Щодо інфляційних та 3% річних, то право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. (позиція наведена у постановах ВСУ від 20.12.2010 N 10/25, від 12.09.2011 N 6/433-42/183, від 14.11.2011 N 12/207, від 23.01.2012 N 37/64.)
Щодо пені, то наразі позиція судів наступна: умовами договору можна встановити відповідальність у вигляді пені за порушення грошового зобов'язання у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення. Проте, у разі спору стягнути вдається лише пеню, обмежену розміром подвійною обліковою ставкою НБУ згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (див. постанову ВСУ від 24.10.2011 та постанову ВГСУ від 07.12.2011 у справі N 25/187).
Водночас, слід врахувати два моменти:
Момент 1. Як в договорі звучить пеня у розмірі 1%? Це є пеня чи проценти за користування коштами у разі прострочення чергового платежу? Як ви кажете, у вас є оплата за договором кількома платежами. Тож, якщо це є плата за користування коштами, то вона стягується поряд з пенею.(Лист ВГСУ від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013)
Момент 2. Розмір штрафу може бути зменшений, наприклад, у разі якщо належні до сплати боржником штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. (див. постанову ВГСУ від 19.12.2012 N 5023/3165/12).