Відповідно до.п.7.4.1 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отже законодавець вказав, що якщо метою використання товарів (робіт, послуг) – є їх використання у оподатковуваних операціях, то платник податку отримує право на податковий кредит з ПДВ. Мету ж використання товарів (робіт, послуг) платник податку визначає для себе самостійно.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У нашому випадку, ми чітко знаємо з якою метою придбавалися нами конкретні товари (роботи, послуги) і в яких операціях вони були і будуть використані.
Згідно п.7.4.3 Закону про ПДВ у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Приписи п.7.4.3 Закону про ПДВ визначають обов'язок платника податку щодо розподілу суми податкового кредиту:
перше: у разі фактичного використання придбаних товарів (результатів робіт, послуг) ;
друге: використання окремого одного й того ж товару (результату робіт, послуг) одночасно в оподатковуваних і не оподатковуваних операціях.
Крім того, Закон про ПДВ не встановлює чіткого механізму визначення «частки використання». Так, наприклад, в листі від 1 грудня 1999 р. №18043/7/16-1220-1 ДПАУ запропонувала декілька варіантів застосування пп. 7.4.3 Закону про ПДВ в інших листах ДПАУ наводиться зазвичай якийсь з одних варіантів.
Підприємство за таких умов має повне право застосувати, або один з двох варіантів визначення «частки використання», запропонованих ДПАУ, або застосувати власний варіант, який має економічне, або правове підґрунтя.
Якщо застосовувати за аналогією п.81.7 Закону про ПДВ, то у разі одночасного і фактичного використання придбаних товарів (результатів робіт, послуг) в оподатковуваних і не оподатковуваних операціях, наше підприємство використовуючи дані бухгалтерського, аналітичного, управлінського обліку може визначити конкретну суму ПДВ, що підлягає розподілу, без застосування якихось коефіцієнтів.
Підприємство планує визначити із загальної суми витрат (ЗВ) звітного періоду, суму витрат, що можуть бути віднесені до розподіляємих (РВ), і вже потім визначити частку використання (ЧВ).
ЧВ = вартість товарів (робіт, послуг) використаних в оподатковуваних операціях/ загальний вартість використаний товарів (робіт, послуг) * РВ.
_____________________________________________________
"И сказали люди, это пришел тот, которого мы ждали" ©Л.И.Брежнев.
Трубы могут быть бумажными, но документы должны быть железными.