Уважаемые Коллеги,
Какие ваши мысли по следующей ситуации.
Предприятие заключило с контрагентом договор поставки товара с привязкой цены к курсу валюты нбу.
В дату потавки товара в накладных указана цена по курсу на дату поставки. Оплата товара должна произойти через 30 дней после поставки, но цена будет отличаться от цены, указанной в накладных, поскольку изменится курс НБУ.
Вопрос: каким документом (первичным/непервичным) необходимо подтвердить изменение цены на дату наступления срока платежа за поставленный товар? и нужно ли вообще подтверждать изменение цены, если порядок пересмотра указан в договоре?

Думаю вам подойдет такой документ,как Угода про перегляд ціни, в ней говорится,что Сторони дійшли згоди про зміну ціни товару, визначеної у видатковій накладній № від ________р по договору № від... Эта Угода является неотъемлемой частью договора.

Клубника, +1

нельзя на внутреннем рынке цену привязывать к доллару. это незаконно

Quote
Котег :-)
Клубника, +1

нельзя на внутреннем рынке цену привязывать к доллару. это незаконно

Не соглашусь. Незаконно проводить расчеты в инвалюте, а вот устанавливать цены в гривне с привязкой к валюте можно - нет ограничения, которое запрещало бы это. И судебная практика это подтверждает. Если у Вас есть фактическое доказательство обратного - буду благодарен.

Quote
Klubnika
Клубника, +1
Думаю вам подойдет такой документ,как Угода про перегляд ціни, в ней говорится,что Сторони дійшли згоди про зміну ціни товару, визначеної у видатковій накладній № від ________р по договору № від... Эта Угода является неотъемлемой частью договора.

Спасибо за ответ. Но дополнительное соглашение к договору не самый подходящий вариант, поскольку усложняет жизнь всем (именно такой порядок и действует сейчас)

Как на ваш взгляд, можно ли отойти от двухстороннего соглашения к договору, ограничившись, например, одним из следующих документов (если это прямо предусмотрено договором):
- бухгалтерской справкой от поставщика, или
- односторонним актом о корректировке цены на условиях договора от поставщика, или
- счетом выставленным на дату осуществления платежа, где указано на основании какого пункта договора и как была изменена цена (использование разницы курса НБУ на дату поставки и на дату выставления счета).

Фактическое доказательство? Закона мало?
Какая еще судебная практика? Конкретно

если Вы исходите из того, что цена может привязываться к валюте, то теоретически Ваши предложения подходят (односторонний акт поставщика - красиво)
однако я исхожу из того, что цена - существенное условие договора. одностороннее изменение цены запрещено законом. отсутствие согласия по цене означает, что договор не заключен

судебная практика кстати крайне неоднозначна. [reyestr.court.gov.ua]

Quote
Котег :-)
Фактическое доказательство? Закона мало?
Какая еще судебная практика? Конкретно

FYI

ГКУ:

Статья 524. Валюта обязательства
1. Обязательство должно быть выражено в денежной единице Украины - гривне.
2. Стороны могут определить денежный эквивалент обязательства в иностранной валюте.
***
Статья 533. Валюта выполнения денежного обязательства
1. Денежное обязательство должно быть выполнено в гривнах.
2. Если в обязательстве определен денежный эквивалент в иностранной валюте, сумма, подлежащая уплате в гривнах, определяется по официальному курсу соответствующей валюты на день платежа, если иной порядок ее определения не установлен договором или законом или иным нормативно-правовым актом.
3. Использование иностранной валюты, а также платежных документов в иностранной валюте при осуществлении расчетов на территории Украины по обязательствам допускается в случаях, порядке и на условиях, установленных законом.
***
Статья 632. Цена
1. Цена в договоре устанавливается по договоренности сторон.
В случаях, установленных законом, применяются цены (тарифы, ставки и т.п.), устанавливаемые или регулируемые уполномоченными органами государственной власти или органами местного самоуправления.
2. Изменение цены после заключения договора допускается лишь в случаях и на условиях, установленных договором или законом.
3. Изменение цены в договоре после его выполнения не допускается.
4. Если цена в договоре не установлена и не может быть определена исходя из его условий, она определяется исходя из обычных цен, сложившихся на аналогичные товары, работы или услуги на момент заключения договора.


