Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період тимчасової непрацездатності (ч. 1 ст. 35 Закону N 2240). Виплачується така допомога за робочі дні, які припадають на період хвороби, згідно із графіком роботи підприємства або індивідуальним графіком роботи працівниці (якщо він установлений).
Середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється відповідно до п. 7 Порядку N 1266 виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат (основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати), які визначаються нормативно-правовими актами, прийнятими згідно із Законом N 108, та підлягають обкладенню ПДФО (з яких сплачувалися страхові внески до ФСС з ТВП).
Середньоденна заробітна плата обчислюється відповідно до п. 14 Порядку N 1266 шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески до ФСС з ТВП, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.
Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата застрахованої особи (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день) для оплати листка непрацездатності, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала або за неї сплачувались страхові внески. Таким періодом є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, у якому настав страховий випадок.
Загальна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається множенням денної* заробітної плати на кількість робочих днів згідно із графіком роботи підприємства або індивідуальним графіком роботи працівниці, які припадають на період тимчасової непрацездатності.