У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.04.2007 р.
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників:
позивача: Злобіної О.О.
відповідача: Мазура В.С.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова
на постанову Господарського суду Харківської області від 04.10.2005 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р.
у справі № А-27/161-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дормедобладнання»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 01.04.2005 р. №0000602310/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 8725,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 872,50 грн., а всього на загальну суму 9597,50 грн.
Постановою Господарського суду Харківської області від 04.10.2005 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р., позов задоволено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та про прийняття нового про відмову в позові з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні суду касаційної інстанції просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідачем проведена планова комплексна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 12.02.2004 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складено акт №133/23-104/32762364 від 30.03.2005 р.
На підстав акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000602310/0 від 01.04.2005 р. про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 8725,00 грн. та штрафних санкцій на суму 872,50 грн., а всього на суму 9597,50 грн.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться будь-які витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пп.5.2.9 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених п.5.9 цієї статті та ст.7 цього Закону.
Згідно пп.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями пп.7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв’язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Балансова вартість іноземної валюти при придбанні товарів, визначається згідно з пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає у разі купівлі валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв’язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.
Отже, валові витрати, понесені платником податку в іноземній валюті у зв’язку з придбанням товарів, визначаються на рівні балансової вартості придбаної валюти.
Судами встановлено, що позивачем придбавались імпортні товари (медична техніка та вироби медичного призначення) за договорами №СП-1 від 17.03.2004 р., №СП-3 від 06.05.2004 р. та №4 від 27.05.2004 р., умовами яких передбачено відстрочення платежу.
У зв’язку з обраним сторонами порядком проведення розрахунків, встановити на момент митного оформлення товарів остаточну балансову вартість іноземної валюти, що буде потрібна позивачеві для здійснення таких розрахунків в майбутньому, неможливо.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що валові витрати позивача, що дорівнюють балансовій вартості іноземної валюти, придбаної ним для здійснення розрахунків за договорами купівлі-продажу, визначаються на рівні суми гривні, сплаченої ним у зв’язку з купівлею іноземної валюти на момент такої купівлі, а не на момент митного оформлення товарів, тому балансова вартість іноземної валюти для позивача визначається на підставі сум меморіальних валютних ордерів, а не вантажно-митних декларацій.
Доводи касаційної скарги відповідача не беруться до уваги, оскільки суперечать фактичним обставинам справи, встановленим судом.
Застосування відповідачем п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням пп..11.2.3 п.11.2 ст.11 цього Закону є безпідставним, оскільки на дату отримання товару, що придбавається з відстрочкою платежу, визначити балансову вартість іноземної валюти за правилами п.7.3 ст.7 Закону неможливо. Положення даного пункту застосовуються у разі здійснення імпортних операцій з попередньою або одночасною оплатою отриманого товару і не поширюється на операції з відстрочкою платежу.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 04.10.2005 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. – без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
)))))))))))))