У кого есть что-то под рукой на эту тему, скиньте плиз)))))

ловите ))
Использование факсимиле на документах
№ 23 (77), декабрь, 2004 г.

Мы продолжаем тему, начатую в прошлом номере газеты, и сегодня последовательно рассмотрим возможность применения факсимиле для документов в хозяйственной деятельности, перечисленных ниже в полученном нами вопросе. Некоторые правовые обоснования по данному вопросу, которые были приведены в “Адвокате Бухгалтера” №22 2004 г., сегодня нами не повторяются.

Можно ли подписывать с помощью факсимиле:


спецификации;
акт выполненных работ;
авансовый отчёт;
приказы/распоряжения (о командировке, о приеме на работу и увольнении, о вводе в эксплуатацию, о внесении изменений в штатное расписание);
акты вода в эксплуатацию основных средств;
документы о расходовании материалов;
справки о размере заработной платы и о доходах.

Обязательно ли вести журнал учета (приема-передачи) факсимиле одним сотрудником другому или можно передачу оформлять расписками о выдаче с последующим проставлением отметки в расписке о сдаче факсимиле, в случае сдачи.

Обязательно ли указывать в приказах и инструкции фамилии сотрудников, которые могут использовать факсимиле в тех либо иных случаях, либо возможно указание лишь должности лиц, которые будут использовать факсимиле.



По сути поставленных вопросов считаем возможным высказать следующее мнение:

1.

Спецификации

Применение факсимиле на спецификациях, как приложениях к договору, может считаться правомерным при наличии письменного согласия сторон, в котором должны содержаться соответствующие аналоги собственноручных подписей представителей таких сторон сделки.

Под спецификациями мы понимаем приложения к договору, в котором стороны соответствующего договора оговаривают количественные и качественные характеристики (наименование, цвет и т.п.) предметов, которые подлежат передаче согласно договору.

Спецификации, согласно нормам действующего законодательства, вправе подписывать представители сторон, имеющие полномочия для подписания таких документов, поскольку подписание таких документов порождает наступление определенных обязательств и прав у сторон договора, поэтому спецификация к договору больше относится к сделке, нежели к документам, которые подтверждают осуществление сделки.

Как указывалось ранее, согласно ч. 3 ст. 207 Гражданского кодекса Украины (далее по тексту – ГКУ), которая устанавливает требования к форме сделок, использование при совершении сделок факсимиле, воссоздание подписи с помощью средств механического или другого копирования, электронно-числовой подписи или другого аналога собственноручной подписи допускается в случаях, установленных законом, другими актами гражданского законодательства, или по письменному согласию сторон, в котором должны содержаться образцы соответствующего аналога их собственноручных подписей.

С учетом положений ст. 202 ГКУ, и поскольку случаи, которые бы предусматривали возможность использования факсимиле на спецификациях законом и другими актами законодательства отсутствуют, подписание спецификаций, как приложений и неотъемлемых частей договоров (сделок), по нашему мнению, возможно только по письменному согласию сторон, в котором должны содержаться соответствующие аналоги собственноручных подписей представителей таких сторон сделки.

Акты выполненных работ (акты приема-передачи)

Применение факсимиле на актах выполненных работ можно считать правомерным, однако, не исключаем, что контролирующие органы будут придерживаться иной позиции. Для того, чтобы использование факсимиле при подписании актов выполненных работ не вызывало сомнений относительно правомерности осуществления такой операции, рекомендуем предоставить соответствующему работнику, который будет проставлять факсимиле, полномочия по приёмке и передаче работ, что может быть оформлено приказом.

При рассмотрении нами вопроса относительно оформления расходной накладной (см. “Использование факсимильной подписи на расходных накладных”, Адвокат Бухгалтера № 22 2004 г.) с применением факсимиле мы исходили из того, что последняя не является сделкой, а лишь выступает первичным бухгалтерским документом, который фиксирует и подтверждает осуществление хозяйственной операции.