Судебная практика:

1. Постановление Высшего хозяйственного суда Украины от 15.02.2007 г. по делу №4/644-12/105(http://reyestr.court.gov.ua/Review/495690):

«Согласно ст. 198 ГК Украины «Выполнение денежных обязательств» денежные обязательства участников хозяйственных отношений должны быть выражены и подлежат оплате в гривнах».
По предписанию ст. 179 ГК Украины хозяйственные договоры заключаются по правилам, установленным Гражданским кодексом Украины с учетом особенностей, предусмотренных этим Кодексом, другими нормативно-правовыми актами относительно отдельных видов договоров.
В соответствии со ст. 524 «Валюта обязательства» ГК Украины обязательство должно быть выражено в денежной единице Украины - Гривне. Стороны могут определить денежный эквивалент обязательства в иностранной валюте. Эта статья содержится в главе 47 «Понятие обязательства» ГК Украины.
Вместе с тем, по ст.533 ГК Украины, выполняться денежное обязательство должно в гривнах. Если в обязательстве определен денежный эквивалент в иностранной валюте, сумма, подлежащая уплате в гривнах, определяется по официальному курсу соответствующей валюты на день платежа, если иной порядок ее определения не установлен договором или законом или иным нормативно-правовым актом».

2. Постановление Высшего хозяйственного суда Украины от 26.06.2008 г. по делу № 33/272(http://reyestr.court.gov.ua/Review/2047052):

«Учитывая, что в договоре субаренды от 29.12.2006 г. №ЛЕЮ 02-07 стороны не предусматривали возможности использования иностранной валюты как средства платежа (п. 10.1 договора -оплата осуществляется в национальной валюте Украины по курсу НБУ на день выставления счета) выводы хозяйственного суда апелляционной инстанции о недействительности указанного договора в связи с несоответствием требованиям действующего законодательства не соответствуют фактическим обстоятельствам дела и требованиям действующего законодательства».

3. Постановление Высшего хозяйственного суда Украины от 04.09.2008 г. по делу № 15/24-08-616(http://reyestr.court.gov.ua/Review/2079737):

«Таким образом, действующее законодательство действительно ограничивает применение иностранной валюты лишь как средства платежа в расчетах между резидентами и не содержит предписаний о запрете на выражение денежных обязательств и определения цены продукции в иностранной валюте».

4. Постановление Высшего хозяйственного суда Украины от 26.11.2009 р. по делу № 5020-5/612(http://reyestr.court.gov.ua/Review/7111029):

«Согласно ст.524 ГК Украины, обязательство должно быть выражено в денежной единице Украины - гривне. Стороны могут определить денежный эквивалент обязательства в иностранной валюте.
Названная статья содержит важное для гражданского оборота правило относительно валюты выражение денежных обязательств. Общее правило комментируемой статьи предусматривает, что обязательство должно быть выражено в денежной единице Украины - гривне. Это правило корреспондирует общим положением ст.192 ГК Украины, согласно которой законным платежным средством, обязательным к приему по нарицательной стоимости на всей территории Украины, является денежная единица Украины - гривна. Соответственно выражение цены договора в гривнах является обычным и верным в случае заключения договоров между физическими и юридическими лицами - резидентами Украины.
Часть 2 комментируемой статьи позволяет сторонам обязательства определить денежный эквивалент обязательства в иностранной валюте. То есть фактически зафиксировать цену договора (обязательства) в долларах США, ЕВРО и другой иностранной валюте. Независимо от фиксации денежного эквивалента обязательства в иностранной валюте, выполнения такого обязательства возможно исключительно в гривнах по официальному курсу иностранной валюты на день платежа, если иной порядок не установлен сторонами в договоре или не закреплен нормативно-правовыми актами (ст.533 ГК)».

5. Обзорное письмо Высшего хозяйственного суда Украины от 29.04.2013 г.(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0767600-13):

«Таким образом, выражение в договоре денежных обязательств в иностранной валюте не противоречит действующему законодательству, однако делает невозможным учет рассчитанного Государственным комитетом статистики Украины индекса инфляции для обоснования требований, связанных с обесцениванием валюты долга, поскольку официальный индекс инфляции, рассчитываемый Государственным комитетом статистики Украина, определяет уровень обесценивания национальной денежной единицы Украины, то есть уменьшение покупательной способности гривны, а не иностранной валюты (см. постановление Высшего хозяйственного суда Украины от 31.01.2012 по делу N 18 / 113-53 / 81)».

