Доброго дня! Розкажіть, будь-ласка, нюанси прийому студента-денника на роботу.

Вибачте, студент, який працює на практиці, чи просто сумісник?

Мене прийняли свого часу без усяких нюансів. Хібо ща соціальна пільга була вища.

Бенвенута, на скільки мені відомо, студента денної форми можна приймати як на основне місце роботи.
Евгений , а от щодо пільги я і хотіла б уточнити - при утриманнях із стипендії чи використовується пільга. Якщо так - тоді я не маю права в себе застосовувати цю пільгу на даного студента.
І тоді питання щодо заяви, я його хочу оформляти на 0,25 ставки, як це правильно на бумажках написати?

Дебет-Кредит № 29 (17.7.2006)
Суть справи :: Бухгалтерський облік
Готуємося зустріти практикантів
З початком літа пошуки роботи розпочинають студенти вузів, учні ПТУ та інших навчальних закладів. При цьому деякі з них намагаються вбити двох зайців: і грошей заробити, і практику пройти. Проте проходження практики відрізняється від власне працевлаштування. Крім того, є різниця між проходженням практики студентами вузів і учнями ПТУ. З’ясуємо, що таке виробнича практика студентів, яка роль підприємства у цьому процесі, а також деякі питання обліку цієї операції.
Практика і працевлаштування
Проходження практики — складова навчального процесу. Працевлаштування і робота — це реалізація громадянином свого конституційного права на працю згідно з нормами Кодексу законів про працю України.
Забезпечити проходження практики повинен навчальний заклад. Для цього з підприємствами, установами, організаціями — базами практики — укладається відповідний договір. І лише за наявності такого договору вважатиметься, що учень чи студент проходить практику, в т. ч. при їх зарахуванні під час практики на вільні посади. Відповідно до нормативних документів про проходження практики, учні і студенти мають право тільки самостійно вибрати базу практики і запропонувати її навчальному закладу. Але тільки навчальний заклад має право укладати відповідний договір про проходження практики.
Прийняття студентів (учнів) на роботу, хай і на визначений термін, за відсутності договору з навчальним закладом про проходження практики не вважається проходженням практики. Незалежно від того, що учень (студент) потім оформляє звіт про проходження практики, вимагає від підприємства характеристику тощо. У цьому разі підприємство мусить дотримуватися норм трудового законодавства і ставитися до такого студента (учня) як до звичайного працівника. Робота на підприємстві може бути зарахована як проходження практики тільки за рішенням навчального закладу і тільки учням за умови, що вона відповідала умовам навчання.1
Бази практики
Процес забезпечення учнів та студентів базами практики і власне проходження ними практики згідно з нормативно-правовими актами, розробленими на виконання законів «Про вищу освіту» та «Про професійно-технічну освіту» має відмінності.
Так, згідно з Положенням №93, бази практики забезпечують:
1) органи, які формували замовлення на спеціалістів, — якщо вуз має державне чи регіональне замовлення на їх підготовку;
2) підприємства-замовники — якщо підготовку спеціалістів вуз здійснює за цільовими договорами з підприємствами;
3) студенти (з урахуванням усіх вимог програми навчання та цього Положення) — якщо вони навчаються самостійно (на контракті). Можливо також, що базу практики забезпечує вуз згідно з договором між ним та студентом.
Проте незалежно від того, ким надається база практики, між вузом і власником такої бази укладається окремий договір на проходження студентами практики. Типова форма договору наведена у додатку 1 до Положення №93. Такий договір може окремо не укладатися, якщо у договорі на підготовку спеціаліста обумовлено питання проходження практики.
Учням закладів профтехосвіти, та й самим закладам, дещо простіше. Статтею 29 Закону про профтехосвіту встановлено, що для проходження практики підприємства, установи, організації незалежно від форм власності «зобов’язані надавати учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів оплачувані робочі місця або навчально-виробничі ділянки». Ці норми втілено у Порядку №992. Тут же наведено і форму типового договору про проходження практики учнями ПТУ (додаток 1 до Порядку №992). У цьому разі переліки баз практики формуються ПТУ з урахуванням пропозицій підприємств-замовників, роботодавців, місцевих органів виконавчої влади та затверджуються облдержадміністраціями.
З цього робимо висновок, що обов’язково повинні надати місця для проходження практики:
— підприємства, які скерували студентів на навчання;
— підприємства, підпорядковані органам державного (комунального) управління, які замовили підготовку спеціалістів.
Природно постає запитання: чи можна відмовитися від надання місць учням та студентам для проходження практики і що буде за відмову? Відповідальність за таку відмову не передбачено. Отже, відмовити у проходженні практики можна за умови, що підприємство не замовляло підготовку спеціаліста і не є державним та не зобов’язане виконувати приписи органів виконавчої влади.
Плата за проходження практики студентами
Витрати, понесені базою під час проходження практики студентами, оплачує вуз. У п. 5.2 Положення №93 прямо сказано: «Витрати на практику студентів вищих навчальних закладів входять складовою частиною в загальні витрати на підготовку спеціалістів». Їх розмір визначається кошторисом-калькуляцією, що його розробляє вуз і погоджує з базами практики, з розрахунку вартості проходження практики одним студентом за тиждень. Тут же наведено і склад основних статей кошторису, які коротко охарактеризуємо.
1. Оплата праці керівника практики від бази. Ці витрати обмежуються п. 5.3 Положення №93: оплату здійснює вуз — погодинно з розрахунку 0,5 год. на одного студента за тиждень, виходячи із зарплати керівника практики.
Приклад 1 Бухгалтер — керівник практики опікується одним студентом. Оклад бухгалтера — 1000 грн. Тривалість практики — 3 тижні.
Відповідно, має бути оплачено 1,5 год. (3 х 0,5 год. х 1 особу). Відповідно до кількості робочих годин на місяць (наприклад 160), бухгалтер додатково отримає 9,38 грн (1000 : 160 х 1,5).
Не забувайте, що всі витрати на оплату праці облічують з урахуванням внесків на соціальне страхування.
2. Разові витрати на організацію та підбиття підсумків практики (укладання договору, проведення інструктажів, вибір місця практики тощо). Такі витрати можна порахувати виходячи із затраченого відповідними працівниками робочого часу.
Приклад 2 Оклад юриста — 1000 грн, місячна норма робочого часу — 160 год., а на підготовку договору пішло 2 год. Таким чином, за цією статтею витрати становитимуть 12,50 грн.
3. Витрати на матеріальне забезпечення практики (використання комп’ютерів, придбання матеріалів і канцприладдя, експлуатація обладнання тощо). Ці витрати можна порахувати виходячи з програми практики та умов її проходження.
Так, наприклад, якщо студенту буде надано окреме робоче місце, то мінімальні витрати на експлуатацію комп’ютера можна прийняти на рівні амортизаційних відрахувань і кількості спожитої нею електроенергії. Якщо студента буде зараховано на вакантне місце, то однаково 50% робочого часу має відводитися на навчальний процес. Тож у такому разі ці витрати також слід приймати на рівні 50%.
Решту витрат цієї статті можна порахувати шляхом ділення фактичних витрат підприємства на кількість власних працівників на тій чи іншій ділянці роботи за попередній період.
Приклад 3 За попередні 6 місяців витрати на канцтовари становили 100 грн, утримання (заправка) копіювального апарата, папір тощо — 150 грн, у бухгалтерії працюють 5 осіб. Таким чином, витрати на одну особу на місяць становитимуть 8,33 грн (250 : 5 :6). Стільки ж можна закласти у кошторис і щодо студента-практиканта.
4. Оплата консультацій, екскурсій та інших одноразових загальних заходів, які можуть проводитися спеціалістами баз практики, тощо. Ці витрати оплачує вуз за фактично виконані години не більше оплати праці керівників практики і виходячи із загальної тривалості не більше 6 год. на тиждень на групу студентів.
Складанням кошторису не слід нехтувати. Більшість вузів — бюджетні організації, і понесені ними витрати на оплату послуг баз практики можуть бути об’єктом перевірки органів КРУ.
Податковий і бухгалтерський облік
Отже, витрати, пов’язані з проходженням студентами практики, вуз відшкодовує. Відповідно, у бухгалтерському обліку понесені підприємством витрати не можна вважати пов’язаними з виготовленням продукції (робіт, послуг) і вони не є складовою їх собівартості. Крім того, їх не можна вважати витратами іншої операційної діяльності (рах. 97), а тому слід відображати у складі інших витрат (рах. 94).
Отриману від вузу оплату треба обліковувати як цільове фінансування. Нагадаємо: відповідно до п. 16 П(С)БО 15 цільове фінансування не визнається доходом доти, доки немає підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування. А п. 19 П(С)БО 15 встановлено, що цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, визнається дебіторською заборгованістю з одночасним визнан¬ням доходу.
Таким чином, якщо підприємство отримало кошти в оплату проходження практики перед її початком, то їх відображають на субрахунку 48 і в міру понесення витрат відображають доходи. Якщо ж оплата має бути проведена після закінчення практики, то відображають витрати і нараховують доходи.
У податковому обліку отриману від вузу плату відображають у складі валових доходів на підставі пп. 4.1.6 Закону про прибуток як «доходи з інших джерел,... але не виключно», і валові витрати, пов’язані з таким доходом, на підставі пп. 5.2.1 цього Закону — як будь-які витрати, пов’язані з веденням господарської діяльності.
Приклад 4 Умови прикладу показано у таблиці на с. 24.

