Це різні види відпусток.
Відповідно до змін з 19.07, у період дії воєнного стану за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, роботодавець в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в заяві, але не більше 90 календарних днів. Час перебування у такій відпустці не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 частини першої ст. 9 Закону України «Про відпустки».
Роботодавець не може відмовити працівнику в наданні цієї відпустки. Водночас працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи». Спосіб підтвердження факту виїзду за кордон не визначений законом, тож рішення щодо надання відпустки в цьому випадку буде прийматися на розсуд роботодавця на підставі наданих працівником документів, які можуть підтвердити цей факт. У разі повернення на територію України працівник, який перебуває у зазначеній відпустці, втрачає право вимагати продовження такої відпустки.
Продовжує також існувати норма щодо надання відпустки за свій рахунок без обмеження строків на час дії ВС. При цьому час перебування у цій відпустці зараховується до стажу для щорічної відпустки. І роботодавець має право відмовити у її наданні.