Можна звернути увагу, що положеннями п. 5 розділу III Інструкції № 59 встановлюється, що підприємство, що відряджає працівника у відрядження за кордон, забезпечує його грошовими коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом) в національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті.
Водночас в п. 19 розділу III Інструкції № 5 також передбачено, що у випадку якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата здійснюється в національній валюті України за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на день погашення заборгованості.
Тобто для юридичних осіб, які фінансуються з бюджету, положеннями Інструкції № 59 видача авансу передбачена в національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті, а компенсація витрат після відрядження відбувається в гривнях.
Вільно конвертованою іноземною валютою вважається іноземна валюта, віднесена нормативно-правовим актом НБУ, який встановлює класифікацію іноземних валют та банківських металів, до 1-ї та 2-ї груп (п. 1.3 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою НБУ від 30.05.2007 р. № 200 (далі – Правила № 200)).
Класифікатор іноземних валют та банківських металів, що розподіляє іноземні валюти за групами, затверджено постановою НБУ від 04.02.98 р. № 34. Як можна побачити, до 1-ї та 2-ї груп віднесено доволі великий перелік валют, а не лише в євро.
Щодо підприємств, які з бюджету не фінансуються (які не є одержувачами бюджетних коштів), норми Інструкції № 59 не поширюються (лист МФУ від 03.06.2011 р. № 31-07230-16-25/13720, лист Міндоходів від 03.07.2013 р. № 6091/6/99-99-22-02-04-15/169), але вони можуть бути використані як довідкові при затвердженні внутрішніх положень про відрядження працівників на підприємстві.
Крім того, слід враховувати, що відшкодування працівнику-резиденту, який перебував у відрядженні за кордоном, витрат власних коштів в іноземній валюті здійснюється відповідно до законодавства України у валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на день виплати зазначених коштів, а працівнику-нерезиденту, на його бажання, – як в іноземній валюті, так і у валюті України (п. 2.5 Правил № 200).