Приводом для написання цієї статті стали запитання наших читачів, що порушують тему списання з балансу бюджетних установ основних засобів, деталі яких містять дорогоцінні метали, а саме: які документи необхідно оформляти при списанні таких основних засобів? Як вилучити дорогоцінні метали, що містяться в них, і куди їх необхідно здавати? Чи обкладаються податком на прибуток кошти, отримані від здавання брухту дорогоцінних металів? Відповідям на ці запитання і присвячено публікацію.
Списання основних засобів, що містять дорогоцінні метали, бюджетними установами
• Закон про держбюджет-2005 – Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 р. № 2285-IV, зі змінами та доповненнями.
• Постанова № 659 – постанова КМУ «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямків використання» від 17.05.2002 р. № 659, зі змінами та доповненнями.
• Постанова № 383 – постанова КМУ «Питання переробки брухту і відходів, що містять дорогоцінні метали» від 15.03.99 р. № 383, зі змінами та доповненнями.
• Інструкція № 142/181 – Типова інструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України, Міністерства економіки України від 10.08.2001 р. № 142/181, зі змінами та доповненнями.
• Наказ № 125/70 – наказ Головного управління Державного казначейства України, Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм щодо обліку та списання основних засобів, що належать установам та організаціям, які утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, та Інструкції щодо їх складання» від 02.12.97 р. № 125/70.
• Інструкція № 64 – Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, у редакції наказу Держказначейства від 21.02.2005 р. № 30.
• Положення № 54 – Положення про порядок приймання та переробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, а також про порядок розрахунків зі здавальниками за прийняті від них дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння у вигляді відходів і брухту, затверджене наказом Мінфіну України, Мінекономіки України, Держкомітету України з матеріальних ресурсів, НБУ і Держкомітету України по рідкісних, дорогоцінних металах і дорогоцінному камінню від 23.06.94 р. № 54/11/161/91/15.
• Положення № 54/11 – Положення про порядок збирання і здавання відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затверджене наказом Мінфіну України, Мінекономіки України, Держкомітету України з матеріальних ресурсів, НБУ і Держкомітету України по рідкісних, дорогоцінних металах і дорогоцінному камінню від 23.06.94 р. № 54/11/161/91/15.
Списувати основні засоби, що належать бюджетним установам, необхідно відповідно до вимог Інструкції № 142/181.
Списанню підлягають матеріальні цінності:
– не придатні для подальшого використання;
– виявлені в результаті інвентаризації як нестача;
– морально застарілі;
– фізично зношені;
– пошкоджені в результаті аварії чи стихійного лиха (за умови, що їх відновлення неможливе чи економічно недоцільне і їх не може бути реалізовано).
Списання з балансу установ матеріальних цінностей здійснюється шляхом їх:
– продажу;
– безоплатної передачі;
– ліквідації (на підставі акта).
У цій публікації ми не зупинятимемося на продажу1 та безоплатній передачі об'єктів основних засобів. Розглянемо порядок ліквідації основних засобів бюджетних установ, коли вони стали не придатними для подальшого використання.
(1 Наприклад, про те, як бюджетній установі продати автомобіль, можна дізнатися з публікації в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 41.)
Перш за все зауважимо, що бюджетні установи можуть списувати матеріальні цінності з балансу лише після того, як спроби продати їх чи передати безоплатно іншій бюджетній установі не увінчалися успіхом.
Хто і як визначає непридатність ОЗ
Відповідно до п. 6 Інструкції № 142/181 наказом керівника установи щороку створюється постійно діюча комісія, яка діє протягом року для:
– визначення непридатності матеріальних цінностей;
– встановлення неможливості чи неефективності проведення їх відновного ремонту;
– оформлення необхідної документації на списання цих цінностей.
