Краще, коли податкова накладна виписується державною мовою
Підприємство при отриманні товарів, які надалі будуть продані, одержало податкову накладну, заповнену російською мовою. Чи можемо ми на підставі такої накладної відобразити ПДВ у складі податкового кредиту?
У пп. 7.2.1 Закону про ПДВ викладено вимоги щодо заповнення податкової накладної. Як сказано у цьому підпункті, платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без урахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
У листі від 15.08.2003 р. №12846/7/15-2317-221 ДПАУ висловила своє бачення зазначеного питання: стосовно мови, якою слід заповнювати податкову накладну, «ні загалом чинним законодавством з питань оподаткування, ні, зокрема, пп. 7.2.1 Закону про ПДВ, який містить перелік даних, що в обов’язковому порядку вносяться до податкової накладної при її заповненні, не передбачено норми (вимоги), яка б встановлювала обов’язковість застосування державної української мови при її заповненні».
Як було зазначено у згаданому листі та з огляду на те, що податкова накладна є звітним податковим і водночас розрахунковим документом, який застосовується у податковому обліку як підстава для відображення податкових зобов’язань продавця та відповідно податкового кредиту у покупця, на думку Державної податкової адміністрації України, за наявності у продавця податкових зобов’язань у покупця такі зобов’язання належать до податкового кредиту незалежно від того, якою мовою заповнено податкову накладну (російською чи українською).
Проте звертаємо увагу платників податків на вимоги абзаців «в» та «є» пп. 7.2.1 Закону про ПДВ, адже в них йдеться про «повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи» та «повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача».
У ст. 23 Закону про держреєстрацію сказано, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Статтею 8 Закону про держреєстрацію встановлено: вимоги щодо написання найменування (а отже, і назви) юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації
Наказом Держкомпідприємництва від 09.06.2004 р. №65 «Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу» передбачено, що юридична особа повинна мати найменування. У найменуванні юридичної особи зазначаються її організаційно-правова форма та назва. Найменування юридичної особи викладається державною мовою. Це означає, що і назва юридичної особи викладається державною мовою.
У статуті юридичної особи може бути зазначено назву не лише українською, а й російською мовою. У такому випадку зазначена у податковій накладній назва підприємства відповідатиме вимогам пп. 7.2.1 Закону про ПДВ. Якщо ж назву російською мовою у статуті не записано або назви російською та українською мовами не збігаються, можемо порадити платнику, який отримав податкову накладну російською мовою, звернутися до постачальника і запропонувати йому виписати податкову накладну українською мовою. Адже коли готувався вищезгаданий лист ДПАУ, то положення абзаців «в» та «є» пп. 7.2.1 Закону про ПДВ мали інший вигляд (до них пізніше було внесено зміни) і в них не було вимоги щодо «назви, зазначеної у статутних документах юридичної особи» та «назви, зазначеної у статутних документах отримувача».
Звертаємо увагу: положення абзаців «в» та «є» пп. 7.2.1 Закону про ПДВ змінено з 31.03.2005 р. Саме з цієї дати Закон про ПДВ вимагає відповідності «назви, зазначеної у статутних документах».
1 Див. «Документи для роботи» №15/2004.
Мар’яна Кондзелка, «Дебет-Кредит», 18-19/2009, с.14.
.............................................................................................................................................................
Проявить мудрость в чужих делах куда легче, нежели в своих собственных.
Ф. Ларошфуко
