раньше никто не просил ТТН, а сейчас большинство требуют. Я упустила что-то?

Свежая статейка из нового Дт/Кт :

21.11.2011, № 47
НАЛОГ НА ПРИБЫЛЬ
ТТН может служить основанием для оприходования ТМЦ

Нам продают сырье, которое поставщик привозит на своем транспорте. Вместо расходной накладной нам выдают только ТТН с номенклатурой и говорят, что этого достаточно. Можно ли на основании ТТН оприходовать сырье?

В соответствии с Правилами перевозок грузов автотранспортом, товарно-транспортная накладная (ТТН) – это единый для всех участников транспортного процесса юридический документ, предназначенный для списания товарно-материальных ценностей, учета на пути их перемещения, оприходования, складского, оперативного и бухгалтерского учета, а также для расчетов при перевозке груза и учета выполненной работы. Форма ТТН утверждена совместным приказом Минтранса и Минстата от 29.12.95 г. № 488/346. Это типовая форма № 1-ТН. Можно сделать вывод, что ТТН имеет все признаки первичного документа, а это, в свою очередь, будет основанием для отражения хозяйственной операции (в нашем случае – оприходование сырья) в бухгалтерском учете.
Данные о сырье нужно взять из раздела ТТН, который называется «Відомості про вантаж». В частности, графы 3 – 7 этого раздела как раз и будут данными, которые нужно использовать для оприходования сырья и отражения этой операции в бухучете. Но иногда номенклатура перевозимого может быть такова, что перечислить все названия и характеристики отпущенных ТМЦ в упомянутом разделе невозможно. Тогда к ТТН в качестве ее неотъемлемой части должны прилагаться такие документы, как расходная накладная, другие формы, утвержденные в установленном порядке, по которым осуществляется списание ТМЦ у грузоотправителя и оприходование их у грузополучателя, а также ведется складской, оперативный и бухгалтерский учет. Данные о таких документах, а точнее, его номере и дате выписки указывают в свободных графах того же раздела «Відомості про вантаж».

Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»

Это я знаю, что по ТТН можно приходовать, а вот обязательна ли она?
я помню, что была одна волна про обязательность ТТН, но потом было разьяснение-опровержение. А вот как сейчас дела обстоят?

Зайдите в базу единых налог.знаний, раздел 110.07.4 , полистайте - там как раз про это.

Да, и вот как-то себе сохранила из новостей на Дт/Кт, сейчас нашла :

02 листопада 2011, середа :: Податки, збори

Бухгалтерські документи як предмет судового розгляду — практичні поради!

Визнання зобов’язань (правочинів) недійсними залишається однією з найбільш поширених та складних категорій судових спорів. Окремим правовим інститутом за підставами та наслідками слід вважати визнання недійсними податкових документів, зокрема податкових накладних.
Останнім часом певного поширення набуває подання податковими органами позовів про визнання недійсними не лише договорів як однієї з форм зобов’язань (у цивільному праві — правочинів), а й деяких інших документів правового характеру.
Основною тенденцією у цій категорії спорів стало визнання недійсними навіть деяких бухгалтерських документів.
Цікавий судовий прецедент нещодавно відбувся у Херсонському окружному адміністративному суді (далі — адміністративний суд). Суб’єкт господарювання звернувся з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за якими йому визначено зобов’язання з податку на прибуток у сумі 14 млн грн та податку на додану вартість — 9 млн грн.
Податкова інспекція визнала, що надані під час перевірки первинні документи не відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Товарно-транспортні накладні на поставку товарів складено з порушенням встановленого порядку, а саме: не зазначено перевізника товару та місце завантаження товару, що унеможливлює підтвердження факту перевезення такого товару.
Під час розгляду справи адміністративний суд дійшов таких висновків:
— наявність у платника податку (позивача у справі) видаткових та податкових накладних з ПДВ, виданих продавцями товару, та оплата вартості товару не є достатніми підставами для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ;
— платник податків під час проведення перевірки надав ревізорам товарно-транспортні накладні, які містили істотні недоліки (зазначені вище).
Отже, суд виніс рішення щодо правомірності дій органу ДПС з визначення позивачу зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток і відмовив платнику податків у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи зазначене, звертаємо увагу платників податків на те, що первинні документи повинні бути в наявності під час здійснення господарської операції та містити обов’язкові реквізити:
назву документа (форми),
дату і місце складання,
назву підприємства, від імені якого складено документ,
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність ії оформлення,
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для надання юридичної сили та доказовості первинні документи повинні складатися платником податків відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з п. 44.1 статті 44 ПКУ з метою оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Крім того, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку госпоперацій та податкового обліку.
ДПА у Херсонській області