6. Постановление Верховного суда Украины от 02.07.2014 г.(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39689407):

«Анализ указанных норм права позволяет сделать вывод о том, что независимо от валюты долга (то есть денежной единицы, в которой исчислена сумма обязательства), валютой платежа, то есть средством погашения денежного обязательства и фактического его исполнения является национальная валюта Украины - гривна».

7. Дело №804/13590/14, которое рассматривалось Днепропетровским окружным административным судом 17.09.2014 г. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/40616150).
Фабула дела: ПАТ «Евраз Суха Балка» в 2014г. обратилась в Специализированную Государственную налоговую инспекцию по обслуживанию крупных налогоплательщиков Днепропетровской области с запросом следующего содержания «Чи правильно вони розуміють, що різниця в гривнях між вартістю товарів (робіт, послуг) на день отримання і день оплати, яка виникає внаслідок того, що ціна товару переглядається за офіційним курсом Національного банку України на дату оплати, для цілей оподаткування і розцінюється як зміна суми компенсації вартості товару?». Поскольку ответ налоговой был отрицательный («різниця в гривнях між вартістю товарів (робіт, послуг) на день отримання і день оплати, яка виникла внаслідок того, що ціна товару переглядається за офіційним курсом Національного банку України на дату оплати для цілей оподаткування в даному випадку (в специфікації зазначено ціну в іноземній валюті) не може розцінюватися, як зміна суми компенсаційної вартості товару»), предприятие обратилось в суд с исковым требованием признать неправомерной и отменить налоговую консультацию.

Суд удовлетворил требование истца, и, более того, при вынесении судебного решения, судья, рассматривающая дело, детально разобрала ситуацию и дала своё заключение:

«Так, 19.04.2013 року позивач (покупець) уклав з П із 100 % II «САНДВІК» (продавець) договір постачання № 1494.
Відповідно до розділу І вказаного договору, предметом договору є постачання товаро-матеріальних цінностей, номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість та умови поставки яких, узгоджуються сторонами договору в специфікаціях до нього.
Згідно із специфікацією № 5 від 10.02.2014 року до договору № 1494 від 19.04.2013 року продавець зобов'язувався поставити позивачу товаро-матеріальні цінності, зокрема, зношувану накладку у кількості 5 шт.
Ціна за одну одиницю товару встановлювалась у гривні шляхом її розрахунку, виходячи з вартості товару у євро та курсу євро до гривні станом на 10.02.2014 року.
Таким чином, вартість зношуваної накладки станом на 10.02.2014 року склала 9 969,036 грн., в т.ч. ПДВ - 1 661,506 грн., за одну одиницю та 49 845,18 грн., в т.ч. ПДВ - 8 307,53 грн., за 5 одиниць, що підтверджується видатковою накладною № 88 від 10.02.2014 року.
В свою чергу, п. 1 специфікації № 5 від 10.02.2014 року до договору № 1494 від 19.04.2013 року визначено, що ціна і вартість у гривні є індикативними і можуть бути перераховані у відповідності до п. 4 цієї специфікації.
Відповідно до п. 4 вказаної специфікації визначено, що 100% оплати товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару. При цьому, якщо офіційний курс Національного банку України гривні до євро на дату сплати відрізняється на 5 і більше відсотків від курсу, на день виставлення рахунку, сума до сплати перераховується по курсу, який діятиме на дату оплати.
Таким чином, з зазначених вище умов договору № 1419 від 19.04.2013 року та специфікації № 5 від 10.02.2014 року до нього вбачається, що ціна договору встановлюється у гривні, проте, кінцева ціна і вартість товару у гривні може бути перерахована по курсу євро до гривні на день оплати у випадках, визначених п. 4 специфікації № 5 від 10.02.2014 року.
10.02.2014 року, на підставі договору № 1494 від 19.04.2013 року та специфікації № 5 від 10.02.2014 року, відбулася поставка товару - зношуваної накладки у кількості 5 шт., що підтверджується видатковою накладною № 88 від 10.02.2014 року та податковою накладною № 37 від 10.02.2014 року.
Разом з тим, оплата за поставлений товар відбулася 18.03.2014 року у гривні за ціною, розрахованою відповідно до умов п. 4 специфікації № 5 від 10.02.2014 року до договору № 1494 від 19.04.2013 року.
Тобто, ціна товару була розрахована на день оплати з урахуванням курсу гривні до евро, а сааме: станом на 18.03.2014 року склала 58 420,80 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 9 736,80 грн., що підтверджується рахунком № 410066-К від 18.03.2014 року.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачем на підставі умов договору № 1494 від 19.04.2013 року та специфікації № 5 від 10.02.2014 року до нього було проведено розрахунок за поставлений 10.02.2014 року товар у гривні, проте, ціна за такий товар була змінена у зв'язку з її розрахунком виходячи з курсу евро до гривні на день оплати - 18.03.2014 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частиною 2 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Також, згідно із ч. 5 зазначеної статті ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною та постановами Кабінету Міністрів України.
Статті 524 Цивільного кодексу України та ст. 198 Господарського кодексу України визначають, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Згідно з ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною 2 ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, положення чинного законодавства України надають право суб'єктам господарювання визначати в договорах грошовий еквівалент в іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривнях, з визначенням за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Крім того, вищезазначена позиція викладена в постанові від 04.07.2011р. № 12/149 Вищого господарського суду України. Так, Вищий господарський суд України зазначив, що «положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України, як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також, на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти».
Пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Відповідно до пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;
б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.
Крім того, п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України визначено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Також, відповідно до п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 14.01.2014 року № 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 року за № 185/24962, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до ст. 192 розділу V Податкового кодексу України, постачальник товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (надалі по тексту - розрахунок коригування) за формою, згідно з додатком 2 до податкової накладної.
Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.
Для цілей оподаткування податком на прибуток пунктом п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
На виконання вимог вище вказаних норм закону, П з II «САНДВІК» було надано на користь позивача розрахунок № 102 від 18.03.2014 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 10.02.2014 року № 37 за договором від 19.04.2013 року № 1494.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що різниця в гривнях між вартістю товарів (робіт, послуг) на день отримання і день оплати, яка виникла внаслідок того, що ціна товару переглядається за офіційним курсом Національного Банку України на дату оплати для цілей оподаткування розцінюється як зміна суми компенсації вартості товару».

