повної матеріальної відповідальності на підставі звинувачувального вироку суду в кримінальній справі, що набув чинності, або ж у зв'язку з припиненням кримінальної справи з підстав, не пов'язаних з відсутністю складу злочину, або з наявністю виправдного вироку (амністія, передання на поруки тощо);
- отримання майна або цінностей бухгалтером за дорученням (мається на увазі використовуване зараз доручення на отримання ТМЦ) або на підставі іншого разового документа;
- заподіяння шкоди бухгалтером внаслідок знаходження його в нетверезому стані, не у межах виконання ним своїх трудових обов'язків, внаслідок псування або знищення майна, наданого йому підприємством у користування.
Повна матеріальна відповідальність застосовується до бухгалтера на підставі рішення суду, що виноситься за позовом підприємства (ст. 136 КЗпП). При цьому обов'язок з доведення факту заподіяння бухгалтером шкоди та розміру її суми покладено на підприємство (ст. 138 того ж Кодексу).
Цивільно-правова відповідальність
До цього виду відповідальності можуть бути притягнуті особи, які здійснюють ведення обліку на під-
'Касир входить до переліку посад та робіт, що виконуються робітниками, з якими може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Цей перелік був затверджений постановою Держкомпраці СРСР від 28.12.77 р. № 447/24, що застосовується і нині.
приємстві на договірній основі (позаштатний бухгалтер). До таких відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.99 p. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належать як приватні підприємці, що здійснюють на підприємстві ведення обліку, так і суб'єкти аудиторської діяльності -аудиторські фірми або сертифіковані аудитори. Для таких суб'єктів підприємницької діяльності цивільно-правова відповідальність настає у формі відшкодування заподіяних збитків, що здійснюється на підставі рішення суду.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України під збитками, зокрема, розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Необхідною умовою для притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність у особи провини (ст. 614 цього Кодексу). Щодо бухгалтерського обліку збитками, понесеними підприємством у зв'язку з неналежним виконанням договору на ведення бухгалтерського обліку, можуть бути суми податкових зобов'язань, пені та штрафних санкцій, донарахованих у результаті перевірок. Факт спричинення таких збитків та наявність провини у бухгалтера можуть бути підтверджені рішенням адміністративного суду, що набуло чинності, згідно з яким підприємством відмовлено в позові про скасування відповідних податкових повідомлень-рішень.
Виходячи з цього, умова про порядок відшкодування заподіяних збитків у договорі між підприємством і залученими спеціалістами на ведення бухгалтерського обліку має стати однією із суттєвих.
Адміністративна відповідальність
До цього виду відповідальності можуть бути притягнуті посадові особи підприємства. Згідно зі ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - ККУ) посадовими є особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції на підставі спеціального повноваження. Виходячи з цього визначення, до посадових осіб можуть бути віднесені головний бухгалтер або бухгалтер (за одноосібного ведення на підприємстві бухгалтерського обліку).
Що ж до осіб, залучених до ведення бухгалтерського обліку на підставі цивільно-правового договору, то
вони можуть бути прирівняні до посадових лише у разі наявності щодо них спеціального розпорядження (наказу) керівника підприємства (лист МВС України від 31.03.10 р. № 13/3-4156). Наприклад, щодо приватного підприємця, який здійснює ведення бухгалтерського обліку на договірній основі, може бути виданий наказ по підприємству про покладання на нього обов'язків бухгалтера.
Щодо кола правопорушень, за які бухгалтер може притягатися до адміністративної відповідальності, то він встановлений відповідними положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП). Передусім це положення гл. 12 «Адміністративні правопорушення у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності» особливої частини розділу II цього Кодексу.
Притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється на підставі постанови у справі про адміністративне правопорушення. Залежно від виду правопорушення така постанова може бути винесена або уповноваженим державним органом, або місцевим судом. У тому випадку, якщо постанова виноситься державним органом, вона може бути оскаржена в 10-ти денний строк шляхом подання адміністративного позову про її скасування до місцевого суду загальної юрисдикції, розташованого або за місцем проживання бухгалтера, або за місцем знаходження державного органу (тут вибір за бухгалтером). Якщо ж постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься судом, то вона може бути оскаржена в 10-ти денний строк до апеляційного суду загальної юрисдикції. Порядок і процедура такого оскарження встановлені ст. 294 КУпАП.
Бухгалтерові необхідно знати і про строки давності для притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до ст. 38 КУпАП за адміністративними правопорушеннями, постанови за якими виносяться державними органами, адміністративне стягнення (в т.ч. і штраф) може бути накладене не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопору-шеннР - через два місяці з дня його виявлення.
2Мінюст України у своєму листі від 01.12.03 р. № 22-34-1465 «Щодо скоєння особою триваючого правопорушення» роз'яснив, що триваючі правопорушення характеризуються тим. шо особа, яка вчинила певні дії або бездіяльність, перебуває надалі в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом певного часу Іноді такий стан продовжується значний час, і винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
За адміністративними правопорушеннями, постанови за якими виносяться судами, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні- через три місяці з дня його виявлення. Якщо в діях бухгалтера виявлено ознаки корупційного правопорушення (гл. 13-а КУпАП), адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через три місяці з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. У разі відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.
Кримінальна відповідальність
Як свідчить практика, бухгалтер (у тому числі й головний) найчастіше може притягатися до кримінальної відповідальності за такими статтями ККУ:
- ст. 212 - «Ухилення від сплати податків, зборів (інших обов'язкових платежів);
- ст. 2121 - «Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-ст. 364 - «Зловживання владою або службовим становищем»;
-ст. 367 - «Халатність».
Згідно з п. 56.22 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) у разі оскарження рішення податкового органу про донарахування податкових зобов'язань у судовому порядку, звинувачення бухгалтера в ухиленні від сплати податків не може базуватися на такому рішенні до вирішення судом справи по суті (виняток становлять випадки, коли звинувачення базується і на інших доказах, зібраних відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства).
Перераховані вище статті ККУ встановлюють можливість настання та ступінь кримінальної відповідальності бухгалтера залежно від розміру несплачених сум податків, зборів (інших обов'язкових платежів) або заподіяної шкоди. Ця величина, у свою чергу, в ККУ виражена в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

