Доброго дня. У нас така ситуація. Наше підприємство не платило земельний податок за землі, що знаходяться під нашими будівлями(нежитлові приміщення), адже у нас немає правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки. Проте в цьому році нам прийшов лист з ДПС, що ми не сплачували податок і тепер має сплатити його за всі роки, починаючи від дати переходу права власності на приміщення. Але так як у нас немає правовстановлюючих докуменів на землю, нам не дають у відділі земельних ресурсів інформацію необхідну для обчислення земельного податку (нормативної грошової оцінки та розмір землі пропорційно до квадратних метрів нежитлового будинку, що перебуває у нашій власності).Як бути в такій ситуації?ДякуюВідповідь:
Позиція податкових органів, з приводу того, що особи,які набули у власність нерухоме майно, однак не оформили землю, все одно зобов’язані сплачувати земельний податок, є досить неоднозначною.
Відповідно до п. 269.1. ст.. 269 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); та землекористувачі. В пп. 14.1.73. п. 14. 1 ст. ПК України землекористувачі визначені, як юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Спеціальним законодавством, що регулює земельні відносини є Земельний кодекс України, який передбачає наступні види землекористування: право постійного користування земельною ділянкою (ст. 92 ЗК України); право оренди землі (ст. 93 ЗК України) та права концесіонера на земельну ділянку (ст. 94 ЗК України).
Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України, або за результатами аукціону.
З 1 січня 2010 року діє нова редакція ст. 120 ЗК України, згідно з якою якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Тому, якщо керуватися ЗК України і ст. 14 ПК України, новий власник будівлі не є землекористувачем, оскільки не підпадає ні під одну з названих вище категорій землекористувачів. Однак аналіз розділу XIII «Плата за землю» ПК України приводить до висновку, що в цьому розділі закладено більш широке розуміння терміну «землекористувач», ніж у ст. 14 ПК України та в ЗК України.
Так, в п. 286.6 ст. 286 ПК України передбачено, що земельний податок сплачують власники нерухомості і навіть особи, у яких нерухомість перебуває у користуванні (при цьому ні слова про те, на якій підставі такі особи вважаються землекористувачами, тобто як підтвердити їх право користування земельною ділянкою).
В п. 287.6 ст. 297 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З одного боку, з п. 286.6 та п. 286.7 ПКУ випливає, що землекористувач - це особа, яка фактично користується земельною ділянкою і для підтвердження цього факту достатньо, щоб така особа користувалося або володіло будівлею, яка стоїть на даній земельній ділянці.
А з іншої сторони - в п. 286.1 ст. 286 ПК України зазначено, що підставою для нарахування податку на землю є дані державного земельного кадастру. У державний земельний кадастр містяться дані про факт виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками, розподілі землі між власниками та землекористувачами (ст. 193 ЗК України).
Оскільки в державному земельному кадастрі за датою переходу права власності на будівлю запис про нового землекористувача не вноситься, до тих пір поки, не буде не укладено договір оренди землі або у нового власника будівлі не буде акту на право постійного користування землею, то одночасне виконання норм п. 287.6 ст. 287 ПК України та п. 286.1 ст. 286 ПК України неможливо.
Таким чином: навіть якщо прийняти позицію , що платником податку на землю є будь-яка особа, що фактично користується землею (хоча визначення землекористувача в ПК України неоднозначно, про було зазначено вище), та вважати, що п. 287.6 ст. 287 ПК України встановлено дату початку розрахунку земельного податку (дата переходу права власності на нерухомість), незважаючи на це, якщо підприємство не внесено до земельного кадастру в якості власника даної земельної ділянки або його землекористувача, то у такого підприємства відсутні підстави для нарахування земельного податку (п. 186.1 ПК України).
У якості аргументу на користь підприємства можна також використати презумпція правомірності рішень платника податків, що закріплена в пп. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 ПК України , яка застосовується, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Редаговано разів: 1. Востаннє 01/10/2012 10:50 користувачем DK-admin.