У Положенні №93 прямо не згадано, чи повинен вуз оплачувати проходження практики студента, який навчається за рахунок підприємства. Тому варто ще раз почитати договір про навчання, в якому це питання має бути обумовлено. Найімовірніше, витрати на проходження практики «свого» студента лягають на плечі підприємства. У такому разі слід зважати на норми пп. 5.4.2 Закону про прибуток. Нагадаємо: згідно з його нормами можна, зокрема, включити до валових витрат у розмірі до 3% фонду оплати праці звітного періоду витрати:
1) на навчання та (або) професійну підготовку у вузах та ПТУ осіб, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством, але згідно з угодою після закінчення навчального закладу зобов’язалися відпрацювати на ньому не менше 3-х років;
2) на організацію навчально-виробничої практики таких осіб.
Тоді слід порівняти 3% фонду оплати праці звітного періоду зі сумою витрат на оплату навчання. Якщо вартість навчання «з’їдає» встановлений ліміт, то додаткові витрати на організацію проходження практики до валових витрат не включають. Якщо ні — то до валових витрат можна включити додатково всі або частину витрат на організацію практики.
Приклад 5 Фонд оплати праці за 9 місяців — 40000 грн. Ліміт витрат на навчання та проходження практики — 1200 грн (40000 х 3%). Вартість другого семестру навчання — 1000 грн. Витрати на проходження практики «свого» студента — 800 грн. Отже, підприємство може включити до валових витрат лише 1200 грн з 1800 фактично сплачених (понесених).
Ще раз наголошуємо: розглянуте вище є можливим за умови, що у договорі на підготовку спеціаліста прямо сказано: витрати на організацію практики несе підприємство-замовник. Але припустімо, що у договорі питання проходження практики обумовлено загальними фразами, з яких не зрозуміло, хто несе ці витрати. Тоді, на думку автора, правильно вважати, що витрати на організацію практики входять до вартості навчання і вдруге їх до валових витрат включати не треба. При цьому немає певності, що при перевірці не донарахують валові доходи у сумі витрат на практику. Для цього достатньо зробити запит до вузу про склад статей калькуляції вартості навчання і послатися на те, що вуз повинен був оплатити проходження практики, а підприємство валові доходи не відобразило.
Плата за проходження практики учнями ПТУ
Відшкодування підприємству витрат, пов’язаних із практикою учнів ПТУ, прямо не передбачено. Тому всі підприємства, які надають робочі місця учням-практикантам, можуть скористатися нормами пп. 5.4.2 Закону про прибуток. При цьому підприємствам, які не замовляли підготовку робітників, слід звернути увагу на таке. У пп. 5.4.2 Закону сказано: до валових витрат включаються, зокрема, «витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах». Проте не уточнюється, що йдеться про осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, чи про осіб, які не працюють на підприємстві і зобов’язалися відпрацювати 3 роки. З цього й випливає, що норма стосується організації практики будь-яких осіб. Але з урахуванням 3-відсот¬кового обмеження.
Автор не посилався (якщо хтось звернув увагу) на пп. 5.4.2 Закону, коли йшлося про валові витрати при наданні права на проходження практики за плату, з тієї причини, що в такому разі має місце фактично платна послуга — вид господарської діяльності, спрямований на отримання доходу у грошовій формі. І пов’язані з нею витрати повин¬ні включатися до складу валових згідно з пп. 5.2.1, а не 5.4.2 Закону, бо не мають подвійного призначення.
Тепер, після того як ми ознайомилися із загальними питаннями проходження практики, можна перейти до розгляду власне відносин підприємства і практиканта. Але про це — у наступному номері.
1 Про відносини «практикант — підприємство» піде мова у наступному номері.
Нормативна база
Закон про прибуток — Закон України від 28.12.94 р. №2334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».
Закон про ПДВ — Закон України від 03.04.97 р. №283/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Закон про вищу освіту — Закон України від 17.01.2002 р. №2984-III «Про вищу освіту».
Закон про профтехосвіту — Закон України від 10.02.98 р. №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту».
Порядок №992 — Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних нав¬чальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затверджений постановою КМУ від 07.06.99 р. №992.
П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290.
Положення №93 — Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затверджене наказом Міносвіти від 08.04.93 р. №93.
Дмитро Кучерак, «Дебет-Кредит»
\
Дебет-Кредит № 30 (24.7.2006)
Суть справи :: Практика
Практикант на підприємстві
У минулому номері «ДК» ми розглянули загальні питання, пов’язані з організацією виробничої практики студентів та учнів. Тепер розглянемо, які зобов’язання виникають у підприємства перед практикантом, а також нагадаємо особливості трудової діяльності учнів і студентів.
Порядок №992 і Положення №93, як уже зазначалося, по-різному регламентують порядок забезпечення студентів та учнів місцями для проходження практики. Проте основні обов’яз¬ки підприємств стосовно практикантів — студентів та учнів — однакові:
1) створення необхідних умов для виконання програм практики;
2) забезпечення умови безпечної роботи на кожному робочому місці, інструктаж з техніки безпеки, забезпечення спец¬одягом, запобіжними засобами, лікувально-профілактичним об¬слуговуванням за нормами, встановленими для штатних працівників тощо.
Крім того, у Положенні №93 і в Порядку №992 є ще кілька цікавих положень. Так, у п. 3.7 Положення №93 сказано: «За наявності вакантних місць студенти можуть бути зараховані на штатні посади, якщо робота на них відповідає вимогам програми практики».
