МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 18.11.2016 р. № 31-11410-07-27/32754
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88 (далі - Положення), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Відповідно до Закону та Положення первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.4 Положення залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу одержувача тощо.
Відповідно до Закону активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси, які включають, зокрема товари, і розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. N 246 (далі - ПБО-9), та розкриваються у Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. N 2 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з ПБО-9 та п. 2.1 Методичних рекомендацій запаси визнаються активом, якщо: підприємству перейшли ризики й вигоди, пов’язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси; підприємство здійснює управління та контроль за запасами; існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням; вартість запасів може бути достовірно визначена.
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат, передбачених п. 9 ПБО-9.
Відповідно до п. 2.5 Методичних рекомендацій запаси, придбані за іноземну валюту, оцінюються у валюті звітності із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операцій (дата визнання активів).
Таким чином, датою здійснення операції для зарахування підприємством активів (товарів) на баланс є дата, на яку підприємству переходять усі ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на придбані активи (товари).
и мнение налоговой:
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС у м. КИЄВІ
ЛИСТ
№ 395/10/26-15-14-06-04 від 06.01.2017
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист Товариства, та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Оприбуткування імпортного товару, та його первісна вартість визначається відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджений наказом Мінфіну від 10.08.2000 № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив валютних курсів» згідно з яким, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат).
Враховуючи викладене, для вірного формування собівартості імпортованих товарів слід користуватись курсом НБУ, встановленому на дату розмитнення, та зазначеному в митній декларації при випуску таких товарів у вільний обіг.