То же самое можно сказать и об акте приема-передачи (выполненных работ), т.е. оформление акта приема-передачи с использованием факсимиле возможно и, на наш взгляд, является правомерным.

Авансовый отчет

Авансовый отчет должен быть подписан работником, который получал денежные средства под отчет, т.е. проставление факсимиле на авансовом отчете считаем неправомерным. Утверждение авансовых отчетов и удостоверение копий страниц паспорта с помощью факсимиле может считаться правомерным при условии возможности однозначной идентификации лица, которое осуществило хозяйственную операцию и при условии, что такие полномочия будут предоставлены лицу, которое будет проставлять факсимиле.

В соответствии с требованиями п. 1.10 Инструкции о служебных командировках в пределах Украины и за рубеж, утвержденной приказом Минфина от 13.03.98 г. № 59 (далее по тексту – Инструкция № 59) – “Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження працівник зобов’язаний подати авансовий звіт про витрачену у зв’язку з відрядженням суму”. Указанное также подтверждается абз. 1 п. 1.15 указанной Инструкции № 59 и п. 6 Порядка составления Отчета об использовании средств, предоставленных на командировку или под отчет, утвержденного приказом ГНАУ от 19.09.03 г. № 440 (далее по тексту – приказ ГНАУ № 440).

То есть, из указанного следует, что работник, который получал денежные средства, должен подать авансовый отчет и, соответственно, подписать его лично, а не с помощью факсимиле.

Что касается утверждения авансового отчета и удостоверения ксерокопий загранпаспорта, то осуществление указанных операций считаем правомерным, при условии предоставления полномочий на осуществление таких операций соответствующим лицам, что может быть оформлено приказом. При использовании факсимиле не исключаем, что контролирующие органы, используя положения абз. 3 и абз. 4 п. 1.15 Инструкции № 59 и п. 6 приказа ГНАУ № 440, будут указывать на необходимость утверждения авансового отчета лично руководителем либо его замом и удостоверения копий страниц паспорта отделом кадров либо лично главным бухгалтером. Такую позицию считаем несостоятельной, поскольку на предприятии может и не быть отдела кадров и главного бухгалтера, кроме того, передача определенных полномочий руководителя возможна на основании приказов и распоряжений такого руководителя.

Поэтому, в случае если утверждение отчета и удостоверение копий страниц паспорта будет возложено на конкретных(-ное) лиц(-о) с правом использования на таких документах факсимиле (руководителя, главного бухгалтера, руководителя отдела кадров), такая операция, по нашему мнению, будет вполне правомерной, при условии возможности однозначно идентифицировать лицо, осуществившее хозяйственную операцию (см. “Использование факсимильной подписи на расходных накладных”, Адвокат Бухгалтера № 22 2004 г.).

Разрешение руководителя на использование его факсимиле при оформлении разрешения на возмещение затрат сверх установленных норм и при оформлении расходных кассовых ордеров на выдачу средств должно быть отдельно оговорено в приказе на использование факсимиле руководителя соответствующим сотрудником.

Приказы/распоряжения

Приказы/распоряжения о командировке, о приеме на работу и увольнении, о вводе в эксплуатацию, о внесении изменений в штатное расписание, а также акты вода в эксплуатацию основных средств, документы о расходовании материалов, справки о размере заработной платы и о доходах могут быть подписаны с использованием факсимиле при условии, что такому сотруднику, который будет использовать факсимиле, предоставлено право: направлять сотрудников в командировки, принимать и увольнять сотрудников, принимать решение о вводе основных фондов в эксплуатацию, вносить изменения в штатное расписание и подписывать акты вода в эксплуатацию основных средств, документы о расходовании материалов, справки о размере заработной платы и о доходах.

Кроме того, как и в случае с расходной накладной и авансовым отчетом, должна быть обеспечена возможность однозначно идентифицировать лицо, которое составило соответствующий документ (осуществило хозяйственную операцию), т.е. на документе должна быть подпись и Ф.И.О. лица, которое его составило (заверило с помощью факсимиле).