Данное решение было подтверждено и оставлено в силе апелляционной инстанцией (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41202125), а в открытии кассационного производства налоговой было отказано, поскольку кассационная жалоба была безосновательной, а обстоятельства дела не требуют его пересмотра (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41867265).

Вот что гласит ХК:

Стаття 198.
2. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.


Вот что гласит то судебное решение по предідущей ссылке [reyestr.court.gov.ua]

Наявний же передчасний висновок апеляційного суду про встановлення імперативною нормою ч.2 ст.198 ГК України заборони суб’єктам господарювання на визначення в іноземній валюті грошового еквіваленту грошового зобов’язання грунтується по суті на безпідставному ототожненні термінів "вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті" та "визначення грошового еквіваленту грошового зобов’язання в іноземній валюті", які є предметом правового регулювання норм ч.2 ст.198 ГК України та ч.2 ст.524, ч.2 ст.533 ЦК України відповідно.

Таким чином, в п.п.3.4.1,3.4.2,3.10 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 сторонами правомірно визначено саме грошовий еквівалент грошового зобов’язання в іноземній валюті, а вираження грошового зобов’язання в іноземній валюті у спірному договорі не мало місця.


Но там следует обратить внимание на то, что два раза апелляционный суд присудил то же самое. Даже с учетом первого рассмотрения в кассационном суде.
Кто-то готов судиться до двух раз в кассационном суде? Лет так 10?

Quote
Котег :-)
судебная практика кстати крайне неоднозначна. [reyestr.court.gov.ua]

Приведенное судебное решение как раз и говорит о том, что цена договора и выражение цены в инвалюте - разные вещи.

Отже, визначення сторонами господарського обороту грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті законодавству не суперечить, оскільки не є тотожнім визначенню ціни в договорі, безпосередньому вираженню грошового зобов'язання, виконанню зобов'язання шляхом здійснення розрахунку.

При цьому, сума зобов'язання при його виконанні визначається за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, що обумовлюється ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України та не суперечить ч.2 ст.198 ГК України.

Колегія враховує, що судовими рішеннями у справі № 54/40-09, які в частині відмови в первісному позові залишені без змін постановою ВГСУ від 17.11.2009, встановлено, що в п.п.3.2, 3.3 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 загальну вартість предмета лізингу та загальну суму винагороди (комісії) лізингодавця зазначено в гривнях, що відповідає вимогам ч.2 ст.189 ГК України.

