Предприятие зарегистрировано по юр.адресу, а фактически находится по другому адресу. Письма с юрадреса передают.
Надо ли сообщать в налоговую и госрегистратору о фактическом адресе?
Вопрос возник, т.к. в счетах на услуги связи пишут факт.адрес.
Спасибо.

Но вы же по фактическому адресу помещение арендуете, есть у вас договор и т.д....

А вот интресная информация

[www.kyivsta.gov.ua]

Бред!!!
В Дарницком районе, как "бизнес-инкубатор" указан адрес Бориспольская,9. АЖ 75(!) предприятий
Если учесть, что Бориспольская, 9 - весь радиозавод, и на его территории находится, наверное больше 1000 предприятий

********************************************************************************************************************


Никогда не ожидай беды и не беспокойся о том, чего, может быть, никогда и не будет. Держись поближе к солнечному свету. (Бенджамин Франклин)

IREN, ситуация несколько неоднозначная. Находимся в жилом фонде, договора нет. Но договор можем сделать, это не проблема.
В списке "бизнес-инкубаторов" есть и наш юрадрес. Поэтому и хочу узнать как предприятия поступают на практике - ведь тех, кто находится не по юрадресу достаточно много. Сообщать ли в налоговую о фактическом адресе?
Спасибо.

Сообщать нужно (по закону про гос.регистрацию каждое пр-е должно ежегодно подтверждать внесенные в реестр данные), но, здесь вот какое дело-договор с владельцем помещения жилого фонда вас не спасет. Помещения жилого фонда юр.лицо может снимать только в одном случае-для проживания в нем своих работников-иногородников!

"Сообщать нужно (по закону про гос.регистрацию каждое пр-е должно ежегодно подтверждать внесенные в реестр данные), "

а в какой форме? в бланках вроде нет места для двух адресов - юридического и фактического.

А по поводу аренды жилого под офис - если не относить на валовые расходы, то какие проблемы могут быть? На первых этажах жилых домов расположена куча офисов, что-то я сомневаюсь, что все эти помещения переоформлены под нежилые.

А у нас 2 адреса: юр. адрес и факт. По юр адресу мы не находимся но платим за него что-то символически(ну и соответственно идет в ВР).кстати он перечислен в списке этих самых инкубаторов.
Также у нас есть договор аренды нашего офиса в котором мы фактически находимся, также платим за него по безналу и ставим в ВР. Физ.адрес ни от кого не скрываем, и указывали бы его в декларациях если бы там была соответствующая графа.
Только вот меня заинтересовал вопрос: если наш юр.адрес попал в список "инкубаторов" - чем нам это грозит???
в общем-то платим и за юр и за физ.адреса.и все на ВР ставим и со всеми договора имеем.

Много вопросов по этому поводу всегда возникает.
Я когда искала ответы мнения были разные.
Сейчас много начитавшись успокоилась.
У нас тоже есть юр. адрес, вначале за него платили сейчас ничего. Находимся в жилом доме, (кватира учредителя) ничего никому не платим ни за квартиру, ни за свет, телефон и т.д.
Как правильно до сих пор не знаю.
До меня никто ничего не делал.

Вот статья на эту темку

Дебет-Кредит № 21 (21.5.2007)
Суть справи :: Практика
Оренда житла для офісу — складно, але...

Насамперед зауважимо, що проблема розміщення офісу в орендованому житловому приміщенні у підприємницьких колах існує давно. Розглядаючи можливість укладення договору оренди житла для офісу, майбутні орендарі стикаються з низкою суперечностей у законодавстві та з проблемами, розв’язання яких не може бути однозначним. Позбутися цих проблем та неузгоджень безумовно і остаточно вдається не всім. Проте приватні житлові будинки і квартири, не переведені у нежитловий фонд, все ж орендуються саме для розміщення офісів. І це далеко не поодинокі випадки. Спробуємо з’ясувати, — які ризики пов’язані з такою орендою, кого стосуються і чи можливо їх уникнути.

Житло і мета його використання

Згідно з ч. 1 ст. 379 ЦК житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Згідно з п. 2 ст. 4 Закону про власність, власник (фізична або юридична особа) має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності1, зокрема передавати його безоплатно або за плату у користування. Згідно з п. 1 ст. 6 Закону про власність та ст. 320 ЦК, власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності. На підставі ст. 15 Закону про власність та ст. 150 ЖК, громадянин як власник квартири або житлового будинку (частини будинку) має право розпоряджатись цим майном на свій розсуд, зокрема, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом. Отже, громадяни (фізособи — підприємці) та юрособи можуть передавати належне їм майно (житловий будинок, квартиру) в оренду іншим фізособам та юрособам.

У частині 1 ст. 383 ЦК обумовлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і «не має права використовувати його для промислового виробництва». У другому реченні ст. 6 ЖК зазначено: «Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється». Ще одне обмеження знаходимо в п. 3 Правил №572: «Використовувати житлові приміщення для провадження господарської діяльності промислового характеру заборонено».

Згідно зі ст. 150 КУпАП «порушення правил користування жилими приміщеннями, <...> самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням <...> тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб — від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Але чи правомірно ототожнювати здавання в оренду житлового будинку (квартири) з метою розміщення офісних приміщень із наданням їх для «потреб промислового характеру» або «промислового виробництва» і чи вважається облаштування в орендованому житлі офісу «використанням не за призначенням»?

