Підприємство займається міжнародними вантажними перевезеннями та експедиторськими послугами.
1. Коли працівник їде за кордон, то його поїздка рахується службовим відрядженням чи роз'їзним характером роботи? Яким чином правильно оформити трудові відносини, щоб це рахувалося службовим відрядженням?
Відповідає Олександр Лєвітан:
Стосовно роз'їзного характеру робіт Міністерством праці та соціальної політики України надано роз'яснення у листі “Щодо надання роз'яснення з питань відрядження та роз'їзного характеру робіт” № 905/13/84-06 від 13.09.2006 року. У листі, зокрема, зазначено:
"Оскільки законодавчого визначення поняття "роз'їзний (пересувний) характер робіт" в Україні немає, то в цій частині необхідно керуватися постановою Держкомпраці і Секретаріату ВЦРПС від 01.06.89 р. N 169/10-87 "Про затвердження Положення про виплату надбавок, пов'язаних з пересувним і роз'їзним характером робіт у будівництві", яка є чинною в Україні відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"
Роз'їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об'єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв'язку з поїздками у неробочий час від місця знаходження організації (збірного пункту) до місця роботи на об'єкті й назад."З наведеного вбачається, що роз'їзним характером роботи поїздка працівника за кордон у даному випадку не є.
Визначення службового відрядження наведено у пункті 1 розділу I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року (із змінами):
"1. Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника
органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства)."
Проте після викладення цієї Інструкції у новій редакції згідно з наказом Мінфіну від 17.03.2011 року № 362 її дія поширюється на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів.
Кодекс законів про працю України “скупий” на норми щодо відряджень.
Статтею 121 цього Кодексу передбачено гарантії і компенсації при службових відрядженнях:
"Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.
Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).
Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку."
Стосовно питань оподаткування слід керуватися нормами Податкового кодексу України.
Підприємство має прийняти (та оформити) рішення, керується воно зазначеною Інструкцією, чи розробляє та затверджує власне Положення про відрядження. Таке Положення, наприклад, може бути частиною колективного договору та приймається в такому ж порядку. В останньому випадку за орієнтир можна взяти текст Інструкції, попередньо уважно її переглянувши. У разі потреби можна деякі її положення виписати по-іншому, але щоби ці положення не суперечили нормам чинного законодавства України, зокрема Податкового кодексу України.
У будь-якому випадку йдеться про працівників, тобто осіб, які мають з підприємством трудові відносини. З якими укладено трудовий договір (статті 21, 24 КЗпП України).
2. Чи є порушенням, коли перед відрядженням за кордон працівнику видається лише гривнева валюта. Валютні витрати за кордоном він здійснює за свій рахунок, а після повернення з відрядження підприємство на основі авансового звіту перераховує та повертає йому дані витрати в національній валюті України, перерахованій по курсу НБУ на дату авансового звіту?
Відповідає Олександр Лєвітан:
Дане питання врегульовано Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон таким чином.
Згідно з пунктом 5 розділу III Інструкції:
"5. Підприємство, що відряджає працівника у відрядження за кордон, забезпечує його грошовими коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом) в національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті.
Якщо при видачі авансу загальна сума в іноземній валюті має дробову частину, можливе застосування арифметичного правила округлення до повної одиниці."У пункті 19 цього розділу Інструкції зазначено:
"19. Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата здійснюється в національній валюті України за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день погашення заборгованості. Виплата зазначених коштів має здійснюватися до закінчення третього банківського дня після затвердження керівником звіту про використання коштів, наданих на відрядження.
У разі відсутності підтвердних документів про обмін валюти, в якій видано аванс, на національну валюту держави відрядження перерахунок витрат, здійснених у відрядженні, що підтверджені документально, здійснюється виходячи з крос-курсу, розрахованого за офіційним обмінним валютним курсом, що встановлений Національним банком України на день затвердження звіту про використання коштів, наданих на відрядження."Ввважаємо, якщо на підприємстві немає власного Положення про відрядження, яким було б передбачено інше, слід керуватися наведеними нормами Інструкції.
Редаговано разів: 1. Востаннє 15/10/2012 19:48 користувачем DK-admin.