Здравствуйте!
Пожалуйста, подскажите: если фирма на общей системе, не плательщик НДС, т.к. сфера деятельности разработка ПО и общая работа в сфере информатизации, есть ли какой-то лимит, после которого нужно все равно переходить на НДС, не зависимо от того, что сфера деятельности не попадает под НДС?

Не знаю как на счёт сферы деятельности, но лимит 300000,00

А с когда "эта сфера деятельности не попадает под НДС"?

Возможно имелось ввиду, что разработав ПО фирма передает право пользования этим ПО (т.е. роялти) которые по п. 3.2.7. не являются объектом налогообложения НДС.
Соответственно операции по НДС у нас бывает 4 видов
1. подлежащие обложению по ставке 20%
2. подлежащие обложению по ставке 0%
3. освобожденные от НДС (ст 5 закона)
4. не являющиеся объектом обложения НДС
так вот последние по логике не должны участвовать в определении базы 300 000, но в законе это четко не сказано, потому и мнение у ГНИ всегда разное

account Автор строк:
-------------------------------------------------------
> Возможно имелось ввиду, что разработав ПО фирма
> передает право пользования этим ПО (т.е. роялти)
> которые по п. 3.2.7. не являются объектом
> налогообложения НДС.

Возможно, но довольно смело с учетом "разработка ПО и общая работа в сфере информатизации". Да и определение "поставка услуг" из п.1.4. никто не отменял)

Филолог Автор рядків:
-------------------------------------------------------
> account Автор строк:
> --------------------------------------------------
> -----
> > Возможно имелось ввиду, что разработав ПО фирма
> > передает право пользования этим ПО (т.е.
> роялти)
> > которые по п. 3.2.7. не являются объектом
> > налогообложения НДС.
>
> Возможно, но довольно смело с учетом "разработка
> ПО и общая работа в сфере информатизации". Да и
> определение "поставка услуг" из п.1.4. никто не
> отменял)

Умгу... Власне так...

Дебет-Кредит № 11 (17.3.2008)