Спробуємо застосувати терміни і визначення, що містяться у Національному класифікаторі КВЕД2. Так, у п. 3.1 КВЕД зазначено: «Процес промислового виробництва — це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовується для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи товарів виробничого призначення); оброблення уживаних товарів на сировину; надання промислових послуг». Далі в п. 3.1 КВЕД згадується, що допоміжні види економічної діяльності — це види діяльності, що здійснюються переважно у сфері обслуговування виробництва (управління підприємством, бухоблік, транспортування, складування, закупівля, збут, ремонт, технічне обслуговування тощо).

1 Правомірність розміщення офісу у квартирі її власника розглядалась у «ДК» №11/2002, «ДК» №38/2003.

2 Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» (КВЕД), затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. №375. Чинний з 01.04.2006 р.

Облаштування офісу (щоправда, терміна «офіс» в українському законодавстві немає1) або іншого адміністративного приміщення найчастіше пов’язане з виконанням управлінських функцій, веденням бухобліку, юридичним обслуговуванням, забезпеченням збуту продукції тощо, а не безпосередньо з процесом промислового виробництва. Тому вважаємо, що надання (отримання) в оренду житлового приміщення для розміщення в ньому працівників, які виконуватимуть перелічені вище функції, не підпадає під обмеження ч. 1 ст. 383 ЦК і ст. 6 ЖК. Виняток становлять працівники, які мають пряме відношення до результату виробництва — продукції (товарів, робіт та послуг).

Також, на нашу думку, в орендованому житлі (з огляду на чинні обмеження ч. 1 ст. 383 ЦК і ст. 6 ЖК) можна розміщувати підрозділи підприємств та фізичних осіб — підприємців, які належать до непромислових видів економічної діяльності.

Дещо відмінними від норм ЖК є норми ст. 26 Закону про ОСББ: якщо у багатоквартирному будинку створене об’єднання (товариство) співвласників, то власник приміщення може здати його в оренду для здійснення господарської, підприємницької та іншої не забороненої законом діяльності фізичній або юридичній особі, якщо така діяльність не суперечить встановленим нормам використання приміщень у жилих будинках та не завдає шкоди інтересам власників (користувачів) і навколишньому середовищу. Згідно з абзацом 8 ст. 26 Закону про ОСББ, не допускається передача в оренду житлового приміщення для ведення господарської, підприємницької та іншої діяльності, якщо це суперечитиме інтересам або обмежуватиме права інших власників (користувачів) приміщень.

Як зазначається в листі Держпідприємництва від 11.05.2002 р. №1-211/25642, «приміщення, розташовані в жилих будинках, можуть використовуватися для влаштування офісних приміщень та інших приміщень господарського призначення (магазини, косметичні салони, перукарні, майстерні тощо)» за погодженням з товариством співвласників багатоквартирного будинку. Якщо ж такого товариства не створено, то необхідність погодження влаштування офісного приміщення з власниками квартир багатоквартирного будинку законодавством не передбачено.

Юрособа може орендувати житло лише для проживання фізосіб

Згідно з ч. 1. ст. 810 ЦК, за договором найму (оренди) житла одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об’єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення ЦК, якщо інше не встановлене законом (ч. 3 ст. 810 ЦК). Проте в ч. 2 ст. 813 ЦК наголошено: «Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб». З цього можна зрозуміти, що для розміщення в орендованому житловому приміщенні офісу фізособи — підприємця за цією нормою ЦК видимих перешкод немає, тобто пряма заборона ч. 2 ст. 813 ЦК стосується лише юросіб.

Чим загрожує порушення зазначеної норми ЦК для юрособи? З’ясуймо це на прикладі справи, що розглядалася в районному суді м. Києва (рішення від 23.06.2005 р.)3.

1 У Законі від 12.05.91 р. №1023-XII «Про захист прав споживачів» міститься вельми нечітке визначення терміна «офісне приміщення» — це «будь-яке приміщення (будівля тощо), в якому знаходиться суб’єкт господарювання або його філія, або його структурний підрозділ, або представництво». — Прим. ред.

2 Таке ж тлумачення, висловлене заступником начальника юридичного управління Держпідприємництва О. Награбовим, див. у «ДК» №27/2006, №11/2007.

3 Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2005 р., опубліковане у виданні «Юридична практика», №29, 18.07.2006 р. (публікація неофіційного характеру).

Комунальне підприємство з утримання житлового господарства звернулося до суду з позовом зобов’язати громадянина — власника житла, яким було укладено договір оренди з юрособою про розміщення у його квартирі офісу, використовувати квартиру за призначенням, тобто для проживання фізосіб. Із самостійним позовом у цій же справі звернулися громадяни — власники інших квартир у будинку, які стверджували, що наявністю офісу порушуються права інших осіб, які проживають у будинку, на спокій та відпочинок (через постійних відвідувачів офісу протягом дня, шум, велику кількість автотранспорту у дворі), про що нераз подавалися скарги до різних інстанцій. Суд дійшов висновку, що, використовуючи квартиру під офіс, відповідач порушує права інших громадян, які проживають у будинку, а також законодавство щодо використання житлових приміщень, тому, керуючись статтями 6, 10, 150 ЖК і статтями 319, 810, 813 ЦК, вирішив зобов’язати громадянина — власника житла використовувати квартиру за призначенням як житлове приміщення.