В базі под. знань говориться, що не можна включати у витрати транспортні послуги без ТТН, а як щодо того, що колись знімали з витрат витрати на придбання простого товару, якщо не було ТТН. Тобто, якщо накладна на товар є а ТТН відсутня, то витрати на товар знімали....
Хтось про це щось може сказати ???

Вот нарыла у себя такое, может частично уже устарело:

Вопрос о наличии товарно-транспортной накладной (ТТН) как документа, необходимого для оприходования товарно-материальных ценностей (ТМЦ), с завидной настойчивостью обсуждался на страницах различных изданий на протяжении нескольких последних лет. Отдельные государственные органы, ломая «бухгалтерское» представление об основаниях для оприходования ТМЦ, периодически напоминали об «эпохальном» значении ТТН для данного процесса, а независимые специалисты активно этому противостояли. В конце концов, дело дошло до суда (прецедент случился в г.Донецке), который, можно сказать, «дискредитировал» ТТН как обязательный документ в принципе, издав Постановление ВХСУ. Причем процесс «дискредитации» был осуществлен мастерски: в его основу был положен тот факт, что приказ Минтранса Украины и Минстата Украины от 29.12.95 г. № 488/346 «Об утверждении типовых форм первичного учета работы грузового автомобиля» (далее — Приказ № 488/346), по которому применение ТТН по форме № 1-ТН является обязательным для всех субъектов предпринимательства, не зарегистрирован в Минюсте Украины. При этом, по мнению ВХСУ, отсутствие такой регистрации само по себе является серьезным нарушением Указа № 493/92 «О государственной регистрации нормативно-правовых актов министерств и других органов исполнительной власти».
Напомним, что согласно ст.1 этого Указа с 01.01.93 г. нормативно-правовые акты, которые издаются, в частности, министерствами и затрагивают права, свободы и законные интересы граждан или имеют межведомственный характер, подлежат государственной регистрации. Согласно ст.2 Указа№ 493 органом государственной регистрации для нормативно-правовых документов министерств определен Минюст Украины. Только после регистрации в Минюсте упомянутые акты вступают в силу (через 10 дней после регистрации, если в самом нормативно-правовом акте не установлен более поздний срок).
Иными словами, все вышесказанное означает, что Приказ № 488/346 не имеет статуса нормативного документа, а значит, все его нормы не могут считаться обязательными к применению.
Согласно Приказу № 488/346 форма ТТН является типовой, а применение ТТН по форме № 1-ТН — обязательным. При этом по состоянию на сегодняшний день эта форма уже не относится к бланкам строгой отчетности8. Но, как было сказано выше, существует Постановление ВХСУ, на основании которого нормы упомянутого приказа можно игнорировать.
ТТН — это документ, на основании которого выполняются грузовые перевозки. Что ж, это логично, на транспорте должен быть порядок. Но можно с уверенностью сказать, что грузовые перевозки (даже при наличии ТТН) — это процесс, при котором наличие ТТН и оприходование или списание со счетов бухгалтерского учета предприятия тех или иных ТМЦ не взаимосвязаны.
Теперь обратимся к Правилам перевозки. Несмотря на то, что в них сделана попытка установить такую связь, обращаем внимание, что сами Правила перевозки изданы во исполнение Программы мер по обеспечению сохранности грузов, защиты их от хищений и безопасности пассажиров на транспорте, утвержденной постановлением КМУ от 05.01.95 г. № 710. Причем сама Программа разработана в соответствии с Государственной программой борьбы с преступностью, утвержденной Постановлением ВРУ от 25.06.93 г. и, в частности, во исполнение решения Координационного комитета по борьбе с коррупцией и организованной преступностью от 18.02.94 г. № 12.
Замыкая рассматриваемую тему в некий аналитический «круг», вернемся к Постановлению ВХСУ, которое четко определило статус ТТН, и скажем: пусть она будет, но как документ, сопровождающий грузы, а не как документ, на основании которого предприятия должны строить свой учет в части отпускаемых (принимаемых) товарно-материальных ценностей.