Важливо! З метою кваліфікації злочину та притягнення до кримінальної відповідальності один нмдг дорівнює не звичним нам 17 грн., а розміру податкової соціальної пільги, встановленої на відповідний рік (див. п. 6 підрозділу II «Перехідні положення», а також пп. 169.1.1 ПКУ). У 2011 р. ця величина складає 470 грн. 50 коп. Таким чином, мінімальна сума податків, зборів, страхових внесків, за несплату яких настає кримінальна відповідальність за cm. 212,2121 ККУ, в 2011 році складає 470 500 грн. (1 000 нмдг).
Слід звернути увагу на те, що зараз у бухгалтерських виданнях з посиланням на п. 58.4 ст. 58 ПКУ є думка, що за наявності встановленої в акті перевірки достатньої суми несплачених податків бухгалтер може притягатися до кримінальної відповідальності без винесення податкового повідомлення-рішення. Проте насправді ця норма згаданого Кодексу застосовується виключно в тих випадках, коли перевірка була проведена вже у межах порушеної кримінальної або оперативно-розшукової справи.
Підтвердженням тому є п. 86.9 ст. 86 ПКУ, а також позиція головного податкового відомства, викладена в листі від 25.01.11 р. № 1754/7/23-8017.
Бухгалтерові також необхідно пам'ятати, що кримінальна відповідальність за ст. 212 і 2121 ККУ настає лише за несплату тих податків і зборів, які перераховані в ст. 14 і 15 ПКУ, а також тих внесків, які передбачені Законом України від 09.07.03 p. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Законом України від 08.07.10 p. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Крім того, слід враховувати, що у разі кваліфікації злочинів за цими статтями ККУ суми пені і нарахованих штраср-них санкцій не враховуються.
Насамкінець декілька слів хотілося б сказати про можливість притягнення до кримінальної відповідальності бухгалтера, який веде на підприємстві облік на підставі цивільно-правового договору. Так, у згаданому вище листі МВС говориться про те, що такий бухгалтер, якщо він не отримав на підприємстві статусу посадової особи (див. розділ адміністративна відповідальність), може притягатися до кримінальної відповідальності виключно як пособник злочину.
За адміністративними правопорушеннями, постанови за якими виносяться судами, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні- через три місяці з дня його виявлення. Якщо в діях бухгалтера виявлено ознаки корупційного правопорушення (гл. 13-а КУпАП), адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через три місяці з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. У разі відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.
Кримінальна відповідальність
Як свідчить практика, бухгалтер (у тому числі й головний) найчастіше може притягатися до кримінальної відповідальності за такими статтями ККУ:
- ст. 212 - «Ухилення від сплати податків, зборів (інших обов'язкових платежів);
- ст. 2121 - «Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-ст. 364 - «Зловживання владою або службовим становищем»;
-ст. 367 - «Халатність».
Згідно з п. 56.22 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) у разі оскарження рішення податкового органу про донарахування податкових зобов'язань у судовому порядку, звинувачення бухгалтера в ухиленні від сплати податків не може базуватися на такому рішенні до вирішення судом справи по суті (виняток становлять випадки, коли звинувачення базується і на інших доказах, зібраних відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства).
Перераховані вище статті ККУ встановлюють можливість настання та ступінь кримінальної відповідальності бухгалтера залежно від розміру несплачених сум податків, зборів (інших обов'язкових платежів) або заподіяної шкоди. Ця величина, у свою чергу, в ККУ виражена в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Важливо! З метою кваліфікації злочину та притягнення до кримінальної відповідальності один нмдг дорівнює не звичним нам 17 грн., а розміру податкової соціальної пільги, встановленої на відповідний рік (див. п. 6 підрозділу II «Перехідні положення», а також пп. 169.1.1 ПКУ). У 2011 р. ця величина складає 470 грн. 50 коп. Таким чином, мінімальна сума податків, зборів, страхових внесків, за несплату яких настає кримінальна відповідальність за cm. 212,2121 ККУ, в 2011 році складає 470 500 грн. (1 000 нмдг).
Слід звернути увагу на те, що зараз у бухгалтерських виданнях з посиланням на п. 58.4 ст. 58 ПКУ є думка, що за наявності встановленої в акті перевірки достатньої суми несплачених податків бухгалтер може притягатися до кримінальної відповідальності без винесення податкового повідомлення-рішення. Проте насправді ця норма згаданого Кодексу застосовується виключно в тих випадках, коли перевірка була проведена вже у межах порушеної кримінальної або оперативно-розшукової справи.
Підтвердженням тому є п. 86.9 ст. 86 ПКУ, а також позиція головного податкового відомства, викладена в листі від 25.01.11 р. № 1754/7/23-8017.
Бухгалтерові також необхідно пам'ятати, що кримінальна відповідальність за ст. 212 і 2121 ККУ настає лише за несплату тих податків і зборів, які перераховані в ст. 14 і 15 ПКУ, а також тих внесків, які передбачені Законом України від 09.07.03 p. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Законом України від 08.07.10 p. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Крім того, слід враховувати, що у разі кваліфікації злочинів за цими статтями ККУ суми пені і нарахованих штраср-них санкцій не враховуються.
Насамкінець декілька слів хотілося б сказати про можливість притягнення до кримінальної відповідальності бухгалтера, який веде на підприємстві облік на підставі цивільно-правового договору. Так, у згаданому вище листі МВС говориться про те, що такий бухгалтер, якщо він не отримав на підприємстві статусу посадової особи (див. розділ адміністративна відповідальність), може притягатися до кримінальної відповідальності виключно як пособник злочину.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Не стоит прогибаться под изменчивый мир - пусть лучше он прогнется под нас.
Однажды он прогнется под нас.(с)

И еще одна статья.


Коли мета виправдовує засоби...
Чи можливо в ході невиїзної перевірки донарахувати податок на прибуток?

Акти податкових перевірок, що містять величезні суми донарахувань за нікчемними правочинами, -безумовний хіт сезону! Причому податківці наполегливо продовжують складати акти з мільйонними донарахуваннями за результатами проведення документальних позапланових перевірок, незважаючи на появу у формулюванні п. 140.2 ст. 40 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) чіткої вказівки про проведення перерахунку доходів і витрат сторонами право-чину лише після його визнання недійсним виключно судом. Пояснення таким діям податкових органів є занадто вже тривіальним: в бюджеті немає грошей. Мета виправдовує засоби!
Думка написати цю статтю виникла після участі в судовому засіданні щодо визнання нікчемним правочину. Сьогодні мова піде про явний прокол ДПІ, що повторюється зараз досить часто.
Сподіваємося, цей аналітичний матеріал допоможе посилити позицію захисту під час спростування подібних актів, а представники податкових органів, враховуючи наші аргументи, рідше застосовуватимуть практику проведення таких нарахувань.
Отже,
Ситуація: за результатами проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «А» з питань господарських взаємовідносин, що мали місце протягом 2007-2009 pp. з ТОВ «Б» (з ознаками фіктивності), податковим органом донараховано (з урахуванням штрафних санкцій) 1,5 млн. грн. податку на прибуток і 1,2 млн. грн. ПДВ. Перевірка проводилася протягом 4 днів силами одного податкового інспектора.
Донарахування робилися на підставі того, що перевіряючим були визнані ряд договорів з контрагентами нікчемними (на думку податкового інспектора такими, що «порушують публічний порядок та спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодін-ня ним», тобто з посиланням на положення cm. 228 Цивільного кодексу України).
Наводити повну аргументацію ДПІ немає сенсу, оскільки, враховуючи чималу практику її застосування, вона багатьом відома, а також тому, що абсурдна, нелогічна, незаконна. Та і мова зараз піде зовсім не про неї.