Статья 9 Закона Украины “О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине” установила обязательные реквизиты первичных документов, среди которых: название документа; дата и место составления; название предприятия, от имени которого составлен документ; содержание и объем хозяйственной операции, единицы измерения хозяйственной операции; должности лиц, ответственных за осуществление хозяйственной операции и правильность ее оформления; личная подпись либо иные данные, которые позволяют идентифицировать лицо, которое принимало участие в совершении хозяйственной операции.

Наличие двух последних требований к первичному документу не исключает возникновение спорной ситуации в случае если расходная накладная, авансовый отчет, приказ/распоряжения будут оформлены лишь с использованием факсимиле, т.е. без проставления данных о составителе. Поэтому во исполнение двух последних требований вышеуказанного закона, на вышеуказанных документах необходимо указывать должность составителя, его фамилию и подпись.

2.

Вести журнал учета (приема-передачи факсимиле одним сотрудником другому) не обязательно - передачу факсимиле можно оформлять расписками о выдаче с последующим проставлением отметки в расписке о сдаче факсимиле, в случае сдачи.

Более целесообразным считаем ведение журнала, поскольку вся информация относительно выдачи и сдачи факсимиле будет группироваться в одном документе, что уменьшает вероятность утраты данных (расписок).

3.

Указывать в приказах и инструкции на использование факсимиле фамилии сотрудников, которые могут использовать факсимиле в тех либо иных случаях, необязательно, и считаем возможным указание лишь должности лиц, которые будут использовать факсимиле. Следует отметить, что полномочия работников, которые занимают соответствующие должности должны быть четко оговорены в приказе (например: заведующему складом предоставляется право приема и увольнения кладовщиков предприятия согласно штатному расписанию в порядке, предусмотренном действующим законодательством Украины и право подписания соответствующих документов, в том числе, с использованием факсимиле руководителя предприятия).

Однако в случае если будут указаны лишь должности сотрудников и контролирующие органы будут высказывать свои претензии относительно неправомерности проставления факсимиле на тех, либо иных документах, предприятие будет вынуждено доказывать правомерность проставления факсимиле соответствующим сотрудником путем предоставления приказов о назначении на должность и выписок из трудовых книжек. Поэтому полагаем целесообразным оговаривать в приказах фамилии сотрудников, которые имеют полномочия на проставление факсимиле на тех либо иных документах с указанием полномочий такого сотрудника и возможности проставления факсимиле соответствующего руководителя (например: принимать и увольнять сотрудников и, соответственно, подписывать соответствующие документы, в том числе, с использованием факсимиле руководителя и т.п.).

В завершение материала хотим добавить, что данная статья носит скорее теоретический, нежели прикладной характер. И “внедрение” факсимиле в жизнь потребует разрешения еще целого ряда вопросов, в зависимости от конкретной ситуации.
Факсиміле на податковій накладній: правомірно?
Проблема підпису (особливо факсиміле) на податковій накладній (ПН) традиційно викликає до себе зацікавлення. Це пояснюється тим, що відсутність підпису на ПН трактується податковою як відсутність цієї самої ПН, а це означає, що в одержувача такої ПН не має права на податковий кредит (ПК). Податкову у такій помилці приваблює насамперед простота її виявлення. У цій статті спробуємо з’ясувати різні твердження ДПАУ, а також міфи, виплекані нею в головах українських платників податків.

Твердження, що не потребують доказів

На самому початку аналізу теми наведемо низку тверджень, що не потребують складних доказів та висновків, а є непорушними фактами.

1. Податковий орган жодних офіційних роз’яснень з приводу факсиміле на ПН не давав. Тому коли податківці на місцях стверджують про неможливість ПК у разі виконання підпису методом факсиміле, посилаючись на письмове роз’яснення ДПАУ, то вони вводять платника податків в оману (адже з такого непростого питання ДПАУ офіційної своєї думки висловити не ризикнула). Мало того, інші офіційні органи також нічого конкретного про право на ПК при підписі факсиміле на ПН не сформулювали. Так, Держпідприємництво своїм листом від 12.01.2005 р. №145 підтвердило право підприємств використовувати підписи факсиміле при здійсненні договорів, якщо чинним законодавством не встановлено заборони на використання таких підписів і за наявності між сторонами згоди щодо застосування таких підписів. Аналогічний висновок зроблено Міністерством юстиції у листі від 10.01.2005 р. №19-45-1590.