До складу комісії входять:
– керівник або його заступник (голова комісії);
– головний бухгалтер чи його заступники (в установах та організаціях, в яких штатним розкладом посаду головного бухгалтера не передбачено, – особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);
– керівники груп обліку (в установах, що обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інші працівники бухгалтерії, які ведуть облік матеріальних цінностей);
– особи, на яких покладено відповідальність за збереження матеріальних цінностей;
– інші посадові особи (на розсуд керівника установи).
Право визначення непридатності матеріальних цінностей та оформлення необхідної документації наказом керівника установи може бути надано щорічній інвентаризаційній комісії.
Якщо необхідно встановити непридатність автомобілів, нагрівальних котлів, підйомників та інших необоротних активів, що перебувають під наглядом державних інспекцій, для участі в роботі комісії необхідно запросити представника відповідної інспекції, який підписує акт про списання чи передає комісії свій письмовий висновок. Такий висновок має бути додано до акта на списання цих цінностей.
Комісія має оглянути матеріальні цінності, використовуючи при цьому технічну документацію (технічні паспорти, поповерхові плани, дефектні відомості тощо), а також дані бухгалтерського обліку. Особливу увагу звертаємо на те, що знос, нарахований у розмірі 100 % вартості на необоротні активи, не може бути підставою для їх списання, адже часто необоротні активи зі 100 % зносом придатні до експлуатації (п. 4 Інструкції № 142/181).
Трапляється, що технічна документація відсутня. У такому разі комісія може скористатися документацією на певні види, марки, аналогічні списуваній техніці. А ще краще залучити до роботи комісії стороннього фахівця (експерта) для проведення огляду і видачі висновку про те, що відремонтувати об'єкт неефективно або неможливо і тому він підлягає списанню. Висновок експерта необхідно оформити актом за підписом експерта, завіреним печаткою організації, де він працює. Такий акт має бути додано до акта на списання.
Комісією має бути встановлено причини списання об'єкта ОЗ. Це можуть бути фізичний або моральний знос, порушення нормальних умов експлуатації, аварія тощо. Якщо були винуватці виходу з ладу матеріальних цінностей, комісія встановлює їх, щоб вони в подальшому відшкодували завдану шкоду.
Не може бути списано з балансу установи основні засоби та інші необоротні активи до закінчення періоду нарахування на них зносу. Звичайно, якщо не йдеться про пошкоджені в результаті аварії або стихійного лиха, морально і фізично зношені та виявлені в результаті інвентаризації як нестача. Якщо комісією буде встановлено причиною для списання одну із зазначених, допускається списання з балансу не повністю зношених за даними бухгалтерського обліку матеріальних цінностей.
За результатами обстеження комісією складається акт типової форми № ОЗ-3 (бюджет) «Акт про списання основних засобів», що затверджується керівником установи. Форму акта затверджено наказом № 125/70.
Знос, нарахований у розмірі 100 %, не може бути підставою для списання необоротних активів
Акт про списання складається у двох примірниках. Перший примірник передається до бухгалтерії, а другий залишається у матеріально відповідальної особи та є підставою для здавання на склад металобрухту, запчастин і матеріалів, що утворилися в результаті ліквідації.
Якщо в результаті огляду комісією буде визначено можливість після розбирання списуваного об'єкта використовувати надалі його окремі вузли, деталі, матеріали, це зазначається на зворотному боці акта. Крім того, комісія має провести їх оцінку і скласти про це додатковий акт.
Дозвіл на списання
Якщо комісією буде встановлено непридатність об'єкта основних засобів і прийнято рішення про його списання з балансу бюджетної установи, то одного лише акта про списання недостатньо. Установі необхідно отримати дозвіл на списання не придатного для подальшої експлуатації об'єкта. Хто ж видає такий дозвіл? Усе залежить від того, за рахунок яких коштів утримується бюджетна установа, яка вартість належних до списання матеріальних цінностей та які причини їх списання.
