Quote
dron
Комунальні підприємства можуть бути платниками єдиного податку:
Ухвала ВАСУ від 21.04.2009 р. у справі №13/87-АП-2006 (к/с №К-12879/07)
звідти
.....
Обґрунтована касаційна скарга тим, що незалежно від наявності або відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є, відповідно, держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів. Тобто, їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків. А уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб'єктами малого підприємства. Таким чином, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб'єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків то дія Указу президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" на зазначені підприємства не поширюється.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 5 грудня 2006 р. позивач звернувся до податкового органу із заявою про видачу свідоцтва на право сплати єдиного податку. Ленінська МДПІ відмовила позивачу у задоволенні цієї заяви, мотивуючи підстави відмови тим, що оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб'єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" на зазначені підприємства не поширюється.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є комунальним підприємством і створювався у жовтні 2001 року на підставі чинних положень Законів України "Про підприємства в Україні" та "Про підприємництво" які не передбачали обов'язкового створення статутного фонду.
Створення статутного фонду передбачено Законом України "Про господарські товариства", до яких позивач не належить, оскільки є комунальним підприємством.Вказані обставини підтверджуються наявними у справі копіями статуту позивача та довідкою Луганського обласного управління статистики від 28.05.2003 року.
Порядок запровадження спрощеної системи оподаткування в Україні передбачений Указом Президента України від 03.07.98 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Пунктом 1 цього Указу встановлено, що дана система поширюється зокрема на юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно - правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.
Поряд з цим пунктом 7 Указу передбачено, що дія цього Указу не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є юридичними особами малого підприємництва, перевищують 25 %.
Відмовляючи у видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2007 рік відповідач вважав, що частка засновника у статутному фонді позивача перевищує 25 % і з цих підстав відніс позивача що підприємств, на які не поширюється дія Указу Президента України N 746/97.
Колегія суддів зазначає, що поняття статутного фонду притаманне суб'єктам господарювання, створеним відповідно до Закону України "Про господарські товариства".Окрім цього позивач є комунальним підприємством без статутного фонду, створення якого діючими на той час законами не вимагалось.Згідно п. 4.2 статуту позивача його майно є власністю територіальних громад області і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.
Відповідач не бере до уваги вказаних обставин,
у застосуванні п. 7 Указу виходить із поняття "статутного фонду" підприємства, що є помилковим, оскільки позивач не є суб'єктом господарювання, для створення якого необхідно статутний фонд, та одночасно не належить до суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія пункту 7 названого Указу.Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2007 року та постанову господарського суду Луганської області від 12.03.2007 року по справі N 9/25пн-ад такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2007 року та постанову господарського суду Луганської області від 12.03.2007 року по справі N 9/25пн-ад залишити без змін.
Справу N 9/25пн-ад повернути до суду першої інстанції.