Наявний же передчасний висновок апеляційного суду про встановлення імперативною нормою ч.2 ст.198 ГК України заборони суб’єктам господарювання на визначення в іноземній валюті грошового еквіваленту грошового зобов’язання грунтується по суті на безпідставному ототожненні термінів "вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті" та "визначення грошового еквіваленту грошового зобов’язання в іноземній валюті", які є предметом правового регулювання норм ч.2 ст.198 ГК України та ч.2 ст.524, ч.2 ст.533 ЦК України відповідно.

Таким чином, в п.п.3.4.1,3.4.2,3.10 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 сторонами правомірно визначено саме грошовий еквівалент грошового зобов’язання в іноземній валюті, а вираження грошового зобов’язання в іноземній валюті у спірному договорі не мало місця.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов’язаних із застосуванням ч.2 ст.524, ч.2 ст.533 ЦК України та ч.2 ст.198 ГК України (чинні постанови ВГСУ від 28.04.2010 у справі №2-18/4136-2009, від 03.06.2010 у справі №14/345-09, від 03.06.2010 у справі №37/320пд та від 15.06.2010 у справі №10/315-09), а також Верховний Суд України.

Как бы я трактовал "эквивалент в валюте". Это значит, что у Вас допустим был курс 8/1дол. Цена договора составляет 16000 грн., что в эквиваленте составляет 2 тыс. дол.
Наступил момент оплаты, доллар стал по 16. где написано, что платить надо 16 тыс. грн?
цена договора составляет 16000 грн, просто в эквиваленте это теперь 1 тыс. дол. Но платить надо всеравно в гривнах 16000.
Стороны вправе пересмотреть цену, но они могут не прийти к соглашению.

Суды правы. Такие договоры не являются недействительными (а именно это - предмет спора). Договора действительны. Просто тот эквивалент ничего не дает. А цену менять в одностороннем порядке нельзя. Таково мое частное личное мнение

Покажите мне решение, по которому истец просил пересчитать по курсу, и пересчитали, и стянули по курсу?

Quote
Котег :-)
Вот что гласит ХК:

Стаття 198.
2. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.


Вот что гласит то судебное решение по предідущей ссылке [reyestr.court.gov.ua]

Наявний же передчасний висновок апеляційного суду про встановлення імперативною нормою ч.2 ст.198 ГК України заборони суб’єктам господарювання на визначення в іноземній валюті грошового еквіваленту грошового зобов’язання грунтується по суті на безпідставному ототожненні термінів "вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті" та "визначення грошового еквіваленту грошового зобов’язання в іноземній валюті", які є предметом правового регулювання норм ч.2 ст.198 ГК України та ч.2 ст.524, ч.2 ст.533 ЦК України відповідно.

Таким чином, в п.п.3.4.1,3.4.2,3.10 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 сторонами правомірно визначено саме грошовий еквівалент грошового зобов’язання в іноземній валюті, а вираження грошового зобов’язання в іноземній валюті у спірному договорі не мало місця.


Но там следует обратить внимание на то, что два раза апелляционный суд присудил то же самое. Даже с учетом первого рассмотрения в кассационном суде.
Кто-то готов судиться до двух раз в кассационном суде? Лет так 10?

Согласен с комментарием. Но это хозяйственный спор, а поэтому если у истца есть желание вступить с судебную эпопею - он бы это сделал так или иначе, независимо от привязки к инвалюте - просто нашел бы другой повод - например, что-то из разряда как подписание директором в выходной день или другую формальную глупость.

Quote
AlekseyL

Приведенное судебное решение как раз и говорит о том, что цена договора и выражение цены в инвалюте - разные вещи.

да, я там прокомментировал всё, с ув.

Quote
AlekseyL
Согласен с комментарием. Но это хозяйственный спор, а поэтому если у истца есть желание вступить с судебную эпопею - он бы это сделал так или иначе, независимо от привязки к инвалюте - просто нашел бы другой повод - например, что-то из разряда как подписание директором в выходной день или другую формальную глупость.

наше дело - устранить возможные поводы для спора на этапе заключения договора. Поэтому я такой договор не завизирую. При всём уважении.
Впрочем спасибо за дискуссию. Очень приятно!