Дозвіл на списання матеріальних цінностей, не придатних для подальшого використання, морально застарілих, фізично зношених, зіпсованих унаслідок аварії (крім виявлених у результаті інвентаризації як нестача), видається в такому порядку:
За рахунок яких коштів утримується установа
Вартість матеріальних цінностей за одиницю (комплект)
Хто дає дозвіл
Установи, що утримуються за рахунок коштів держбюджету
До 5000 грн.
Керівник установи
Від 5000 грн. до 10000 грн.
Установа вищого рівня
Понад 10000 грн.
Центральний орган виконавчої влади або інший головний розпорядник бюджетних коштів
Установи, що утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету
До 2500 грн.
Керівник установи
Від 2500 грн. до 5000 грн.
Установа вищого рівня
Понад 5000 грн.
Місцева державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування у межах, визначених законом
Особливу увагу звертаємо на порядок списання комп'ютерної техніки. У деяких випадках бухгалтери бюджетних установ вважають, що для її списання вистачить дозволу керівника установи незалежно від її вартості, посилаючись при цьому на останній абзац п. 11 Інструкції № 142/181. Це не зовсім правильна думка. У зазначеному пункті йдеться про списання з балансу комп'ютерної техніки не у зв'язку з її ліквідацією, а з метою подальшої передачі розпорядникам бюджетних коштів. Для списання ж не придатної для подальшої експлуатації комп'ютерної техніки дозвіл потрібно отримати в загальновстановленому порядку.
Згідно з п. 13 Інструкції № 142/181 списання матеріальних цінностей з балансів центральних органів виконавчої влади (головних розпорядників бюджетних коштів) та місцевих державних адміністрацій провадиться з дозволу їх керівника незалежно від вартості матеріальних цінностей.
ОЗ списуємо, матеріали прибуткуємо
Розбирати і демонтувати матеріальні цінності, що втратили своє призначення або стали непридатними, можна лише після затвердження акта про їх списання (п. 18 Інструкції № 142/181).
Списання матеріальних цінностей провадиться за первісною або відновною вартістю (у разі проведення їх індексації чи переоцінки). В акті на списання має бути зазначено як первісну (відновну) вартість, так і суму нарахованого зносу.
В акті в розділі «Розрахунок результатів списання об'єктів» зазначаються матеріали, деталі, вузли та агрегати, отримані після розбирання об'єкта, що ліквідується, та придатні для подальшого використання. Вони здаються на склад і прибуткуються в бухгалтерському обліку на відповідні субрахунки.
Непридатні матеріали, деталі, вузли та агрегати має бути зазначено в тому ж розділі акта та оприбутковано в бухгалтерському обліку як інші матеріали. Вони підлягають здаванню до установ, що займаються збиранням такої сировини.
Так само підлягають обов'язковому здаванню деталі з кольорових металів, якщо їх не може бути використано бюджетною установою. Їх здають на підприємства зі збирання кольорових металів (п. 16 Інструкції № 142/181).
Особливу увагу варто приділити деталям і вузлам, що містять дорогоцінні метали.
Перш за все потрібно знати, скільки дорогоцінних металів міститься в списуваному обладнанні. Така інформація є в технічних паспортах заводів-виготівників, актах приймання-передачі, прибуткових ордерах, лімітних картках, приймально-здавальних накладних, актах на використання і вибуття інструменту, обладнання, лабораторного посуду, приладів та в іншій первинній бухгалтерській, супровідній та технічній документації, оформленій відповідним чином.
Крім того, згідно з п. 1.2 Положення № 54 міністерства, відомства та окремі підприємства України розробляють і затверджують відомчі інструкції виходячи з галузевих особливостей обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. У таких інструкціях і визначаються місця можливого вмісту дорогоцінних металів у технічних засобах.
