Випадково натрапила:
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-35352/09
у справі № 2-а-217/08
Що ж до висновків податкового органу про необґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат підприємства отриманих послуг по питанням комерційної діяльності і керування підприємством, зокрема, інформаційно-консультативних послуг, посередницьких послуг в торгівлі, послуг по розробці програмного забезпечення, судова колегія касаційної вважає, що в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено низку документів, якими повинен підтверджуватися факт надання маркетингових та інших послуг.
Так, згідно з абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При цьому
діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг.Отже, для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема:
- документи, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи;
- документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.
Отже, як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості зазначених вище отриманих послуг не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства з боку позивача.