А в п. 17 Порядку №992 — що учні на робочих місцях повинні виконувати роботи відповідно до виробничих завдань, за що підприємство має нараховувати їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. І 50% заробітку — перераховувати закладу профтехосвіти.
При цьому встановлено, що учні на час виробничого нав¬чання та виробничої практики до складу (списку) працівників підприємства не включаються (п. 7 Порядку №992).
Через особливості оподаткування доходів найманих працівників і справляння страхових внесків важливо знати відповіді на запитання:
1) чи слід зарахування студентів на штатні посади розуміти так, що вони прийняті на роботу на умовах трудового договору;
2) чи слід забезпечення учнів робочими місцями з боку підприємства розуміти так, що воно повинно прийняти їх на роботу за трудовим договором.
Відповіді на ці запитання допоможуть відповісти на ще такі:
1) чи треба заводити (якщо немає) практикантам трудові книжки і/чи вносити записи до них;
2) чи мають практиканти ті самі права й обов’язки, що й штатні працівники;
3) чи підлягають вони соціаль¬ному страхуванню і чи мають право на відповідні допомоги тощо.
Спробуємо знайти відповіді на них у КЗпП.
КЗпП про практикантів
Питання трудової діяльності молоді регулюються главою XIII «Праця молоді» КЗпП. Його статтями 187 — 188 встановлено, що неповнолітні, тобто особи, які не досягли 18 років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в сфері охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. І жодного слова про статус практикантів під час проходження практики.
Тому можна припускати: якщо підприємство створило практиканту робоче місце, дало йому обсяг робіт (виробниче завдання), то між ним і практикантом виникають трудові відносини: адже робота виконується і має нараховуватися зарплата. Обов’язок щодо нарахування зарплати учням-практикантам прямо визначено у Порядку №992. Зокрема, побутує думка, що у цьому разі діють норми ст. 24 КЗпП: «Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи». Проте це лише припущення. Між практикантом і підприємством мають місце особливі відносини, які не можна вважати трудовими, і тому вони КЗпП не регулюються.
Відносини «практикант — підприємство» — не трудові
Підприємство мусить забезпечити практиканту робоче місце. Визначення терміна «робоче місце» дано у Законі від 18.03.2004 р. №1624-IV «Про розвиток автомобільної промисловості України»: робоче місце — це зона застосування праці одного працюючого, обладнана та оснащена всім необхідним для виконання виробничого процесу або його частини протягом повного робочого дня (повне завантаження).
Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Робота — певні завдання та обов’язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою (Класифікатор професій ДК 003:2005, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. №375).
Таким чином, надати робоче місце і прийняти на роботу — це дві різні речі. Підприємство повинно лише облаштувати робоче місце для практиканта, наприклад, купити додатковий набір гайкових ключів, комплект різців для токарного верстата, спец¬одяг, надати стіл у бухгалтерії тощо. Робота практиканта на робочому місці не має характеру виконання трудових обов’язків за трудовим договором, бо:
1) практика — це складова навчального процесу, а не воля практиканта до трудової діяльності;
2) практиканта зобов’язують виконувати роботу, а не він зобов’язується її виконувати;
3) виробничі завдання, які ставляться перед ним, повинні відповідати меті практики;
4) робота здійснюється під керівництвом керівника практики, а не самостійно;
5) робота не має регулярного характеру впродовж робочого дня;
6) метою роботи практиканта є удосконалення теоретичних і практичних навичок, а не їх реалізація;
7) практикант не несе відповідальності за наслідки своєї роботи.
Той факт, що практика і трудова діяльність (робота) — це різні речі, опосередковано підтверджується Положенням про порядок і умови добровільної праці учнів загальноосвітньої і професійної школи у вільний від навчання час, затвердженим постановою Держкомпраці, Держкомосвіти, Секретаріату ВЦСПС і Секретаріату ЦК ВЛКСМ від 03.06.88 р. №343/90-01-490/25-01/17-30/43/34-а. У ньому сказано, що роботу учнів можна вважати обов’язковою практикою за умови відповідності змісту роботи профілю професії. Тобто такі поняття, як робота і практика, розрізняються.
Оподаткування
З наведеного вище випливає висновок: належні практиканту суми за виконані обсяги роботи не є заробітною платою. Це винагорода за цивільно-правовою угодою, укладеною між базою практики і навчальним закладом, яка належить навчальному закладу, а не практиканту. (Це як оренда автомобіля з водієм: роботу він виконує для орендатора, але у трудових відносинах з ним не перебуває).
Проте навчальний заклад і підприємство мають право погодити порядок її виплати: або на рахунок навчального закладу, або практикантові.
Отже, якщо угодою між нав¬чальним закладом і базою практики передбачено виплату нарахованих сум практиканту, то у підприємства виникає об’єкт обкладення податком з доходів і внесками на пенсійне страхування. Решта соцвнесків не справляються, і практикант «благами» найманого працівника не користується, бо не є найманим працівником. Хоча у Порядку №992 йдеться про нарахування учням зарплати. Якщо плату за виконані практикантом роботи підприємство повинне перераховувати навчальному закладу, підприємство не має об’єкта обкладення податком з доходів і соцвнесками.
Якщо під час виробничої практики відносини між підприємством і практикантом складаються інакше, ніж розглянуто на початку розділу, то виходячи з норм ст. 24 КЗпП їх слід розглядати як укладення трудового договору зі всіма наслідками. Тому в такому разі підприємству краще виявити ініціативу і врегулювати питання трудової діяльності практиканта письмово.
