Середня зарплата за час відрядження, яка була виплачена відрядженим працівникам у період до 01.04.2011 р. підлягає виключенню зі складу витрат. Причина криється у змісті ст. 121 КЗпП.
У цій редакції ст. 121 КЗпП було сказано, що «за відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток». Оскільки у ній не було прямо сказано, що середній заробіток має зберігати підприємство, яке відрядило, а тим паче виплачувати його, у податківців в ході перевірки є всі підстави виключати середню зарплату за цей період зі складу податкових витрат. Можливо середній заробіток мало зберігати підприємство, куди відрядили працівника?
Тому якщо підприємство виплачувало працівникам їх середню зарплату, цю виплату слід розцінювати як додаткове благо працівника і оподаткувати треба було як додаткове благо із натуральним коефіцієнтом і у ф. № 1ДФ зазначати з іншим кодом. Тому зараз слід провести відповідні перерахунки.
Не змінилася ситуація і з прийняттям ПКУ і зміною змісту ст. 121 КЗпП. Тепер працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Оскільки не вказано, якого середнього заробітку – по Україні, по підприємству, по бригаді — то тим підприємствам, які доплачували до середнього заробітку також слід відкоригувати податкові витрати.