Мета цієї статті: довести, що податок на прибуток в цьому випадку донарахований абсолютно безпідставно. Хоча б тому, що донарахування сум з податку на прибуток під час документальної позапланової невиїзної перевірки ні технічно, ні методологічно НЕМОЖЛИВО!
Обґрунтуємо свою позицію.
1.Відмінності між документальними плановими виїзними та документальними позаплановими невиїзними перевірками
Перевіркам і всьому, що з ними пов'язане, присвячена гл. 8 ПКУ. Так, положеннями ст. 75 цього Кодексу визначені види перевірок. Вони можуть бути камеральними, документальними, фактичними.
У свою чергу, документальні перевірки бувають плановими (комплексні, виїзні) та позаплановими (не-комплексні, виїзні або невиїзні). Документальна планова виїзна перевірка проводиться відповідно до плану-графіка. Проведення документальної позапланової виїзної перевірки не передбачається в плані роботи податкового органу, а здійснюється за наявності однієї з підстав, перелікяких передбачений п. 78.1 ст. 78 ПКУ.
Зараз нас цікавлять особливості проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка здійснюється в порядку, передбаченому ст. 79 цього Кодексу: вона проводиться за наявності обставин, визначених ст. 77 і 78 ПКУ, після прийняття керівником податкового органу відповідного рішення. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у певних випадках ПКУ, або отриманих іншим способом, передбаченим законом. Під документами та даними маються на увазі податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового і бухгалтерського обліку, ведення яких передбачене законом, первинні документи, що використовуються в бухгалтерському і податковому обліку та пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отримані у встановленому законодавством порядку органом ДПС документи і податкова інформація, в т.ч. за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами податкового органу виключно на підставі рішення його керівника, оформленого наказом, і за умови надіслання платникові податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представникові під розписку копії наказу про проведення такої перевірки і письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення (п. 79.2 ПКУ). При цьому присутність платника податків, що перевіряється, під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Також розрізняються і строки проведення перевірок.
Для документальних планових вони складають від ЗО робочих днів (для великих платників податків), до 10 робочих днів для суб'єктів малого підприємництва. Строки можуть подовжуватися на 5-15 робочих днів. Для документальних позапланових - строки в 2 рази менші.
Це якщо дуже коротко.
Тепер декілька слів про те, як це відбувається на практиці.
Для проведення документальної планової перевірки на підприємство приходить ціла група податківців. Найбільш досвідчені з них займаються основними податками: податком на прибуток і ПДВ. Протягом місяця вони розбираються з бухгалтерським і податковим обліком платника податків. Під час перевірки запитують чимало документів, робиться безліч роздрукувань з бухгалтерської програми, складається неймовірна кількість зведених таблиць. Головбух пише мало не щодня пояснення та різні довідки. Податківцями проводиться воістину гігантська робота!
Документальна позапланова перевірка часто проводиться податковим органом «за типом камеральної», не виходячи з приміщення ДПІ: комп'ютерний розрахунок показав розбіжності в звітності платників податків, податкова міліція принесла вилучені під час виїмки документи - 2-3 дні й акт перевірки готовий!
Дуже швидко й економічно ефективно. Але занадто поверхово.
Так, наприклад, у вищеописаній ситуації перевірка тривала аж 4 дні! Давайте подумаємо: акт складається із 26 аркушів плюс додатки до нього. Якщо припустити, що складання, вичитування, повторна перевірка акта проводилася за межами 4-денного строку і 2 дні зайняв комп'ютерний набір тексту вступної частини акта, загальних положень, перерахування величезного списку реквізитів податкових накладних, актів і банківських виписок, то на власне перевірку залишається всього лише 2 дні.

Що можна перевірити за 2 дні?
Застосовуючи такий підхід, чесно кажучи, зовсім небагато. І тим паче не залишається часу на отримання необхідних (!) пояснень. Та і в бухгалтерський облік підприємства не зазирнеш, роздрукувань проводок не зажадаєш...
2. Що можна охопити під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки?
Почнемо з ПДВ. Тут усе досить просто: платник податків подавав декларації з ПДВ, в яких («знаменитий» додаток 5) відображені ВСІ податкові накладні, суми яких включені до складу податкового кредиту. Вибравши з них ті, які виписані контрагентом, що має, на думку представників ДПІ, ознаки фіктивності, й, виключивши ці суми із складу податкового кредиту (оскільки договори «нікчемні»), податковий інспектор отримує ту саму шукану суму донарахованого ПДВ. І вся первинка є: податкові накладні або вилучила під час виїмки податкова міліція, або їх копії надіслав на запит сам платник податків.
Висновок: під час проведення документальної позапланової перевірки перевірити ПДВ можливо (хоча тут теж є свої нюанси). В принципі навіть може вистачити кількох днів за належної організації робочого процесу, а також з урахуванням того, що акт складається за типовою формою (доведеться лише ретельно прослідкувати, щоб до нього не потрапили назви підприємств з попередньої аналогічної перевірки).
Інша справа - податок на прибуток. Навіть маючи всі первинні документи - накладні, акти виконаних робіт (отримані будь-яким способом: надіслані платником податків на запит або вилучені податковою міліцією під час здійснення виїмки), податківці нічого перевірити не можуть!
Чому? Все пояснюється виключно механізмом нарахування і сплати цього податку, як передбачених ПКУ, так і використовуваних у «докодексний» період - період дії Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток). Вибір цього періоду не випадковий, усі (чи майже усі) донараху-вання сум податку на прибуток за «нікчемними» договорами припадають на старе законодавство.
Порядок проведення документальних невиїзних позапланових перевірок визначений наказом ДПАУ від 05.12.08 р. № 761 «Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток»

(далі - Порядок № 761). Цей нормативний документ спочатку застосовувався лише для проведення «камералок». Але пізніше, в результаті внесення до нього змін наказом ДПАУ від 24.12.09 р. № 726, він став використовуватися і під час проведення невиїзних документальних перевірок.
Так, згідно з п. 2.8 Порядку № 761 «під час перевірки податкової звітності з податку на прибуток з'ясовується правильність визначення об'єкта оподаткування і нарахованої суми податку...». В додатку № 6 до цього Порядку міститься типова форма Акта про результати невиїзної документальної перевірки платника податку на прибуток. Зокрема, в ній є таке формулювання:
«Перевіркою встановлено...:
- об'єкт оподаткування податком на прибуток, розрахований платником податку, в гривнях;
- податкове зобов 'язання з податку на прибуток, розраховане платником податку, в гривнях;
- об'єкт оподаткування податком на прибуток, визначений податковим органом, в гривнях;
- податкове зобов'язання, визначене податковим органом, в гривнях».
Таким чином, під час проведення документальної невиїзної перевірки податковим органом мають бути визначені об'єкти оподаткування і податкове зобов'язання з податку на прибуток. Це дуже важливе спостереження, хоча може здатися відверто очевидним. При цьому якщо замислитися, стає зрозуміло, що визначити такі показники у межах проведення й у форматі, що застосовується зараз податковими органами, неможливо. Доведемо це.
Звернемося до першоджерела - відповідних положень Закону про прибуток.
Так, у ст. З цього Закону сказано:
«3.1. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригова-ного валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
- суму валових витрат платника податків, визначених статтею 5 цього Закону;
- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону».
Таким чином, для розрахунку об'єкта оподаткування необхідно обчислити суму (для кожного звітного, тобто квартального, періоду):
- валового доходу;
- валових витрат;
- амортизації.
Отже, для вищеописаного прикладу (див. Ситуація) в зазначених умовах і з урахуванням вимог, що заявляються, це означає, що протягом ОДНОГО дня перевірки ОДНОМУ податковому інспекторові слід