Отже, дуже важливо, щоб до розміщеного в житловому приміщенні офісу лояльно ставились сусіди. Адже офіс по сусідству може означати присутність з ранку до вечора сторонніх осіб. А це сприятиме підвищенню шуму і погіршенню санітарного стану будинку та прибудинкової території. Тому перед облаштуванням офісного приміщення варто повідомити безпосередніх або усіх сусідів із будинку про можливі незручності і про всяк випадок залучитись їхньою письмовою згодою, хоча наявність цих документів все одно не врятує від можливих скарг сусідів до відповідних інстанцій у майбутньому.

Прихильники буквального тлумачення правових норм ЦК стверджують, що можна укладати договори оренди житлового приміщення для «проживання» в ньому працівників юрособи у робочий час (рекомендують прописувати в договорі, що працівники підприємства-орендаря перебуватимуть у приміщенні або його окремій частині, приміром, з 9-ї до 19-ї години у робочі дні тижня, а решту часу житло використовуватиметься для проживання власника). Проте ми не підтримуємо такого підходу.

Згадаємо, що є і альтернативна думка: вимоги ч. 2 ст. 813 ЦК стосуються договорів найму (оренди) приміщень, які мають чітко визначене цільове призначення — для проживання (ч. 1 ст. 810 ЦК). Тому на договори найму (оренди) нерухомості з іншим цільовим призначенням (приміром, для розміщення офісу) вимоги глави 59 ЦК не поширюються; натомість доцільно керуватись нормами глави 58 ЦК. Отже, укладаючи договір найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) відповідно до параграфа 4 глави 58 ЦК юридична особа не порушує імперативну норму ч. 2 ст. 813 ЦК.

Наголошуємо, що ми в жодному разі не закликаємо порушувати існуючі норми законодавства, а розповідаючи, як практично вирішують суперечливу ситуацію винахідливі підприємці, лише намагаємось допомогти прийняти рішення.

Переведення житла у нежитловий фонд

Плануючи укладати договори оренди житлових будинків або квартир з метою розміщення офісу, а особливо тоді, коли передбачається переобладнання або перепланування приміщення (через що житло у подальшому стане непридатним для проживання), перед підприємцями щоразу постає запитання: необхідне чи ні переведення об’єкта оренди із житлового фонду в нежитловий?

Зауважимо, що зазначене переведення має здійснюватися силами власника і від його імені. Здійснення будь-яких дій щодо зміни статусу житлового приміщення з боку орендаря, незалежно від строку оренди, неможливе, оскільки у нього немає права розпоряджатися майном, — таке право залишається за власником приміщення.

Більшість фахівців вважають, що про позбавлення статусу житлового слід подбати перед укладенням договору оренди. Також можна зобов’язати орендодавця перевести належне йому приміщення із житлового фонду до нежитлового окремою умовою договору. Проте на таке переведення може не бути згоди власника (якщо він після закінчення строку договору оренди планує використовувати приміщення як житлове, а механізм зворотного переведення із нежитлового в житлове не передбачений чинним законодавством) або просто немає можливості виконати всі вимоги, необхідні для надання приміщенню статусу нежитлового. Але, з іншого боку, для житлового приміщення може бути проблемою отримати дозволи на проведення планованої реконструкції (перепланування) і на початок роботи (введення в експлуатацію об’єктів) від органів Держнаглядохоронпраці, санепідемстанції та пожежного нагляду.1

Згідно з додатком Б до державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 р. «Житлові будинки. Основні положення», які є обов’язковими для юридичних і фізичних осіб — СПД незалежно від форм власності та відомчої належності, нежитлове приміщення — приміщення у структурі житлового будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин. Згідно з п. 2.50 розділу «Нежитлові поверхи (приміщення)» ДБН В.2.2-15-2005 р., на першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, банків, юридичних консультацій і нотаріальних контор, контор житлово-експлуатаційних організацій тощо згідно з переліком та відповідними вимогами щодо загальної площі та кількості відвідувачів.

При цьому приміщення громадського призначення повинні мати входи та евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку (п. 2.53 ДБН В.2.2-15-2005 р.), а підходи і під’їзди до них не мають перешкоджати під’їзду до кожного входу житлового будинку пожежних, санітарних машин та пересувної техніки комунальних служб (п. 1.5 ДБН В.2.2-15-2005 р.).

Складно? Авжеж. Якщо ж планується укладення договору оренди житлового приміщення для розміщення офісу не на першому, другому і цокольному поверхах та немає можливості влаштування окремого входу, не пов’язаного з під’їздом житлового будинку, то зрозуміло, що в такій ситуації про переведення приміщення із житлового фонду в нежитловий не йтиметься.

Що стосується згаданого переведення, то слід виходити з норм статей 7 і 8 ЖК. Так, згідно зі ст. 7 ЖК «непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях <...> за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ради народних депутатів», зокрема, їх «може бути переобладнано в нежилі ». У частині першій ст. 8 ЖК обумовлено: «Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається.

У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій» ст. 7 ЖК. Вищий господарський суд в інформаційному листі від 07.06.2005 р. №01-8/1051 роз’яснив, що положення частини першої ст. 8 ЖК щодо порядку переведення житлових будинків і приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежитлові можуть застосовуватись і до житлових будинків, квартир, які належать фізичним і юридичним особам на праві приватної власності.

Отже, переобладнання житлових приміщень для використання їх з іншою метою проводиться у разі визнання їх непридатними для проживання з подальшим переведенням в нежитлові (як виняток, у нежитлові можуть бути переведені і приміщення, придатні для проживання), а конкретний порядок дій визначено в Постанові Ради Міністрів УРСР від 26.04.84 р. №189. Згадаємо також, що в деяких органах місцевої влади є практика надання дозволів громадянам та юрособам на використання власних квартир як нежитлових2 для розміщення в них, зокрема, офісних приміщень.