Під час надходження необоротних активів до бухгалтерії установи відкривають на кожний об'єкт інвентарну картку типової форми № ОЗ-6 (бюджет). У ній у розділі «Коротка індивідуальна характеристика об'єкта» у разі, якщо обладнання, прилади, обчислювальна техніка тощо містять дорогоцінні метали, зазначається перелік деталей, в яких є дорогоцінні метали, наводиться найменування деталі та маса металу, зазначена в паспорті.
З метою контролю бухгалтер може порівняти масу дорогоцінних металів, що міститься в об'єкті основних засобів, що ліквідується, з масою фактично отриманого брухту, ураховуючи при цьому, що маса брухту, як правило, більше чистої ваги дорогоцінних металів, зазначеної в техпаспорті об'єкта та інвентарній картці.
Що стосується вартісної оцінки, то на субрахунок 239 «Інші матеріали» такий брухт має бути оприбутковано за ціною можливої реалізації, яку можна визначити за прейскурантами або з письмової відповіді спеціалізованого підприємства з приймання дорогоцінних металів. Слід ураховувати, що залежно від технічних причин отримана від продажу брухту виручка не завжди збігатиметься з очікуваною сумою, первісно відображеною при його оприбуткуванні (найімовірніше, вона буде меншою). Зазначена розбіжність знайде відображення в акті остаточного приймання, що складається спеціалізованим підприємством. Унаслідок такої різниці в бухгалтерському обліку необхідно буде сторнувати заборгованість спеціалізованого підприємства і відповідно суму доходу, отриману від такої реалізації.
Деталі та вузли, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, вилучені після демонтажу матеріальних цінностей, підлягають здаванню на спеціалізовані підприємства, які здійснюють приймання та переробку відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
До обов'язків постійно діючої комісії установи входять контроль за вилученням зі списаних цінностей придатних вузлів, деталей та матеріалів з кольорових і дорогоцінних матеріалів, визначення їх кількості, ваги, а також контроль за здаванням їх на відповідний склад (пп. «г» п. 7 Інструкції № 142/181).
Вилучення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння зі списаних матеріальних цінностей провадиться відповідно до Положення № 54/11.
Здавання дорогоцінних металів, що містяться у брухті виробів електронної та електротехнічної промисловості, відходах кіно-, фото-, рентгеноматеріалів, здійснюється на договірних умовах із підприємствами (п. 3 Положення № 54/11).
Слід зауважити, що за наявності відомчих або централізованих пунктів, що займаються збиранням і демонтажем техніки, апаратури, приладів та інших виробів, останні здаються без демонтажу, цілим комплексом (п. 6.5 Положення № 54 і п. 17 Інструкції № 142/181).
Заборонено знищувати, викидати, здавати у брухт техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, без попереднього вилучення та одночасного оприбуткування цінних деталей. Крім того, заборонено передавати, списувати і продавати техніку, апаратуру та інші необоротні активи за цінами нижче за вартість дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться в них, за вирахуванням витрат на їх вилучення (п. 17 Інструкції № 142/181).
Відповідно до п. 1.6 Положення № 54 у всіх установах та організаціях, що використовують дорогоцінні метали, наказом керівника має бути призначено спеціальних працівників, відповідальних за облік, зберігання, збирання відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали.
Відправлення використаних або застарілих виробів з платини і металів платинової групи та їх сплавів, підготовлених до здавання, можливе тільки за наявності на ці вироби паспорта заводу-виготівника чи результату аналізу дорогоцінних металів, проведеного лабораторією здавальника. За відсутності у здавальника такої лабораторії відходи і брухт слід відправити на переробні підприємства. Там уміст дорогоцінних металів у виробах визначать у встановленому на цьому підприємстві порядку.
Установам та організаціям, що не мають власної виробничої бази для демонтажу техніки, дозволено передавати списану техніку на спеціалізовані пункти зі збирання відходів і брухту дорогоцінних металів. При цьому також обов'язкова наявність паспорта підприємства-виготівника з даними про вміст дорогоцінних металів у техніці, що передається (п. 6.6 Положення № 54).