розрахувати 12 (3 роки, що включають 4 квартали кожен) показників суми валового доходу, 12 показників суми валових витрат, 12 показників суми квартальної амортизації! Чи можливе таке? Автор цієї статті як аудитор з великим досвідом роботи в цій професії може з повною відповідальністю заявити: на такі розрахунки потрібно значно більше часу.
Що із цього приводу думають інші фахівці в названій галузі?
У статті к.е.н. Т В. Фоміної «Методика податкового контролю формування валових витрат підприємства з використанням інформаційних можливостей бухгалтерського обліку» сказано, зокрема, таке:
«... Податковий інспектор повинен звернути увагу також на те, що валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг), які включаються в рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» Декларації з податку на прибуток підприємства, зазвичай дорівнюють сумі дебетових оборотів за рахунками 20 «Виробничізапаси», 22 «Малоцінніта швидкозношувані предмети», 23 «Виробництво», 28 «Товари»п84 «Інші операційні витрати». 91 «Загаль-новиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» у кореспонденції з кредитом рахунків 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 372 «Розрахунки з підзвітними особами» плюс різниця між дебетовим сальдо на кінець і початок звітного періоду за рахунком 371 «Розрахунки за виданими авансами». При цьому слід враховувати той факт, що деякі підприємства облік авансів виданих ведуть за дебетом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» і 685 «Розрахунків з іншими кредиторами».
Джерелами інформації в цьому випадку служать такі регістри бухгалтерського обліку:
- за автоматизованої форми ведення обліку слід
проаналізувати дані журналу реєстрації господар
ських операцій і карток за вищезгаданими рахунками;
-за меморіально-ордерної форми обліку- меморіальні ордери з такими ж рахунками;
- за журнально-ордерна форми - відомість аналітич
ного обліку №3.3, №3.5. №3.2. журнал-ордер № З».
І ось тут ми підходимо до найцікавішого висновку.
Отже, враховуючи викладе-е. вважаємо, що визначити потрібні для об'єктивних висновків, що підлягають відображенню в акті, показники під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки інспектор не може, оскільки не має доступу до даних бухгалтерського обліку платника податків, що перевіряється, таких не-
обхідних для здійснення цих розрахунків. Для проведення зазначеного аналізу перевіряючий не бачить жодної бухгалтерської проводки, жодного журналу-ордера - у нього просто немає початкових даних. З усіх документів у нього є лише декларації з податку на прибуток (які і є безпосереднім об'єктом перевірки) і кілька актів та накладних.
А перевірити правильність визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток без аналізу даних бухгалтерського обліку неможливо! Це, до речі, визнають і самі податківці - п. 2.5 оглядового листа ДПАУ від 06.07.09 р. № 14082/7/23-4017/354 (що нині втратив чинність відповідно до листа ДПАУ від 23.03.11 р. № 8199/7/10-1017/1114, але позиція головного податкового відомства з цього питання, вважаємо, навряд чи змінилася):
«...фінансова, податкова та статистична інформація формуються на підставі даних бухгалтерського обліку і мають тісний зв 'язок між собою. Тому для проведення перевірок суб'єктів господарювання з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів (обов'язкових платежів) украй необхідно досліджувати регістри бухгалтерського обліку та фінансову звітність».
Тоді виникає цілком логічне питання: що саме перевіряє податковий інспектор під час невиїзної документальної перевірки податку на прибуток? До речі, про те, що вони і не намагаються визначити той самий об'єкт оподаткування, представники податкового органу навіть не сперечаються. Так, наприклад, в цьому випадку (див. Ситуація) перевіряючими заповнювалася таблиця з показниками валового доходу (в т.ч. графа «Скоригований валовий дохід, дані перевірки»). І тут же йде застереження: «Питання формування валового доходу під час перевірки не досліджувалося». У переліку досліджуваних документів також не згадується жодний бухгалтерський регістр, жоден первинний документ, що необхідний для визначення валового доходу.
І знову ж таки виникає питання: якщо об'єкт оподаткування податком на прибуток дорівнює «валовий дохід мінус валові витрати мінус амортизація», то яким чином можна його визначити в обхід розрахунку суми валового доходу? Як розрахувати амортизацію, якщо податковий інспектор не має анінаймен-шого поняття, які основні засоби значаться на балансі платника податків, що перевіряється? Звідси випливає, що сума амортизації не розраховується, як і сума валового доходу.
Так що ж все-таки перевірялося? Залишаються тільки валові витрати, які розраховуються без звернення до даних бухгалтерського обліку. Але ж розра-

хунок валових витрат - і це підтвердить будь-який бухгалтер - справа набагато складніша, ніж розрахунок валового доходу.
Звернемося до старої форми декларації з податку прибуток, затвердженої наказом ДПАУ від 29.03.03 р. № 143. Відповідно до неї до складу валових витрат включаються:
- витрати на придбання товарів (робіт, послуг) -рядок 04.1;
- убуток балансової вартості товарів;
- витрати на оплату праці;
- сума страхових внесків до фондів державного обов'язкового страхування;
- сума внесків на довгострокове страхування життя, додаткове пенсійне страхування;
- сума податків, зборів (обов'язкових платежів);
- витрати, пов'язані з виконанням довгострокових контрактів;
- добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг);
- від'ємне значення об'єкта оподаткування попередніх податкових періодів;
- витрати на поліпшення основних фондів;
- 85% витрат від вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у офшорних нерезидентів;
- інші витрати.
Як податківці під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки податку на прибуток можуть розрахувати, наприклад, витрати на поліпшення основних фондів? Адже, як ми говорили вище, доступу ні до бухгалтерського обліку, ні до первинних документів у них немає. У свою чергу, як визначити вартість товарів, придбаних у офшорних нерезидентів, якщо не бачити жодних документів за цими правочинами?
Загалом виходить, що під час документальної позапланової невиїзної перевірки податківці не визначають також і суму валових витрат.
Висновок, під час проведення документальних позапланових невиїзних перевірок податку на прибуток податковим органом не визначається об'єкт оподаткування. Відповідно, також не визначається і сума податкового зобов'язання з податку на прибуток (об'єкт оподаткування, помножений на ставку податку). В ході перевірки перевіряючими аналізується лише ЧАСТИНА валових витрат - тільки ті витрати, які відображені в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток, тобто понесені платником податків на придбання товарів (робіт, послуг). Усе інше за умовчанням береться за достовірне. Але дозвольте! Податківці повинні саме перевірити (тобто перерахувати самостійно) об'єкт оподаткування (прибуток), а зовсім не частину витрат.

