Виконавець довгострокового договору може обрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності. Ця особливість полягає в тому, що валові доходи в нього формуються не за першою подією, як зазначено в ст.11 Закону про прибуток, а в іншому порядку, визначеному в пункті 7.10 ст.7, як для операцій особливого виду. Виконавець самостійно визначає доходи й витрати впродовж звітного періоду, використовуючи оціночний коефіцієнт виконання контракту. Такий коефіцієнт визначається кожного звітного періоду як співвідношення фактичних витрат у звітному періоді до суми загальних витрат, що плануються.
Таким чином, валовий дохід звітних періодів виконавця довгострокового контракту значною мірою залежатиме від розміру оціночного коефіцієнта. Що вищий коефіцієнт, - то більший дохід, і навпаки. Особливість оподаткування полягає в тому, що саме цей коефіцієнт виконавець може регулювати на основі планових витрат.
Визначення оціночного коефіцієнта можна відобразити такою формулою:
Ко = Вф. зв.: Вп. заг.,
де Ко - оціночний коефіцієнт звітного періоду; Вф. зв. - витрати фактичні звітного періоду; Вп. заг. - витрати планові загальні.
З іншого боку, на визначення валового доходу впливає загальна договірна ціна. Дохід виконавця контракту у звітному періоді визначається як добуток загальної договірної ціни контракту на оціночний коефіцієнт:
ВД = Ко х Сдог.,
де ВД - валовий дохід звітного періоду; Ко - оціночний коефіцієнт цього періоду; Сдог. - загальна сума за договором.
Чинники, що впливають на валовий дохід виконавця довгострокового контракту. Можна дійти висновку: різниця між доходами й витратами звітного періоду виконавця договору наближатиметься до нуля, якщо планові витрати на виконання контракту наближатимуться до загальної договірної ціни контракту. Зрозуміло, планування витрат на рівні доходів не зовсім логічне. Зазвичай, виконавець планує отримання прибутку, й планові витрати будуть меншими за ціну договору. Тоді валовий дохід звітного періоду можна визначити, виходячи з витрат у звітному періоді за формулою:
ВД = Вп х Кп,
де ВД - валовий дохід звітного періоду, Вп - понесені витрати в цьому періоді, Кп - коефіцієнт прибутку, закладений при плануванні витрат.
Отже, якщо виконавець у звітному періоді не мав жодних витрат, то в нього не виникає валових доходів, незалежно від того, яку суму попередньої оплати він отримав. Однак звернімо увагу й на протилежне. У разі понесення витрат у виконавця відповідно виникатиме валовий дохід на рівні витрат, збільшених на коефіцієнт закладеного прибутку, незалежно від того, чи отримував він будь-яку оплату.
Валові витрати у виконавця довгострокового договору відповідно до підпункту 7.10.6 ст.7 закону визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат у звітному періоді. Не виключено, що визначення валових витрат може спричинити деякі непорозуміння, пов’язані з веденням приросту (убутку) товарних запасів, що передбачено пунктом 5.9 ст.5 закону. Однак це не повинно стати перешкодою для застосування довгострокових договорів. Ст.7 закону визначає порядок оподаткування операцій особливого виду, тобто інший порядок формування і доходів, і витрат, а тому загальні норми пункту 5.9 для виконання довгострокового контракту не повинні застосовуватися.
Оскільки виконавець веде облік доходів і витрат за кожним контрактом, це не створюватиме додаткових труднощів для виділення матеріальних витрат, пов’язаних з виконанням довгострокового контракту.
Після завершення контракту виконавець проводить перерахунок податкових зобов’язань.
Зазвичай після закінчення довгострокового договору фактичні витрати відрізнятимуться від запланованих, при цьому не виключено, що й фактична сума договору також може бути змінена.
Чинне законодавство, зокрема, підпункт 7.10.9 ст.7 закону про прибуток зобов’язує виконавця провести перерахунок попередньо визначених ним податкових зобов’язань за наслідками кожного кварталу, виходячи з фактичних показників: суми договору з урахуванням додаткових угод, загальної суми витрат за договорами та оціночного коефіцієнта, який визначатиметься як співвідношення фактичних витрат звітного періоду до загальних фактичних витрат.
Результати перерахунку доходів і витрат відображаються в додатку К2 "Доходи та витрати, пов’язані з виконанням довгострокових договорів" до Декларації з податку на прибуток підприємства, форма та порядок складання якої затверджені наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143.
Визначення фактичного валового доходу за кожен звітний період виконання контракту проводиться повторно, виходячи вже з фактичних витрат у порядку, який застосовувався при визначенні планових витрат. У разі встановлення валового доходу більшого або меншого порівняно з сумою, що було визначено на підставі планових витрат, різниця додатково збільшує або зменшує валовий дохід у період проведення перерахунку. При цьому до такої різниці додатково застосовується 120 відсотків ставки НБУ, що діє на час такого перерахунку, за період заниження або завищення валового доходу.