Наведемо перелік вітчизняних спеціалізованих підприємств, що здійснюють приймання та переробку брухту і відходів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затверджений Положенням № 54:
№ з/п
Найменування переробного підприємства
Види брухту і відходів, які підприємство приймає для переробки
Адреса підприємства
1
ВО «Південний машинобудівний завод»
Брухт дорогоцінних металів із демонтованих вузлів і деталей військової техніки, що підлягають списанню; брухт дорогоцінних металів, забруднений склом, пластмасами, кольоровими металами від електронної техніки; технологічні відходи, що містять менше 5 % дорогоцінних металів
320008 м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1
2
ВО «Придніпровський хімзавод»
Електролізний шлам; золи від спалювання органічних сумішей, що містять дорогоцінні метали; брухт і відходи, що містять понад 5 % срібла, понад 1 % золота за наявності платини, металів платинової групи менше 2 %; брухт і відходи платини і металів платинової групи із вмістом понад 2 % цих металів
322630 м. Дніпродзержинськ, вул. Ленінградська, 179
3
Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат
Брухт відпрацьованих каталізаторів і термопар із вмістом дорогоцінних металів
322550 м. Вільногірськ Дніпропетровської обл.
Крім того, відповідно до постанови № 383 збирання золота і срібла здійснює державне підприємство «Дніпро-ВДМ» (м. Дніпропетровськ), а платини і металів платинової групи – державне підприємство «Придніпровський завод кольорових металів» (м. Дніпродзержинськ), дорогоцінних металів із токсичного брухту і відходів, що містять менше 0,03 % дорогоцінних металів, – Донецький державний інститут кольорових металів.
Що стосується інших суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, то вони також можуть здійснювати господарську діяльність зі збирання, первинної обробки відходів та брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Умовою для здійснення такої діяльності є наявність у них ліцензії, яку видає Міністерство фінансів України, що є органом ліцензування відповідно до постанови КМУ «Про затвердження органів ліцензування» від 14.11.2000 р. № 1698.
Щодо витрат, пов'язаних із транспортуванням брухту і відходів дорогоцінних металів на приймальні пункти, зауважимо таке. Пунктом 5.2 Положення № 54 передбачено, що всі витрати, пов'язані з відправленням і транспортуванням відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на переробні підприємства, здійснюються за рахунок здавальника. Установа має обрати найдешевший спосіб переправлення брухту дорогоцінних металів на спеціалізовані підприємства. Можливість вибору способу їх переправлення надано в розділі IV Положення № 54. Це можуть бути посилки, що відправляються спеціальним зв'язком, посилки чи багажні місця, що відправляються поштою, залізницею або іншим видом транспорту.
Що стосується розрахунків переробних підприємств зі здавальниками брухту дорогоцінних металів, то тут існують такі вимоги: підприємства, які переробляють відходи і брухт, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, повинні виплатити здавальнику 50 % вартості отриманого металу протягом 60 днів від дня їх надходження за цінами, що діють на день оплати рахунків. Решту коштів сплачують після переробки за цінами, діючими на момент остаточного розрахунку.
Надходження та використання коштів від здавання «дорогоцінного» брухту
Відразу зауважимо, що особливістю для бюджетних організацій є те, що вони не можуть розпоряджатися коштами, що надійшли від здавання брухту дорогоцінних металів, у повному обсязі. Пов'язане це з тим, що до доходів загального фонду держбюджету згідно з п. 19 ст. 2 Закону про держбюджет-2005 відноситься 80 % коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 % коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло. Це означає, що якщо бюджетною установою буде здано у вигляді брухту і відходів зазначені цінності, то не вся сума отриманих від їх здавання коштів залишатиметься в розпорядженні бюджетної установи, а лише 20 % коштів, отриманих за здане у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 % коштів, отриманих за здане у вигляді брухту і відходів срібло. Відповідно 80 і 50 % отриманих коштів необхідно буде перерахувати в дохід загального фонду бюджету.
