фактично позиція ДПС не узгоджується з пп. 7.3.2 Закону про прибуток. На думку автора, дійсно при першій події прибуткування товару валові витрати формуються з врахуванням курсу НБУ, що діє на момент розмитнення, виходячи з контрактної вартості та керуючись пп. 11.2.3 Закону про прибуток. Але по факту оплати, тобто коли стане відома балансова вартість валюти,сплаченої постачальнику такого товару, платник податку має відкоригувати (саме відкоригувати, уточнити а не провести перерахунок згідно іншого валютного курсу, не відобразити якісь курсові різниці) свої валові витрати в сторону збільшення або зменшення вже керуючись пп. 7.3.2 Закону про прибуток. Дійсно при першій події прибуткування товару валові витрати формуються з врахуванням курсу НБУ, що діє на момент розмитнення, виходячи з контрактної вартості та керуючись пп. 11.2.3 Закону про прибуток. Але по факту оплати, тобто коли стане відома балансова вартість валюти,сплаченої постачальнику такого товару, платник податку має відкоригувати (саме відкоригувати, уточнити а не провести перерахунок згідно іншого валютного курсу, не відобразити якісь курсові різниці) свої валові витрати в сторону збільшення або зменшення вже керуючись пп. 7.3.2 Закону про прибуток. Податкові органи не погоджуються з такою позицією, але є дуже позитивні судові рішення щодо цього питання на користь платників податків. ===І== В першу чергу треба керуватися нормами Закону, а не листами.
===І==
“...одержуючи імпортні товари на умовах післяоплати, неможливо достовірно визначити суму валових витрат на підставі пп. 7.3.2 Закону, оскільки на дату їх одержання балансова вартість перерахованої валюти ще невідома.
Згідно з нормою пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів.
Таким чином, якщо першою подією є перерахування валюти нерезиденту, то валові витрати підприємство може точно визначити виходячи з її балансової вартості, але відобразити валові витрати підприємство зможе лише за фактом отримання імпортних товарів. Якщо першою подією було отримання таких товарів, то підприємство має право на валові витрати, але точно визначити їх суму воно не може, оскільки не знає балансову вартість перерахованої валюти, адже вона ще не перерахована нерезиденту.
Отже, позивач, керуючись нормою пп. 7.3.2, 7.3.4 ст. 7, пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток, збільшив валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно з ВМД і
після перерахування валюти за кордон та визначення її фактичної балансової вартості уточнив валові витрати...”Господарський суд Рівненської області
Рішення від 24.09.2004 р. Справа № 2/273
Рішення залишено без змін
(згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 року № 2/273)
Рішення залишено без змін
(згідно з постановою ВГСУ від 30.06.2005 року № 2/273)
================
“...Відповідно до пп. 7.3.2 ст. 7 Закону про прибуток витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, яка визначена відповідно до пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї ж статті та не підлягає перерахунку у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Згідно з пп. 7.3.4 ст. 7 зазначеного Закону балансовою вартістю валюти вважається сума гривень, сплачена платником податку в зв'язку з купівлею іноземної валюти.
Проте відповідно до пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів.
Таким чином, якщо першою подією стало перерахування валюти нерезиденту, то валові витрати підприємство може точно визначити виходячи з її балансової вартості, але відобразити валові витрати підприємство зможе лише по факту отримання імпортних товарів (робіт, послуг). Якщо першою подією було отримання таких товарів (робіт, послуг), то підприємство має право на валові витрати, але точно визначити їх розмір воно не може, оскільки йому не відома балансова вартість валюти, що підлягає перерахуванню нерезиденту, яка стане відома лише на момент купівлі валюти та розрахунку за придбані товари (роботи, послуги).
Матеріали, що додані позивачем до позовної заяви, свідчать про купівлю іноземної валюти в оплату заборгованості перед нерезидентами (заяви на купівлю валюти подані до АКБ) та перерахування сум такої заборгованості продавцем товару (платіжні доручення за жовтень - грудень 2003 р.).
Терміни отримання товару, його оприбуткування та оплата за нього в часі не збігаються, що відповідає умовам укладених позивачем договорів з іноземними постачальниками.
Отже, збільшивши валові витрати на момент фактичного отримання товару по їх вартості за валютним (обмінним) курсом НБУ на дату оприбуткування позивач діяв у відповідності до пп. 7.3.2 ст. 7 та пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток. А наступне збільшення суми валових витрат з урахуванням фактичного визначення балансової вартості валюти, здійснене позивачем, відповідає вимогам пп. 7.3.2, 7.3.4 ст. 7 Закону про прибуток, а тому є правомірним. Господарський суд м. Києва
Рішення від 25.11.2004 р. № 25/450