"Проте слід враховувати, що переведення житла в нежитловий фонд на підставі статей 7 та 8 ЖК є правом, а не обов’язком рад3. Через відсутність чіткого порядку і послідовності дій, необхідних для зміни статусу приміщення (мається на увазі — нового загальноукраїнського нормативного акта) перелік документів та строки здійснення цієї процедури встановлюються на розсуд місцевих органів влади, а наслідки — зрозумілі...

1 Для використання, переобладнання та переведення житлових приміщень із житлового фонду до нежитлового доцільно скористатися роз’ясненнями Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 01.04.2006 р. та від 01.12.2006 р.

2 Так, рішеннями виконкому Львівської міськради надаються дозволи на використання власних квартир під офіси, магазини тощо (зокрема, рішення №981 від 23.08.2006 р.). Своєю чергою, розпорядженням КМДА від 01.10.2002 р. №1825 затверджено Порядок переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі у м.Києві, а рішенням виконкому Харківської міськради від 04.06.2003 р. №572 затверджено Положення про порядок переведення жилих приміщень та жилих будинків в нежилі.

3 Здійснити (підтвердити) зміну статусу приміщення можна і в судовому порядку. Спроби, хоч і невдалі, зобов’язати через суд КМДА затвердити розпорядження про переведення кількох квартир з житлового до нежитлового фонду було зроблено АКБ «Правекс-Банк» (див. постанови Вищого господарського суду України від 17.03.2005 р. №41/242 і №41/244 та від 31.03.2005 р. №41/243 і №41/245).

Знову ж таки, дещо інші норми закладено в Законі про ОСББ, на підставі ст. 26 якого переобладнання об’єкта житлового фонду в офіс і невикористання його за основним призначенням — для проживання громадян — не означає переходу приміщення до категорії нежитлових. Офіс, утворений на базі квартири (з дотриманням орендарем державних будівельних, протипожежних, санітарно-гігієнічних та інших норм, встановлених законодавством), після підписання договору оренди залишається складовою частиною житлового фонду України, на який поширюється чинне житлове законодавство, і у правовому розумінні залишається квартирою.

В абзаці 2 ст. 26 Закону про ОСББ стосовно орендованого для здійснення господарської, підприємницької та іншої не забороненої законом діяльності житла сказано: «За необхідності може бути здійснене переведення приміщення у нежитлове на термін дії договору оренди або постійно у порядку, встановленому законодавством». От тільки практично втілити першу частину цієї норми закону неможливо, оскільки немає порядку тимчасового переведення житлового приміщення у нежитлове на термін дії договору оренди. Крім того, достеменно невідомо, що мав на увазі законодавець, коли писав «за необхідності».

Що ж робити із цим законодавчим зачарованим колом? Рішення, зрозуміло, приймається залежно від обставин, а особливо від того, чи передбачається реконструкція приміщення і чи залишиться воно надалі придатним для проживання.

Загроза визнання договору оренди недійсним

Слід пам’ятати про ще одну загрозу — можливість визнання в судовому порядку укладеного договору оренди житлового приміщення під офіс недійсним з усіма цивільно-правовими (повернення об’єкта оренди з приведенням його до первісного стану) і податковими (втрачається право на ВВ та ПК у орендаря) наслідками, що звідси випливають (див. «ДК» №48/2006, «ДК» №15/2007).

Наприклад, договір може бути визнано недійсним як такий, що суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства (згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК та ст. 215 ЦК). Підстави, за бажання позивача, можна знайти, як-от: використання орендованої квартири юридичною особою під офіс є неправомірним з правової точки зору (порушення ч. 2 ст. 813), через неоднозначність терміна «потреби промислового характеру» використання орендованого житла, не переведеного у нежитловий фонд, для розміщення офісу також може вважатися грубим порушенням заборонного другого речення ст. 6 ЖК.

Договір оренди може бути визнаний недійсним й у процесі розгляду спору між платником податку та податковим органом стосовно правомірності віднесення певних витрат до валових. Щодо такого права суду згадується в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. №02-5/111: «Господарський суд, вирішуючи спір, повинен за власною ініціативою визнати недійсним повністю або у певній частині договір, якщо встановить, що зміст цього договору суперечить чинному законодавству».

Можливі проблеми з валовими витратами орендаря

Справді, проблеми можливі. Щоб їх уникнути, значна частина платників податку не відносить до ВВ орендні платежі за договором оренди під офіс житлового приміщення, не переведеного в нежитлове.

Хоча з погляду оподаткування, яка різниця, житлове чи нежитлове приміщення використовує (орендує) підприємство під офіс? Важливо, з якою метою використовується приміщення, тобто значення має не його статус, а факт використання в господарській діяльності. Отже, щоб відносити суми орендної плати та інших платежів до ВВ згідно з пп. 5.2.1 Закону про прибуток, доцільно доводити зв’язок офісу з господарською діяльністю підприємства.

Думки податківців з цього приводу негативно-однозначні, з незначними винятками.