Працевлаштування практиканта
Так, якщо підприємство вирішить скористатися правом зарахування студента на штатну посаду, то слід врахувати, що в такому разі не менше 50% часу відводиться на його загальнопрофесійну підготовку за програмою практики. Це означає, що зі студентом треба укладати трудовий договір про роботу на умовах неповного робочого дня, тому що половину робочого часу він повинен працювати, а половину — вчитися. Але це ще не все.
Строк практики обмежений, як правило, одним, рідше — двома місяцями. І якщо людину буде прийнято на роботу за «звичайним» строковим договором, то вона користуватиметься і всіма правами найманого працівника у частині соціального забезпечення. Тому «найбезпечніший» спосіб працевлаштування студента на вакантну посаду — прийняття на тимчасову роботу. Аналогічним чином можна оформити відносини і з учнями-практикантами. Особливості укладення таких договорів розглядалися у «ДК» №29/2006, тож зайвий раз повторюватися не будемо.
Звичайно, найкраще укласти з ними не трудовий, а цивільно-правовий договір. Одночасно відпаде морока з податковою соціальною пільгою й оформленням трудової книжки, зменшиться податкове навантаження.
Що ще слід знати з питань організації роботи студентів та учнів
Особливості працевлаштування учнів і студентів та умови їх трудової діяльності за звичайних умов (тобто не під час проходження практики) неодноразово розглядалися на сторінках бухгалтерських видань. Тому не будемо зайвий раз цитувати норми КЗпП, а нагадаємо лише загальні правила.
Якщо учням чи студентам не має 18 років, то вони вважаються неповнолітніми. Неповнолітні мають право на скорочену тривалість робочого часу, їм встановлюються понижені норми виробітку, вони не можуть працювати за сумісництвом, вахтовим методом, у важких і шкідливих умовах. Крім того, роботодавець перед прийняттям на роботу працівників, молодших за 21 рік, зобов’язаний за свій рахунок провести їх обов’язковий медогляд. І до їх трудової діяльності з точки зору охорони праці висуваються підвищені вимоги.
Працюючі студенти й учні мають ті самі права й обов’язки, що й дорослі працівники. При цьому вони користуються правом на оплачувану відпустку, вважаються застрахованими особами і мають право на оплату листка непрацездатності та отримання виплат у разі нещасного випадку на виробництві. А практиканти не мають права на оплату лікарняного, крім як на виплати від Фонду соціального страхування від нещасного випадку в разі настання нещасного випадку.
Не слід забувати, що учні та студенти, які отримують стипендію з бюджету, не мають права на податкову соціальну пільгу. Інакше за заявою їм надається пільга у розмірі 150%.
Студенти-практиканти не враховуються при визначенні середньоспискової чисельності працюючих і не включаються до бази для справляння комунального податку, але тільки під час практики без укладення трудового договору. Якщо ж студент (учень) працює на умовах звичайного трудового договору, то він до розрахунку береться (пп. 2.4.11 Інструкції №286).
Оформлення трудової книжки
Вище зазначалося, що студент може бути прийнятий на роботу на вільну посаду на час практики, а може й самостійно влаштуватися на роботу, не пов’язану з проходженням практики. І тут чи не найголовніше питання у разі прийняття на роботу студентів (учнів): чи оформляти їм трудову книжку і хто повинен це робити?
З цього приводу є дві думки. Так, з листа Мінпраці від 08.08.2002 р. №010-778 випливає, що працюючим студентам, у т. ч. при прийнятті на роботу вперше, підприємство трудову книжку оформляти не мусить, бо його робота вважається роботою за сумісництвом (основ¬не місце роботи — навчання). У постанові Пленуму Верховного суду України від 24.12.99 р. №13 зазначено: якщо студент навчається на денному відділенні і працює, то робота не є сумісництвом. Таким чином, підприємство повинне вести трудову книжку.
Звернімося до Інструкції про трудові книжки. У її п. 2.16 сказано: у разі укладення з практикантом трудового договору на час практики, якщо він має трудову книжку, відомості про роботу на підприємстві під час проходження практики записують до неї у навчальному закладі на підставі довідки бази практики.
Якщо трудової книжки немає, то п. 2.17 Інструкції про трудові книжки встановлено: «Для студентів, учнів, ... які раніше не працювали та у зв’язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної госпдоговірної тематики на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати».
Як бачимо, ні п. 2.16, ні п. 2.17 Інструкції не регулюють порядок ведення трудових книжок за «звичайних» умов праце¬влаштування (тобто не під час практики). З цього й випливає, що Верховний суд України має рацію.
Отже, робимо такий висновок:
— якщо студент (учень) прий¬мається на роботу на час практики, то база практики йому трудову книжку не оформляє (і відомості до наявної також не вносить), а видає довідку про період роботи;
— якщо студент (учень) прий¬мається на роботу не під час практики, то незалежно від того, яка форма навчання, трудову книжку підприємство повинно оформити після 5 днів роботи. Цього вимагає ст. 48 КЗпП, який є основним документом, що регулює трудові відносини. А відносини між навчальним закладом і учнем (студентом) не є трудовими. При звільненні книжка зберігається у студента (учня).
Нормативна база
КЗпП — Кодекс законів про працю України.
Порядок №992 — Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затверджений постановою КМУ від 07.06.99 р. №992.
Інструкція про трудові книжки — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. №58, зі змінами та доповненнями.
Положення №93 — Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затверджене наказом Міносвіти від 08.04.93 р. №93.
Інструкція №286 — Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. №286.
Дмитро Кучерак, «Дебет-Кредит»