Quote
Котег :-)
Как бы я трактовал "эквивалент в валюте". Это значит, что у Вас допустим был курс 8/1дол. Цена договора составляет 16000 грн., что в эквиваленте составляет 2 тыс. дол.
Наступил момент оплаты, доллар стал по 16. где написано, что платить надо 16 тыс. грн?
цена договора составляет 16000 грн, просто в эквиваленте это теперь 1 тыс. дол. Но платить надо всеравно в гривнах 16000.
Стороны вправе пересмотреть цену, но они могут не прийти к соглашению.

Суды правы. Такие договоры не являются недействительными (а именно это - предмет спора). Договора действительны. Просто тот эквивалент ничего не дает. А цену менять в одностороннем порядке нельзя. Таково мое частное личное мнение

Покажите мне решение, по которому истец просил пересчитать по курсу, и пересчитали, и стянули по курсу?

Просто навскидку нашел решение в реестре - [reyestr.court.gov.ua] - если условиями договора предусмотрен эквивалент, судьи начинают считать его эквивалент для определения истины. Я думаю, если порыться можно больше решений найти, но я не задавался целью оценить коммерческие риски - скорее более интересуют риски со стороны налоговой и правильности ведения бухучета.

"Відповідно до умов Договору обсяг фінансування - 46 212, 00 доларів США. Згідно звіту про оцінку Об'єкта лізингу, його вартість на дату оцінки становить 45 666, 71 доларів США. Виходячи з курсу НБУ на дату оцінки ринкова вартість Об'єкта лізингу, згідно Звіту, становить 361 297, 00 грн.

Оскільки позивач здійснює перерахунок за курсом НБУ станом на 20 жовтня 2010 року, який становить 7.91 грн. за 1 долар США, то обсяг фінансування за Договором становить 356 536, 92 грн.

Таким чином, різниця між обсягом фінансування за Договором та ринковою вартістю Об'єкта лізингу становить 4 239, 00 грн.

Враховуючи те, що відповідачем сплачено за Договором понад 10 000 грн., жодних збитків позивачу не завдано.

Також, позивачем не доведено збитки на суму 118 656, 90 грн, щодо перерахування зазначених сум на користь ТОВ “Кофас Україна Кредит Менеджмент” та ПП “Інформаційна агенція “Безпека і право”.

Так, позивачем не надано доказів того, що вказані витрати понесені у зв'язку з порушенням його прав. Крім того, позивач зазнає у позовній заяві, що ТОВ “Кофас Україна Кредит Менеджмент” не виконало зобов'язання за Договором. Також. Позивач надав Додаткову угоду № 1 від 16 серпня 2010 року до Договору про надання послуг № 1 від 18 березня 2010 року з ПП “Інформаційна агенція “Безпека і право”, згідно п. 2 якої розмір винагороди в разі повернення Об'єкта лізингу становить еквівалент 4000 Євро.

Станом на дату складання Акту наданих послуг - 22.10.2010 року, НБУ було встановлено курс 11,08 за 1 Євро.

Таким чином, розмір винагороди ПП “Інформаційна агенція “Безпека і право” не може становити більше 44 320, 00 грн., з врахуванням сплаченого авансу - 28 320, 00 грн., в той час як позивачем було безпідставно сплачено 99 285, 31 грн."

P.S. - также благодарю за дискуссию, в споре рождается истина

кстати финлизинг это не показатель. там может быть финансирование в валюте, надо договор читать.
по ситуации я бы все-таки советовал подписывать допку с новой ценой в гривне, не смотря даже на "валютную оговорку", которую Вы считаете приемлемой.
А по налоговым и бухгалтерским рискам - так тут их вроде бы нету.

Quote
Котег :-)
кстати финлизинг это не показатель. там может быть финансирование в валюте, надо договор читать.
по ситуации я бы все-таки советовал подписывать допку с новой ценой в гривне, не смотря даже на "валютную оговорку", которую Вы считаете приемлемой.
А по налоговым и бухгалтерским рискам - так тут их вроде бы нету.

