При плановой проверке ГНИ выявили "незаконно" вкл. НК. С постоянным контрагентом - плательщиком НДС был заключен договор, предоставлена копия его св-ва плательщика НДС, печать на НН................и оказывается вот уже пару мес. - он не является НДС-ом. Это выявилось при сдаче додатка 5. Теперь ГНИ отстаивает мнение - что неправомерно сформирован НК! Но есть же правильно оформленная НН - основной документ!? И что делать с актом - подписывать со сноской, что не согласен с пунктом "N" или не подписывать вообще. В остальном у проверяющих вопросов не возникло..........

НК у вас скорее всего снимут. Бороться, на мой взгляд, не имеет смысла.
Разве что вы можете подать в суд на своего поставщика, потребывать от него возмещение убытков.

ВАш "друг" не с ПЕчерской налоговой??
ПРи проверке снимуть с валовых затрат и прироста- убыли запасов

Хотела сказать с Печерского р-на

Я думаю ещё есть смысл бороться. Должны же быть ещё документы кроме договора подтверждающие факт сделки!

я считаю, что есть НК включен на законных основаниях - есть договор, с реквизитами "друга",их печать, № св-ва плат НДС, копия этого свид-ва; есть правильно оформленная нн (с подписью и печатью этого пред-ия) - самый важный документ для отнесения на НК. А что делать с актом проверки - подписывать или нет? или подписывать со сноской, что с таким-то пунктом не согласен? Спасибо

Наталья, а что делать предпрятию, если им всунули фальшивую купюру? Её банк должен у вас принять как настоящие деньги?
Вам всунули незаконную налаговую накладную (подделку), так что все претензии надо предявлять своему поставщику. Они вас обманули. При чём тут налоговая?

Спорить здесь бесполезно, если он неплательщик НДС (и знали или не знали вы про ето - их не волнует) для того они этот Дод.5 и придумали, что такие налоговые снимать с Кредита!

если не согласны с налоговой то подпишите акт с ссылкой что не согласны в пункте таком то....

Олег! Хорошо, тогда какой документ является основанием для включения сумм в НК? Налоговая накладная? - она есть и оформлена правильно. Договор есть. Меня интересует, на каком основании могут оштрафовать? Разве обязан бухгалтер проверять каждого контрагента? тем более что печать и подпись на нн есть, в реквизитах также указывался номер плательщика НДС и номер св-ва..........Спасибо!

На сайте нашей областной налоговой есть такое:
З метою створення зручних умов для формування податкової звітності в електронному вигляді, в тому числі спрощення формування додатку 5 та 2 до податкової декларації з ПДВ, фахівцями Дніпропетровської обласної податкової адміністрації розроблені технології надання платнику за його запитом квитанції про стан розрахунків з бюджетом та переліку недійсних індивідуальних податкових номерів контрагентів-платників ПДВ (далі - ІПН). За допомогою запиту недійсних ІПН Ви зможете пересвідчитись в правильності кодів ІПН контрагентів, що допоможе уникнути помилок при формуванні додатку 5 та 2 до податкової декларації з ПДВ.
Я скачала их файлик,сформировала выгрузку из 1с всех контрагентов,правда пришло сообщение из налоговой,что все они"Недійсні"
Идея хорошая,но что-то она не работает.

А дай ссылку на этот файлик, или сбросьте пожалуйста на tanyushka2410@mail.ru

[dpa.dp.ua]

И мне, пож., pav24lina@rambler.ru

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

від 14.02.2002 р. N 01-8/157

Господарські суди України 


Про деякі питання практики застосування Закону України "Про податок на додану вартість"

Із змінами і доповненнями, внесеними
 листом Вищого господарського суду України
 від 16 грудня 2002 року N 01-8/1449

У порядку інформації доводиться до відома опрацьована на підставі узагальнення судової практики позиція Вищого господарського суду України з деяких питань, пов'язаних із застосуванням у вирішенні спорів норм Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон).

1. Чи має покупець право відносити суму податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі податкової накладної, у якій не зазначено її порядкового номеру і адреси юридичної особи?

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 цієї статті визначено, що податкова накладна повинна містити, зокрема, порядковий номер і місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Відсутність цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам Закону (з цього приводу див. пункт 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 23.11.2001 N 01-8/1271).

Водночас слід мати на увазі, що згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

2. Чи правомірне включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку на додану вартість, підтверджених податковою накладною, що видана не зареєстрованою у податковому органі особою?

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у передбаченому Законом порядку.

Отже, податкові накладні, що видані не зареєстрованою у податковому органі особою, не надають покупцеві права віднести відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

3. Чи застосовуються штрафні санкції за завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, якщо податковий кредит платником належним чином не підтверджено?

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у цьому підпункті документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законодавством фінансових санкцій, нарахованих на цю суму податкового кредиту.

Включення до податкової декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, без належного підтвердження є завищенням такого відшкодування і відповідно заниженням податкового зобов'язання платника податку.

Оскільки у таких випадках відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, до платника податку застосовуються штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону.

4. Чи пов'язано відшкодування податку на додану вартість з обов'язковістю проведення податковими органами зустрічних перевірок?

Стаття 7 Закону визначає порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, і підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно з пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 166 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2001 N 170), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у декларації. Дані, наведені у декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби здійснюють, зокрема, перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій.

Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 25.03.98 N 139 "Про посилення контролю за проведенням установленого порядку відшкодування податку на додану вартість" відшкодування податку на додану вартість у сумі більше 10000 гривень проводиться після документальної перевірки платника та зустрічних перевірок його основних постачальників, за наявності дозволу на відшкодування вищестоящого податкового органу.

З огляду на викладене, обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Проте призначення податковим органом проведення такої перевірки не може подовжити визначений Законом місячний термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість (з цього приводу див. пункт 4 оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 07.02.2000 N 01-8/48).

5. З якого моменту обчислюється встановлений Законом місячний строк на відшкодування податку на додану вартість?

Згідно з абзацом першим підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Отже, за загальним правилом перебіг строку відшкодування податку на додану вартість розпочинається з першого числа місяця, наступного після подачі платником податку декларації, відповідно до вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Слід мати на увазі, що згідно з абзацом шостим підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону для підприємств гірничо-металургійного комплексу, які брали участь в економічному експерименті, що проводився з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року, у разі коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за будь-якими операціями з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), мала від'ємне значення, така сума підлягала відшкодуванню з Державного бюджету України платнику податку протягом місяця, що наступав після подання податкової декларації. Таким чином, для підприємств гірничо-металургійного комплексу, що були включені до Переліку підприємств, які брали участь в економічному експерименті, затвердженому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань промислової політики, перебіг строку відшкодування податку на додану вартість за податковими періодами з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року розпочинався з дня, наступного після подання декларації платником податку.

6. Чи відшкодовуються разом з податком на додану вартість відсотки за бюджетною заборгованістю?

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону суми, що не відшкодовані платнику податку протягом місяця, наступного після подачі декларації, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86). Відповідно до пунктів 6.3 - 6.5 цього Порядку податкові органи в особовому рахунку платника податку за прострочення терміну відшкодування податку на додану вартість нараховують проценти (на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення), які за заявою платника податку можуть бути перераховані на його розрахунковий рахунок або направлені на погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Затверджена названим Порядком форма висновку про суми відшкодування податку на додану вартість містить вказівки про відшкодування з бюджету загальної суми відшкодування, у тому числі процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.

7. Чи має право платник податку звертатися до господарського суду з позовом про стягнення відсотків за бюджетною заборгованістю у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням йому суми податку на додану вартість, а також про відшкодування цієї заборгованості з урахуванням індексу інфляції?

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

Отже, за змістом цієї норми Закону платник податків не позбавлений права звертатися до суду з позовами про стягнення відсотків за бюджетною заборгованістю у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням суми податку на додану вартість.

Закон не передбачає можливості стягнення бюджетної заборгованості з урахуванням індексу інфляції. Що ж до цивільно-правових норм, то згідно із статтею 2 Цивільного кодексу України вони не застосовуються до податкових і бюджетних відносин.

Водночас слід мати на увазі, що відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

8. Чи повинне територіальне управління Державного казначейства України залучатися як відповідач у справі за позовом про відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість?

Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 N 590, органи Державного казначейства України здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

З цією нормою кореспондується пункт 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86), згідно з яким відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.

З огляду на викладене орган Державного казначейства України повинен залучатися як відповідач у справі за позовом про відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість поряд з відповідним органом державної податкової служби.

(абзац п'ятий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з листом
 Вищого господарського суду України від 16.12.2002 р. N 01-8/1449)

9. Чи оподатковуються податком на додану вартість операції з передачі іноземним інвестором основних фондів як внесків до статутного фонду юридичної особи в обмін на її корпоративні права?

Відповідно до вимог підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на її корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів).

Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємством з іноземними інвестиціями є підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Статтею 3 названого Закону передбачено можливість здійснення іноземних інвестицій у формі часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції підлягають державній реєстрації у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, якщо іноземним інвестором внесено іноземну інвестицію в обсязі статутного фонду підприємства, така операція з передачі основних фондів як внесків до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (з цього приводу див. пункт 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 23.11.2001 N 01-8/1271).

10. Чи підлягає операція з передачі споживачем векселя за спожиту електроенергію оподаткуванню податком на додану вартість як бартерна?

Відповідно до пункту 1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) є господарською операцією, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

За змістом статті 1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків. Згідно зі статтею 21 цього Закону вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до пункту 13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 N 135, у здійсненні розрахунків може застосовуватись, зокрема, вексельна форма останніх.

З огляду на викладене, операція з передачі споживачем векселя за спожиту електроенергію (тобто коли вексель є розрахунковим документом, а не товаром) не є бартерною і не оподатковується податком на додану вартість.

11. Чи має право на складання податкових накладних суб'єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції?

Згідно з приписами статті 3 Указу Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 N 746/99) суб'єкт підприємницької діяльності не є платником податку на додану вартість, якщо ним прийнято рішення сплачувати єдиний податок за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено Законом, порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства з іноземними інвестиціями, звільнені від сплати податку.

12. Якщо суб'єкт підприємницької діяльності сплачує єдиний податок за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції, то чи сплачує він податок на додану вартість з операцій щодо ввезення (пересилання) товарів на митну територію України?

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 N 746/99) суб'єкт підприємницької діяльності не є платником податку на додану вартість, якщо ним прийнято рішення сплачувати єдиний податок за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору.

Отже, Указ передбачає звільнення суб'єктів малого підприємництва від сплати податку на додану вартість лише з операцій, пов'язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), тому податок на додану вартість з операцій щодо ввезення (пересилання) товарів на митну територію України сплачується такими суб'єктами підприємницької діяльності на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

 

Голова Вищого
господарського суду України 
 
Д. Притика