Якщо на підприємстві працюють студенти
Відповідно до пп. 6.3.3 "б" Закону про доходи, соціальна пільга не застосовується до інших доходів, якщо працівник (студент) отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як стипендія (а також грошове або речове забезпечення), які виплачуються з бюджету. Як роз’яснила ДПАУ в листі від 06.07.2004 р. №12428/7/17-3117, у роботодавця студент має право на підвищену пільгу, якщо умовами його навчання не передбачено отримання стипендії з бюджету (незалежно від того, чи отримує він будь-яку іншу стипендію - спонсорську, від підприємства тощо) і при цьому він одночасно працює та отримує заробітну плату.
Так, податкова соціальна пільга у 2004 р. у розмірі 92,25 грн надається студенту, учню, аспіранту, ординатору, ад’юнкту, якщо:
1) його нарахована заробітна плата не перевищує розміру, встановленого пп. 6.5.1 Закону про доходи, тобто 510,00 грн;
2) студент надав роботодавцю довідку з навчального закладу про те, що він у ньому вчиться й умовами його навчання не передбачено виплати стипендії з бюджету.
Багато хто запитає: а чи справді навчальні заклади можуть надавати такі довідки (наскільки реально їх отримати студентам, наприклад)? Відповідаємо: такі довідки - не новина для навчальних закладів. Багато студентів отримували подібні довідки ще у 1997 - 1998 рр. для надання їх до відділу субсидій. Отримати її можна, звернувшись до відділу кадрів або в бухгалтерію (залежно від того, який відділ займається виписуванням таких довідок у навчальних закладах) з проханням видати довідку з інформацією про те, що, по-перше, студент справді навчається у цьому навчальному закладі, і, по-друге, що умовами його навчання не передбачено отримання стипендії з бюджету.
Право на надання податкової соціальної пільги у працівника-студента не залежить від навчання заочно, стаціонарно, у вечірній час тощо.
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
правда переведите все 2008 год :-)