У листі від 19.11.2004 р. №10516/6/15-1116 (див. «ДК» №2/2005) ДПАУ зазначила: «...Якщо операція оренди квартири фізичної особи відповідає нормам Житлового кодексу, то зазначена операція є господарською для платника податку. <...> ... платник податку (юридична особа) має право віднести до складу валових витрат орендну плату, сплачену за квартиру фізичній особі». Але, всупереч змісту цього листа, у консультації представника ДПІ м. Полтави (див. «ДК» №46/2004) висловлюється думка, що у разі якщо квартира не переведена з житлового приміщення у нежитлове, то віднесення орендної плати до складу ВВ на підставі пп. 5.2.1 Закону про прибуток кваліфікуватиметься як витрати, не пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

У листі від 18.05.2005 р. №9562/7/15-1117 (див. «ДК» №30/2005) ДПАУ стверджує, що житлові будинки та їхні частини, не переведені до нежитлового фонду, є невиробничими фондами, а тому амортизація в податковому обліку на них не нараховується. Керуючись таким тлумаченням, податкові органи можуть не визнати також право на витрати або амортизацію ОФ груп 2, 3 і 4, які розміщені або використовуються у житловому приміщенні — офісі (див. «ДК» №7/2006). З таким висновком ДПАУ важко погодитися, адже згідно з пп. 8.1.4 Закону про прибуток під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Згадаймо також лист ДПА у м. Києві від 10.04.2006 р. №250/10/31-106 (див. «ДК» №28/2006), в якому вказано: «Якщо житловий будинок не переведений до нежитлового фонду, то віднесення вартості ремонту невиробничих фондів до складу валових витрат неправомірне».

Спробуймо знайти аргументи для тих, хто таки прагне довести своє право на валові витрати.

У пункті 1 Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 р. №42, зазначено таке: «Виробниче приміщення — замкнутий простір у спеціально призначених будинках та спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично (протягом частини робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей». Під «спеціально призначеними будинками та спорудами» у контексті Санітарних норм ДСН 3.3.6.042-99, на нашу думку, слід розуміти приміщення, в яких створено певні умови внутрішнього середовища, що забезпечують відчуття комфорту працюючих і сприяють високому рівню працездатності.

Наприклад, згідно з пп. 1.1.4 Санітарних норм ДСН 3.3.6.042-99, при виконанні робіт операторського типу, пов’язаних з нервово-емоційним напруженням, у кабінетах, у залах обчислювальної техніки та інших приміщеннях мають дотримуватися оптимальні умови мікроклімату (температура повітря 22 — 24° C, відносна вологість 60 — 40% тощо)1. З огляду на це нелогічним є висновок, зроблений ДПА у м. Києві в листі від 10.04.2006 р. №250/10/31-106 (див. «ДК» №28/2006): «Оскільки трудова діяльність людей може здійснюватись у виробничих приміщеннях, тому виробниче використання зумовлює переведення житлових будинків у спеціально призначені, тобто нежитлові». Вважаємо, що вказані вище оптимальні умови без особливих ускладнень можуть бути створені й у житловому приміщенні (шляхом встановлення кондиціонерів, монтування на вікнах жалюзі тощо), а лише сам факт зміни статусу на нежитлове аж ніяк не свідчить про використання для виробничої діяльності або діяльності з продажу продукції (робіт, послуг).

1 Вимоги до виробничих приміщень при роботі з ЕОМ із дисплеями на базі ЕПТ обумовлено в документі під назвою «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98», згідно з п. 2.2 якого розміщення робочих місць з ПЕОМ у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонене.

Отже, якщо в орендованому приміщенні:

1) створено оптимальні умови внутрішнього середовища;

2) встановлено офісне обладнання;

3) наказом керівника затверджено розташування робочих місць;

4) правилами внутрішнього трудового розпорядку обумовлено робочий час перебування працівників в офісі;

5) приміщення зареєстроване як юридична адреса СГД або рекламна інформація про товари (роботи, послуги) містить адресу приміщення;

6) використовуються службові телефони тощо, то за таких обставин факт використання приміщення в господарській діяльності стає безсумнівним. Тому цілком імовірно, що платник податку зможе відстояти своє право на ВВ з оренди житлового приміщення і на амортизацію дообладнання (приміром, кондиціонером, системою відеонагляду або сигналізації, локальною комп’ютерною мережею, модемом для виділеної інтернет-лінії тощо).

Нагадаємо, що на підставі пп. 7.9.6 Закону про прибуток виникнення ВВ в орендаря визначається за датою нарахування орендної плати згідно з договором оренди. Проте якщо договір оренди укладається з «особливим» орендодавцем (неплатником податку на прибуток), то слід керуватися пп. 11.2.3 Закону про прибуток, згідно з яким датою збільшення ВВ орендаря є дата фактичного отримання послуг (дата підписання акта наданих послуг оренди або останній день кожного місяця оренди, якщо нарахування орендної плати здійснюється згідно з договором без оформлення акта). Крім того, слід пам’ятати, що на підставі пп. 7.4.2 Закону про прибуток витрати, понесені платником податку у зв’язку з придбанням у пов’язаної особи (або неплатника податку на прибуток), визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

З огляду на викладене вище наголошуємо, що віднесення до ВВ орендної плати, комунальних та інших послуг, амортизація дообладнання та ОФ груп 2, 3 і 4, які розміщені та використовуються в орендованому житловому приміщенні, непереведеному в нежитловий фонд, пов’язані з певним ризиком. Слід це усвідомлювати і тверезо зважувати, — чи зможе підприємство у конфліктній ситуації відстояти самостійно прийняті рішення.

Оподаткування доходу орендодавця

Оподаткування доходу орендодавця залежить від його статусу. Розглянемо три випадки: коли укладається договір оренди з фізособою (громадянином) — не підприємцем; з СПД-ФО — платником ЄП і з СПД-ФО на звичайній системі оподаткування.