2. Закон про ПДВ не містить жодних вимог до підпису на ПН, навіть вимоги про наявність самого підпису на ній, не кажучи вже про конкретизацію шляху його виконання: від руки працівником, який особисто виписав ПН, чи за допомогою факсиміле. Така згадка про підпис є лише у п. 18 Порядку №165. Але при цьому навіть Порядок №165 не зазначає спосіб виконання підпису: особисто чи факсиміле. Крім того, цей Порядок затверджено ДПАУ без відповідної вказівки Закону про ПДВ, в якому нікому не доручалося встановлювати порядок складання ПН.

Як бачимо, навіть початкове формулювання цих простих доказів руйнує всі створені податківцями міфи. Навіть такий простий підбір фактів уже свідчить про відсутність прямих законодавчих вимог про «особистість» підпису на ПН та неприпустимість підпису факсиміле.

Факсиміле у договірній практиці

Виконання підпису шляхом факсиміле на госпдоговорах та інших документах цивільним законодавством цілком допускається (п. 3 ст. 207 ЦКУ): «Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів».

Отже, навіть при укладенні договорів законодавство дозволяє використовувати підпис факсиміле, але ставить при цьому умову: таке використання має бути передбачене або Законом, або письмовою згодою сторін. Але оскільки жодним Законом спеціальне застосування підпису факсиміле не передбачено (ні у договорах, ні в товарних накладних, ні у ПН), то сторонам для легалізації підпису факсиміле при здійсненні правочину треба ще укласти спеціальну письмову угоду. У ній має бути пункт про можливість застосування такого підпису, а також оригінальний зразок рукописного підпису, який згодом відображатиметься шляхом факсиміле.

Але це стосується тільки здійснення правочинів. Під правочином маються на увазі, згідно з п. 1 ст. 202 ЦКУ, дії особи, спрямовані на придбання, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Під це визначення, вочевидь, підпадає підписання договору, але не підпадає виписування ПН, адже ПН лише засвідчує нарахування ПДВ постачальником, але ніяк не впливає на права й обов’язки суб’єктів. Право на ПК у покупця вона лише підтверджує (пп. 7.4.5 Закону про ПДВ), а обов’язок постачальника сплатити ПДВ з постачання товарів (робіт, послуг) і право покупця на ПК виникають на інших підставах, встановлених тим самим Законом. Тому застосовувати до ПН принципи і підходи, передбачені для здійснення правочинів, не коректно.

Факсиміле у бухгалтерській документації

Особливості виконання підпису в бухгалтерській документації встановлюються Положенням №88. Згідно з абз. 1 п. 2.5 цього Положення, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

У цій нормі слід звернути увагу на те, що вона у ключових своїх аспектах повторює відповідні вимоги ЦКУ, але не ставить умовою підписання угоди про можливість застосування та зразки підпису факсиміле.

Набагато складнішим є питання про те, наскільки цю норму можна застосовувати щодо підпису саме на ПН. Згідно з абз. 1 п. 2.1 Положення №88, первинні документи — це письмові свідоцтва, що фіксують і підтверджують господарські операції, а ПН підтверджує господарську операцію з продажу товарів (робіт, послуг) і нарахування ПЗ продавцем. На підставі преамбули Положення №88 встановлюється порядок створення, прийняття та відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами.

Отже, якщо ПН є первинним документом, то норми Положення №88 на її складання поширюються. Тому, згідно з процитованими нормами Положення №88, виконання підпису особи, яка виписала ПН, шляхом факсиміле допускається, якщо це ніяк не суперечить спеціальному законодавству (у нашому прикладі — нормам Закону про ПДВ).