Студентам - работа, бухгалтеру - забота
Опубликовано в Бухгалтерии N23 (698) от 5 ИЮНЯ 2006 года


Студентам — работа,
бухгалтеру — забота

Андрей НЕФЕДОВ, редактор газеты
«Все для бухгалтера в торговле»

В наше время работающие студенты и учащиеся отнюдь не исключение, а правило. Обычно это выгодно и молодым людям, и их работодателям. Однако трудоустройство таких работников всегда связано с дополнительной работой для бухгалтера, поскольку зачастую именно на него ложиться основное бремя по обеспечению льгот и гарантий, предусмотренных законодательством для этой особой категории. Очень много такой работы летом — во время самых продолжительных каникул.
Основным документом, дающим право студентам и учащимся требовать от работодателя повышенного внимания к себе, является КЗоТ1, действие которого распространяется на всех субъектов хозяйствования независимо от форм собственности и видов деятельности.
Прием

При приеме на работу студента или учащегося прежде всего необходимо выяснить форму его обучения (дневная, вечерняя, заочная и пр.). Ведь именно от этого зависит, когда и сколько своего свободного времени он сможет отдавать вашему предприятию. Например, если будущий сотрудник находится на дневной форме обучения, то, скорее всего, он сможет работать только вечером. И наоборот, если форма обучения вечерняя, то работать он будет в первой половине дня. Иными словами, такой сотрудник будет работать в режиме неполного рабочего времени. Если же студент устраивается на работу в период каникул, то он сможет работать практически в любое время суток, но до определенной даты.
Самыми непритязательными в этом плане являются студенты-заочники. Однако им необходимо будет ежегодно предоставлять учебные отпуска (наряду с ежегодными) следующей продолжительности:
– 30 календарных дней студентам первого и второго курсов (на период сессий);
– 40 календарных дней студентам третьего и последующих курсов (на период сессий);
– 30 календарных дней для сдачи государственных экзаменов;
– два месяца студентам ВУЗов I и II уровней аккредитации (на период подготовки и защиты дипломного проекта);
– четыре месяца студентам III и IV уровней аккредитации (на период подготовки и защиты дипломного проекта).
Перечисленные выше отпуска предоставляются студентам на основании справки-вызова из высшего учебного заведения и заявления работника о предоставлении ему отпуска в связи с обучением.
Дополнительные оплачиваемые отпуска предусмотрены и для учащихся общеобразовательных школ и профессионально-технических училищ (ПТУ):
– 10 календарных дней учащимся основных школ (9 классов) (для сдачи выпускных экзаменов) и от 4 до 6 дней (для сдачи переводных экзаменов в 10 класс);
– 23 календарных дня учащимся старших школ (для сдачи выпускных экзаменов);
– 35 календарных дней учащимся вечерних отделений ПТУ на протяжении учебного года (только при наличии вызова).
Все перечисленные выше гарантии предусмотрены статьями 211, 213 и 216 КЗоТ и продублированы в Законе об отпусках2. При этом следует иметь в виду, что во время нахождения работника в учебном отпуске за ним по основному месту работы сохраняется средняя заработная плата. Другими словами, отпуск оплачивается не перед его предоставлением (как обычные ежегодные отпуска), а после — в день выдачи заработной платы.
Отметим также, что согласно ст.219 КЗоТ работодатель обязан оплатить работникам, обучающимся в ВУЗах на вечерней или заочной формах обучения, проезд до места обучения и обратно один раз в год в размере 50% стоимости проезда. Для этого студент должен подать заявление с соответствующей просьбой руководителю предприятия.
Вполне возможно, что ваш потенциальный работник (студент или учащийся) окажется несовершеннолетним (то есть таким, которому не исполнилось 18 лет). Таким лицам в КЗоТ предусмотрены особые льготы, соблюдение которых не так просто обеспечить. Поэтому при приеме на работу несовершеннолетних необходимо иметь в виду следующее.
Во-первых, лиц моложе 16 лет на работу можно принимать только по письменному согласию одного из родителей (или опекуна). При этом работа не должна мешать учебе и причинять вред здоровью подростка.
Во-вторых, прием на работу несовершеннолетних проводится только после их соответствующего медицинского осмотра. Впоследствии такой осмотр следует проходить ежегодно до достижения работником 21-летнего возраста.
В-третьих, при приеме на работу несовершеннолетних нельзя устанавливать испытательный срок.
Кроме того, для подростков установлена сокращенная продолжительность рабочего времени в зависимости от возраста:
– от 16 до 18 лет — не более 36 часов в неделю;
– от 15 до 16 лет — не более 24 часов в неделю.
Продолжительность рабочего времени для учащихся школ, выполняющих трудовые обязанности в течение учебного года в свободное время, не может превышать половины указанных сроков (напомним, что нормальная продолжительность рабочего времени составляет 40 часов в неделю).
Несовершеннолетним работникам предоставляется ежегодный отпуск большей продолжительности — 31 календарный день (напомним, что отпуск обычной продолжительности составляет 24 календарных дня). При этом подросткам отпуск должен быть предоставлен в удобное для них время и без учета шестимесячного ограничения беспрерывной работы.
Действующим законодательством также предусмотрены существенные ограничения по привлечению несовершеннолетних к отдельным видам работ. Так, запрещено использовать труд несовершеннолетних на тяжелых работах, на работах с вредными условиями труда3, привлекать их к ночным, сверхурочным и работам в выходные дни. Следует обратить внимание также на ограничения по поднятию и перемещению тяжестей подростками, которые установлены Предельными нормами4 (см. табл. 1).
Таблица 1. Предельные нормы поднятия и перемещения грузов
Возраст, лет Предельные нормы поднятия
и перемещения грузов Предельные нормы суммарной массы грузов
на один час работы
Kраткосрочная
работа*, кг Продолжительная работа**, кг С рабочей поверхности****,
кг С пола,
кг
юноши девушки юноши девушки юноши девушки юноши юноши девушки
14 5 2,5 — — 10 5 7 3,5
15 12 6 8,4 4,2 48 12 24 6
16 14 7 11,2 5,6 160 40 80 20
17 16 8 12,6 6,3 272 72 130 32
*Kраткосрочной работой считается одно-два поднятия и перемещения.**Продолжительной работой считается более двух поднятий и перемещений в течение одного часа работы.***Суммарная масса грузов определяется как произведение массы груза и количества подъемов (перемещений).****Уровнем рабочей поверхности считается рабочий уровень стола, конвейера и др. При этом высота подъема не должна превышать 1 м, а расстояние перемещения — 5 м


