когда из 2х предприятий получается одно.
какая процедура прохождения слияния в налоговой?при том что налоговых долгов нет


Все формы неприязни ко мне просьба выражать в суицидальной форме.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ


ЛИСТ
від 07.05.2009 р. N 9479/7/16-1517-18

<...> Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації). Тобто відбувається передача валових активів однієї юридичної особи іншій юридичній особі. Компенсацією при такій передачі є набуття юридичною особою, що отримала такі активи, обов'язків юридичної особи, що їх передала.
Відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку не є об'єктом оподаткування.
Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.
При здійсненні операції з включення активів підприємства, що реорганізується, до складу активів іншого підприємства компенсацією визнаються корпоративні та майнові права і обов'язки стосовно пасивів реорганізованого підприємства.
Останнім абзацом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону встановлено, що у випадку, якщо у подальшому товари (послуги), стосовно яких платником було отримано податковий кредит, починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
У такому разі відповідно до вимог останнього абзацу підпункту 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 Закону активи підприємства, що передаються, з метою оподаткування вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає така передача, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
У зв'язку з цим платник податку, активи якого в межах реорганізації передаються іншому платнику або розподіляються між кількома іншими платниками, повинен нарахувати податкові зобов'язання на вартість таких активів, виходячи з їх звичайної ціни, але не нижче ціни придбання.
<...>
Стосовно застосування вимог останнього абзацу пункту 9.8 статті 9 Закону (визнання умовного продажу товарних залишків або основних фондів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, та відповідне збільшення податкових зобов'язань) Державна податкова адміністрація України зазначає таке.
На момент анулювання реєстрації в зв'язку з припиненням юридичної особи в результаті реорганізації (ліквідації) товарні залишки або основні фонди особи, реєстрація якої анулюється, в повному обсязі передаються новоствореній юридичній особі - правонаступнику.
Така передача здійснюється з урахуванням норм підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону з одночасним застосовуванням останнього абзацу підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, а суми бюджетного відшкодування, задекларовані платником у попередніх податкових періодах в рахунок погашення податкових зобов'язань майбутніх звітних періодів, мають бути погашені податковими зобов'язаннями, нарахованими за наслідками останнього податкового періоду.
Таким чином, у розглянутій ситуації на момент анулювання реєстрації платника податку на додану вартість об'єкт для застосування вимог останнього абзацу пункту 9.8 статті 9 Закону (товарні залишки або основні фонди) відсутній.

Заступник Голови С. Чекашкін

ПРИЄДНАННЯ: ПОДАТКОВІ НАСЛІДКИ

Досить цікавими є ситуації, коли одне підприємство приєднується до іншого.

Так, підприємство, створене за ініціативою трудового колективу державного підприємства, уклало з Фондом державного майна договір оренди цілісного майнового комплексу. Відповідно до статей 14 та 15 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 р. № 2269-XII (далі – Закон про оренду), діяльність державного підприємства було припинено шляхом його реорганізації через приєднання до новоствореного підприємства. Новостворене підприємство стало правонаступником прав і обов’язків державного підприємства. Податковий облік новостворене підприємство почало здійснювати з урахуванням результатів господарської діяльності реорганізованого державного підприємства, зокрема, було враховано збитки останнього за попередній податковий період. Наскільки правомірними є такі дії платника податків (новоствореного підприємства) щодо подібного перенесення збитків?

На перший погляд, ці дії є цілком правомірними, однак не поспішатимемо з висновками, а розглянемо ряд нормативних документів, що стосуються оренди державного майна, а також реорганізації підприємств.

Закон про оренду має забезпечити підвищення ефективності використання державного й комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам. Цей Закон регулює організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств і організацій. Згідно ж зі ст. 4 Закону про оренду, об’єктами оренди є:

* цілісні майнові комплекси підприємств (при цьому під цілісним майновим комплексом розуміють господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання);
* грошові кошти й цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, яку орендодавець надає орендареві на умовах кредиту;
* інші обігові матеріальні засоби.

Відповідно до Закону про оренду, оренда майна здійснюється на підставі договору між орендарем (у нашому випадку це новостворене підприємство) й орендодавцем (Фондом державного майна або його регіональними відділеннями і представництвами).

Стаття 14 Закону про оренду передбачає припинення діяльності підприємства шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря – новоствореного підприємства.

При цьому в ст. 15 Закону про оренду зазначено, що орендар стає правонаступником прав та обов’язків підприємства відповідно до договору оренди.

Про правонаступництво йдеться і в інших нормативних актах. Наприклад, у ст. 37 ЦК УРСР сказано, що при приєднанні однієї юридичної особи до іншої її майно (права й обов’язки) переходять до останньої. Майно переходить у день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачено законом або постановою про реорганізацію. Стаття 34 Закону про підприємства також передбачає при приєднанні перехід усіх майнових прав та обов’язків від одного підприємства до іншого.

Поняття “майнові права й обов’язки” можна визначити як суб’єктивні права й обов’язки учасників правовідносин, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними (майновими) вимогами, що виникають між учасниками цивільних відносин з приводу розподілу цього майна та обміну товарами, послугами, роботами, цінними паперами, грішми й т. ін. До майнових прав також можна віднести право повного господарського відання чи право оперативного управління та зобов’язальні права (у тому числі права на відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров’ю громадянина, а також збитків, завданих майну фізичної або юридичної особи), права авторів і винахідників на винагороду за створені ними твори (зроблені винаходи), спадкові права та правомочності власника.

Для всебічного розгляду ситуації звернемося також до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (далі – Закон № 2181). Пункт 13.4 ст. 13 Закону № 2181 передбачає, що у випадку, коли платник податків, що реорганізується, має суми надміру сплачених або не відшкодованих податків, зборів (обов’язкових платежів), такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених податкових зобов’язань або податкового боргу за іншими податками, зборами (обов’язковими платежами). Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам податкової заборгованості або податкового боргу такого платника податків.

У разі коли сума надміру сплачених або не відшкодованих податків, зборів (обов’язкових платежів) платника податків перевищує суму податкових зобов’язань або податкового боргу з інших податків, зборів (обов’язкових платежів), сума перевищення направляється в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно до їхньої частки в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом.

Як видно з викладеного, результат господарської діяльності підприємства не можна віднести до майнових прав такого підприємства. Отже, можна дійти висновку, що цей результат (який існує в податковому обліку у вигляді збитків) не можна враховувати в господарській діяльності орендаря.

Таким чином, новоствореному підприємству можна порекомендувати не враховувати у своєму податковому обліку збитки реорганізованого підприємства.

Джерело: Юридичний журнал

о,спасибо.
только меня больше интересует что нужно подать в налоговую при слиянии и каковы будут их действия


Все формы неприязни ко мне просьба выражать в суицидальной форме.

Сходите в налоговую проконсультируйтесь