Олександр Короп
--------------------------

Франшизи, ліцензії і роялті: оподаткування резидентів

<...>
Далі, у п. 1.4 Закону про ПДВ зазначається, зокрема, що поставка послуг — це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання права користування нематеріальними активами (за компенсацію чи безкоштовно). Зрозуміло, що таке визначення стосується ліцензійного договору і договору франчайзингу (комерційної концесії). Отже, з метою оподаткування операції з надання франшиз і ліцензій вважаються поставкою послуг (оскільки відбувається надання прав користування НА).
<...>
Далі про традиційну точку зору експертів з оподаткування. Оскільки операція з надання франшизи (ліцензії) вважається поставкою послуг (як надання прав користування НА — п. 1.4 Закону про ПДВ), а місце такої поставки знаходиться на митній території України, то у франчайзера (ліцензіара) виникає об’єкт обкладення ПДВ (пп. 3.1.1 Закону про ПДВ).Це безумовно, адже Законом про ПДВ не передбачено ні виключення цієї операції з об’єктів оподаткування (п. 3.2), ні її звільнення від податку (ст. 5). Таким чином, франчайзери та ліцензіари, які оформили всі документи на надання франшиз та ліцензій, повинні нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ і видавати своїм контрагентам податкові накладні (пп. 7.2.1 Закону про ПДВ), де у графі «Опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг)» має значитися не інакше як «послуги за надання прав користування інтелектуальною власністю» (для податкового, а не цивільно-правового документа це формулювання цілком придатне). На підставі такої накладної франчайзі (ліцензіат) отримує право на податковий кредит з ПДВ (пп. 7.2.6 Закону про ПДВ).
<...>
Залишається розглянути роялті, що виплачуються франчайзі (ліцензіатом) на користь франчайзера (ліцензіара). Тут слід брати відразу весь контекст, щоб запобігти виникненню різних «революційних фантазій».
Отже, з приводу таких виплат (не отримання грошей, а саме їх виплати!) у пп. 3.2.7 Закону про ПДВ сказано, що «не є об’єктом оподаткування операції з: ... виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом». Очевидно, що ця норма Закону призначена не просто для виключення зазначених грошових виплат з об’єктів обкладення ПДВ (це і так зрозуміло з інших положень Закону). Мета пп. 3.2.7 — лише у підкресленні необхідності нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ тими підприємствами, які виплачують дивіденди і роялті товарами (продукцією). На практиці пп. 3.2.7 повністю відсікає відмовки на зразок: «Та це ж не реалізація продукції! Це лише виплата дивідендів і роялті».
Тож якщо виникає думка, що текст пп. 3.2.7 існує для виключення з об’єктів обкладення ПДВ операцій з надання франшиз та ліцензій всередині України (операцій франчайзерів та ліцензіарів), а також операцій з імпорту франшиз і ліцензій (операцій наших франчайзі та ліцензіатів), то це, на думку автора, неправильно. Адже очевидно, що жодна «кома» у пп. 3.2.7 на подібні «думки» навести не може.
Таким чином, операції франчайзерів та ліцензіарів після поставки послуг обкладаються ПДВ, а зустрічні операції франчайзі та ліцензіатів [за виплатами роялті в грошовій формі або ЦП власної емісії франчайзі (ліцензіатів)] не є об’єктом оподаткування. Як і в загальному випадку обміну товарів і послуг на гроші (або на ЦП, емітовані покупцем товару (замовником послуг).
Тепер про «революційну» точку зору. Зводиться вона ось до чого. Якщо виплата роялті не обкладається ПДВ, то, отже, у сумах роялті не міститься ПДВ. У платіжці треба писати «роялті без ПДВ». Тож при отриманні роялті немає нарахування ПДВ. Тим самим не обкладається ПДВ і саме надання прав користування НА. Тому у франчайзера (ліцензіара) не виникає податкового зобов’язання з ПДВ, а у франчайзі немає податкового кредиту. І щоб такий підхід мав місце, підприємству головне правильно кваліфікувати платежі за ліцензійним договором: роялті це чи ні.
Спростовується такий підхід не так уже й важко, причому, як правило, шляхом зведення до абсурду.
По-перше, кого у ДПАУ може всерйоз цікавити, як підприємство кваліфікує свої платежі за договорами франчайзингу і ліцензування, якщо платежі цього типу в Законі прямо названі роялті.
По-друге, на простий волюнтаризм «із необкладення ПДВ виплат роялті випливає необкладення ПДВ поставки відповідних послуг» можна відповісти, що так само «з обкладення ПДВ поставки відповідних послуг випливає обкладення ПДВ виплат роялті». Мало того, оскільки обіг валютних цінностей (тобто платежі) не є об’єктом обкладення ПДВ (пп. 3.2.4 Закону про ПДВ), то, отже, і поставка товарів, що «крокує назустріч» такому обігу (тобто платежам), — не об’єкт обкладення ПДВ.