Відповідно до постанови КМУ № 659 надходження за здані у вигляді брухту і відходів чорні, кольорові, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння згідно з чинним законодавством залишаються в розпорядженні бюджетних організацій, належать до підгрупи 4 групи 1 власних надходжень бюджетних організацій та зараховуються в дохід спеціального фонду кошторису таких організацій.
Зазначені кошти витрачаються на покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування брухту і відходів дорогоцінних металів на приймальні пункти, витрати на інші господарські потреби і на преміювання осіб, безпосередньо зайнятих збиранням брухту дорогоцінних металів, а також на інші витрати, передбачені кошторисом (п. 24 Інструкції № 142/181).
Відповідно до Податкового роз'яснення про порядок оподаткування власних надходжень бюджетних установ та організацій у 2000 – 2001 роках, затвердженого наказом ДПАУ від 11.10.2001 р. № 409, яке діє досі, власні надходження бюджетних установ та організацій, що фінансуються з відповідних бюджетів, у разі якщо такі надходження зараховуються до спеціального фонду кошторису цих установ, не підлягають обкладенню податком на прибуток. Отже, кошти від здавання брухту дорогоцінних металів, що надійшли бюджетній установі, не обкладаються податком на прибуток за умови, що ці суми враховано в кошторисі установи у дохідній та видатковій його частинах.
Якщо кошти від здавання брухту дорогоцінних металів, кольорових металів, а також від продажу придатних і таких, що не були в користуванні, деталей списаних об'єктів основних засобів не заплановано та не затверджено в кошторисі, до нього необхідно внести відповідні зміни. Зміни до кошторису вносяться в порядку, передбаченому пп. 47 і 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228, і п. 3.9 Інструкції про складання і виконання розпису Державного бюджету України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 р. № 57.
Бухгалтерський облік
Розглянемо на умовному числовому прикладі, як в обліку бюджетної організації відображаються операції зі списання у зв'язку з ліквідацією об'єкта основних засобів, деталі якого містять дорогоцінні метали.
Приклад. На балансі бюджетної установи перебуває морально застарілий, фізично зношений, не придатний для подальшої експлуатації об'єкт основних засобів – холодильник «Норд». Первісна вартість об'єкта – 1350 грн. Сума зносу – 1350 грн. (100 %). Комісією складено акт про списання. Є висновок експерта про непридатність холодильника для подальшої експлуатації.
Згідно з паспортом заводу-виготівника в деталях холодильника містяться срібло, алюміній та його сплави, мідь та її сплави.
У результаті ліквідації, проведеної власними силами, на склад було передано 6 г брухту, що містить дорогоцінний метал – срібло, а також 8 кг брухту, що містить алюміній і мідь.
Закупівельна ціна брухту, що містить срібло, орієнтовно становить 5 грн. за 1 г. Вилучення дорогоцінного металу з брухту було здійснено спеціалізованим підприємством, за актом приймання якого було встановлено масу брухту – 3 г.
Орієнтовна ціна деталей із вмістом алюмінію та міді – 70 грн.
На рахунок бюджетної установи надійшло за здане у вигляді брухту срібло 15 грн. (3 г х 5 грн.). Із них 50 %, тобто 7,50 грн., перераховано в дохід держбюджету.
За здані на підприємство зі збирання кольорових металів деталі із вмістом алюмінію та міді установа отримала 45 грн.
№ з/п
Зміст операції
Дебет рахунка
Кредит рахунка
Сума, грн.
1
Списано об'єкт ОЗ на підставі акта про списання основних засобів
401
104
1350
2
Одночасно оприбутковано брухт, що містить срібло (6 г х 5 грн.)
