Оскільки ЦК дозволяє визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті (за умови оплати в гривнях), то такий варіант, на мою думку, цілком прийнятний.
Хоча, є інші цікаві підходи до визначення ціни у валюті між резидентами. Наприклад, в Листі від 21.12.2007 р. N 9563 Держкомпідприємництва вирішує це питання враховуючи положення як Цивільного, так і Господарського кодексів. При цьому, коментуючи цей Лист в ДК (№ 10/2008, с.69) автор звертає увагу на те, що сторони повинні насамперед визначити ціну у гривнях. Разом із цим вони мають право визначити еквівалент такої ціни в іноземній валюті (простіше кажучи, прикріпити гривневу ціну до валютної). На момент проплати сума оплати визначатиметься виходячи з валютної ціни за її поточним курсом, якщо сторони не домовилися про інший курс.
Приклад 1 Сторони визначили, що вартість будівельних робіт становить 500 тис. грн, і встановили еквівалент в іноземній валюті 67567,6 євро (за курсом 7,4 грн). Якщо на дату платежу курс євро становитиме 7,5 грн, то сума до сплати становитиме 506757 грн. Тобто гривнева сума до сплати теж зростає.
Це загальне правило. Однак сторони можуть маневрувати: вони можуть самостійно визначати курс еквівалента і курс, за яким відбуватиметься сплата.
Приклад 2 Євровий еквівалент може бути встановлений не за офіційним курсом (7,4 грн), а залежно від того, як сторони домовляться, скажімо, 7,00 грн чи ін. За курсом 7,00 еквівалент становитиме 71428,6 євро.
Аналогічно вони вільні у виборі курсу, за яким відбуватиметься сплата.