По-третє, якщо у платіжці зазначити «роялті без ПДВ», то це буде неправильно, бо ці гроші йдуть в оплату послуг, які є об’єктом обкладення ПДВ. Та й сам собою текст платіжки тут ніяк не вплине на обкладення ПДВ поставки цих послуг. Загалом у платіжці треба записати: «плата за користування нематеріальними активами, у т. ч. ПДВ», а то й просто «роялті, у т. ч. ПДВ» (хоча у ЦКУ терміну «роялті» немає). Яка різниця франчайзі (ліцензіату), що там писати, якщо особисто у нього податкове зобов’язання з ПДВ у цьому разі не виникає ніяк. Франчайзеру (ліцензіару) це теж байдуже, бо нараховувати ПДВ йому треба на інших підставах, а не виходячи з того, що у своїй платіжці зазначить «франчайзі-початківець».
Пишуть же у платіжках за товар «у т. ч. ПДВ», попри те, що такі платежі (як обіг валютних цінностей) не обкладаються ПДВ. Такі записи — це радше формальність, бо для обкладення ПДВ важливо лише те, що зазначено у товарній і в податковій накладній, а не в платіжці.
До речі, навіть безкоштовне надання послуг обкладається ПДВ (з урахуванням п. 1.4 Закону про ПДВ). А за рахунок яких грошей послугодавець платитиме такий ПДВ — це його «особиста» справа (адже на практиці джерело сплати ПДВ може бути яким завгодно). А то знову абсурд виходить: той, хто безкоштовно поставляє послуги, повинен платити ПДВ (хоча начебто і ні з чого), а хто — платно, той не повинен (хоча і є з чого платити).
І на «ПДВ-десерт» — позиція ДПАУ. У своїх листах ДПАУ вперто повторює: «Операції з виплат роялті грошима не є об’єктом обкладення ПДВ (пп. 3.2.7 Закону про ПДВ)». Навіщо повторювати, якщо всі, кому треба, і так це знають? І ніхто, наскільки відомо, ще не додумався такі виплати обкласти ПДВ. А потім і повторюється, що ДПАУ, як було вже сказано, чітко розподіляє дві зустрічні операції:
1) надання прав користування об’єктом інтелектуальної власності;
2) виплата роялті.
Розподіляє, щоб отримати з цієї ситуації і те, що можна, і те, що не можна.
Робиться це так. По-перше, немає жодного листа ДПАУ, де йшлося б, що франчайзери (ліцензіари) не повинні нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ, здійснюючи першу з двох зазначених операцій. Його і не може бути, бо він суперечив би і Закону про ПДВ.
По-друге, ДПАУ намагається своїми листами (наприклад від 05.09.2005 р. №17622/7/15-1117, див. «ДК» №40/2005) позбавити франчайзі та ліцензіатів податкового кредиту з ПДВ, чіпляючись за той самий пп. 3.2.7. Мовляв, якщо ваша операція з виплати роялті не обкладається ПДВ, то, отже, ви не маєте і права на податковий кредит з ПДВ у зв’язку з отриманням послуг у вигляді отримання прав користування НА. Тобто тут само собою зрозуміло, що франчайзери (ліцензіари) видають франчайзі (ліцензіатам) податкові накладні (із зазначенням виду та вартості поставлених послуг, у т. ч. ПДВ), але застосовувати ці документи за призначенням ДПАУ «забороняє», маючи на увазі пп. 7.4.2 Закону про ПДВ.
Проте цей пп. 7.4.2 свідчить, що до податкового кредиту платника ПДВ не включаються суми податку, сплачені ним у зв’язку з придбанням послуг, призначених для використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування (ст. 3 Закони) або звільняються від оподаткування (ст. 5 Закону). І якщо дотримуватися «логіки» ДПАУ, то виходить, що франчайзі (ліцензіат) отримує від франчайзера (ліцензіара) послугу (у вигляді надання права користування НА) з метою використання її для… виплати роялті постачальникові такої послуги (!). Але тоді, треба думати, і підприємства торгівлі купують товари у постачальників, щоб сплачувати їхні рахунки-фактури (а не щоб перепродувати товар з прибутком).
Насправді ж, як має бути зрозуміло, чужі НА використовуються франчайзі та ліцензіатами безпосередньо з метою ведення своєї основної діяльності (продажу товарів, надання послуг, виробництва продукції). І оскільки операції такої діяльності обкладаються ПДВ, то франчайзі та ліцензіати отримують право на податковий кредит у зв’язку з платним отриманням зазначених послуг (прав користування НА) від франчайзерів та ліцензіарів.
<...>

Спасибо всем за ответы, но все же я запуталась(
веб-разработки (сайты, веб-системы) для зарубежного заказчика - попадает под НДС? или НДС 0%?
или тут может действует п. 6.2.?