Важно помнить, что, несмотря на предусмотренные законодательством льготы, лица, не достигшие 18-летнего возраста, имеют такие же права, как и другие работники.
Все изложенное выше следует учитывать при приеме на работу рассматриваемых категорий лиц, возложении на них трудовых обязанностей и начислении заработной платы.
Работа

В соответствии с требованиями КЗоТ со студентом или учащимся может быть заключен как срочный (например, только на летний период), так и бессрочный трудовой договор. При этом студентов следует оформлять как по основному месту работы (конечно же, если он больше нигде не работает). Обратите внимание, что то же касается и работающих студентов дневной (очной) формы обучения. Подтверждение этому можно найти в постановлении Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.99 г. № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», в котором четко сказано, что работа по трудовому договору лиц, совмещающих ее с дневной формой обучения, не является совмещением и оплачивается на общих основаниях. В дальнейшем такая же точка зрения была высказана в письмах Государственного департамента надзора за соблюдением законодательства о труде от 20.08.2003 г. № 013-1229-22 и Минтруда Украины от 26.10.2005 г. № 09-503.
Если у студента нет трудовой книжки, то работодатель обязан завести ее и сделать в ней соответствующие записи5.
На работающих студентов и учащихся в полной мере распространяется законодательство об оплате труда. В соответствии со ст.3 Закона № 1086 заработная плата работника не может быть ниже минимальной (с 01.01.2006 г. ее размер составляет 350 грн., с 01.07.2006 г. — 375 грн., с 01.12.2006 г. — 400 грн.). Однако, если такой сотрудник будет работать в режиме неполного рабочего времени (неполный рабочий день или неделю), оплата его труда согласно ст.56 КЗоТ должна осуществляться пропорционально отработанному времени. Факт работы в режиме неполного рабочего времени должен быть отражен в приказе по предприятию.
Что касается несовершеннолетних работников, то они имеют право на определенные «поблажки» и в отношении порядка оплаты труда. Так, нормы выработки для указанной категории устанавливаются исходя из норм для взрослых работников, но с учетом (пропорционально) сокращенного рабочего времени (как было сказано выше). В случае оплаты труда по тарифным ставкам молодым работникам оплата проводится в таком же размере, как и при полной продолжительности рабочего времени. Иными словами, время, в течение которого работник должен выполнять свои трудовые обязанности, сокращается, но оплачивается в размере полной тарифной ставки (оклада). Труд несовершеннолетних, выполняющих работы по сдельным расценкам, оплачивается по расценкам, установленным для взрослых работников с одновременной доплатой по тарифной ставке за время, на которое продолжительность их ежедневной работы сокращается по сравнению с продолжительностью ежедневной работы взрослых работников. При таких обстоятельствах можно говорить об оплате за неотработанное время. Однако, по мнению автора, это не является основанием для непризнания указанных расходов в составе валовых. Ведь обязательность таких доплат (за неотработанное время) установлена законодательством и не зависит от воли работодателя. Кроме того, оплата льготного времени несовершеннолетним включается в фонд дополнительной заработной платы в соответствии с пп.2.2.12 Инструкции № 57. Что касается начислений в Пенсионныйфонд и фонды социального страхования, то они осуществляются в общеустановленном порядке и включаются в состав валовых расходов предприятия на основании п.5.7 ст.5 Закона о прибыли8.
В части обложения НДФЛ заработной платы работающих студентов и учащихся нужно иметь в виду следующее. В соответствии с нормами Закона об НДФЛ9 сумма зарплаты облагается налогом по ставке 13%. Но к доходам данной категории лиц возможно применение налоговой социальной льготы (НСЛ) в повышенном размере, который равен 262,50 грн. (то есть 150% общеустановленного). Вместе с тем применять НСЛ можно только в том случае, если зарплата студента (учащегося) не превышает 680 грн. и по месту учебы он не получает стипендию за счет бюджетных средств (пп.6.3.3 ст.6 Закона об НДФЛ).
ПРИМЕР
Работнику предприятия Котову А.И., который является студентом ВУЗа дневной (очной) формы обучения, за июнь 2006 года была начислена заработная плата в размере 600 грн. При этом Котов А.И. не получает стипендию по месту учебы.
Рассчитаем суммы удерживаемых из зарплаты работника НДФЛ, взносов в Пенсионный фонд и фонды социального страхования (см. табл. 2).
Таблица 2. Ведомость начисления заработной платы (извлечение)