1. Дохід громадян від надання нерухомого майна в оренду обкладається ПДФО за ставкою 15% у складі сукупного місячного доходу (пп.1.12 та пп.4.2.7 Закону про доходи) і визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної у договорі оренди, але не меншої від мінімальної суми орендного платежу (встановленої органом місцевого самоврядування за методикою Кабміну – див. «ДК» №49/2003) за повний чи неповний місяць оренди (пп.9.1.2 Закону про доходи). Обов’язок з утримання та перерахування ПДФО покладається на орендаря і при цьому згідно з пп.8.1.2 Закону про доходи податок підлягає перерахуванню до бюджету під час виплати доходу орендодавцю або протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця, в якому дохід було нараховано (якщо оподатковуваний дохід нараховувався, але не виплачувався).

Оскільки суми доходу, отриманого від надання майна в оренду, не є зарплатою і винагородою за виконану роботу чи послугу, то страхові внески до ПФ на суму виплат фізособі не нараховуються та не утримуються1. Нарахування і утримання внесків на інші види обов’язкового соціального страхування також не проводяться, оскільки об’єктом для цих внесків є лише фактичні витрати на оплату праці найманих працівників.

2. Якщо орендодавцем є

СПД-ФО — платник ЄП, то згідно зі ст. 6 Указу про єдиний податок підприємець не є платником ПДФО від здійснення того виду діяльності, дохід від якого обкладається єдиним податком2, тобто запис про «здавання в оренду нерухомого майна» (або схожий за змістом) має бути в його Свідоцтві про сплату єдиного податку. Згадаємо також, що на підставі тієї ж ст. 6 Указу про єдиний податок СПД-ФО — платник єдиного податку не є платником ПДВ і самостійно визначає доцільність такої реєстрації. Важливо лише не перевищити обсяг виручки — 500 тис. грн наростаючим підсумком з початку року.

3. Якщо орендодавець-підприємець працює за звичайною системою оподаткування, то дохід, отриманий внаслідок такої операції, за мінусом пов’язаних з нею витрат, підлягає обкладенню ПДФО за ставкою 15%. Зауважимо, що орендар, який виплачує доходи у вигляді орендної плати (та інших платежів) на користь фізичної особи — підприємця (незалежно від системи оподаткування), не має правових підстав визначати об’єкт оподаткування — оподатковуваний дохід під час його виплати і утримувати ПДФО, оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу3.

1 Це підтверджується в листах ПФ від 27.02.2004 р. №1852/04 та від 19.07.2005 р. №8665/04 («ДК» №38/2005).

2 Див. також лист ДПАУ від 28.03.2006 р. №1789/Ц/17-0415.

3 Такої ж думки дотримується ДПАУ — див. листи від 17.01.2007 р. №707/7/17-0217, від 13.03.2006 р. №2241/6/17-0716 («ДК» №20/2006) та Податкове роз’яснення, затверджене наказом ДПАУ від 29.12.2003 р. №633.

Комунальні платежі та експлуатаційні витрати

Ще одне питання, що постає, — як бути з комунальними послугами та експлуатаційними витратами (див. «ДК» №7/2007, «ДК» №9/2007). Можливі такі шляхи:

1) оплата здійснюється орендарем безпосередньо комунальним підприємствам за рахунками, виставленими на ім’я орендодавця;

2) оплата здійснюється орендодавцю у вигляді компенсації окремо від орендної плати;

3) вартість комунальних та інших витрат включається до орендної плати;

4) у договорі оренди вказується, що витрати на утримання й експлуатацію об’єкта оренди покладаються на орендаря, і на період оренди ним укладаються договори на отримання комунальних та інших послуг з постачальниками (таким чином, усі документи виписуються на ім’я орендаря і можуть бути використані ним як підтвердні для отримання права на ВВ і ПК з ПДВ).

У трьох перших випадках компенсація вартості комунальних та інших платежів у фізособи, не зареєстрованої СПД-ФО, та СПД-ФО на загальній системі оподаткування обкладатиметься ПДФО за ставкою 15% (при цьому орендодавець — СПД-ФО сплату ПДФО має здійснювати самостійно) або не обкладатиметься ПДФО у СПД-ФО — платника ЄП. У четвертому випадку, зрозуміло, об’єкта обкладення ПДФО також немає, проте у цьому разі комунальні послуги сплачуватимуться орендарем за вищими, «підприємницькими» тарифами. Зокрема, в листі НКРЕ від 14.11.2005 р. №05-39-11/5327 стосовно використання електроенергії для потреб підприємницької діяльності1 у житловому будинку, квартирі пропонуються два варіанти:

1) у разі якщо підприємницька діяльність здійснюється в окремому приміщенні, то це приміщення обладнується окремим приладом обліку для врахування обсягу електроенергії, що використовується для підприємницької діяльності;

2) у разі якщо немає технічної можливості розділити облік (приміщення одночасно використовується ще й для проживання), сторони повинні скласти акт розподілу електроенергії на побутові потреби та на потреби підприємницької діяльності.

Телефонний зв’язок

На підставі п. 86 Правил №720, у разі передачі абонентом телефонізованих квартир в оренду з орендарем укладається тимчасовий договір за заявами абонента та орендаря на строк дії договору оренди. Згідно з п. 87 Правил №720, у разі виявлення факту ведення в телефонізованих квартирах господарської діяльності телефони переоформляються на службові з подальшим правом на безоплатне поновлення їх як квартирних. Тому при укладенні тимчасового договору з оператором телекомунікаційних послуг доцільно вказати, що телефони використовуватимуться як службові. Тарифи на оплату послуг зв’язку в цьому разі будуть вищими, ніж для квартирних телефонів, але рахунки виставлятимуться на ім’я орендаря, що дасть йому можливість отримати право на ВВ та ПК з ПДВ.

