Помогите пожалуйста, не могу "нарыть" конкретной информации.
Открываем кредитную организацию (берём кредит в банках, даем физикам), интересует вопросс уставного капитала, а именно :
- какой размер
- можно ли не денежными средствами пополнять
- имеет ли отношение к % соотношению кредитного портфеля
- обязательность наличия денежных средств (в заморозке, для погашения кредитов и %)

хелп(

Мінімальні розміри статутних капіталів господарських товариств у 2011 році

Вид товариства - Акціонерне товариство;
Статутний капітал - 1250 мінімальних заробітних плат;
Розмір статутного капіталу, грн. - з 01.01.2011по 31.03.2011 - 1 176 250;
з 01.04.2011 по 30.09.2011 - 1 200 000;
з 01.10.2011 по 30.11.2011 - 1 231 250;
з 01.12.2011 по 31.12.2011 - 1 255 000;

Вид товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю ;
Статутний капітал -1 мінімальна заробітна плата;
Розмір статутного капіталу, грн. - з 01.01.2011по 31.03.2011 - 941;
з 01.04.2011 по 30.09.2011 - 960;
з 01.10.2011 по 30.11.2011 - 985;
з 01.12.2011 по 31.12.2011 - 1004;

Вид товариства - Товариство з додатковою відповідальністю;
Статутний капітал -1 мінімальна заробітна плата;
Розмір статутного капіталу, грн. - з 01.01.2011по 31.03.2011 - 941;
з 01.04.2011 по 30.09.2011 - 960;
з 01.10.2011 по 30.11.2011 - 985;
з 01.12.2011 по 31.12.2011 - 1004;

До відома
Розміри мінімальної заробітної плати за відповідний період можна знайти в однойменному довіднику.
*******
Мінімальний розмір статутного капіталу на момент створення господарських товариств визначено у ст. 24, 52 та ст. 65 Закону України «Про господарські товариства» від 19.02.91 р. № 1576-XII, а також у ст. 14 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI для АТ, створених з 30.04.2009 р., та АТ, внутрішні положення яких приведені у відповідність з нормами цього Закону.
Щодо повного та командитного товариств, то розміри їх статутних капіталів не обмежуються.
Для приватних підприємств розмір статутного фонду не встановлений (лист Держкомпідприємництва від 26.03.2004 р. № 1858).

Особливості створення товариства з обмеженою відповідальністю

Як свідчить досвід, найчастіше засновники створюють підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю. У цій статті розглянемо детальніше особливості створення такого підприємства.
Відповідно до ст. 80 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами та доповненнями) товариством з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 1576-XII) максимальна кількість учасників ТОВ може досягати 10 осіб.
Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1576-XII ТОВ створюється і діє на підставі статуту. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, узгоджуються з Антимонопольним комітетом України.
Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, щодо яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Статтею 51 Закону № 1576-XII визначено особливості змісту установчих документів ТОВ, а саме: установчі документи ТОВ, крім відомостей, зазначених у ст. 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.
Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, зазначеної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ст. 52 Закону № 1576-XII у ТОВ створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше ніж сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент його створення. >>>
До моменту реєстрації ТОВ кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 % зазначеного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.
Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.
Учаснику ТОВ, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, крім випадків, передбачених Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31.10.2008 р. № 639-VI (зі змінами та доповненнями) протягом строку його дії.
Відповідно до ст. 53 Закону № 1576-XII учасник ТОВ має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або декільком учасникам цього товариства.
Відчуження учасником ТОВ своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлено іншого порядку здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Частка учасника ТОВ може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.
У разі придбання частки (її частини) учасника самим ТОВ воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до ст. 52 Закону № 1576-XII. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.
Статтею 54 Закону № 1576-XII визначено, що при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Згідно зі ст. 55 вищезазначеного Закону при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.
При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного (складеного) капіталу товариства підлягає зменшенню.
Рішення ТОВ про зменшення його статутного (складеного) капіталу набирає чинності не раніш як через три місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку.
Зміни, які внесено до установчих документів ТОВ та до Єдиного державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими самими правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни до установчих документів для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Господарське товариство може відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, лише за умови їх подальшого схвалення товариством. Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників.
Товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України.
Згідно зі ст. 58 Закону № 1576-XII вищим органом ТОВ є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.
Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 % голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.
Будь-хто з учасників ТОВ має право вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Загальні збори учасників ТОВ скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.
Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства за наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного (складеного) капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.
Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 % голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати загальні збори учасників.
У ТОВ створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Контроль за діяльністю дирекції (директора) ТОВ здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше ніж три особи. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.
Учасника ТОВ, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на підставі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених ст. 54 «Оплата вартості майна при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю» і ст. 55 «Правонаступники (спадкоємці) учасника товариства з обмеженою відповідальністю» Закону № 1576-XII.

