Стаття 22. Умови та тривалість виплати допомоги по
безробіттю
1. Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового
стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку
безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що
передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж
шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового
державного соціального страхування. { Абзац перший частини першої
статті 22 в редакції Закону N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання
перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом
місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в
установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.
Поважними причинами є:
навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах,
клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою
навчання;
строкова військова служба;
здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за
інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також
за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує
постійного стороннього догляду; { Абзац п'ятий частини першої
статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3483-IV
( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
інші поважні причини, передбачені законодавством України.
2. Застраховані особи, визнані в установленому порядку
безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації
особи як безробітної, за даними Державного реєстру
загальнообов'язкового державного соціального страхування мають
страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього
місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7
і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ), особи, зазначені у частині другій статті 6 цього
Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному
розмірі.
{ Частина друга статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4050-VI ( 4050-17 ) від 17.11.2011; в редакції Закону N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
3. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після
реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній
службі зайнятості.
4. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може
перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб,
зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180
календарних днів. { Абзац перший частини четвертої статті 22 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 5067-VI ( 5067-17 ) від
05.07.2012 }
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на
пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може
перевищувати 720 календарних днів.
5. У разі чергового визнання в установленому порядку
застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких
виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати
враховується сумарно.
6. У разі зміни застрахованою особою місця проживання виплата
допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її в
установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.
{ Частина шоста статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 }
7. Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для
організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть
бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці
підходящої роботи, крім осіб, зазначених у частині другій статті 6
цього Закону. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18
років, за їх бажанням.
{ Частина сьома статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
{ Частину восьму статті 22 виключено на підставі Закону
N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
{ Частину дев'яту статті 22 виключено на підставі Закону
N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
Стаття 23. Розмір допомоги по безробіттю
1. Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті
22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у
відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної
відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати
(доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним
соціальним страхуванням ( 1266-2001-п ), затвердженого Кабінетом
Міністрів України, залежно від страхового стажу:
до 2 років - 50 відсотків;
від 2 до 6 років - 55 відсотків;
від 6 до 10 років - 60 відсотків;
понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості
безробіття у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
у подальшому - 70 відсотків.
2. Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій
статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який
встановлюється правлінням Фонду. { Частина друга статті 23 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від
23.02.2006; в редакції Закону N 5067-VI ( 5067-17 ) від
05.07.2012 }
3. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з
останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин,
призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і
її виплата починається з 91-го календарного дня.
{ Частина третя статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008; додатково див. Рішення
Конституційного Суду N 9-рп/2009 ( v009p710-09 ) від 28.04.2009;
із змінами, внесеними згідно із Законом N 1505-VI ( 1505-17 ) від
11.06.2009 }
4. У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення
допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які
нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного
державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.
Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного
розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого
законом.
{ Частина четверта статті 23 в редакції Закону N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
5. Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації
безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі
допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у
розрахунку на рік.
6. Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі
одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької
діяльності, встановлюється центральним органом виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у сферах трудових
відносин, соціального захисту населення, за погодженням з
правлінням Фонду.