При цьому все зводиться до того, що в актах перевірок (щодо правочинів, які визнаються податківцями нікчемними) часто зустрічаються формулювання з посиланням на чиїсь свідчення, що він не підписував первинні документи. А отже це зовсім не первинні документи, тому витрати за ними мають бути виключені із складу валових витрат, а саме з рядка 04.1 декларації з податку на прибуток. На цій підставі виключаються всі суми за актами та накладними, які припадають на цей звітний період!
Але чи можна назвати таке виключення коректним? (Питання про справжню нікчемність самих правочинів зараз не розглядаємо). Зрозуміло, немає. Адже для того щоб, наприклад, виключити зі складу валових витрат суму за актом, підписаним в результаті «нікчемного» правочину, треба бути упевненим, що ця сума була включена бухгалтером до цих самих валових витрат (тобто переконатися в тому, що ця сума входить до загальної суми витрат, відображеної в рядку 04.1 декларації). Але ж бухгалтер міг просто її не включити з різних причин - забув, помилився, включив раніше невраховані витрати тощо. А для того щоб ЗНАТИ це напевно, чи включив бухгалтер таку суму до складу валових витрат, НЕОБХІДНО МАТИ розшифровку цих валових витрат (або як мінімум пояснення бухгалтера з цього питання).
Але, як було зазначено вище, сама процедура документальних позапланових невиїзних перевірок податку на прибуток унеможливлює підтвердження податковим інспектором факту включення платником податків спірних сум до складу валових витрат з причини, наведеної вище. В першу чергу, це зумовлено тривалістю проведення такого виду перевірки, а також відсутністю доступу перевіряючих до бухгал-

терського обліку та первинних документів платника податків. Фактично, податковий інспектор здійснює донарахування податку на прибуток, ґрунтуючись виключно на своїх припущеннях!
Отже, в результаті приходимо до висновку, що під час проведення документальних позапланових перевірок податку на прибуток податковим органом не розраховуються показники.
- валового доходу;
- амортизації;
- валових витрат.
А також не визначається.
- об'єкт оподаткування;
- сума податкового зобов'язання.
Визначити все вищеперелічене неможливо, оскільки у представників контролюючого органу:
1) немає часу на проведення перевірки в необхідному обсязі й відповідно до вимог, що заявляються до її проведення;
2) немає доступу до бухгалтерського обліку, первинних документів платника податків, розшифровок валового доходу, валових витрат;
3) немає необхідних пояснень посадових осіб платника податків.
Всі донарахування податку на прибуток, здійснені за результатами проведення документальних позапланових перевірок, засновані виключно на припущеннях податкового інспектора. І жодних доказів таким припущенням у нього немає, і бути не може.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Не стоит прогибаться под изменчивый мир - пусть лучше он прогнется под нас.
Однажды он прогнется под нас.(с)

Статья (долго искала) из ДтКт №34. которая дает понять кому выгоден маразм.



Налоговый кодекс Украины изобилует всевозможными «волчьими ямами» и ловушками для налогоплательщика. С первого раза их вовсе не разглядишь: взгляд ни за что не цепляется. При более внимательном прочтении, когда только начинаешь обращать на них внимание, они кажутся совсем неопасными, а в чем-то даже усматривается определенный позитив. И только глубокий и системный анализ позволяет сделать вывод, что внешне безобидная норма может стать причиной сломанных судеб тысяч людей. Происходит превращение прекрасной панночки в ведьму.



Одна из таких норм — пункт 58.4 НКУ:

«В случае когда судом по результатам рассмотрения уголовного дела о преступлениях, предметом которого являются налоги, сборы, вынесен обвинительный приговор, вступивший в законную силу, или вынесено решение о закрытии уголовного дела по нереабилитирующим основаниям, соответствующий контролирующий орган обязан определить налоговые обязательства налогоплательщика по налогам и сборам, неуплата налоговых обязательств по которым установлена решением суда, и принять налоговое уведомление-решение о начислении плательщику таких налоговых обязательств и применении по отношению к нему штрафных (финансовых) санкций в размерах, определенных настоящим Кодексом.

Составление и направление налогоплательщику налогового уведомления-решения по налоговым обязательствам налогоплательщика по налогам и сборам, неуплата налоговых обязательств по которым установлена решением суда, запрещается до вступления в законную силу решения суда по делу или вынесения постановления о закрытии такого уголовного дела по нереабилитирующим основаниям.

Абзац второй этого пункта не применяется, когда налоговое уведомление-решение направлено (вручено) до возбуждения уголовного дела».

Не правда ли, внешне вполне хороший пункт? Кажется, что в его основе принцип презумпции невиновности. «Человек не виновен, пока не доказано обратное».

На деле — все с точностью до наоборот. Итак, попытаемся смоделировать ситуацию, вооружившись положениями указанной нормы НКУ.

На предприятие приходит проверка ГНИ. Рассмотрим именно этот случай, когда налоговой проверке подвергается юридическое лицо, а ответственными за налоговые отчисления являются люди — руководство предприятия. Налоговики усмотрели несоответствие уплаченных предприятием сумм в бюджет и доначислили платежи на сумму, скажем так, несколько превышающую размер, установленный как достаточный для привлечения к уголовной ответственности (сейчас это порядка 470500 грн). Не будем на данном этапе анализировать причины, позволившие проверяющим считать обоснованными свои претензии, — просто констатируем: ГНИ при проверке доначисляла весьма серьезную сумму налогов.

Юридическо-математическая справка

Тем, кто никогда ранее не сталкивался с Уголовным кодексом, не лишне будет узнать, почему авторы оперируют суммой в 470500 грн. Ведь в примечании к ст. 212 УК Украины черным по белому указано: под значительным размером (минимальная сумма недоплаченных налогов, за которую предусмотрена уголовная ответственность) следует понимать суммы налогов, сборов и других обязательных платежей, которые в тысячу и более раз превышают установленный законодательством необлагаемый минимум доходов граждан. А как всем известно, необлагаемый минимум доходов уже сколько лет в Украине составляет 17 грн. Казалось бы, умноженная на тысячу данная сумма должна равняться 17 тыс. гривень. Нет, с арифметикой все верно, вот только следует знать, что согласно ч. 5 подр. 1 р. XX НКУ, если нормы законов содержат ссылку на необлагаемый минимум, то для целей применения норм административного и уголовного законодательства в части квалификации преступлений или правонарушений сумма н. м. д. г. устанавливается на уровне налоговой социальной льготы, определенной пп. 169.1.1 р. IV НКУ для соответствующего года. Ну и совсем уже просто заглянуть в абз. 8 п. 1 р. XIX НКУ и обнаружить, что с 01.01.2011 г. по 31.12.2014 г. налоговая социальная льгота составляет 50% размера прожиточного минимума для трудоспособного лица, установленного законом на 1 января отчетного налогового года. Наконец, в соответствии с Законом Украины от 23.12.2010 г. №2857-VI «О Государственном бюджете Украины на 2011 год» сумма прожиточного минимума на 2011 год установлена в размере 941 грн. То есть нам осталось лишь рассчитать из этой суммы 50% и умножить на 1000. Ну как тут не поаплодировать законодателю в его стремлении к простоте и доступности в толковании законов?



