Я написала своїй податковій таку відповідь:
У відповідь на Ваш запит за номером ______ від ___________ 2009 року надаємо інформацію про задекларовані нами податкові зобов’язання з ПДВ по поставках зазначеним Вами покупцям. ТОВ ... є сумлінним платником ПДВ і декларує податкове зобов’язання з цього податку виходячи з правила "першої події" у відповідності до пп. 7.3.1 Закону про ПДВ. А згідно з пп.7.2.6 цього Закону, на вимогу отримувача товарів нами видається податкова накладна. Виписування податкових накладних, суми з яких не включено до складу наших податкових зобов'язань і не відображено в декларації з ПДВ ми не допускали.
.....
Крім того, просимо взяти до уваги що Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики у своєму листі від 03.08.2009 р. N 04-27/794 щодо відповідності розпоряджень Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року N 757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" та від 17 липня 2009 року N 838-р "Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість" нормам Конституції України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зокрема зазначає, що норми Розпорядження N 757-р, «суперечать статті 19 Конституції України: "правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Комітет ВРУ вважає, що Розпорядження N 757-р встановлює нові положення щодо податкового обліку та реєстрації платників податку на додану вартість, зокрема, пункт 2. Комітет відзначає, що зазначені розпорядження:
1) містять обмеження щодо прав платників податку - покупців на віднесення у звітному податковому періоді податкового кредиту за податковими накладними, виписаними постачальниками у попередніх податкових періодах, але отриманими покупцями у звітному податковому періоді. Це обмеження:
- суперечить нормам пункту 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до пункту 17.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" обмежує права платників податку щодо права на самостійне виправлення помилок, припущених у попередніх податкових періодах протягом терміну позовної давності;
- призводить до того, що покупці, які отримали товари (роботи, послуги) у звітному періоді, а податкові накладні у наступному податковому періоді, взагалі втрачають право на податковий кредит щодо таких товарів (робіт, послуг), що призводить до перетворення податку на додану вартість в податок з обороту за ставкою 20 відсотків. Слід зазначити, що суми ПДВ, які входять до складу вартості таких товарів (робіт, послуг), також не можуть бути ураховані у складі валових витрат;
- призводить до збільшення податкового тиску та навантаження на платників податку, що є неприпустимим в умовах фінансової кризи;
- спрямоване на встановлення солідарної відповідальності постачальників та покупців щодо декларування постачальниками їх податкових зобов'язань, хоча ні вимоги, ні механізму щодо реалізації на практиці такої відповідальності законодавство не містить;
- призводить до конфліктів інтересів між платниками податку та податковими органами на місцях і, як наслідок, на підставі підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" призведе до численних звернень до судів, додаткових судових витрат, бюрократичної волокіти тощо.
Комітет також зауважує, що абзац другий пункту 2 розпорядження N 757 припускає неоднозначне тлумачення речення, оскільки не зрозуміло, мова йде тільки про постачальника, який має право на податковий кредит за умови, що в нього виникли податкові зобов'язання, чи мова йде про покупця, який має право на податковий кредит за умови, що постачальник задекларує свої податкові зобов'язання;
2) передбачають анулювання реєстрації платників податку у випадку, не передбаченому нормами пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначена норма є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону. Це також призводить до конфлікту інтересів між платниками податку та податковими органами на місцях;
3) вводять терміни, які відсутні у законодавстві і незрозумілі для виконання ("найвищий ступінь ризику", "(... коригування або уточнення декларації) є виправданими");
4) суперечать підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо нарахування податкових зобов'язань на підставі податкової накладної;
5) передбачають встановлення 2-місячного терміну для уточнення і коригування податкової звітності, який відсутній у законодавстві.
Крім того, відповідно до статті 92 Конституції України податки і збори (у тому числі механізми їх розрахунку та сплати) встановлюються виключно законами України, а відповідно до статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" у формі розпоряджень видаються акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, тоді як акти нормативного характеру видаються у формі постанов.