Проверила, приказ Минтранса Украины и Минстата Украины от 29.12.95 г. № 488/346 «Об утверждении типовых форм первичного учета работы грузового автомобиля» (далее — Приказ № 488/346), по которому применение ТТН по форме № 1-ТН является обязательным для всех субъектов предпринимательства, и на сегоднешний день не зарегистрирован в Минюсте Украины

А "Постановление ВХСУ" у Вас немає?

Нашла постановление ВХСУ, старенькое, но сути не меняет, если даже можно доказать транспортные услуги без ТТН, то расходы на приобретение товара по приходным накладным без ТТН тем более.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
17.02.2005 р. N 34/281а


Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 10 травня 2005 року

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Глос О. І., суддів: Бакуліної С. В., Кравчука Г. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Востокпневматика" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2004 у справі N 34/281а господарського суду Донецької області за позовом ТОВ "Востокпневматика" до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - Середенко Р. В., від відповідача - Бабій М. О., встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.08.3004 у справі N 34/281а (суддя Кододова О. В.) позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 24.06.2004 N 0001122650/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4340,13 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2170,06 грн., всього на загальну суму - 6510,20 грн., N 0001132650/0 про завищення бюджетного відшкодування на 774 грн. та штрафної санкції - 387 грн., N 0001112650/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7671,20 грн. та штрафної санкції - 3767,80 грн. Стягнуто з ДПІ у Калінінському районі м. Донецька на користь позивача витрати по оплаті державного мита у розмірі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька подала апеляційну скаргу до Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2004 (судді Алєєва І. В., Величко Н. Л., М'ясищев А. М.) рішення господарського суду Донецької області від 30.08.3004 у справі N 34/281а скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ ... просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2004, а рішення господарського суду Донецької області від 30.08.3004 у справі N 34/281а залишити без змін, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 8, 9, 19 Конституції України, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 N 283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) та ч. 1 ст. 4, ст. ст. 34, 35, 43 та пп. 7, 8 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А. Й. від 16.02.2005 N 02-12.2/54 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого - судді Глос О. І., суддів Бакуліної С. В., Кравчука Г. А.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Калінінському районі м. Донецька було проведено позапланову документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 15.06.2000 по 31.12.2003, за наслідками якої складено акт від 23.06.2004 N 54/26-30962900, яким встановлено наступні порушення, а саме:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат суми транспортних послуг у розмірі 25570,67 грн., наданих ТОВ "Санора", ТОВ "Селена", ТОВ "Фалтон", які не підтверджені відповідними документами - товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобілю, використання яких передбачено п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" (згідно з яким застосування товарно-транспортних накладних форми 1-ТН є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності);

- пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за придбаними транспортними послугами, які не відносяться до складу валових витрат (ТОВ "Санора", ТОВ "Селена", ТОВ "Фалтон").

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Калінінському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.06.2004, а саме:

- N 0001122650/0, яким відповідно до пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6510,20 грн. (в т. ч. основний платіж - 4340,20 грн., штрафні санкції - 2170,06 грн.);

- N 0001132650/0, яким відповідно до до пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 774 грн.;

- N 0001112650/0, яким позивачу відповідно до пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11439 (в т. ч. основний платіж - 7671,20 грн., штрафні санкції - 3 767,80 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що: по-перше, надання позивачу транспортних послуг ТОВ..., ТОВ...., ТОВ... підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, наданими позивачем для перевірки (в т. ч. рахунками за транспортні послуги, платіжними дорученнями про оплату транспортних послуг, актами здачі-приймання виконаних робіт, які підтверджують надання транспортних послуг; відображенням операцій з придбання транспортних послуг у книзі придбання товарів (стор. 9 акта перевірки), податковими накладними); по-друге, посилання відповідача на порушення позивачем п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України; по-третє, висновок про правомірне віднесення до складу валових витрат витрат позивача по оплаті транспортних послуг спростовує висновки відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а право позивача на податковий кредит підтверджено належно оформленими податковими накладними ТОВ..., ТОВ..., ТОВ...., які були перевірені органами державної податкової служби (згідно з актами перевірок зазначених підприємств у спірний період вони були зареєстровані як платники податку на додану вартість і порушень правил ведення податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з позивачем актами перевірок не встановлено).