Факсиміле у податковій документації з ПДВ

Як уже наголошувалося, безпосередньо Закон про ПДВ не містить взагалі жодних конкретних вимог про підпис на ПН. Податкові органи на місцях часто допускають «перегини», стверджуючи про обов’язковість саме особистого підпису працівника, який виписав ПН, на підставі пп. «в» пп. 7.2.1 Закону про ПДВ.

Але у цій нормі йдеться про обов’язковість наявності у ПН найменування постачальника (а не П.І.Б. працівника, який виписав), зазначеного у його статутних документах, або прізвища, ім’я, по батькові СПД ФО, якщо постачальником є фізособа. Таким чином, Закон про ПДВ не містить навіть вимоги про наявність прізвища працівника підприємства, який виписав ПН.

Не містить Закон про ПДВ також і умов визнання ПН недійсною, оскільки навіть словосполучення «недійсна ПН» Закон абсолютно не містить.

Це поняття визначено і встановлено лише у порядку №165, згідно з п. 5 якого ПН вважається недійсною тільки у разі її заповнення особою іншою, ніж особа, зареєстрована як платник ПДВ у відповідному податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Жодних інших підстав для визнання ПН недійсною навіть Порядок №165 не містить. Отже, наявність підпису працівника, який відвантажив продукцію, виконаного шляхом факсиміле, не є підставою для визнання такої ПН недійсною.

Таким чином, ні Закон про ПДВ, ні Порядок №165 не дають підстав для визнання недійсною ПН з підписом факсиміле особи, яка її виписала.

Наявність судового прецеденту

З проблематики цієї статті в Україні вже створено судовий прецедент, причому рішення прийнято у вищій судовій інстанції (після відповідної апеляції та касації). Вищий Господарський суд України прийняв його своєю постановою від 01.07.2004 р. у справі №5/1961-3/2131. Спинимося коротко на основних аргументах суду при винесенні цього рішення.

1. Суд узяв до уваги, що єдиною підставою для визнання ПН недійсною є (згідно з п. 5 Порядку №165) виписування цієї ПН неплатником податку на додану вартість. Інших підстав, на думку колегії суддів, «для визнання податкової накладної фіктивною чи недійсною чинні нормативні акти, що регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість і складання податкової накладної, не передбачають». З цим висновком суду важко не погодитися.

2. Суд визнав неможливість застосування у ситуації, що виникла, ст. 44 ЦК УРСР2, яка встановлювала принципи поставлення підпису на господарських договорах. Тим самим суд чітко розмежував сфери здійснення правочинів і виписування бухгалтерських та податкових первинних документів.

3. Як додатковий аргумент суд визнав можливість застосування у цій ситуації п. 2.5 Положення №88 (що встановлює право застосування факсиміле у бухгалтерських документах) і навіть прямо послався на нього в ухвалі.

4. Суд узяв до уваги, що підприємством були надані листи його контрагентів, які виписували спірні ПН, що підтверджували, що ці ПН відображені у книгах продажу товарів (робіт, послуг) і включені до ПЗ з ПДВ у відповідному податковому періоді. Наявність таких листів жодними нормативними актами з ПДВ не передбачено, а відсутність таких листів, звичайно ж, не позбавляє платника податків права на відповідний ПК.

Але якщо підприємство має таку змогу, такі листи краще все-таки зберігати, особливо від партнерів, з якими доводиться працювати на постійній основі протягом тривалого періоду часу. У разі наявності таких листів ця постанова Вищого Господарського суду України повністю закриває всі можливі питання податківців щодо факсиміле у ПН.

Висновки

1. Ні наявна нормативна база з ПДВ, ні практика виписування ПН, що склалася, не містять заборони на використання підпису факсиміле особи, яка виписала її. Загальні правила виписування бухгалтерських документів цей висновок підтверджують, прямо дозволяючи застосування факсиміле.