Олена Хобич Оглядач «Вісника»
«Вісник податкової служби України», серпень 2009 р., № 31 (555), с. 39



«Вісник податкової служби України», серпень 2009 р., № 31 (555), с. 39

Внески до статутного фонду, податковий облік

Статтею 13 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII (зі змінами та доповненнями) установлено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з визначенням, наведеним у п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 334/94-ВР), господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, є прямою інвестицією.
Відповідно до п. 1 ст. 167 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом – Господарський кодекс) корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Аналогічне визначення міститься у п. 1.8 ст. 1 Закону № 334/94-ВР: корпоративні права – це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, одержання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, створено таку юридичну особу у формі господарчого товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, чи в інших організаційно-правових формах.
Відповідно до норм пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР до складу валового доходу платників податку не включаються суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Згідно з п. 1 ст. 66 Господарського кодексу під терміном «майно» слід розуміти виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, тобто будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину, матеріали, товари та інші матеріальні цінності.
Розглянемо особливості відображення в податковому обліку підприємства внесків до статутного фонду у вигляді різних видів майна.
Основні фонди
Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР установлено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання ним у господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. >>>
Згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири та місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
група 2 – автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Підпунктом 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР установлено, що до продажу основних фондів і нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів і нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи, а до придбання основних фондів і нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів і нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи з подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.
Операції з внесення основних фондів до статутного фонду суб'єкта господарювання відображаються в податковому обліку платників податків таким чином.
У особи, що передає основні фонди:
згідно з пп. 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу – до валових витрат платника податку;
згідно з пп. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР балансова вартість відповідної групи зменшується на суму вартості продажу основних фондів груп 2 і 3.
Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.
У особи, що одержує основні фонди:
вартість, за якою основні фонди вносяться до статутного фонду платника податку, збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) та підлягає амортизації. >>>
Слід зазначити, що амортизація балансової вартості основних фондів, внесених до статутного фонду суб'єкта господарювання, починається з розрахункового кварталу, наступного за кварталом оприбуткування основних фондів груп 2 – 4, або кварталом, в якому було введено в експлуатацію об'єкт основних фондів групи 1 таким платником податку.
Окремо слід зупинитися на внесках до статутного фонду суб'єктів господарювання у вигляді земельних ділянок.
Так, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) відповідно до ст. 82 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями, за текстом – Земельний кодекс) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі їх внесення засновниками до статутного фонду.
При цьому пп. 8.9.3 п. 8.9 ст. 8 Закону № 334/94-ВР визначено, що у випадку, коли об'єкт нерухомого майна (нерухомість) придбавається платником податку разом із землею, яка знаходиться під таким об'єктом чи є передумовою для забезпечення функціонального використання такого об'єкта нерухомості відповідно до норм, визначених законодавством, амортизації підлягає сукупна вартість такого основного фонду та такої землі за нормами, визначеними цією статтею для основних фондів групи 1.
Тобто у разі передачі об'єкта нерухомості разом із земельною ділянкою, що знаходиться під цим об'єктом чи є передумовою для забезпечення функціонального використання такого об'єкта нерухомості як внеску до статутного фонду підприємства, сукупна вартість такого основного фонду та такої землі формує балансову вартість об'єкта групи 1 основних фондів і підлягає амортизації. В інших випадках операція з одержання земельної ділянки як внеску до статутного фонду підприємства у податковому обліку не відображається.
Нематеріальні активи
Нематеріальні активи – це об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку (п. 1.2 ст. 1 Закону № 334/94-ВР).
Об'єкти права інтелектуальної власності визначено ст. 420 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями), а саме: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, комерційні таємниці.
Операції з внесення до статутного фонду юридичної особи нематеріальних активів вартістю понад 1000 грн. прирівнюються до операцій з купівлі-продажу таких активів і відображаються в податковому обліку аналогічно операціям внесення до статутного фонду основних фондів.

Ганна Чернишова Оглядач «Вісника»



«Вісник податкової служби України», серпень 2009 р., № 31 (555), с. 45 (www.visnuk.com.ua)