ВИМОГИ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Досить часто питання з назвою договорів виникає у відносинах з сплати ПДВ. Позиція ДПС викладена у кількох документах.
Так, у листі від 06.04.2011 г. N 9497/7/16-1517 з цього приводу зазначається наступне. Види договорів визначені чинним законодавством України: купівлі-продажу; міни, поставки, оренди, комісії, доручення, дарування тощо. Слід враховувати суть договору, незалежно від того, укладено сторонами письмовий договір чи ні: усна угода сторін про придбання товару за безготівковий рахунок з наступною оплатою через банк або з оплатою готівкою теж є договором купівлі-продажу.
Міністерство фінансів України підходить до цього питання приблизно так само, у п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом від 01.11.2011 N 1379. У графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов"язань, визначених Цивільним кодексом України.
Отже, йдеться про назви договорів відповідно до норм ЦКУ - договір купівлі-продажу (ст.655), поставки (ст.712) тощо. Поряд з цим, з роз’яснень Єдиної бази податкових знань та інших консультацій можна дійти висновку, що при заповненні податкових документів можна використовувати назви, прийняті у бізнесовій практиці, а не лише запозичені з кодексів. Наприклад, договір на виконання робіт, хоча відповідно до ст.837 ЦКУ це називається договором підряду.
Позиція податківців виглядає найбільш ліберальною і зручною для підприємців. А головне - вона повністю узгоджується з нормами договірного права.
Цікавою є судова практика з питань невідповідності назви договору інформації, вказаної у податкових документах.
Так, предметом розгляду у справі № 2а/2570/1293/2012 стала наступна позиція податківців. У спірній податковій накладній у розділі "вид цивільно-правового договору" вказано договір транспортного експедирування. Згідно ж з даними первинного бухгалтерського обліку вищезазначений цивільно-правовий договір відсутній, натомість перевіряючим наданий договір на транспортно-експедиційне обслуговування, предметом якого є: транспортно-експедиційні послуги, пов’язані з вантаженням (розвантаженням), сертифікацією, митного оформлення й відправкою (отриманням) зернових, олійних та інших вантажів. На підставі наведеного податківці відмовились враховувати складені податкові накладні при визначенні сум податкового кредиту.
Суд дійшов висновку, що сам договір та інформація про договір, що міститься в податкових накладних, є ідентичними. Виявлені податківцями недоліки в заповненні податкових накладних не роблять податкові накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Судом з"ясовано, що ДПІ прийняла спірні податкові накладні та не надсилала повідомлення про уточнення податкових зобов"язань, що є доказом правомірності нарахування позивачу податкових зобов"язань.
Остаточний висновок з наведеної справи - вирішальне значення для податкового обліку має все ж таки не сама назва договору як така, а предмет договору, що встановлюється шляхом аналізу умов договору.