Приєднаюсь до обговорення.
Моя ситуація: надаємо послуги з одиницею виміру - грн. (тобто тільки вартісний вимірник без кількісного)
1) нерезидентам - не оподатковувані ПДВ (не потрібно собівартість порівнювати з базою для ПДВ)
2) резидентам з ПДВ - потрібно порівнювати собівартість з базою ПДВ і у випадку, коли с/в більша - донараховувати ПДВ.
Собівартість оподатковуваних послуг (резидентам) логічно визначати на рівні замовлення (рахунку/акту) - щоб можна було звірити з податковою накладною за конкретним актом надання послуг.
Для цього створюю номенклатурну групу з назвою типу "Клієнт - № рах", наприклад - "ТОВ "ООО" - 01/2015".
Далі на цю номенклатурну групу на рах. 231 закриваю всі прямі витрати (в основному -це субпідрядники, якщо вони є).
Оскільки облік часу штатних працівників в розрізі виконання того чи іншого замовлення не ведемо (з причини недоцільності та принципу бухобліку - "витрати не повинні перебільшувати вигоду, яку отримають користувачі фінансової звітності" ) - тому всю зпл і ЄСВ відділу, що надає послуги, закриваю на рах. 91 "Загальновиробничі витрати". Сюди ж - амортизацію основних засобів відділу (комп'ютери, телефони, меблі).
Далі ці витрати будуть розподілятися на 231 рах. - формуючи фактичну виробничу собівартсіть послуг - і на 903 рах. -формуючи собівартість реалізації послуг. Саме тут і є "момент істини" - так як неправильний розподіл 91 рах. може вплинути на величину виробничої собівартості -і відповідно - на базу оподаткування ПДВ.
Розподіляється 91 рах. в частині нормативних витрат - на 231, понаднормативних та нерозподілених - на 903.
Нормативні витрати - це коли обсяг виробництва не перевищує нормативну потужність. У нашому випадку нормативною потужністю може бути лише обсяг наданих послуг у вартісному вимірі - у грн., тобто - обсяг продажу (без ПДВ).
Якщо фактичний обсяг послуг за місяць в межах нормативної потужності або більше неї - то весь фактичний 91 рах. розподіляється на 231 рах. на різні замовлення (об'єкти калькуляції) цього місяця пропорційно обсягу продажу.
Якщо фактичний обсяг послуг за місяць менший ніж за нормативної потужності - то фактичний 91 рах. розподіляється: на фактично надані послуги на 231 рах.- у співвідношенні пропорційно обсягу послуг / до бази "нормальна потужність", а решта - закривається на 903 на замовлення (об'єкти калькуляції) пропорційно фактичному обсягу наданих послуг.
Якщо протягом місяця взагалі послуг не надавалось (не було навіть відкритих замовлень), а 91 рахунок має фактичні витрати (зпл працівників відділу) - то такі витрати вважаються "нерозподіленими" і переносяться на наступний місяць, у якому будуть розподілені на 903 рах. за замовленнями (об'єктами калькуляції) пропорційно до фактичного обсягу наданих послуг у наступному місяці.
Щодо послуг нерезидентам: виробничу собівартість недоцільно протягом року визначати за замовленнями - так як послуги надаються регулярно, постійно, закриваються частинами, ПДВ не оподатковуються, визначити прямі витрати часу на виконання кожного маленького замовлення складно і недоцільно. Вирішила вести облік собівартості в розрізі клієнтів: номенклатурна група "Клієнт" (без прив'язки до замовлень (рахунків/актів). На кінець року проведу інвентаризацію незавершених послуг (незавершеного виробництва) - виведу витрати, за якими послуги не закриті актами, і відкоригую 231 рах - "повішу" на нього незакриті витрати з урахуванням розподіленого 91 рах. за відповідні періоди. Таким чином я не завищу витрати поточного року і вірно визначу фінрезультат за рік.
ПРОШУ прокоментувати (хто в темі і глибоко шарить в собівартості) : чи можна використовувати такий підхід, як я описала? чи нічого не наплутала?