Дальше события развиваются следующим образом.

Должностных лиц (директора и бухгалтера) предприятия приглашают в ГНИ и предлагают заплатить «возникшие» налоги. В случае если налогоплательщик говорит: «Мы будем обжаловать решение налоговой», — ему отвечают: «Нет, не будете».

Историческая справка

До вступления в силу Налогового кодекса по результатам проверки налоговики составляли акт, на основании которого выписывалось НУР (налоговое уведомление-решение, которым, собственно, и доначислялись налоги с финансовыми санкциями. Получив НУР, налогоплательщик, в случае несогласия с выводами проверки, мог оспорить его двумя способами. Первый — обжаловать внутри структуры ГНАУ. Как правило, такое обжалование не давало никакого результата, но время можно было выиграть. Второй путь, более эффективный, — обращение с иском в административный суд. Очень часто налогоплательщики шли именно этим, вторым путем, — судились и получали положительные решения — решения об отмене НУРа.

Как же обстоит дело сейчас? С момента вступления в силу НКУ и появления в нашем законодательстве новой нормы — пункта 58.4 НКУ — все изменилось. Отныне налоговики получили возможность не выписывать НУР, т. е. для них отпала необходимость оформлять результаты проверки путем составления административного акта, что, следовательно, перекрывает доступ налогоплательщика к судебному обжалованию результатов налоговой проверки. Ведь только НУР является предметом судебного обжалования. Сам по себе акт налоговой проверки, напомним, как таковой, обжалованию не подлежит.

Итак, после налоговой проверки у должностных лиц предприятия остается на руках акт проверки, в котором отражены крупные суммы «неуплаченных» налогов, обжаловать который не представляется возможным.

Далее, проверяющие не выписывают НУР, в то же время акт проверки, содержащий в себе, по мнению тех же проверяющих, нарушения налогового законодательства, и сопутствующие документы передаются в налоговую милицию для рассмотрения вопроса о возбуждении уголовного дела. Следователь налоговой милиции, в свою очередь, изучив мнение инспектора ГНИ (не забудем, что у следователя и инспектора — единое руководство), приходит к «самостоятельному» выводу о наличии признаков преступления и возбуждает уголовное дело в отношение руководителей предприятия. Хотя, положа руку на сердце, такая ситуация существовала и до принятия упомянутого нами пункта НКУ. Но вот что кардинально разнится: ранее руководители предприятия, получив НУР и воспользовавшись своим правом на судебное обжалование, приносили следователю как минимум определение суда о начале обжалования по процедуре административного производства (что удерживало некоторых наиболее ретивых от «кардинальных» решений). Теперь же, поскольку и обжаловать нечего, их судьба напрямую зависит от правовой позиции, знаний и навыков сотрудника следственных органов налоговой милиции. «От меня зависит!», — может с гордостью повторить такой следователь небезызвестную фразу кузнеца из к/ф «Формула любви».

Здесь можно было бы сделать оптимистическое правовое отступление, что, дескать, получив акт проверки, следователь на самом деле осведомлен лишь об оценочном мнении проверяющих, которое (предположительно!) устанавливает противоправность в действиях юридического лица. Уголовное же право, поскольку привлечь в Украине к уголовной ответственности можно исключительно физическое лицо, требует установления противоправности в действиях физического лица — руководителя предприятия. Ведь согласитесь, что это не совсем одно и то же! И логика в установлении состава преступления предполагает для начала установить вину и ответственность юридического лица, чем, собственно, занимаются административные суды (так называемая административная ответственность), и лишь затем определить меру и степень вины должностного лица (уголовная ответственность физического лица — руководителя предприятия). Но разве эти тонкости кого-то волнуют? В лучшем случае с такими аргументами в вашей позиции определят оторванность от реалий следственной практики — не любят наши правоохранители, а за ними и судьи излишние теоретизирования…

Итак, включается прессинг на должностных лиц предприятия. И возможности такого прессинга, следует заметить, из-за «нюансов уголовного права и процесса», естественно, гораздо более эффективны, по крайней мере, неизмеримо опасней для руководителя. (Например, следователь налоговой милиции на отказ должностных лиц предприятия «добровольно» уплатить доначисленные налоги — может принять решение о такой мере пресечения, как заключение под стражу, ну а как же! — отказ сотрудничать со следствием — будет защищаться, исчезнет чего доброго, государство пострадает, тем более санкция статьи 212 УК Украины позволяет). А если при этом бедолага будет ссылаться на свое конституционное (!) право не свидетельствовать в отношении себя (вот почему-то ссылки на Конституцию действуют на сотрудников следствия как красная тряпка на быка) — беды не миновать. Причем это экономически выгодно: находящимся в СИЗО директору и главбуху будет крайне затруднительно принимать меры для обжалования акта ГНИ, общаться со своей защитой. К тому же представьте себе моральное состояние такого человека, ведь даже несведущему известны условия содержания в СИЗО. И не дай Боже столкнуться с этим на практике! Следовательно, вероятность поступления денег в бюджет резко возрастает.

Раньше (в подобной ситуации) налогоплательщик получал НУР, с которым шел в административный суд. Получив положительное решение суда (отменившего НУР), налогоплательщик убивал двух зайцев:

1) предприятие не должно было платить неправомерно доначисленные ГНИ налоги и штрафы;

2) уголовное дело против должностных лиц налогоплательщика закрывалось (отсутствие состава, а то и события преступления).

Больше такого не будет. Вот так легко, как по мановению волшебной палочки, право на судебную защиту отменил «зловещий» п. 58.4 НКУ. Будет уголовный процесс и приговор. И если приговор будет обвинительный, то директора и главного бухгалтера — посадят. А уже после — будет выписан НУР… Он не будет обжалован (ведь в уголовном процессе уже будет «доказано» уклонение от уплаты налогов). Предприятие-налогоплательщик заплатит в бюджет…

Если, конечно, заплатит… Ведь небольшое предприятие (где директор одновременно является собственником) умрет, обанкротится гораздо раньше. Посаженный в СИЗО директор (привыкший руководить предприятием единолично, на нем «завязаны» все информационные потоки, все — или основные — поставщики и клиенты) ничего не сможет предпринять для спасения предприятия: когда на банковские счета будет наложен арест, начнут увольняться сотрудники, перестанет выпускаться продукция, имущество предприятия будет забрано банками (залог по кредитам). Одним налогоплательщиком станет меньше. Бывшие работники станут безработными и резко ухудшат статистику фонда занятости.