239
711
30
3
Оприбутковано брухт, що містить алюміній та мідь
239
711
70
4
Здано до пункту приймання:
– брухт, що містить срібло
675
239
30
– брухт, що містить алюміній та мідь
675
239
70
5
Отримано на рахунок спеціального фонди грошові кошти за:
321
675
300
– срібло
321
675
15
– алюміній та мідь
321
675
45
6
На підставі акта приймання, складеного спеціалізованим підприємством, способом «сторно»:
– зменшено доходи від здавання брухту, що містить срібло, способом «сторно» (30 грн. – 15 грн.)
239
711
15
– зменшено заборгованість спеціалізованого підприємства
675
239
15
7
На підставі акта приймання, складеного спеціалізованим підприємством із приймання брухту кольорових металів, способом «сторно»:
– зменшено доходи від здавання брухту, що містить кольорові метали (70 грн. – 45 грн.)
239
711
25
У бухгалтерії бюджетної організації на підставі першого примірника акта здійснюються відповідні записи про вибуття в інвентарній картці типової форми № ОЗ-6 (бюджет), а також в описі інвентарних карток щодо обліку основних засобів типової форми № ОЗ-10 (бюджет).
Матеріально відповідальна особа на підставі другого примірника акта здійснює записи в Інвентарному списку основних засобів типової форми № ОЗ-11 (бюджет) у графі «Вибуття (переміщення)», в якій зазначаються документ, що є підставою для вибуття об'єкта, і причина такого вибуття.
Для обліку необоротних активів, що вибули, використовується меморіальний ордер № 9, запис до якого провадиться на підставі документа (акта, накладної), згідно з яким необоротний актив вибув.
Номери інвентарних об'єктів необоротних активів, що вибули, не повинні присвоюватися іншим об'єктам, які знову надійшли, протягом трьох років (п. 6.24 Інструкції № 64).
Дохід від реалізації майна необхідно показати у формі № 4-1д або № 4-1м «Звіт про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами» у графі 8 «Надійшло коштів».
Дохід від реалізації брухту, що містить дорогоцінні метали і кольорові метали, необхідно відобразити також у податковому Звіті про використання коштів неприбутковими установами та організаціями в рядку 1.3.6 «Інші надходження до спеціального фонду».
Відповідальність
Часто установи нехтують вимогами щодо здавання брухту дорогоцінних металів зі списаного обладнання, мотивуючи це незначним вмістом «коштовностей» у ньому. Незначна вартість належних до здавання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться у списуваному обладнанні, не може бути підставою для порушення встановленого законодавством порядку здавання їх на спеціалізовані підприємства.
Підприємства, особи адміністративно-технічного та господарського персоналу за заподіяну державі шкоду внаслідок неповного збирання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 6.11 Положення № 54). Яка ж це відповідальність?
За порушення встановленого порядку збирання і здавання брухту дорогоцінних металів установлено відповідальність: від адміністративної до кримінальної. Так, відповідно до ст. 1891 КУпАП порушення затверджених норм використання, норм втрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, норм використання, норм втрат відходів і брухту в процесі виробництва, установленого порядку обліку або відсутність такого обліку, незабезпечення належних умов зберігання дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння у процесі виробництва, установленого порядку реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, установленого порядку збирання та здавання їх відходів і брухту – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ та організацій і громадян – СПД від восьми до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 136 до 340 грн.).
Відповідно до ст. 214 Кримінального кодексу України ухилення від передбачених законом обов'язкового здавання на афінаж чи обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторсировини, знайдених дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння, якщо цю дію вчинено у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкового здавання на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів із них або брухту таких виробів – карається штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 5100 до 17000 грн.) або обмеженням волі на строк до двох років.
Світлана Замазій
Економіст-аналітик редакції газети
«Податки та бухгалтерський облік»
«Податки та бухгалтерський облік», 6 червня 2005 р., № 45 (812), с. 48 (www.factor.ua)
Дата підготовки 06.06.2005
Газета «Податки та бухгалтерський облік»