2. Усі розмови податківців про недійсність ПН, підписаної факсиміле, не відповідають нормативній базі, нічим конкретним взагалі не обгрунтовані і є радше їх нескромним бажанням, ніж дійсністю.

3. З цього спірного питання суд вищої інстанції визнав правоту платників податків, а не податківців, що вказує на те, що у суді такий спір податківці обов’язково програють.

1 У відкритті провадження з перегляду цієї справи відмовлено постановою Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 06.12.2004 р.

2 На момент здійснення операції, що розглядалася судом, діяв ще Цивільний кодекс УРСР.

Нормативна база

Закон про ПДВ — Закон України від 03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Порядок №165 — Порядок складання податкової накладної, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.97 р. №165.

Положення №88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88.

Віталій Шеломков

ДК № 26

ОГРОМНОЕ СПАСИБООО!!!!

было недавно решение ВАСУ, что факсимиле не делает НН недействительной. Искать?

Котег....если не сложно найдите мне это письмо.
Спасибо!

какое пиздьмо, ето ж решение суда ща исчу.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 18 вересня 2007 року

Про скасування податкових повідомлень-рішень

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів: Фадєєвої Н. М., Бим М. Є., Леонтович К. Г., Харченка В. В., Чалого С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову господарського суду Харківської області від 9 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2006 року по справі N АС-04/65-06 за позовом закритого акціонерного товариства "Чугуївський завод прецизійних виробів" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, встановила:

В лютому 2006 року ЗАТ "Чугуївський завод прецизійних виробів" звернулось до суду з позовом до Чугуївської ОДПІ у Харківській області в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення N 0000862310/0 від 25.11.2005 р. та N 0000862310/1 від 31.01.2006 р. з донарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій на загальну суму 9150,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ЗАТ "Чугуївський завод прецизійних виробів" посилається на відповідність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по спірній податковій накладній положенням п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Окрім того, збільшення контролюючим органом податкового зобов'язання Справа N К-23546/06 Доповідач: Леонтович К. Г. є необґрунтованим адже використання факсиміле при оформленні податкових накладних не позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної.

Постановою господарського суду Харківської області від 9 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2006 року, позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення N 0000862310/1 від 31.01.2006 р. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами планової виїзної документальної перевірки з дотримання вимог податкового і валютного законодавства ЗАТ "Чугуївський завод прецизійних виробів" за період липень-грудень 2004 р. та січень-грудень 2005 р. відповідачем складено акт 1355/230/32415476 від 18.11.2005 р. На підставі вказаного акту перевірки Чугуївської ОДПІ було оформлено податкове повідомлення-рішення N0000862310/0 від 25.11.2005 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 161796,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в порядку ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181 від 21.12.2000 р. За результатами розгляду первинної скарги податкове зобов'язання частково було скасовано, про що складено податкове повідомлення-рішення N 0000862310/1 від 31.01.2006 р.

Згідно оскарженого податкового повідомлення-рішення N 0000862310/1 від 31.01.2006 р., позивачу згідно п. п. "б" п. п. 4.2.2 ст. 4, п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" нараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6100,00 грн. та санкції 3050,00 грн. Загальна сума складає 9150,00 грн. Дане оскаржене рішення дублює попереднє, і прийнято в зв'язку з процедурою адміністративного оскарження первинного рішення.

На підставі акту перевірки, рішення про результати розгляду первинної скарги, заперечень на позов, встановлено, що на думку відповідача позивачем порушено п. п. 7.2.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". З посиланням на наведену норму та на п. п. 7.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідач не приймає податкову накладну N 784 від 21.12.2004 р., в зв'язку з тим, що замість підпису на ній міститься факсиміле.

Згідно ст. 7, п. п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно ст. 7 п. п. 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах одержувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Тобто, підпис не встановлений законом як обов'язковий реквізит податкової накладної, тому наявність факсиміле замість підпису, при наявності всіх обов'язкових реквізитів встановлених законом не є підставою для неприйняття податкової накладної.