А тепер на прикладі розглянемо відображення взяття в оренду квартири в обліку орендаря — юридичної особи.

Приклад Договір оренди житлового приміщення для розміщення офісу укладено з фізособою — не підприємцем, а комунальні та інші послуги оплачуються постачальникам згідно з укладеними з ними угодами. Приклад бухгалтерського та податкового обліку у орендаря — юрособи наведено в таблиці.

Для прикладу обліку орендних відносин із СПД-ФО — платником ЄП або СПД-ФО на загальній системі оподаткування слід вилучити проведення 2 і 4, а у проведенні 3 суму замінити на «6000,00».

Таблиця

Бухгалтерський і податковий облік в орендаря - юридичної особи № Зміст операції Бухгалтерський облік Сума, грн Податковий облік
Д-т К-т ВД ВВ
1. Відображено витрати з орендної плати згідно з актом або договором* 92 (93) 685 6000,00 - 6000,00 (!)
2. Утримано ПДФО з суми орендної плати (15%) 685 641/ПДФО 900,00 - -
3. Оплачено рахунок орендодавця 685 311 (301) 5100,00 - -
4. Перераховано суму ПДФО до бюджету 641/ПДФО 311 900,00 - -
5. Відображено витрати на комунальні та інші послуги згідно з рахунками (актами) постачальників 92 (93) 631 (685) 1000,00 - 1000,00
6. Відображено суму податкового кредиту з ПДВ 641/ПДВ 631 (685) 200,00 - -
7. Оплачено постачальникам вартість наданих послуг 631 (685) 311 1200,00 - -
* Ще раз звертаємо увагу, що віднесення до валових витрат суми орендної плати за житлове приміщення суперечить думці ДПАУ, тому застерігаємо, що ця операція у податковому обліку належить до ризикованих.


1 Див. роз’яснення в листах НКРЕ від 27.03.2006 р. №05-39-11/1513 («ДК» №19/2006), від 16.10.2006 р. №5385/11/17-06, від 28.03.2006 р. №01-39-09/1538 та від 14.12.2005 р. №05-34-11/5905.

Нормативна база

Закон про власність — Закон України від 07.02.91 р. №697-ХІІ «Про власність».

Закон про ОСББ — Закон України від 29.11.2001 р. №2866-XIV «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Правила №572 — Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджені постановою КМУ від 08.10.92 р. №572 (в редакції постанови КМУ від 24.01.2006 р. №45).

Правила №720 — Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджені постановою КМУ від 09.08.2005 р. №720.

Не тільки оренда

Як варіанти-застереження від заборонної норми ч. 2 ст. 813 ЦК іноді пропонується:

укласти договір доручення — довіритель доручає повіреному здійснювати такі дії: оплачувати комунальні та інші послуги, підтримувати житло та комунікації у дієздатному стані тощо, а для здійснення таких дій повіреному надається право доступу до житла та до всього майна, що є у приміщенні;

укласти договір про співпрацю — одна сторона надає консалтингові (інформаційні, маркетингові) послуги, друга сторона надає приміщення для персоналу;

укласти договір позички — така можливість часом використовується, якщо власником житла, що надається у позичку, є засновник юридичної особи;

внести до статутного фонду юридичної особи право користування житловим приміщенням, що перебуває у власності одного із засновників.

Що робити на практиці

Якщо у багатоквартирному будинку створене об’єднання (товариство) співвласників, то слід керуватися нормами Закону про ОСББ, укладати договір оренди квартири, погодивши з товариством співвласників; не переводити житло у нежитловий фонд (якщо реконструкція не потрібна), але отримати необхідні дозволи на оренду та початок роботи.

Якщо необхідно провести перепланування та реконструкцію приміщення (за умови, що воно знаходиться на першому, другому і цокольному поверхах житлового будинку), через що житло стане непридатним для проживання, — доведеться

Natali Автор рядків:
-------------------------------------------------------
> в общем-то платим и за юр и за физ.адреса.и все
> на ВР ставим и со всеми договора имеем.


Если попадется при проверке вьедливый инспектор, то затраты по одному из адресов снимут с ВР. Уже есть преценденты.

IREN Автор рядків:
-------------------------------------------------------
> Вот статья на эту темку
>
> Дебет-Кредит № 21 (21.5.2007)
> Суть справи :: Практика
> Оренда житла для офісу — складно, але...
>

Ви забули наприкінці статті скопіювати ще невеличку частинку тексту.
[www.dtkt.com.ua]

Не порушуйте моїх немайнових авторських прав, будь ласка.

Але дякую, що читали.
З повагою.

/ Зоряна К. (Зіронька) [ Відповісти приватно ]
/Re: Юридический и фактический адрес
/Не порушуйте моїх немайнових авторських прав, будь ласка.

Извините, пожалуйста, я не хотела ничего нарушать и тем более Вас обидеть.
Просто спешила и статью не до конца скопировала.

Еще раз извините.

Дякую.

