ПРО ВИЗНАННЯ ПРОТИПРАВНИМ ТА СКАСУВАННЯ РІШЕНЬ
Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду
від 2 липня 2008 р.
Справа N 22-а-1023/08р.
(витяг)
З аналізу наведених норм вбачається, що при визначенні валових витрат платника податку за такими імпортними операціями, які здійснював позивач, необхідно враховувати два аспекти:
- дату збільшення валових витрат;
- суму валових витрат, яка визначається у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти.
Даний висновок суду першої інстанції повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Оскільки для оплати вартості отриманого товару іноземна валюта спеціально придбавалася підприємством, то згідно з пп. 7.3.4 ст. 7 вищезазначеного Закону сума гривень, сплачена позивачем у зв'язку з купівлею іноземної валюти (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), є балансовою вартістю такої іноземної валюти.
При цьому законодавством надано право платнику податків на відображення у складі валових витрат реальної суми витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг) в іноземній валюті, шляхом включення до складу валових витрат суми балансової вартості іноземної валюти, що буде витрачена на придбання зазначених товарів (робіт, послуг).
Таким чином позивач, керуючись нормами пп. 7.3.2, 7.3.4 ст. 7, пп. 11.2.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", правомірно збільшував валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно з ВМД і після придбання валюти в оплату вартості раніше отриманих товарів та визначення її фактичної балансової вартості уточнював суму валових витрат - в сумі балансової вартості придбаної валюти, як того вимагають норми вищевказаного Закону.
Отже, збільшивши валові витрати на момент фактичного отримання товару по їх вартості за валютним (обмінним) курсом НБУ на дату оприбуткування, позивач діяв у відповідності до пп. 7.3.2 ст. 7 та пп. 11.2.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". А наступне збільшення суми валових витрат з урахуванням фактичного визначення балансової вартості валюти, здійснене позивачем,
відповідає вимогам пп. 7.3.2, 7.3.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому є правомірним.
Господарський суд м. Києва вірно звернув увагу на безпідставність та невмотивованість використання відповідачем в тексті акта перевірки терміна "курсові різниці", який не передбачений чинним законодавством про оподаткування та не може бути застосований в податковому обліку для відображення різниці між вартістю валюти в момент оприбуткування товару та в момент його оплати нерезиденту.
Також судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що є необґрунтованим твердження відповідача про те, що у випадку здійснення імпорту товарів з подальшою їх оплатою, до валових витрат повинна відноситися вартість товару, визначена за курсом НБУ, що діяв на дату оформлення товарів, тобто не за балансовою вартістю валюти, а за митною вартістю валюти, що суперечить чинному податковому законодавству України.
Таким чином, формування позивачем валових витрат при імпортних операціях та валових доходів при експортних, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".