Здесь можно было бы снова сделать второе, уже не столь оптимистическое правовое отступление, и посетовать, что, к сожалению, уровень судей, занимающихся рассмотрением уголовных дел в судах первой инстанции, мягко скажем, не заоблачный. По общему мнению практикующих юристов, он значительно уступает уровню судей окружных административных судов. Да и объективно, ведь судей-«уголовников», которые рассматривают исключительно налоговые вопросы, просто-напросто не существует: куда ж девать огромный массив общеуголовных дел (хищения, насилия и т. п.). Нам известны правила судебной юрисдикции, установленные Кодексом административного судопроизводства Украины, записанные в 72-й статье:

«4. Приговор суда по уголовному делу или постановление суда по делу об административном проступке, вступившие в законную силу, являются обязательными для административного суда, рассматривающего дело о правовых последствиях действий или бездействия лица, в отношении которого принят приговор или постановление суда, только в вопросах, имело ли место деяние и совершенно ли оно этим лицом».

Мы еще раз могли бы акцентировать внимание читателя на том, что указанное выше правило безусловно должно применяться только при рассмотрения дел о правовых последствиях «действий или бездействия лица, в отношении которого принят приговор или постановление суда…, только в вопросах, имело ли место деяние и совершено ли оно этим лицом». А ведь при обжаловании НУРа предметом рассмотрения становятся вовсе (о чем уже упоминалось выше) не действия или бездействие руководителей налогоплательщика, а совсем наоборот — действия проверяющих, на основании чего рассматривается дело по спорному НУРу, при этом презумпцию (обязательство) доказательства КАСУ возлагает как раз на субъекта властных полномочий, коим является ГНИ. Но реалии сегодня таковы, что и эти теоретико-правовые «экзерсисы» малоубедительны для представителей правоохранительной и судебной систем.

То есть Кодекс упростил, по мнению своих авторов, ситуацию и изложил ее примерно в таком ключе:

«Не стоит лишний раз доказывать в административном процессе то, что уже доказано в уголовном».

Однако логика законодателя, как видим, здесь весьма сомнительна, и триллер, описанный в статье, вполне может превратиться в жуткую реальность.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Не стоит прогибаться под изменчивый мир - пусть лучше он прогнется под нас.
Однажды он прогнется под нас.(с)

Quote
Степан
"Брєд крєпчал"....Оформяється рішення про скасування податкового кредиту та зобов'язання по ПДВ по підприємству ч/з відсутність двохсторонніх письмових договорів з деякими як Субпідрядниками так і Замовниками (з частиною з них оформлялися договори ,з частиною - рахунки-фактури) ..

Навіть не знаю, що писати у відповідь в "поясненнях" ....Накинув такий "чорновий" варіант. Покритикуйте. будь-ласка

****************************************************************************

Позаплановою невиїзною перевіркою, проведеною інспектором ХХХХХХ ДПІ Н-ського р-ну м.Києва з 13 по 23/10/2011 р на основі Повідомлення №*******/**/**-** передбачалася перевірка достовірності повноти формування податкового зобов’язання та податкового кредиту по податку на додану вартість під час взаємовідносин нашого підприємства з ТОВ «А»(код ЄДРПОУ ********) за період з 01/04/2011 по 31/05/2011 р.


Згідно п. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкового зобов’язання є або дата «зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок» або «дата відвантаження товарів,…… , а для послуг - дата оформлення документа, що
засвідчує факт постачання послуг платником податку» ,

а згідно п.198.2 ПКУ
«Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.»

Тому для перевірки достовірності повноти формування податкового зобов’язання та податкового кредиту нашим підприємством було надані копії всіх первинних документів ,які б мали відношення до вищевказаних пунктів ПКУ, а саме: банківські виписки ; акти виконаних робіт ,підписані з Підрядниками ;акти виконаних робіт з Замовниками (які підтверджують факт передачі у власність Замовника всіх робіт ,отриманих нашим підприємством від Підрядників по підписаних з ними актах) ; податкові накладні ,виписані Замовникам ; податкові накладні,отримані від Підрядників; та надано оригінали цих документів для ознайомлення з ними.

Також було надані реєстри податкових накладних, які підтверджували факт повноти включення цих податкових накладних до Декларації по ПДВ за відповідні періоди


Під час перевірки інспектором ХХХХХХ ці документи було проігноровано ,а рішення щодо скасування податкового кредиту та зобов’язання нашого підприємства за період 04-05/2011 базується на відсутності письмових двохсторонніх договорів по деяких правочинахз деякими контрагенами ,які відбувалися на основі рахунків-фактур (хоча ми не мали ні зовнішньоекономічних відносин і не користувалися «особливим порядком оподаткування» при «довгострокових договорах»), а також на тому , що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «А» було скасоване 10/06/2011 по причині «не знаходження по місцю юридичної адреси» , хоча на час наших взаємовідносин з цим підприємством (04-05/2011 року) воно залишається дійсним.

Слід також зазначити, що ні Договори ,ні Рахунки-фактури не є документами , які б засвідчували ФАКТ передачі виконаних робіт від Виконавця до Замовника ,чи факт отримання/списання грошових коштів з рахунку/на рахунок підприємства і не є тими документами ,які б надавали право чи його обмежувало в питаннях формування податкового кредиту та зобов’язання по ПДВ.

Тому , з рішенням по результатах перевірки ми не згідні і будемо його оскаржувати в судовому порядку. Також будемо вимагати проведення службового розслідування щодо інспектора ХХХХ на предмет її некомпетентності чи перевищення службових повноважень по причині ігнорування та самовільного трактування нею чинного податкового Законодавства з відповідними наслідками.

************************************

Дякую за витрачений час і завчасно дякую за люі слова (хоча б одне) в бік цього "пояснення" )

Коза у тебя будет как у мирриад других ТОВ, то что ты написал-только малая толика, если это заперечення на акт-добавь просьбу о создании комиссии для обсуждения акта с приглашением представителя предприятия, иногда они приглашают..., а тебе-время.
Там же можно обсудить классику:
1.Предприятия не находится месту...
2.Предприятие не имеет ничего кроме стула.
3.Подписи-печати-поддельные.
4.Контрагенты-никчемные
.....
и т.д.

Quote
Я
...........ну, и мое любимое : Степан, а написать заявление в прокуратуру на превышение полномочий конкретных посадовых осиб.
Все остальное - як треба. Держись!!

Это просто дро?ево.

