Чи може юридична особа бути зареєстровано за однією адресою, а фактично знаходитися за іншою? У разі наявності у юридичної особи двох адрес (юридичної та фактичної) чи є можливість отримувати кореспонденцію на фактичну (поштову) адресу? Які існують проблеми (недоліки) з точки зору Податкової адміністрації для юридичних осіб, котрі мають дві адреси?
Відповідь: Чинним законодавством не передбачено визначення терміну «юридична адреса», проте під ним часто розуміють місце державної реєстрації, тобто адресу, за якою зареєстровано юридичну особу.
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-ІV (далі – ЦКУ) із змінами та доповненнями, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Тобто, відповідно до ст. 93 ЦКУ місце розташування офісу є місцезнаходженням юридичної особи.
Звертаємо увагу на те, що згідно із абзацом шостим частини першої статті
1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (далі – Закон про реєстрацію), місцезнаходження юридичної особи – це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі – виконавчий орган).
Частиною першою статті 17 Закону про реєстрацію встановлено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу – підприємця включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Частиною другою цієї статті встановлено, що серед інших відомостей про юридичну особу, до ЄДР вносяться відомості про її місцезнаходження.
Відповідно до статті 18 Закону про реєстрацію, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі – ЄДР), були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Наявність в ЄДР запису про відсутність юридичної особи за зазначеним місцезнаходженням може бути підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи (пункт 2 статті 38 Закону про реєстрацію).
У запитанні йдеться про фактичне місцезнаходження юридичної особи, а так звана юридична адреса підприємства – це недостовірна адреса, яка не відповідає місцезнаходженню підприємства.
Місцезнаходження юридичної особи зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію, установчих документах юридичної особи, а також в інших документах, які видають державні органи юридичній особі, та документах, які видають органи державної податкової служби (свідоцтва, довідки, патенти тощо).
Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України від 02.12.10
№ 2755-IV (далі – ПКУ), визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.
Таким чином, якщо платник податків, який зареєстрований за однією адресою відомості про яку містяться в ЄДР, а офіс та/або виробництво розташовані за іншою адресою, такий платник податків повинен забезпечити достовірні дані про своє місцезнаходження у ЄДР та внести до ЄДР місцезнаходження, яке відповідає місцю розташування офісу.
Окрім того, повідомляємо, що відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України платники податків підлягають взяттю на облік в органах ДПС за місцезнаходженням юридичних осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). А тому платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних органах ДПС за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, органи ДПС за місцезнаходженням таких об’єктів у порядку, встановленому розділом VІІ та розділом VІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 №979.ДПА у м. Києві