Еще одно решение, как по мне более показательное - [reyestr.court.gov.ua]

"Однак з такими висновками колегія суддів касаційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Як вбачається з п. 2.2 договору ціна товару розуміється на умовах: "Склад продавця"; ціна товару, а також всі інші суми, що підлягають виплаті позивачу за цим договором, є базовими, визначеними на дату поставки; у разі збільшення курсу євро, встановленого НБУ у відношенні до національної валюти України, розрахунок за неоплачений товар (неоплачену частину товару) здійснюється відповідачем за погодженням з позивачем на основі базових ставок, встановлених у видаткових накладних, за такою формулою: Х2=(Y2:Y1)*Х1, де: Х1 - базові ціни (вказані у видаткових накладних) у національній валюті України на дату відпуску товарів; Y1- курс євро до валюти України, встановлений НБУ на дату видаткової накладної; Y2 - курс євро до валюти України, встановлений НБУ на дату здійснення оплати покупцем; Х2 - підсумкова/загальна сума до оплати.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України і ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, обов'язок покупця прийняти товар, що поставляється, і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За приписами ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, сторонам надано право визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.

Попередніми судовими інстанціями дані положення норм чинного законодавства не враховано при відмові в задоволенні позову в частині стягнення курсової різниці.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 330896,16грн. основного боргу з урахуванням курсової різниці, разом з тим, відповідачем частково сплачено суму основної заборгованості, проте, позивачем даний факт заперечується, тоді як судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки вказаним обставинам всупереч с. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, судами попередніх інстанцій не враховано визначений договірними умовами сторін порядок розрахування курсової різниці шляхом співставлення курсу Євро до валюти України встановленого НБУ на дату здійснення оплати покупцем до курсу Євро до валюти України встановленого НБУ на дату видаткової накладної та всупереч приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано належної правової оцінки наданому позивачем розрахунку курсової різниці, не з'ясовано правильність здійснення цього розрахунку з урахуванням визначеного НБУ курсу Євро до валюти України на дату здійснення відповідачем оплати."

По поводу налоговых и бухгалтерских рисков, тут как раз для меня ключевая дилема.
- Скажем 01.01 получен товар на сумму 10к грн (курс 10 к 1), подписан акт, выписана соответствующая налоговая накладная;
- 01.02 наступил срок для оплаты. Курс стал 20 к 1, соответственно оплачено 20к грн, выписана налоговая корректировка.
Вопрос: каким документом можно будет отбится от налоговиков для подтверждения возникновения дополнительной задолженности и права на увеличенный налоговый кредит.
Конечно, проще всего - это доп.соглашение, но хотелось бы как-то уйти от него, чтобы не размножать количество страниц договора.
Многие сети ритейл практикуют привязку к инвалюте и постоплату, вот и надеюсь, что кто-то из бухгалтеров поделится опытом.

красивое решение. складно написано. но закон то прямо говорит, что надо в гривнах

Quote
Котег :-)
красивое решение. складно написано. но закон то прямо говорит, что надо в гривнах

Платить в гривнах и еще закон говорит о свободе договора да и вообще много о чем говорит, но практическоего применения не все положения находят.
Предлагаю отойти от оффтопа и все таки вернутся к главному вопросу))

ап

Прочитала Вашу дискусію і напрошується питання - якщо ми заключили Договір купівлі-продажу нерухомості в 2014р. з формулюванням "в еквіваленті до курсу долара", заплатили 1% мита при оформленні договору з вартості об'єкта в гривні (по курсу на день нотаріального посвідчення), а коли долар зріс у три рази і свої зобов'язання ми виконали тільки тепер - получається, що переплатили кучу гривень.
Тепер запитання :
1. чи потрібно укладати якусь додаткову угоду на збільшення ціни?
2. чи потрібно сплачувати 1% із збільшеної вартості нерухомості в гривнях?
3. чи достатньо Акту прийому-передачі із вказаною загальною вартістю сплачених коштів для введення в експлуатацію об'єкта?
(ми ТОВ на загальній системі, неплатник ПДВ)

1.чи потрібно укладати якусь додаткову угоду на збільшення ціни?

Продавец должен дать вам такой документ.

3. чи достатньо Акту прийому-передачі із вказаною загальною вартістю сплачених коштів для введення в експлуатацію об'єкта?
(ми ТОВ на загальній системі, неплатник ПДВ)

так+ приказ на ввод в эксплуатацию

По п.1 юристи дають роз'яснення, що додаткову угоду заключати не потрібно (на збільшення вартості об'єкта в гривнях), тому що розрахунки відбуваються за старим договором (відбулося тільки збільшення зобов'язань в зв'язку із ростом курсу), з цього виплаває, що і 1% від різниці платити не потрібно, оскільки мито платиться при первинному заключенні договору купівлі-продажу.
А чи не буде це порушенням в податковому обліці? ДФС на письмовий запит поки що відповіді не дало...