заперечення писати треба, в ту податкову, що проводила перевірки + написати, що маємо бажання брати участь в розгляді заперечень і намір оскаржити прийняте за результатами перевірки рішення.

ось іще деякі роздуми:

Законодавчі вимоги до форми угоди визначено у ст. 205 ЦК, відповідно до якої угода може вчинятися усно або у письмовій формі, і сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлено обов’язкову письмову форму, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 206 ЦК, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. Юридичній особі, яка сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних коштів. Проте згідно з ч. 1 ст. 208 ЦК правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Із наведеного випливає: якщо учасниками угоди є юридичні особи або юридична особа та фізична особа — підприємець, угоду обов’язково укладають у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК, правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Отже, договори (у т. ч. про поставку товарів, робіт і послуг) можуть укладатися таким шляхом:

1) у формі окремого договору, скріпленого підписами сторін і печатками;

2) у формі обміну документами (листами, факсограмами, телефонограмами тощо);

3) у формі надання документа, що містить пропозицію укласти договір (рахунка, рахунка-фактури, замовлення тощо) та підтверджує вчинення іншою стороною дій, які свідчать про її згоду з наданою пропозицією. Такою згодою, зокрема, є оплата відповідного рахунка при попередній оплаті, отримання відвантажених товарів за накладною на підставі довіреності, приймання результатів виконаних робіт, оформлення документа, що підтверджує надання послуг.

Нагадаємо, що пропозиція про укладення договору традиційно називається «оферта», а згода на його укладення — «акцепт».

Враховуючи вищезазначене, рахунок або традиційний рахунок-фактура, що свідчить про пропозицію укласти договір та містить положення щодо всіх істотних умов договору, оплачений іншою стороною, є письмовим договором. На практиці у рахунках нерідко зазначають строк, протягом якого рахунок дійсний для оплати: цей строк є строком для відповіді про прийняття пропозиції укласти договір у розумінні ст. 642 ЦК.

При купівлі-продажу товарів підтвердженням їх отримання зазвичай є належним чином оформлена накладна або інший первинний документ, що використовується сторонами.

Щодо підтвердження факту надання послуг або виконання робіт (договори підряду або надання послуг), то слід мати на увазі таке. Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник — прийняти та оплатити виконану роботу. Як бачимо, приймання та оплата роботи є обов’язком замовника. З огляду на це за договором підряду, що передбачає виконання робіт, необхідною умовою є складання акта приймання-передачі виконаних робіт або іншого документа, що підтверджує юридичний факт приймання роботи замовником. Цей документ, як правило, і є основним підтвердженням використання результатів робіт у госпдіяльності, — що обґрунтовує «валововитратність» і право на податковий кредит (звичайно ж, за наявності податкової накладної).

Зазначимо також, що за договором про надання послуг, відповідно до ст. 901 ЦК, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник — сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Законодавчими нормами не передбачено обов’язку замовника прийняти надані послуги, як не визначено й обов’язковості складання актів приймання-передачі наданих послуг. Проте на практиці, виходячи саме з необхідності обґрунтовувати «валововитратність» використаних у госпдіяльності отриманих послуг, сторони у відносинах використовують акти, аналогічні до тих, що складаються за договорами підряду.

Quote
Степан
Навіть не знаю, що писати у відповідь в "поясненнях" ....

напиши їм там, шо вони СіБ

Всім дякую...Ситуація виявилася прямо як приказці "Говорили-балакали ,сіли та й заплакали"...Під час перевірки вимагалося одне, в Акті написали таке,що прямо на голову не налазить )

SV_KH_76 - окрема подяка :...В разі зустрічі- з мене пляшка чогось добренького )

_______________________________________________

Скарга на перевірку подається до контролюючого органу вищого рівня
Внаслідок перевірки, проведеної податковою службою, отримав податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання. Абсолютно не згоден із донарахуваннями та маю намір оскаржити їх. До якого контролюючого органу слід подавати скаргу?

Це питання чітко врегульовано нормами ПКУ від 02.12.2010 р. №2755 (зі змінами та доповненнями). Згідно з п. 56.2 ст. 56 ПКУ, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству чи виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (і за потреби — з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 ПКУ) протягом 10-ти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого оскаржуваного вирішення контролюючого органу. Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний письмово повідомити контролюючий орган, яким визначена сума грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення чи будь-якого іншого рішення (п. 56.5 ст. 56 ПКУ). У разі якщо контролюючий орган приймає вирішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10-ти календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу (п. 56.6 ст. 56 ПКУ).

Доброго дня, шановні форумчани.
Щойно із судового засідання по аналогічній справі. Акт є, ППР - немає. Оскаржували дії та просили зобов`язати вилучити інформацію з Системи автоматизованого співставлення...
Суддя запитує: а чим ви доведете, що у підприємства таки зняли кредит та зобов`язання?
Чим можна довести те, що податківці все ж таки "відкорегували" по-своєму?
Дякую дуже за відповіді та практичний досвід!!!

Quote
ekaterynagrygoreva
Акт є, ППР - немає. Оскаржували дії та просили зобов`язати вилучити інформацію з Системи автоматизованого співставлення...
Суддя запитує: а чим ви доведете, що у підприємства таки зняли кредит та зобов`язання?
Чим можна довести те, що податківці все ж таки "відкорегували" по-своєму?
Дякую дуже за відповіді та практичний досвід!!!

Я так розумію, що у Вас акт де знято і кредит (ПК) і зобов'язання (ПЗ). В таких випадках, дійсно ППР не виносяться (лише в окремих випадках "В4" ) оскільки у підприємства не виникають зобов'язання по сплаті до бюджету.
Ну а що до того як довести що підприємству цей кредит та зобов'язання зняли - ця інформація відображається в "Системі автоматизованого співставлення ПК та ПЗ на рівні ДПС України", звідки Ви і просите її вилучити. Оскільки докази незаконно отримувати неможна (через "шпіона" в ДПІ), інших законних способів отримання "такої інформації" я не знаю... - то пропоную звернутися до судді з проханням "зобов'язати" ДПІ надати детальний витяг з "Системи автоматизованого співставлення ПК та ПЗ на рівні ДПС України" по Вашому підприємству за відповідний період!
Ще один варіант - це копії запитів Вашим покупцям... Якщо Вам зняли ПЗ - податкова завжди "йде далі по ланцюгу руху товару". Тобто Вашим покупцям повинні поприходити запити "про надання підтверджуючим документів", в яких як підстава для надсилання запиту повинно бути зазначано що від Вашої ДПІ отримано акт №... яким Вам знято ПК та ПЗ. Можливо ці запити також можна розцінити як доказ...

можно и мне плиз скинуть finance@add-energy.com

natalka_l, дуже Вам вдячна! Запит у податкову направили, але відповіді не отримали, у судді просили витребувати - відмовив(((
Зараз в апеляцію додали запит контрагентів від їх ДПІ, маємо надію, що приймуть додаткові докази. Чекаємо призначення, уже місяць!

1