№ п/п ФИО Начислено Удержано Всего удер-жано K выплате
НДФЛ Взносы в Пенсионный фонд Взносы в Фонд
по
нетрудоспособности Взносы в Фонд занятости
13% 2% 1% 0,5%
<…>
21. Kотов А.И. 600,00 41,15 12,00 6,00 3,00 62,15 537,85
<…>

Поскольку сумма начисленной студенту заработной платы не превышает размера дохода, к которому в 2006 году применяется НСЛ (600 грн. < 680 грн.), и студент не получает стипендию, то при определении облагаемого НДФЛ дохода имеем право применить НСЛ. НДФЛ, подлежащий удержанию из зарплаты студента и уплате в бюджет, будет равен 41,15 грн. ((600 грн. - 12 грн. - 6 грн. - 3 грн. - - 262,50 грн.) x 13%).
Увольнение

Расторгнуть трудовой договор со студентом или учащимся можно по тем же причинам, что и с другими работниками предприятия. В данном случае никакие специальные ограничения законодательством не установлены. Однако если увольняемый работник является несовершеннолетним, то его увольнение необходимо согласовать с территориальной комиссией по делам несовершеннолетних. При этом увольнение вследствие ликвидации предприятия (реорганизации, банкротства и пр.), несоответствия занимаемой должности, восстановления лица, выполнявшего эту работу ранее, может проводиться только в исключительных случаях и с последующим обязательным трудоустройством.
Трудовой договор, заключенный с несовершеннолетним, может быть расторгнут по инициативе родителей (опекуна) или соответствующих государственных органов (например, если будет установлено, что выполняемые трудовые обязанности вредят здоровью несовершеннолетнего или нарушают его права). Поэтому будьте готовы к тому, что на предприятие явится взволнованная мамаша и потребует «вернуть ребенка».
Вместе с тем при увольнении молодого работника ему должна быть выплачена денежная компенсация за неиспользованный отпуск (или предоставлено соответствующее количество дней оплачиваемого отдыха). Отметим, что данное условие должно быть соблюдено, даже если с работником был заключен временный трудовой договор. При этом расчет суммы компенсации осуществляется в порядке, аналогичном определению суммы обычных отпускных.
________________________________________

1Кодекс законов о труде Украины от 10.12.71 г. (прим. ред.).
2Закон Украины от 15.11.96 г. № 504/96-ВР «Об отпусках» (прим. ред.).
3См.: Перечень тяжелых работ и работ с вредными и опасными условиями труда, на которых запрещается применение труда несовершеннолетних, утвержденный приказом Минздрава Украины от 31.03.94 г. № 46 (прим. ред.).
4Предельные нормы поднятия и перемещения тяжелых вещей несовершеннолетними, утвержденные приказом Минздрава Украины от 22.03.96 г. № 59 (прим. ред.).
5Хранение трудовых книжек и внесение записей в них осуществляется в порядке, определенном Инструкцией о порядке ведения трудовых книжек работников, утвержденной совместным приказом Минтруда, Минюста и Минсоцзащиты от 29.07.93 г. № 58 (прим. ред.).
6Закон Украины от 24.03.95 г. № 108/95-ВР «Об оплате труда» (прим. ред.).
7Инструкция по статистике заработной платы, утвержденная приказом Госкомстата Украины от 13.01.2004 г. № 5 (прим. ред.)
8Закон Украины «О налогообложении прибыли предприятий» в редакции Закона от 22.05.97 г. № 283/97-ВР (прим. ред.).
9Закон Украины от 22.05.2003 г. № 889-IV «О налоге с доходов физических лиц» (прим. ред.).

Як у формах державних статистичних спостережень відображати число студентів, направлених на підприємство для проходження виробничої практики, та оплату їхньої праці?

З посиланням на положення Інструкції зі статистики кількості працівників головний спеціаліст-економіст відділу статистики оплати праці Держкомстату Т. Бочкарьова зауважує, що студенти денних відділень навчальних закладів, аспіранти, учні професійно-технічних навчальних закладів, якщо з ними укладено трудові договори, враховуються в обліковій кількості штатних працівників (пп. 2.4.11), а ось учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробниче навчання та виробничу практику на підприємстві згідно з договорами про надання робочих місць, не включаються до облікової чисельності штатних працівників (пп. 2.6.4).
Кількість учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробниче навчання та виробничу практику на підприємстві, в еквіваленті повної зайнятості визначається відповідно до пп. 4.4.4 Інструкції.
У формі № 1-ПВ термінова-місячна число осіб, що проходять виробничу практику та суми оплати їх праці відображаються в рядку 1010 «кількість працівників в еквіваленті повної зайнятості» та в рядку 1020 «фонд оплати праці».

«Праця і зарплата», листопад 2006 р., № 42 (526), с. 16
Дата підготовки 10.11.2006
ЛІГАБізнесІнформ
українська Мережа ділової інформації
www.liga.net

так, виходить, що обов'язково підписувати підписувати трудовий договір з таким студентом?!

а якщо ми взагалі не підписуємо трудових договорів?... чи можна обійтись лише заявою про прийом та наказом від директора?

чи правильна думка, що ".... внести запис про навчання можна буде лише при працевлаштуванні працівника на інше (наступне) місце роботи."?

Перечитала все і виникло одне запитання, у мене прийшов студент на виробничу практику, договір підписано з ВУЗм, там не вказано, що повинна бути оплата за практику студенту. Я можу ніяких оплат студенту за практику не робити? Чи оплата обов'язкова?

Міра ,
я б нічого не платила,...............в принципі, ви цей договір ніде і не показуйте.

Дякую

Посмотрите Дебет-Кредит №4 за 28,01,2008 с.24 все очень подробно расписано, о льготах, учитывая разные условия и тд