принципи, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність (ст. 4 Закону про бухоблік).
Так, один із них — це нарахування та відповідність доходів і витрат. Тобто для визначення фінансового результату певного звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Водночас доходи й витрати відображають у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати коштів.
Iнший — принцип обачності — говорить про застосування у бухобліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів та доходів підприємства. Саме від цих принципів і будемо відштовхуватися далі.
Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік, господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Своєю чергою, витрати (тобто госпоперація) згідно з п. 7 П(С)БО 16 визнаються або в періоді отримання доходу, для отримання якого вони здійснені, або в періоді їх фактичного понесення, якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом.
Iз цього випливає, що витрати, стосовно яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів, все одно мають бути відображені за правилами п. 7 П(С)БО 16 або в одному періоді з періодом одержання пов'язаних із ними доходів, або в періоді їх фактичного понесення, а не в періоді отримання документів.
Адже підставою для відображення госпоперації в обліку є первинний документ, що фіксує факт здійснення операції. Первинні документи повинні бути складені в момент проведення госпоперації, а якщо це неможливо, — тоді безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік)1.