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що: по-перше, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати по оплаті транспортних послуг, оскільки останні не підтверджені товарно-транспортними накладними та подорожніми листами, які за загальним правилом виступають основними транспортними документами; по-друге, надані позивачем неналежним чином оформлені товарно-транспортні накладні також не можуть розглядатися як докази у справі; по-третє, в ст. 62 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 N 2344-III закріплено обов'язок замовника перевезення вантажу забезпечити своєчасне і повне оформлення документів на перевезення вантажу; по-четверте, позивачем не доведено, що ТОВ...., ТОВ...., ТОВ.... мали ліцензії на здійснення перевезень вантажів.

Однак зазначені висновки апеляційного господарського суду не є такими, що грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Господарськими судами встановлено і відповідачем не заперечується, що валові витрати підтверджені наданими позивачем рахунками за транспортні послуги, платіжними дорученнями про перерахування коштів за транспортні послуги, актами здачі-приймання виконаних робіт по перевезенню вантажів та податковими накладними, які були досліджені відповідачем (стор. 6 акта перевірки); крім того, придбання транспортних послуг відображено у книзі придбання товарів за відповідний період.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Слід зазначити, що п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Таким чином, цілком правомірними є висновки господарського суду першої інстанції щодо підтвердження валових витрат позивача у спірний період наданими первинними документами бухгалтерського обліку і, відповідно, правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат витрат по оплаті транспортних послуг.
Не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми N 1-ТН (яка, на думку відповідача, разом з подорожнім листом є єдиним документом, що підтверджує правомірність віднесення до складу валових витрат витрат по оплаті транспортних послуг), оскільки вищезазначений наказ в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 N 493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.
Не можуть бути взяті до уваги і доводи відповідача щодо недоведення позивачем факту наявності у підприємств, що надавали транспортні послуги, відповідних ліцензій на здійснення перевезення вантажів, оскільки встановлення зазначених фактів не входить до предмету доказування у даній справі (предметом спору є правомірність віднесення до валових витрат витрат позивача по оплаті транспортних послуг).

Що стосується правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у зв'язку з придбанням транспортних послуг, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Господарським судом встановлено підтвердження витрат позивача по сплаті податку належно оформленими податковими накладними ТОВ "Санора", ТОВ "Селена", ТОВ "Фалтон" (які згідно з актами перевірок органів державної податкової служби, що знаходяться в матеріалах справи, у спірний період були зареєстровані як платники податку на додану вартість, і порушень правил ведення податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток у взаємовідносинах з позивачем у спірний період зазначеними актами перевірок не встановлено).

Викладене спростовує висновки відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при віднесенні до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість при придбані транспортних послуг.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування у Донецького апеляційного господарського суду не було.

Викладене свідчить про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, що відповідно до ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 6 ст. 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу ТОВ... задовольнити.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2004, а рішення господарського суду Донецької області від 30.08.3004 у справі N 34/281а залишити в силі.

Лично я столкнулась с тем, что в связи с отсутствием ТТН, хотят снять налоговый кредит по полученному товару, так как не даказана его транспортировка и операция якобы "безтоварная"

Меня в налоговой часто пугали безтоварными операциями, особенно с сомнительными поставщиками, правда только пугали, безтоварность операции может, кажется, доказать только суд. У меня рознична торговля конечному потребителю через РРО. Когда-то даже по уголовному делу с сомнительными поставщиками мы писали объяснительную в прокуратуре, что товар продан конечному потребителю через РРО, а если его не было, то что мы продали? Тем более, что у поставщика тоже все отражено.
ТТН больше служат доказательством транспортных расходов.

Сделка является ничтожной, если она не отвечает требованиям закона.
Приказ Минтранса Украины и Минстата Украины от 29.12.95 г. № 488/346 «Об утверждении типовых форм первичного учета работы грузового автомобиля» (далее — Приказ № 488/346), по которому применение ТТН по форме № 1-ТН является обязательным для всех субъектов предпринимательства, не зарегистрирован в Минюсте Украины. Отсутствие такой регистрации само по себе является серьезным нарушением Указа № 493/92 «О государственной регистрации нормативно-правовых актов министерств и других органов исполнительной власти».
Возникает вопрос: "Так это кто нарушает закон?"

