ЩОДО ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ ДОСТАВКИ ТА ЗВОРОТНОГО ВИВЕЗЕННЯ ВИСТАВКОВОГО ОБЛАДНАННЯ
«Податковий, банківський, митний Консультант»
N 47, від 27 листопада 2006 р.
Оксана Шарова
головний державний податковий інспектор відділу масово - роз'яснювальної роботи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
Наш засновник-нерезидент був учасником міжнародної виставки, яка проводилась в Києві. На безоплатній основі наша організація отримала виставкове обладнання на митниці, доставила його до виставкового центру та оформила зворотне вивезення. Просимо пояснити податковий облік цих операцій щодо можливого виникнення валових доходів та їх розміру, валових витрат на послуги брокерів, транспортні послуги та облік податку на додану вартість?
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР), зі змінами та доповненнями (далі — Закон N 334) валовий дохід — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). При цьому згідно з пунктом 1.31 статті 1 Закону N 334 як продаж результатів робіт (послуг) розглядаються також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Оскільки безоплатні послуги було надано на користь нерезидента-засновника, то відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7. Закону N 334 дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, буде визначатись виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Щодо формування валових витрат, то пунктом 5.1 статті 5 Закону N 334 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі — валові витрати) — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону N 334 господарська діяльність — це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Таким чином, оскільки діяльність з безоплатного надання послуг не відповідає визначенню господарської діяльності, тобто не передбачає отримання доходу, то відповідно до норм пункту 5.1 статті 5 Закону 334 суми витрат, понесені з наданням безоплатних послуг, не відносяться до складу валових витрат.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями (далі — Закон N 168) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
При цьому згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону N 168 операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг також розглядаються як поставка послуг.
Пунктом 4.2 статті 4 Закону N 168 визначено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
В той же час підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168 передбачає, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Враховуючи вищевикладене, товариство, яке на безоплатній основі надає послуги, має відповідно до норм пункту 4.2 статті 4 Закону N 168 оподаткувати зазначені послуги за ставкою 20 відсотків, при цьому база оподаткування має визначатися виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Стосовно формування податкового кредиту сума податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у складі понесених витрат для виконання зобов'язань за договором про безоплатне надання послуг, то оскільки така діяльність не відповідає визначенню господарської діяльності, тобто не передбачає отримання доходу, то відповідно до норм підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168 сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.