Хелп! Наше предприятие маленькое - я (директор, менеджер, водитель в одном флаконе) и бухгалтер на полставки. Сейчас она в отпуске, её нет в стране, и мне не с кем проконсультироваться.
Наш юр. адрес "в списках", сначала раздумывала - менять его или нет (а нам в апреле 2008 года пришлось менять уже адрес, т.к. его не продлевали), потом думали - стоит ли продолжать бизнес в связи с кризисом, в результате я просрочила на месяц срок продления юр. адреса. В фирме, где продлевала, меня напугали, сказали, что постоянно подают какие-то бумаги (куда?) и они не могут сказать (не помнят) подавали ли наши ведомости, что мы юр. адрес не продлили. Сказали, что чревато ликвидацией. Но в то же время, мне договор оформили той датой, что нужно. Чревато ли это чем-то? Да, месяц почтовое обслуживание не проводилось
Фактически работаю на своей квартире (муж учредитель), 4 года проверок не было. Не знаю, что делать с фактическим адресом, никуда не подавала о его наличии. В свете последних событий (трусят адреса бизнес-инкубаторов) очень переживаю. Ликвидироваться нет желания.
Спасибо заранее!

Blanka Автор рядків:
-------------------------------------------------------
> Хелп! Наше предприятие маленькое - я (директор,
> менеджер, водитель в одном флаконе) и бухгалтер на
> полставки. Сейчас она в отпуске, её нет в стране,
> и мне не с кем проконсультироваться.
> Наш юр. адрес "в списках", сначала раздумывала -
> менять его или нет (а нам в апреле 2008 года
> пришлось менять уже адрес, т.к. его не
> продлевали), потом думали - стоит ли продолжать
> бизнес в связи с кризисом, в результате я
> просрочила на месяц срок продления юр. адреса. В
> фирме, где продлевала, меня напугали, сказали, что
> постоянно подают какие-то бумаги (куда?) и они не
> могут сказать (не помнят) подавали ли наши
> ведомости, что мы юр. адрес не продлили. Сказали,
> что чревато ликвидацией. Но в то же время, мне
> договор оформили той датой, что нужно. Чревато ли
> это чем-то? Да, месяц почтовое обслуживание не
> проводилось
> Фактически работаю на своей квартире (муж
> учредитель), 4 года проверок не было. Не знаю, что
> делать с фактическим адресом, никуда не подавала о
> его наличии. В свете последних событий (трусят
> адреса бизнес-инкубаторов) очень переживаю.
> Ликвидироваться нет желания.
> Спасибо заранее!


да гониво это всё.

O.O. Автор рядків:
-------------------------------------------------------


> да гониво это всё.


Что именно?

все

_______________
Корисна інформація для бухгалтера

ликвидация - гониво.

Вы когото видели шоб ликвидировали за юрадрес?

Я с этим не сталкивалась, никогда не вникала.
То есть, Вы считаете, что всё ок?

Blanka Автор рядків:
-------------------------------------------------------
> Я с этим не сталкивалась, никогда не вникала.
> То есть, Вы считаете, что всё ок?


Главное шоб письмо не вернулось в налоговую с отметкой Инекстейт

Много интересной и полезной информации, но нет критической, которая являются сутью сомнения -

МОЖНО ЛИ БЕЗНАКАЗАННО (о ВР разговора нет) УКАЗАТЬ в КАЧЕСТВЕ ЮРИДИЧЕСКОГО АДРЕСА ЖИЛОЙ ФОНД ?
(например, свою квартиру)

не для промышленной обработки гранита, не для офиса,
а просто -

для фиксации юридического адреса.

Ukrnalog Автор рядків:
-------------------------------------------------------
> Много интересной и полезной информации, но нет
> критической, которая являются сутью сомнения -
>
> МОЖНО ЛИ БЕЗНАКАЗАННО (о ВР разговора нет)
> УКАЗАТЬ в КАЧЕСТВЕ ЮРИДИЧЕСКОГО АДРЕСА ЖИЛОЙ
> ФОНД ?
> (например, свою квартиру)
>
> не для промышленной обработки гранита, не для
> офиса,
> а просто -
>
> для фиксации юридического адреса.


якщо ви засновник, то чому ні? Юридична адреса - може бути і адреса місця проживання одного з засновників.

можно. юрадрес регистратор проверять не может.

У нас юр.адрес на Ялтинской. Налоговую уведомили о факт.адресе. На прошлой неделе нам на Ялтинскую пришло письмо из ГНИ с анкетой, в которой в том числе просят указать факт.адрес.

С ув.

Ukrnalog Автор рядків:
-------------------------------------------------------
> Много интересной и полезной информации, но нет
> критической, которая являются сутью сомнения -
>
> МОЖНО ЛИ БЕЗНАКАЗАННО (о ВР разговора нет)
> УКАЗАТЬ в КАЧЕСТВЕ ЮРИДИЧЕСКОГО АДРЕСА ЖИЛОЙ
> ФОНД ?
> (например, свою квартиру)
>
> не для промышленной обработки гранита, не для
> офиса,
> а просто -
>
> для фиксации юридического адреса.

Якщо Ви про матеріал з ДтКт, копія якого - в цій темі, то вивчалась питання "Оренда житла для офісу", а не про юридичну адресу, що зазначається при реєстрації підприємства.
Та й написано це було два роки тому - навесні 2007 року.
Отож, вибачте, що я тоді не висвітлила критичну для Вас проблему... ))

Прочитайте, що на важливу для Вас тему писав Дмитро Гарний - "Юридична адреса підприємства: міфи та реальність" (ДК №23/2007):
[www.dtkt.com.ua]

З повагою,
Зоряна Куриляк