Тому, висновки ДПІ по порушеннях зазначених в акті перевірки не відповідають п. п. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який є спеціальним законом регулюючим відносини з податку на додану вартість і саме цим законом з питань оподаткування необхідно керуватися ДПІ при прийнятті рішення та перевірці. Даний закон встановлює правила, підстави та документи і їх реквізити, які регулюють нарахування та сплату податку на додану вартість.

Податкова накладна N 784 від 21.12.2004 р. містить круглу печатку платника податків який видав податкову накладну, тобто на накладних є ідентифікаційна відмітка особи яка видала накладну.

Крім того відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Згідно з ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, господарські суди дійшли до вірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки подана податкова накладна містила всі обов'язкові реквізити передбачені чинним законодавством України, а використання факсиміле при оформленні податкових накладних не позбавляє права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування господарськими судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області - відхилити.

Постанову господарського суду Харківської області від 9 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2006 року по справі N АС-04/65-06 - залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

СПАСИБО!!!!!!!!!

а я стараюсь такие налоговые замеять! В принципе- еще ни разу не было таких, чтоб упирались и е ставили живую подпись... Даже Киевстар переделывает.

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ
РЕГУЛЯТОРНОЙ ПОЛИТИКИ И ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА

П И С Ь М О

19.03.2004 N 1699


Государственный комитет Украины по вопросам регуляторной
политики и предпринимательства рассмотрел Ваше письмо <...>
относительно использования факсимильной подписи и сообщает.

Согласно ч.2 ст. 44 Гражданского кодекса Украинской ССР
( 1540-06 ) от 18.07.63, действовавшего до 01.01.2004, письменные
сделки должны были быть подписаны лицами, их осуществлявшими.
Согласно ч.2 ст. 154 Гражданского кодекса Украинской ССР договор
мог быть заключен как путем составления одного документа,
подписанного сторонами, так и путем обмена письмами, телеграммами,
телефонограммами и т.п., подписанными стороной, которая их
направляет.

Госкомпредпринимательства Украины считает, что из содержания
ч.3 ст. 44 Гражданского кодекса Украинской ССР ( 1540-06 )
усматривается, что под подписью в документе понимается именно
собственноручная подпись уполномоченного на это лица.

В связи со вступлением в силу 01.01.2004 нового Гражданского
кодекса Украины ( 435-15 ) сообщаем, что в соответствии с ч.3
ст. 207 Гражданского кодекса Украины использование при совершении
сделок факсимильного воспроизведения подписи с помощью средств
механического или другого копирования, электронно-цифровой подписи
или другого аналога собственноручной подписи допускается в
случаях, установленных законом, другими актами гражданского
законодательства, или по письменному соглашению сторон, в котором
должны содержаться образцы соответствующего аналога их
собственноручных подписей.

Что касается налоговых накладных, то согласно пункту 18
Порядка заполнения налоговой накладной, утвержденного приказом
Государственной налоговой администрации Украины от 30.05.97 N 165
( z0233-97 ), зарегистрированным в Министерстве юстиции Украины
23.06.97 за N 233/2037 (далее - Порядок), все составленные
экземпляры налоговой накладной подписываются лицом, уполномоченным
плательщиком налога осуществлять продажу товаров (работ, услуг), и
скрепляются печатью такого плательщика налога - продавца.

Исходя из вышеизложенного и поскольку налоговая накладная
является отчетным документом, удостоверяющим факт приобретения,
продажи товаров (работ, услуг), выполненных работ,
предоставленных, полученных услуг, считаем, что все составленные
экземпляры налоговой накладной должны быть подписаны
собственноручно уполномоченным плательщиком налога осуществлять
продажу товаров (работ, услуг) лицом без использования аналогов
воспроизведения собственной подписи (факсимильной подписи).

Заместитель Председателя О.Сахненко

-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-

Думать - самая трудная работа; вот, вероятно, почему этим занимаются столь немногие

может быть Вам будет ползно знать мнение налоговой на эту тему

[buhgalter911.com]