ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
27.10.2004 р.
Справа N 2/90а
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 грудня 2004 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - [...] (доповідача у справі), [...], розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2004 у справі N 2/90а господарського суду Донецької області за позовом Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Укртатнафта-Донбас" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового роз'яснення, за участю представників сторін від: позивача - [...], відповідача - [...], встановив:
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.04.2004 (суддя [...]), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2004 (головуючий - суддя [...], судді - [...]), позов задоволено: визнано недійсним податкове роз'яснення ДПІ у Київському районі м. Донецька N 4962/10/31-013 від 12.032004 р.; стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті держмита у розмірі 85 грн. і витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг у сумі 118 грн.
Відповідач у поданій касаційній скарзі просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2004 р. скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним господарським судом під час здійснення апеляційного провадження, що позивач звернувся до ДПІ у Київському районі м. Донецька з запитом N 02/0304 від 02.03.2004 р. про надання податкового роз'яснення з питання чи необхідно підприємству при передачі основних фондів до статутного фонду іншої юридичної особи згідно з пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" коригувати суму податку на додану вартість, що була віднесена до податкового кредиту минулого звітного періоду при придбанні цих основних фондів, та з проханням визначити конкретну норму закону, яка передбачає таке коригування податкового кредиту, а також повідомити у разі необхідності про порядок такого коригування та відповідний нормативно-правовий акт.
Відповідач листом N 4962/10-31-013 від 12.03.2004 р. дав роз'яснення, згідно якого, якщо до статутного фонду юридичної особи з балансу іншої особи передаються основні фонди, за якими податок на додану вартість відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесений до складу податкового кредиту, то оскільки балансова вартість таких основних фондів в подальшому не буде відноситься на валові витрати (амортизуватися) сума податку на додану вартість, раніше віднесена до податкового кредиту в частині недоамортизованої балансової вартості основних фондів включається до вартості таких фондів. Таким чином, підприємством на дату передачі основних фондів до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права сум податку на додану вартість, яка віднесена до податкового кредиту в частині недоамортизованої вартості стосується і відноситься до складу вартості основних фондів, які передаються.
У відповідності до вимог пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу. Згідно до пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. цього ж Закону контролюючими органами є, зокрема, податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.
В підпункті "г" 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вказується, що податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.
Крім того, судами прийнято до уваги Порядок надання окремих положень податкового законодавства, який затверджений наказом ДПА України N 176 від 12.04.2003 р., згідно якого податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді податкового органу з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавлених осіб з питань оподаткування.
Проаналізувавши вищевикладені норми, суди дійшли обґрунтованого висновку, що будь-які відповіді податкового органу на запит зацікавленої особи вважаються податковим роз'ясненням.
Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права.
Згідно пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.
Отже, за змістом підпункту 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 визначено тільки випадок, коли сплачені суми податку на додану вартість не підлягають включенню до податкового кредиту, оскільки ця норма не визначає необхідність коригування суми податкового кредиту та порядок такого коригування у зв'язку із здійсненням неоподатковуваних операцій у наступному звітному періоді.
За таких обставин суди дійшли висновку, що відповідач помилково поклав в основу коригування податкового кредиту норми пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
З огляду на викладене, колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що при визначенні складу сум податкового кредиту відповідних звітних періодів позивач повинен керуватися нормами п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки здійснення коригування сум податкового кредиту по сумах податку на додану вартість, які сплачені позивачем як платником податку у попередніх звітних періодах у зв'язку з придбанням основних засобів, які підлягають амортизації у зв'язку з використанням наведених основних фондів у пільгових операціях наступних звітних періодів, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено. Відповідно при передачі основних фондів до статутного фонду не має жодних підстав для зменшення суми податку на додану вартість, віднесеної до податкового кредиту в минулих податкових періодах, при придбанні цих основних фондів.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційного господарського суду є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 108, 1115, 1117, п. 1 ч. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2004 у справі N 2/90а - залишити без змін.
____________