"Если вас по ночам мучает совесть - спите днем!"

К тому же, как показывает опыт, налоговики часто берут на понт, пытаясь за что-то оштрафовать, а вось испугаются и заплатят. Они ведь изначально идут на проверку с планом на штраф от вышестоящего руководства, и начинается типа давай нам эту суму или вот-это снимем. Многие бухгалтера пугаются и соглашаються заплатить, а если попытаться показать свою образованнсть в даном вопросе и привести хоть несколько аргументов в свою пользу, то много чего можно отвоевать. Особенно им не нравиться, когда говоришь "Снимайте, а я буду судиться". В большинстве случаев им это не очень выгодно, они пришли на проверку, и денежка им нужна сейчас, а не через пару лет, после всех судов. У меня по одному штрафу дело в апеляционном суде лежит уже более 4 лет (и до этого еще пару лет лежало в налоговых и нижестоящих судах) и никому до него нет дела, налоговая правда задрала, типа постоянно (пару раз в кваратл) теряют копию позывной заявы и требуют оплатить недоимку. Как-то даже сказали, что, раз дело в апеляционном суде, то не снимут недоимку, так как у нас нет шансов выиграть дело. Когда я попроисла их обосновать свое заявление - недоимку молча сняли. Уже самой смешно, сумма на то время была вроде не маленькая, а по истечении стольких лет - копейки, даже дирик говорит "может им заплатить и пусть отстанут"

"Если вас по ночам мучает совесть - спите днем!"

Возвращаюсь к наболевшему вопросу!!!!
У меня транспортных расходов нет, товар привозит иногда продавец, иногда сам директор на своей машине
( машины на балансе нет и договор аренды авто - тоже ). ТТН никто не выдает мне, и я не выписываю никому -самовывоз покупателя..
Теперь, я так понимаю, налоговики требую ТТН даже к расходной накладной ( чтоб подтвердить товарность сделки ) и если этого нет, нет ни расходов ни НК. ???? Требовать от поставщиков ТТН - бесполезно!
МОжно заключить договор с транспортной компанией, например платить фиксированную сумму и от них получать ТТН за доставку груза???

ТОВАРО -ТРАНСПОРТНЫХ расходов у нас нет, ТТН нам не нужна...
или без нее уже нельзя оприходовать товар?

"безтоварні операції" - це таке ноу-хау, яке відчули на собі свого часу ті у кого небуло ТТН.
якщо не хочете морочитися з ттн (не спец) - зробіть собі свою власну по тому ж типу. (в ВОБУ № 74-2012 так натякали)

Недавно на форумі викладали витяг з постанови суду м. рівне. ( не в користь податкової). Постанова датована 2012 роком.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
"19" лютого 2013 р.
м. Київ К/9991/64514/11

... контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з ТОВ «АПК «СП Укрсоя» за лютий 2011р., про що складено акт перевірки від 24.05.2011р. №461/23-1/32357650.

Висновками перевірки вказано на порушення п. «а»п. 198.1., абз. 2 п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 189193,69грн. А саме, встановлено, що товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) на вказані господарські операції з постачання товару, не оформлені належним чином, тобто не відповідають чинному законодавству, та не можуть свідчити про транспортування товару на склад (відсутні підписи водієм-експедитором при прийнятті та здачі товару, у розділі ТТН «Відомість про вантаж»не всі графи заповнені). Таким чином, податковий орган зазначав, що вказані обставини що не дають змогу підтвердити реальність здійснення операцій з надходження вантажу та його кількісних, вартісних і якісних характеристик.
...
... суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Господарські операції позивача ...підтверджуються не тільки зазначеними ТТН, але й іншими документами, якими є договір, специфікація, видаткова накладна, про що вказувалось вище. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.
...
Пунктом 198.2 ст.198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Повністю див. тут: [www.reyestr.court.gov.ua]



ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
"16" квітня 2013 р.

м. Київ К/800/9087/13
...

Механізм підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ законодавством України не визначений. Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України визначають лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що висновок ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про завищення позивачем податкового кредиту необґрунтований, оскільки відсутні докази проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Поряд з цим, посилання ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС на певні недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари є безпідставним, оскільки, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.