Подскажите пожалуйста!

Закрываю физ лицо на ЕН.
В деятельности была также полиграфия. Печатали информационные буклеты для фирмы.
Налоговая уперлась, что это реклама и насчитала штрафные санкции.
В буклете были реквизиты фирмы и вид услуг. не было никаких вариантов, как-то приходите к нам и мы вас обваляем в шоколаде и т.п.
И что же делать?

С ув.

последнее письмо ГНАУ было, где они соглашались, что печать полиграфической продукции это еще не реклама
сейчас номер посмотрю напишу

К тому же если вы напечатали это не значит, что они распространялись.. Может они у кого-то в шкафу лежали - пусть докажут обратное

Очень жду!

Лист ДПА України від 28.5.2008 № 197/2/15-0210

[www.dtkt.com.ua]

Щодо деяких випадків нарахування податку з реклами при виготовленні візитних карток

Основні засади рекламної діяльності в Україні, регулювання правових відносин, що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами, визначає Закон України «Про рекламу» (далі — Закон №270).

Відповідно до абзацу одинадцятого ст. 1 Закону №270 реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Статтею 15 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що до місцевих податків і зборів належить, зокрема, податок з реклами. При цьому загальні норми щодо оподаткування податком з реклами встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (далі — Декрет), відповідно до якого визначено об’єкт оподаткування, платників податку, граничні розміри ставок податку з реклами.

Згідно зі ст. 11 Декрету об’єктом оподаткування податком з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

У деяких випадках візитна картка несе рекламну інформацію про юридичну або фізичну особу, послуги, які ними надаються, товари, їх зразки, призначення, якість, переваги тощо. Тобто ця візитна картка, відповідно до вимог абзацу тринадцятого ст. 1 Закону №270, є рекламним засобом, який використовується для доведення реклами до її споживача.

Тому вважаємо, що у цьому випадку одночасно з виготовленням візитних карток друкарня (чи інший виробник) розміщує рекламну інформацію на рекламному засобі про її замовника або товари, послуги тощо і, згідно з чинним законодавством України, повинна бути платником податку з реклами і стояти на податковому обліку як платник цього податку в органах державної податкової служби.

Отже, виходячи з наведеного, при оплаті замовником послуг за виготовлення візитних карток ця друкарня (чи інший виробник) повинна у кошторисі враховувати суму податку з реклами, яку, враховуючи рішення органу місцевого самоврядування про запровадження цього податку на відповідній території, слід сплачувати до бюджету територіальної громади.

Водночас нагадуємо, що згідно зі ст. 26 Закону №270 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:

— спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів — щодо захисту прав споживачів реклами;

— Антимонопольний комітет України — щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;

— Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення — щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;

— Міністерство фінансів України — щодо реклами державних цінних паперів;

— Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку — щодо реклами на фондовому ринку.

Буклеты лежали в приемной.
Кому надо было - тот брал. По улицам не раздавали!

Ваши буклеты для ваших клиентов?

Если эти буклеты не несли никакой больше ценности кроме такой как вы описали, то правильно оформить их выпуск (приказ руководителя с обозначение что там должно быть указано и т.д.), предоставить им такой буклет для доказательства, настаивать на том, что для распрстранения было потрачено 0 грн, значит и налог с рекламы 0 грн

Olg@ Автор рядків:
-------------------------------------------------------
> Ваши буклеты для ваших клиентов?


Совершенно верно!

Якщо безкоштовно розповсюджується рекламна продукція, яку можна використовувати виключно як носій інформації про товари (роботи, послуги), то витрати, пов’язані з її виготовленням та придбанням, включають до складу валових витрат у повному обсязі згідно з першим абзацом пп. 5.4.4 Закону про прибуток, бо така продукція не є ні подарунками, ні товарними зразками. У цьому випадку маються на увазі ті матеріальні носії реклами, які не можна використовувати інакше, ніж як джерело інформації — тобто буклети, каталоги. Ручки, щоденники, чашки тощо з нанесеною на них рекламною інформацією до цього переліку не входять. З таким трактуванням норм пп. 5.4.4 Закону про прибуток погоджується і ДПАУ в листі від 03.06.2002 р. №3428/6/15-1215-26.

Очень спасибо!
Буду разбираться...

Чи відносяться до складу валових витрат витрати на друкування прайсів, інформації про товар на рекламних формулярах?

 

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці.

Законом України «Про рекламу» від 03.07.96 р. № 270/96-ВР (у редакції Закону України від 11.07.2003 р. № 1121-IV, зі змінами та доповненнями) визначено, що реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб i призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно з пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат платника податку відносяться витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Пунктом 2 ст. 2 Закону  № 270/96-ВР передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, пов'язані з розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України.

Відповідно до п. 7 ст. 8 Закону № 270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою.

Отже, розповсюдження інформації, обов'язковість розміщення й оприлюднення якої визначено законами України, та розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізовується чи надається споживачеві, не вважаються рекламою, але відносяться до підготовки й організації ведення виробництва. Тому витрати на розповсюдження та розміщення такої інформації включаються до валових витрат підприємства згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

 

Відповідь підготовлено за сприяння: 
  
Наталії Хоцянівської  
Директора Департаменту податку на прибуток та інших податків i зборів (обов'язкових платежів) ДПА України
Валентина Завгороднєва  
Начальника відділу адміністрування податку на прибуток та інших платежів